Номер провадження 22-ц/821/1586/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №703/2137/23 Категорія: 304030000 Крива Ю.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
28 серпня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В.,
за участю секретаря Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу фермерського господарства «Агро-Проялс» на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Агро-Проялс» про розірвання договору оренди землі, -
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,9079 га (кадастровий номер 7123787200:02:002:0357), що розташована в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 10 лютого 2014 року, як з'ясувалось під час розгляду цивільної справи № 703/1678/21, між нею і відповідачем як орендарем було укладено договір оренди землі, предметом якого стала вказана земельна ділянка.
Пунктами 9-12 договору оренди землі від 10 лютого 2014 року передбачено, що річна орендна плата виплачується зерном ячменю та пшениці, але на суму не менше ніж 3% від нормативно грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Орендна плата вноситься щорічно. Остаточний розрахунок проводиться до 31 грудня щороку. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.
Позивач зазначила, що вона не отримувала жодного кілограма ячменю чи пшениці у загальній кількості, що відповідає сумі не менше як 3% від нормативно грошової оцінки, упродовж всього часу оренди відповідачем її земельної ділянки та не підписувала відповідного акту приймання-передачі продукції. Також вказує, що вона не виявляла волі ані в усній, ані у письмовій формі, що погоджена із орендарем, на зміну натуральної форми орендної плати на грошову чи змішану (одночасно грошову та натуральну). У порушення умов договору оренди, орендарем орендна плата у формі, що визначена договором, жодного разу їй не здійснювалась, що свідчить про систематичну несплату ФГ «Агро-Проялс» орендної плати, визначеної договором.
Керуючись такими доводами, ОСОБА_1 просила суд розірвати договір оренди землі площею 2, 9079 га, кадастровий номер 7123787200:02:002:0357, укладений 10 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ФГ «Агро-Проялс», зареєстрований Реєстраційною службою Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області 29 травня 2015 року за № 9849217.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 червня 2025 року позов задоволено повністю. Також стягнуто з ФГ «Агро-Проялс» на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з розглядом справи: витрати по сплаті судового збору в сумі 1 073, 60 грн, витрати по оплаті правничої допомоги в сумі 6 500,00 грн, витрати по оплаті судової почеркознавчої експертизи в сумі 7 640,64 грн, що в загальній сумі становить 15 214, 24 грн.
Ухвалюючи рішення, суд виснував про те, що, у порушення умов договору оренди землі від 10 лютого 2014 року, орендарем орендна плата у формі, що визначена договором, позивачці не здійснювалась, що свідчить про систематичну несплату ФГ «Агро-Проялс» орендної плати, визначеної договором. Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати в строк передбачений договором є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням ФГ «Агро-Проялс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи, судом неповно з'ясовано обставини справи при вирішенні спору, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу фермерське господарство мотивує тим, що суд не повною мірою врахував докази, надані відповідачем, які свідчать про виконання зобов'язань щодо сплати орендної плати, зокрема копій відомостей про сплату орендної плати за 2015-2018 роки та банківські виписки за 2019-2022 роки, що підтверджують перерахування грошових коштів ОСОБА_1 . Довідка ГУ ДПС у Черкаській області та бухгалтерський облік по оборотно-сальдовій відомості по картці рахунку ОСОБА_1 підтверджують сплату ПДФО та військового збору за період 2015-2022 років, що свідчить про виконання ФГ «Агро-Проялс» зобов'язань перед ОСОБА_1 . Висновок суду про підробку підписів у відомостях за 2015-2018 роки на підставі висновку експерта № СЕ-19/124-24/13569-ПЧ від 31 жовтня 2024 року не був належним чином досліджений у контексті інших доказів, таких як банківські виписки та довідка ДПС, які підтверджують факт виплат.
Скаржник зазначає, що позивач не заперечувала проти отримання орендної плати у грошовій формі протягом 2015-2022 років, що свідчить про зміну умов договору за мовчазною згодою. Апелянт звертає увагу апеляційного суду на п. 36 договору оренди землі, у якому передбачено можливість зміни умов договору за взаємною згодою сторін, яка може виражатися в усній формі, якщо це не суперечить закону. ОСОБА_1 не надала доказів того, що вона вимагала сплати орендної плати виключно у натуральній формі чи заперечувала проти грошової форми оплати.
Також у апеляційній скарзі зазначено, що позивач регулярно отримувала орендну плату у розмірі, не меншому за 3% від нормативної грошової оцінки, що відповідає умовам договору. Таким чином, порушення умов договору щодо форми оплати не є істотним, оскільки не призвело до втрати ОСОБА_1 того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Петренко В.М. не погодився з її доводами. Вважає рішеннясуду першої інстанції законним та обгрунтованим. Просить залишити його без змін.
Заслухавши представн7ика позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,9079 га (кадастровий номер 7123787200:02:002:0357), що розташована в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 330038114 від 24 квітня 2023 року (а.с.11-12).
10 грудня 2014 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ФГ «Агро-Проялс» (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 2,9079 га за кадастровим номером 7123787200:02:002:0357 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адмінмежах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, строком на сорок дев'ять років. Договір зареєстровано реєстраційною службою Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29 травня 2015 року за № 9849217 (а.с.7-10).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 56 499,20 грн. (п. 5 договору).
Пунктом 9 вказаного договору оренди землі встановлено, що річна орендна плата виплачується зерном ячменю та пшениці, але на суму не менше ніж 3% від нормативної грошової оцінки.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10 договору).
Відповідно до п.11 договору орендна плата вноситься щорічно. Остаточний розрахунок проводиться 31 грудня щороку.
Пунктом 12 договору встановлено, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.
Пунктом 13 договору також передбачений порядок перегляду розміру орендної плати та наслідки прострочення виплати орендної плати - виплата пені у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожний день прострочення.
Пунктом 36 договору визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.
Апеляційним судом за матеріалами справи встановлено, що згідно з банківською випискою № АП-0000202 за 08 серпня 2019 року ОСОБА_1 виплачено 3 591, 10 грн. (а.с. 31).
Згідно з банківською випискою № АП-0000305 за 17 грудня 2020 року ОСОБА_1 виплачено 3 591, 10 грн. (а.с. 32).
Згідно з банківською випискою № АП-0000189 за 31 серпня 2021 року ОСОБА_1 виплачено 3 591, 10 грн. (а.с. 33).
Відповідно до заключної виписки за грудень 2022 року ОСОБА_1 виплачено 3 591,10 грн із призначенням: орендна плата за земельний пай, грудень 2022 року. (а.с. 35)
Крім того, згідно з карткою по рахунку 6852 пайовика ОСОБА_1 , за 2019, 2020, 2021, 2022 роки з орендної плати було утримано податок та військовий збір (а.с. 38-41).
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач не виплачував їй орендну плату ні ячменем, ні пшеницею, у загальній кількості у сумі не менше 3% від нормативної грошової оцінки землі за користування земельною ділянкою за період всього часу оренди.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 ЦК України).
Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.
Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
Пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).
У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
До відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).
Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).
Об'єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки позивач мотивувала позовні вимоги тим, що ФГ «Агро-Проялс» не сплачувало орендну плату за 2015-2022 роки у формі, визначеній договором, (звернулася із позовом у травні 2023 року), тому саме відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивачки про несплату орендної плати, чого ним зроблено не було.
Щодо доводів позивача про те, що сторони не вносили зміни до договору, то апеляційний суд враховує, що умови перегляду розміру орендної плати визначені договором. Форма орендної плати також визначена договором у натуральній, але на суму не менше ніж 3 % від нормативної грошової оцінки. Проте, поведінка сторін під час виконання умов договору про форму орендної плати, зокрема отримання позивачем протягом тривалого часу орендної плати у грошовій формі, без оформлення такої згоди письмово у вигляді додаткової угоди до договору, не впливає на виконання орендарем обов'язку щодо виплати орендної плати за 2019-2022 роки.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що ФГ «Агро-Проялс» здійснювало дії щодо належного виконання спірного договору оренди, а саме щодо сплати орендної плати за період з 2015 по 2018 роки.
Довідка ФГ «Агро-Проялс» від 31 липня 2020 року не враховується судом у розумінні належного, достатнього та достовірного доказу нарахування та виплати позивачці грошових коштів у рахунок орендної плати, оскільки не є банківським документом і її зміст залежить виключно від волевиявлення відповідача, підпису позивачки не містить, і ОСОБА_1 заперечує таку обставину, тому не може вважатися беззаперечим доказом (а.с. 44).
Достовірність інформації у відомостях на видачу орендної плати за 2015, 2016, 2017, 2018 роки щодо належності підпису позивача про отримання орендної плати (а.с. 118-121) спростована висновком судового експерта від 31 жовтня 2024 року (а.с. 139 зв.).
Апеляційний суд, встановивши, що відповідач протягом 2015-2018 років не виплачував орендну плату, визначену договором, погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки.
Порушенням орендарем свого обов'язку щодо систематичної виплати орендної плати протягом 2015, 2016, 2017 років, є неналежним виконанням умов договору зі сплати орендної плати, а вказане порушенням умов договору оренди земельної ділянки дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 385/1679/21, який враховує апеляційний суд у силу положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання;
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що ФК «Агро-Проялс» здійснювало дії щодо належного виконання умов спірного договору оренди земельної ділянки, а саме щодо сплати орендної плати у розумінні пункту 4 частини першої статті 532 ЦК України.
Відповідно до пункту 12 договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами, передача продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.
Проте, будь-які акти на підтвердження передачі ФК «Агро-Проялс» у рахунок орендної плати продукції чи надання послуг в рахунок орендної плати в матеріалах справи також відсутні.
Доводи апелянта щодо отримання грошових коштів від керівника ФГ «Агро-Проялс» ще до укладення договору оренди землі в загальній сумі 17 000,00 грн, про що позивач написала розписки, не мають правового значення у даній справі, оскільки зі змісту розписок (а.с. 42, 43) вбачається, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 гроші із зобов'язанням їх повернути до 31 грудня 2011 року під заставу земельного паю.
Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою, судова практика у таких правовідносинах є сталою, проте виходячи зі змісту зазначених вище розписок, вони містять у собі ознаки позики, тому передані кошти не можуть бути зараховані в якості орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою.
За вказаних обставин висновок районного суду про істотне порушення ФГ «Агро-Проялс» умов договору оренди землі в частині сплати орендної плати за використання земельної ділянки, і як наслідок, про наявність підстав для розірвання такого договору є правильним.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, колегія суддів підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачає.
Керуючись ст.ст. 35, 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу фермерського господарства «Агро-Проялс» залишити без задоволення.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 вересня 2025 року.
Судді: