вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" серпня 2025 р. Справа№ 910/738/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Гоцалюк М. О.
від відповідача: Мустіпан О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Високоточні технології"
на рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2025 (повне рішення складено: 07.04.2025)
у справі № 910/738/25 (суддя О. А. Грєхова)
за позовом Акціонерного товариства "Антонов"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Високоточні технології"
про стягнення 316 680,00 грн
Короткий зміст позовних вимог.
В січні 2025 року Акціонерне товариство "Антонов" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Високоточні технології" про стягнення 316 680,00 грн, з яких пеня у розмірі 294 840,00 грн та штраф у розмірі 21 840,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 10.6551.2024 від 22.07.2024 в частині поставки товару.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Рішенням господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у справі №910/738/25 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високоточні технології" на користь Акціонерного товариства "Антонов" пеню у розмірі 290 472 грн. 00 коп., штраф у розмірі 21 840 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 747 грн. 74 коп. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що факт несвоєчасної поставки товару за договором підтверджено належним чином.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у справі № 910/738/25, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Високоточні технології" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та процесуального права, зокрема, ст.ст. 509, 510, 526, 530, 538 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 220 ГК України, ухвалити нове рішення, яким позов в задоволенні позову відмовити.
При цьому скаржник посилається на те, що жодного офіційного листа з підписом та печаткою АТ "Антонов" та додаткової угоди про продовження терміну поставки, складених відповідно до пунктів 12.4 та 12.5 договору, до електронного листа ОСОБА_1 від 27.08.2024 долучено не було. За 4 дні до кінцевої дати поставки здійснити поставку товару було неможливо, виконавши всі можливі дії, передбачені п. 6.1 договору, відповідач діючи на засадах добросовісності, розумності та справедливості, з метою уникнення судових спорів щодо повернення коштів, 28.08.2024 добровільно повернув позивачу авансовий платіж у повному обсязі. Порушення строку поставки сталося з вини позивача - несвоєчасна сплата авансу, відсутність погодження продовження строків поставки.
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзивна апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що ч. 3 ст. 258 ЦК України та п. 7.5 договору встановлено порядок дій у разі затримки авансу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 (колегія суддів: головуючий Ходаківська І. П., судді Владимиренко С. В., Демидова А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Високоточні технології" на рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2025 по справі № 910/738/25 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.08.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 відкладено розгляд справи на 20.08.2024 та продовжено строк її розгляду.
Присутній у судовому засіданні 20.08.2025 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.
Присутній у судовому засіданні 20.08.2025 представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до договору поставки від 22 липня 2024 № 10.6551.2024, укладеного між Акціонерним товариством "Антонов" як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Високоточні технології" як постачальником, останнє вязло на себе зобов'язання передати (поставити) у зумовлені строки (строк) покупцеві блок БСК-3 (код за ДК 021:2015 34740000-6) (далі - товар), а покупець - прийняти вказаний товар і сплатити за нього обумовлену договором грошову суму.
Згідно з п. 1.2 договору кількість, асортимент, ціна, умови та місце поставки товару узгоджуються сторонами шляхом укладення (підписання) цього договору, або письмових додатків (специфікацій) по кожній окремій поставці товару в рамках цього договору та становлять невід'ємну частину цього договору.
В пунктів 2.1, 2.2 та 2.4 договору погоджено, що ціна на товар, поставка якого здійснюється згідно з умовами цього договору, встановлюється в національній валюті України і визначається у додатку (специфікації) до цього договору.
Поставка товару здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, вказані в додатку (специфікації) і включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника пов'язані з постачанням товару.
Загальна сума договору згідно зі специфікацією складає 2 184 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 364 000,00 грн.
Відповідно до пунктів 3.1-3.3 договору поставка товару за цим договором здійснюється згідно із специфікацією (додаток № 1).
Товар поставляється на умовах DDP згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" в редакції 2020 року, склад покупця: м. Київ, вул. Мрії, 1.
Датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцеві в зазначеному в цьому договорі місці, що підтверджується відповідною відміткою уповноваженої особи покупця в первинних документах (видатковій накладній).
Пунктом 4.2 договору встановлено, що розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахунку покупцем 30% від вартості товару протягом 3 календарних днів після підписання договору і отримання рахунку від постачальника.
Остаточний розрахунок у розмірі 70% від вартості товар здійснюється протягом 5 календарних днів після підписання видаткової накладної і отримання позитивного висновку вхідного контролю на території покупця.
За полоденнями п.п. 5.1, 5.2 договору приймання товару за кількістю проводиться у відповідності до обов'язкових товаросупровідних документів та специфікації (додаток № 1) до цього договору; приймання товару за якістю - згідно результатів вхідного контролю на території покупця.
У разі неможливості поставити недопоставлений товар або замінити неякісний товар, постачальник протягом 7 робочих днів з дати направлення письмової вимоги покупцем повертає кошти за неякісний або за недопоставлений товар.
