Справа № 591/12290/24
Провадження № 2-а/591/172/24
03 вересня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в особі - судді Сидоренко А.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі представника -адвоката Фідірко Яни Сергіївни до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Фідірко Я.С. 04 грудня 2024 року звернувся до суду із вказаним позовом до Департаменту патрульної поліції та свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07 листопада 2024 року позивач із застосунку Дія дізнався, що відносно нього винесена постанова ЕНА № 03326898 від 23 жовтня 2024 року про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Згідно даної постанови позивача піддано адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі 1020 грн. 00 коп.
Відповідно до інформації, яка міститься в застосунку Дія, позивачу інкримінують керування транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар та денних ходових вогнів поза населеним пунктом. Місце вчинення: Закарпатська область, Мукачівський район, Перечин - Свалява - Липча. Вважає, що дана постанова необґрунтована, винесена без наявності складу адміністративного правопорушення, з порушенням процедури розгляду справи.
На даний час позивачу не відомо, за яке саме правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, зазначає, що 23 жовтня 2024 року працівниками поліції був зупинений транспортний засіб КІА MAGENTIS, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням позивача в межах населеного пункту Яківське Мукачівського району. У його присутності постанова не оголошувалася та не вручалася позивачу.
Жодними належними та допустимими доказами не підтверджено факт керування транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар та денних ходових вогнів поза населеним пунктом.
Про притягнення позивача до адміністративної відповідальності він дізнався лише 06 листопада 2024 року із за стосунку Дія.
Посилаючись на вказані обставини, просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 03326898 від 23 жовтня 2024 року, винесену відносно нього за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а провадження по справі закрити; стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. 00 коп.
Одночасно з позовною заявою представником позивача надано заяву про поновлення процесуального строку на звернення до суду, в якій зазначає, що позивачем пропущено процесуальний строк на звернення до суду з позовом щодо оскарження зазначеної вище постанови у зв'язку з тим, що постанова відповідачем не була оголошена позивачу 23 жовтня 2024 року, не направлена позивачу протягом трьох днів. Про притягнення його до адміністративної відповідальності позивач дізнався лише 06 листопада 2024 року із за стосунку Дія, проте інформація, яка міститься в за стосунку не відображає всіх обставин справи та доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Просить визнати причини пропуску строку на звернення до суду із адміністративним позовом поважними та поновити його.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 12 грудня 2024 року відкрите провадження у справі за вказаним позовом, вирішено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; витребувано у відповідача належним чином завірену копію постанови ЕНА03326898 від 23.10.2024; відеозаписи з бодікамер співробітників патрульної поліції з місця події за викладеними у запиті обставинами; відеозаписи з відеореєстратора автомобіля патрульної поліції з місця події за викладеними у запиті обставинами.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 24 січня 2025 року за клопотанням представника позивача у справі за вказаним адміністративним позовом замінено відповідача - Департамент патрульної поліції на належного відповідача - Головне управління Національної поліції в Закарпатській області; витребувано в Головному управлінні Національної поліції в Закарпатській області: постанову ЕНА03326898 від 23 жовтня 2024 року; відеозаписи з бодікамер співробітників поліції з місця події; відеозаписи з відеореєстратора автомобіля співробітників поліції з місця події.
03 лютого 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, згідно якого він вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В обґрунтування заперечень зазначає, що Постановою серії ЕНА № 3326898 від 23 жовтня 2024 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Згідно з пунктом 9.8 ПДР України на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Як встановлено у постанові позивач керував транспортним засобом без ввімкнено ближнього світла фар поза межами населеного пункту, а саме траса Перечин-Свалява -Липча.
Також дані правопорушення поліцейським було зафіксовано за допомогою портативних технічних приладів, як це передбачено згідно наказу МВС від 18 грудня 2018 року № 1026 "Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, зберігання та видачі відеозаписів".
На виконання ухвали суду було надіслано відеодоказ з нагрудної камери поліцейського, де зафіксовано подію щодо складання постанови за участі позивача. Відеозапису з відеореєстратора автомобіля співробітників поліції з місця події, то дане відео не зберіглось, оскільки згідно наказу МВС від 18 грудня 2018 року № 1026, яким затверджено Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, а саме п.1 ч.3 розділу VIII Інструкції визначено зберігання та видачі відеозаписів строк зберігання відеозаписів становить: з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА, - 30 діб", та у зв'язку із наявною технічною можливістю, строк збереження відеозаписів із нагрудних відеореєстраторів є обмеженим.
На момент отримання ухвали про відкриття провадження у справі січень 2025 року та враховуючи те, що подія, саме вчинення правопорушення ОСОБА_1 мало місце 23 жовтня 2024 року - даний відео доказ у ГУНП в Закарпатській області відсутній, а тому і не може бути приєднаний до матеріалів судової справи.
Зазначає, що положеннями КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КУпАП.
Щодо витрат на правову допомогу зазначає, що визначення адвокатом відшкодування витрат на правничу допомоги в сумі 4000 грн. для стягнення є не співмірним та завищеним.
Просить суд залишити без змін оскаржувану постанову, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення (а.с. 33-36).
21 лютого 2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких висловлює заперечення проти доводів представника відповідача (а.с. 46-47).
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 27 травня 2025 року витребувано від Головного управління Національної поліції в Закарпатській області копію постанови серії ЕНА №03326898 від 23 жовтня 2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
30 травня 2025 року від представника відповідача надійшла заява, в якій повідомляє, що копію постанову про адміністративне правопорушення вручають правопорушнику або надсилають йому рекомендованим листом. Оригінал постанови, разом з усіма додатковими матеріалами, надсилається в Державну виконавчу службу для виконання. ГУНП в Закарпатській області зберігає тільки оригінал постанови у справах про адміністративне правопорушення, яке є виконаними, тобто коли сплачено штраф на місці вчинення правопорушення. Повідомляє, що не може надати копію постанови, оскільки таку на місці отримав правопорушник ОСОБА_1 , а оригінал постанови ГУНП в Закарпатській області було направлено в органи ДВС.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Що стосується клопотання представника позивача про поновлення строку подачі позовної заяви.
Відповідно до вимог ч.ч. 1-3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ч. 3 ст. 123 КАС якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
При цьому, слід врахувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала.
Отже, наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду. Виключенням з цього правила є факт визнання судом причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою своєчасного виконання учасниками адміністративного судочинства передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
З системного аналізу зазначеної норми видно, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
У відповідності до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно положень ч. 9 ст. 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду подано клопотання про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 23 жовтня 2024 року, яке обґрунтовує тим, що про вказану постанову він дізнався у за стосунку Дія.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просить залишити позовну заяву без розгляду, посилаючись на те, що позивач будучи обізнаним про складання відносно нього постанови, яка є предметом оскарження, не проявляв розумної зацікавленості та не звертався в суд у визначені КАС процесуальні строки. Днем, коли позивач дізнався про винесення постанови є 23 жовтня 2024 року, тобто дата винесення постанови, яка приймалася за його участі, зокрема під час зупинки його автомобіля і підтверджується відеодоказом.
При цьому достовірних відомостей про вручення позивачу копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 23 жовтня 2024 року суду не надано, а з відеозапису, який додано до відзиву, не вбачається обставин доведення позивачу змісту постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та обставин вручення його копії.
З огляду на обставини заявленого позову, в якому позивач посилається на необізнаність про розгляд стосовно нього справи про адміністративне правопорушення, посилання представника відповідача про необхідність вжиття ним дій для отримання копії оскаржуваної постанови є непереконливими.
За таких обставин, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування клопотання позивача про поновлення йому строку звернення до суду з вказаним адміністративним позовом, суд приходить до висновку про необхідність задоволення цього клопотання.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3326898 від 23 жовтня 2024 року, на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Зі змісту постанови вбачається, що 23 жовтня 2024 року 15:45:03 водій керував ТЗ без ввімкненого ближнього світла фар та денних ходових вогнів поза населеним пунктом. Місце вчинення: Закарпатська область, Мукачівський район, траса Перечин Свалява Липча. Транспортний засіб КІА MAGENTIS 2.0 АТ, р.н. НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КпАП України, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено під час вивчення матеріалів справи, відповідачем було прийнято рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП в сумі 1020 грн.00 коп.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ст. 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідачем на підтвердження заперечень проти позову надано відзив на позов, до якого приєднано відеозапис, при дослідженні якого встановлено, що він містить відтворення обставин розгляду справи про адміністративне правопорушення, проте сам факт правопорушення вказаний доказ не містить.
Будь-яких інших доказів вчинення позивачем правопорушення відповідачем не надано, а тому суд позбавлений можливості надати оцінку доводам позивача з приводу того, що правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, він не вчиняв.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.
З огляду на вказане відповідачем в порушення ст. 77 КАС України не доведено правомірність свого рішення.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для задоволення заявленого ОСОБА_1 адміністративного позову.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.
Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Таким чином, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022.
Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Матеріалами справи встановлено, що позивач на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених нею при розгляді справи у суді першої інстанції надано договір про надання правничої допомоги в адміністративній справі від 07 листопада 2024 року, укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням «Веріта Груп» (а.с. 8), копію квитанції від 07 листопада 2024 року № 137 на суму 4000,00 грн. (а.с. 12 зворот).
Відповідно до п. 4.2 договору про надання правничої допомоги в адміністративній справі сторони погодили гонорар адвокатського об'єднання 4000 грн. 00 коп., який складається із вартості консультування, вивчення документів для підготування участі у справі, участь у судових засіданнях, складання, направлення та подання документів по суті спору тощо.
Оцінивши обставини справи та надані докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
За змістом ч.1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом
Відповідно до п.1 ч.1 ст.139 КАС України установлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин необхідно стягнути з до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 605 грн.60 коп.
Керуючись ст.ст. 2,9, 77, 241-246, 257-262, 286 КАС України,
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника -адвоката Фідірко Яни Сергіївни до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 03326898 від 23 жовтня 2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 1020 грн. 00 коп.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн.60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, місцезнаходження: Україна, 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Ференца Ракоці, будинок 13, код ЄДРПОУ 40108913.
Суддя А.П.Сидоренко