Справа № 598/713/25Головуючий у 1-й інстанції Левків А.І.
Провадження № 22-ц/817/810/25 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
02 вересня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої Хома М.В.
суддів Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Семусь Тетяна Андріївна, на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 19 травня 2025 року, постановлене суддею Левківим А.І. у справі №598/713/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, -
У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання.
В обгрунтування позовних вимог вказує, що з 01 жовтня 2005 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2011 року. В шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На даний час ОСОБА_3 досяг повноліття, однак навчається в 1 ВКВ класі відділення школи І ступеня Об'єднання Технічних Шкіл ім.Юзефа Шимка в м.Члухув Республіка Польща, в зв'язку з чим син потребує матеріальної ждопомоги від батьків. Позивачка несе витрати, яких не в повній мірі вистачає для забезпечення належних умов для життя та навчання сина, а відповідач в добровільному порядку не надає додаткові засоби на утримання сина.
Просила стягнути з відповідача в її користь кошти на утримання сина на час навчання в розмірі частини його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 07 жовтня 2024 року і до закінчення навчання, але не довше досягнення ним 23-х років.
Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 19 травня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 на час навчання, в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу), однак не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04 квітня 2025 року до закінчення навчання, однак не довше досягнення ОСОБА_3 23-х років.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави 1211,20 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Семусь Т.А. просить рішення суду першої інстанції змінити та стягнути аліменти у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вказує, що рішення суду є незаконним, оскільки судом не взято до уваги, що у відповідача на утриманні знаходяться ще троє неповнолітніх дітей від іншого шлюбу.
Також зазначає, що судом порушено норму ст. 183 Сімейного Кодексу України, з огляду на те, що судовим наказом від 14 квітня 2025 року з відповідача стягнуто на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання тьох неповнолітніх дітей у розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) ОСОБА_1 . Відтак із ОСОБА_1 стягуються аліменти у сукупному розмірі 2/3 його заробітку, що суперечить вимогам ч.5 ст. 183 СК України.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Встановлені судом обставини справи.
ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 жовтня 2005 року, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2011 року.
У шлюбі в них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_3 зареєстрований разом із матір'ю ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою виконкому Вишнівецької селищної ради Кременецького району Тернопільської області №45/15/09/01-04 від 27.03.2025 року.
Як вбачається із змісту довідки, виданої Об'єднанням Технічних Шкіл ім.Юзефа Шимчака 29 квітня 2025 року № 549, ОСОБА_6 є учнем 1ВКМ классу Відділення Школи І ступеня Об'єднання Технічних Шкіл ім.Юзефа Шимчака в Члухуві з 01.09.2024р. Закінчення навчання у 2027 році. Школа не забезпечує харчуванням та проживанням.
ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 28 березня 2015 року по теперішній час, що підтверджується довідкою № 1954/а від 16.04.2025 року.
Доказів щодо розміру заробітку (доходу) ОСОБА_1 суду не надав.
ОСОБА_1 26.01.2013 року одружився із ОСОБА_4 та має на утриманні трьох дітей: Юрія 2011 р.н., ОСОБА_7 , 2015 р.н., та ОСОБА_8 2022 р.н., що підтверджується свідоцтвом про шлюб та копіями свідоцтв про народження дітей.
Судовим наказом Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 квітня 2025 року вирішено стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей у розмірі не більше 1/2 частини його заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 11.04.2025 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Встановивши, що ОСОБА_1 є особою працездатного віку, не має інвалідності та не надав належних і достатніх доказів того, що за своїм майновим становищем чи станом здоров'я не може надавати матеріальну допомогу сину, який продовжує навчання та потребує такої допомоги, врахувавши обставини, визначені статтею 182 Сімейного кодексу України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу).
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги факт перебування на утриманні у ОСОБА_1 трьох неповнолітніх дітей в другому шлюбі, колегія суддів оцінює критично, так як вказана обставина врахована судом першої інстанції, про що відображено у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, і саме з врахуванням цієї обставини розмір аліментів визначено 1/6 частина заробітку відповідача, а не 1/4, як просила позивачка.
Доводи апеляційної скарги про те, що сукупний розмір аліментів на утримання усіх дітей становить 2/3 заробітку відповідача, що суперечить вимогам ч.5 ст. 183 СК України, колегія суддів також оцінює критично, так як вказана норма визначає граничні частки заробітку відповідача при видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Відповідно до ч.1 ст. 201 ЦК України, до відносин щодо обов»язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, норми ст. 183 СК України не застосовуються.
Враховуючи, що відповідач, маючи постійний дохід, не надав суду доказів розміру свого заробітку, який би свідчив про те, що після сплати аліментів у визначеному судом розмірі частина заробітку, що залишається у відповідача, є нижчою від прожиткового мінімуму чи з інших причин не покриває необхідних витрат для забезпечення життєдіяльності відповідача, тому колегія суддів не вбачає підстав для зміни судового рішення.
Враховуючи, що інші доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам, яким судом першої інстанції надана належна оцінка, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Разом з цим, ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього, з урахуванням судового наказу та судового рішення про стягнення аліментів на сина, що продовжує навчання.
Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Семусь Тетяна Андріївна - залишити без задоволення.
Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 19 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 2 вересня 2025 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Гірський Б.О.
Храпак Н.М.