В пункті 6.2.1 договору визначено, що постачальник зобов'язаний поставити (передати) покупцю якісний товар, а також необхідну документацію в місці та у встановлений цим договором строк.
Згідно з пунктом 6.3.2 договору покупець зобов'язаний у встановлений цим договором та спосіб оплатити постачальнику вартість товару.
Відповідно до п. 7.2 договору сторона не несе відповідальність за порушення договору, якщо воно сталося не з її вини (умислу чи необережності).
Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього договору.
Пунктом 7.4 договору передбачено, що за непостачання, несвоєчасне постачання товару або за прострочення заміни товару неналежної якості постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості невчасно поставленого неякісного товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 1% від вказаної вартості товару.
Згідно з п. 7.5 договору порушення покупцем терміну оплати авансу зумовлює відтермінування поставки на відповідну кількість календарних днів.
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього договору та закінчується 31.12.2024 (п. 10.2 договору).
Відповідно до п. 10.4 договору, якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.
Пунктом 12.4 договору визначено, що додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Додатком № 1 до договору є специфікація № 1, у якій погоджено, що поставці підлягає блок БСК-3 вартістю 2 184 000,00 грн. у строк до 01.09.2024.
12 серпня 2024 року відповідач виставив позивачу на оплату рахунок № ВТ-240022 від 12.08.2024 на суму 2 184 000,00 грн, оплачений позивачем 22.08.2024 за платіжним дорученням № 4005 в на суму 655 200,00 грн.
Листом № 7-08 від 23.08.2024 відповідач запропонував позивачу у зв'язку з тим, що до закінчення терміну поставки залишилось 5 робочих днів з огляду на порушення позивачем строку оплати рахунку, продовжити термін постачання по договору до 01.10.2024, або надати реквізити для повернення коштів у сумі 655 200,00 грн та зазначив, що у випадку неотримання відповіді в триденний термін, кошти будуть повернуті на рахунок, з якого вони були сплачені.
У відповідь на вказаний лист представник позивача - Коваленко Віктор Олександрович електронним листом 27.08.2024 повідомив відповідача, що позивач приймає пропозицію продовжити термін поставки до 01.10.2024, про що буде укладена відповідна додаткова угода до договору у найкоротший термін.
28 серпня 2024 року відповідачем повернуто позивачу суму попередньої оплати в розмірі 655 200,00 грн на підставі платіжної інструкції № 106 від 28.08.2024, у зв'язку з чим листом № 8-08 від 29.08.2024 повідомив позивача, що змушений був повернути отриману передоплату, в зв'язку з тим, що не отримав жодної офіційної відповіді на лист № 7-08 від 23.08.2024.
03 грудня 2024 року позивач звернувся до відповідача із вимогою вих. № 126/17275-24 про сплату пені в розмірі 187 824,00 грн та штрафу в розмірі 21 840,00 грн за порушення строків поставки товару за договором, у відповідь на який відповідач в листі № 7-17247 від 09.12.2024 зазначив, що не отримавши від АТ "Антонов" погодження про зміну строку (терміну) поставки товару у формі, визначеній п.п. 12.4 та 12.5 договору та вчасно повернувши повну суму авансу, діяло на засадах добросовісності та справедливості, а тому відсутні підстави для задоволення вимоги та сплати неустойки.
Вказані обставини і стали підтавою для звернення Акціонерним товариством "Антонов" з позовом у даній справі.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що жодного офіційного листа з підписом та печаткою АТ "Антонов" та додаткової угоди про продовження терміну поставки, складених відповідно до пунктів 12.4 та 12.5 договору, до електронного листа ОСОБА_1 від 27.08.2024 долучено не було, а положення п. 7.5 договору не може нівелювати або підміняти вимоги п. 12.4 договору, оскільки за 4 дні до кінцевої дати поставки здійснити поставку товару було неможливо, виконавши всі можливі дії, передбачені п. 6.1 договору, відповідач діючи на засадах добросовісності, розумності та справедливості, з метою уникнення судових спорів щодо повернення коштів, 28.08.2024 добровільно повернув позивачу авансовий платіж у повному обсязі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 712 України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а згідно з приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. Наведені правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 902/1038/21, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалось відповідачем, що свої зобов'язання за укладеним з позивачем договором відповідач не виконав, визначений ним товар не поставив.
Листом № 7-08 від 23.08.2024 повідомив позивача, що оскільки до закінчення терміну поставки залишилось 5 робочих днів, з огляду на порушення позивачем строку оплати рахунку, в зв'язку з чим відповідач запропонував позивачу або продовжити термін постачання по договору до 01.10.2024, або надати реквізити для повернення коштів у сумі 655 200,00 грн та зазначив, що у випадку неотримання відповіді в триденний термін, кошти будуть повернуті на рахунок, з якого вони були сплачені.
За результатами розгляду листа відповідача № 7-08 від 23.08.2024, представник позивача - Коваленко Віктор Олександрович електронним листом 27.08.2024 повідомив відповідача, що позивач приймає пропозицію продовжити термін поставки до 01.10.2024, про що буде укладена відповідна додаткова угода до договору в найкоротший термін.
Відповідач посилався на те, що вказаний лист не отримував, у зв'язку з чим 28 серпня 2024 року відповідачем повернуто позивачу суму попередньої оплати в розмірі 655 200,00 грн на підставі платіжної інструкції № 106 від 28.08.2024.
Відповідно до пунктів 10.4, 12.4 договору якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору, яка є його невід'ємною частиною і має юридичну силу у разі, якщо вона викладена у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Згідно зі статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як обгрунтовано встановлено місцевим госодарським судом, належних доказів внесення змін до договору в частині зміни строку поставки до 01.10.2024 сторонами не надано.
З огляду на зазначене вище, апеляційний господарський суд зважає на те, що дії відповідача в частині відмови від поставки та повернення авансу є такими, що свідчать про односторонню відмову від договору, що є неприпустим в силу положень ст.ст. 525, 629 ЦК України.
При цьому місцевим господарським судом враховано, що жодного обґрунтування з урахуванням фактичних обставин щодо продовження терміну поставки саме до 01.10.2024 відповідачем не наведено, в тому числі, в адресованому позивачу листі.
Господарський суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом в даному випадку обгрунтовано враховано, що відповідно до п. 4.2 договору розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахунку покупцем 30% від вартості товару протягом 3 календарних днів після підписання договору і отримання рахунку від постачальника.
Остаточний розрахунок у розмірі 70% від вартості товар здійснюється протягом 5 календарних днів після підписання видаткової накладної і отримання позитивного висновку вхідного контролю на території покупця.
Рахунок на оплату виставлено відповідачем лише 12 серпня 2024 року, який позивачем оплачено згідно з платіжним дорученням № 4005 від 22.08.2024 на суму 655 200,00 грн.
Згідно з п. 7.5 договору порушення покупцем терміну оплати авансу зумовлює відтермінування поставки на відповідну кількість календарних днів.
Таким чином, умовами договору та специфікації не узгоджувалось, що обов'язок з поставки позивачу товару виникає лише після здійснення попередньої оплати, натомість сторонами огоджено відтермінування поставки у разі порушення позивачем строку оплати на відповідну кількість календарних днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Згідно з частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно з ч. 3 ст. 220 Господарського кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.
Враховуючи п. 7.5 договору, оплату позивачем виставленого рахунку 22.08.2024, з урахуванням визначеного у специфікації строку поставки до 01.09.2024, судом вірно визначено, що відповідач зобов'язаний був поставити позивачу товар до 09.09.2024 включно, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.4 договору встановлено, що за непостачання, несвоєчасне постачання товару або за прострочення заміни товару неналежної якості постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості невчасно поставленого неякісного товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 1 % від вказаної вартості товару.
З огляду на викладене, встановлений судом факт порушення відповідачем свого зобов'язання з поставки товарів, місцевий господарський дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пеню у розмірі 290 472,00 грн та штраф у розмірі 21 840,00 грн.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст.86 ГПК на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст.86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст.551 ЦК та ст.233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/17.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Як було роз'яснено Великою Палатою Верховного Суду від 18.03.2020 у постанові у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Апеляційний господарський суд в даному випадку, дослідивши дії сторін спору щодо виконання спірного договору, вважає, що неправомірна одностороння відмова відповідача від договору була частково зумовлена діями позивача, який виконував свої договірні зобов'язання неналежним чином. Виходячи з принципу рівності сторін та з метою дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, апеляційний господарський суд дійшов висновку про доцільність зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50 %.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно зі п. 3 ч. 1, п. 2 ст. 277 ГПК України підставами для, зокрема, зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2025 підлягає зміні.
Судові витрати
Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. При цьому колегія суддів враховує, що аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі №905/2135/19.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Високоточні технології" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у справі № 910/738/25 змінити, виклавши пункт другий його резолютивної частини в такій редакції:
"2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високоточні технології" (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 74-Б, кв. 22; ідентифікаційний код: 44416750) на користь Акціонерного товариства "Антонов" (03062, м. Київ, вул. Мрії, 1; ідентифікаційний код: 14307529) пеню у розмірі 145 236 (сто сорок п'ять тисяч двісті тридцять шість) грн 00 коп., штраф у розмірі 10 920 (десять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 747 (три тисячі сімсот сорок сім) грн. 74 коп.".
Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
В решті рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у справі №910/738/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова підписана 01.09.2025 (у зв'язку з перебуванням суддів Ходаківської І. П., Демидової А. М. та Владимиренко С. В. у відпустці з 25.08.2025 по 28.08.2025).
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко