28 серпня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2657/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боднарюка О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Остапенко В.В.,
представника позивача Максимчук А.В.,
представника відповідача Зайцевої Л.Г.,
представника третьої особи Максимчук А.В.
(Мунтян В.М. в інтересах ОСОБА_1 )
третя особа (ФГ "Албіна М.І.") не з'явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , (опікун ОСОБА_3 ), Фермерського господарства "Албіна М.І.", про визнання протиправними та скасування рішення про опис майна у податкову заставу та акту опису майна,-
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась в суд з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , опікун ОСОБА_3 , Фермерського господарства "Албіна М.І.", в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №19/2025 від 01.04.2025, що видане Головним управлінням Державної податкової служби у Чернівецькій області;
- визнати протиправним та скасувати акт опису майна №18 від 30.04.2025, що виданий Головним управлінням Державної податкової служби у Чернівецькій області;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області утриматися від вчинення будь-яких дій, спрямованих на арешт, передачу у виконавче провадження, реалізацію або інше розпорядження майном, описаного в акті опису майна №18 від 30.04.2025 до набрання законної сили рішення суду в цій справі;
- стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення про опис майна у податкову заставу №19/2025 від 01.04.2025, що видане Головним управлінням Державної податкової служби у Чернівецькій області, є протиправним та підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
На думку позивача, оскаржуване рішення не відповідає типовій формі Додатку 1 із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів № 30 від 21.01.2021, № 188 від 13.04.2023 до Порядку застосування податкової застави податковим органом (пункт 1 розділу II), оскільки у лівому верхньому куті має бути штамп податкового органу, який відсутній, також у рішенні згідно з типовою формою має бути зазначено “(найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) платника податків, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта, у рішенні відсутні дані позивача.
Також на думку позивача акт про опис майна №18 від 30.04.2025 не відповідає Порядку застосування податкової застави податковим органом.
Згідно з типовою формою у акті мають бути зазначені реквізити наказу, що заповнюються у разі наявності у платника податків податкового боргу. Такий наказ у акті не зазначений, що підтверджує неузгодженість податкового боргу та протиправність складення даного акту.
Відтак, позивач вважає, що оскаржуване рішення та акт не відповідають Порядку та складене з порушенням вимог чинного законодавства.
Окрім іншого зауважив, що між позивачем та податковим органом не існує узгодженого податкового боргу, а наразі існує спір про скасування податкових повідомлень рішень на підставі яких виник такий борг, що теж на думку останнього є підставою для скасування спірного рішення та акту.
З приводу майна, яке описане контролюючим органом зазначив, що таке майно не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки передано позивачем на праві господарського відання Фермерському господарству "Албіна М.І." та використовується останнім, як сільськогосподарським товаровиробником, що в свою чергу дає підстави на пільги з оподаткування.
Також на переконання позивача є протиправними дії контролюючого органу щодо складення спірних акту опису майна та рішення про опис майна в податкову заставу, з огляду на те, що таке майно перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та передано ФГ "Албіна", тобто фактично є нерухомістю фермерського господарства, а не позивача.
При цьому, позивач наголошував на тому, що не повідомлявся відповідачем про день здійснення опису майна із складенням Акт опису майна, ні ним чи його законним представником чи уповноваженим представником даний акт опису майна не підписаний, а також у акті опису майна відсутня вказівка про відмову від підписання акту позивачем чи його законним представником.
Крім того, у акті опису майна №18 від 30.04.2025 відсутня вказівка про відмову від підписання акту платником чи уповноваженим представником, при цьому наявні підписи заінтересованих осіб, які на думку позивача, не є понятими в розумінні п. 89.3 ст. 89 ПК України.
Також стверджував про те, що на території фермерської господарства, де розташоване описане майно, ніколи не були присутні посадові особи податкового органу, та ними не могли вчинитись дії щодо опису майна, що підтверджується листом ФГ "Албіна".
Звертав увагу суду на те, що в акті опису майна №18 від 30.04.2025, вказано всього загальну суму 66419 грн. 00 коп, при цьому позивачеві не зрозуміло звідки взялася така сума, яким чином вона сформована та на підставі яких документів.
Зауважив, що відсутній документ про баланс або первісну вартість майна, офіційний звіт оцінювача, де бере участь позивач, інший співвласник майна та фактичний утримувач майна фермерське господарство “Албіна М.І.», договір про проведення оцінки, акт огляду майна оцінювачем в присутності платника та іншого співвласника майна, тощо.
Отже, сума 66419 грн. 00 коп. визначена відповідачем довільно є: незаконною, необґрунтованою, безпідставною та не підтверджена документально, що доводить факт необхідності скасування та визнання протиправним акту опису майна №18 від 30.04.2025 та рішення про опис майна у податкову заставу №19/2025 від 01.04.2025.
2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Заперечуючи проти позову зазначив, що у зв'язку із наявністю податкового боргу станом на 09.09.2020 за узгодженими податковими зобов'язаннями Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 виставлено податкову вимогу форми “Ф» №103215-55 від 10.09.2020. Дана вимога була направлена позивачеві засобами поштового зв'язку та вручена 01.10.2024. В податковій вимозі, серед іншого, зазначено, що починаючи з 09 вересня 2020 року, на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому, поширюється право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховуються пеня та застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи), визначені Кодексом. А в разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені Кодексом заходи стягнення податкового боргу.
При цьому зазначив, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 02.04.2025 року за позивачем зареєстровано будівлі та споруди тракторної бригади, загальною площею 1580,5 кв. м.: будинок механізаторів літ. “А»; ангарі літ. “Б»; навіс літ. “В»; майстерня літ. “Г»; котельня літ. “Д»; операторна мийки літ. “Е»; склад ядохімікатів літ. “Є»; операторна заправочної літ. “Ж», “ї», прохідна літ. “З», будівля трансформаторної підстанції літ. “І», підвал літ. “ПД», огорожа № 1-11; вигрібна яма № 12-16; колодязь № 17; водонапірна вежа № 18; ємність нафтопродуктів № 19-27; підпірні стінки № 28; естакада № 29, за адресою: АДРЕСА_1 . Спільна часткова власність, за розміром частки 7/8.
Відтак, враховуючи зазначену інформацію, посадовими особами відповідача в межах повноважень відповідно до п.89.3, п.89.5 статті 89 ПК України, на підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 01.04.2025 № 19/2025, здійснено опис вищевказаного майна, яке оформлене актом опису майна №18 від 30.04.2025. В акті опису зазначено, що дане майно перебуває у власності фізичної особи ОСОБА_2 у спільній частковій власності, за розміром частки 7/8.
Отже відповідач вважає, що майно описано у податкову заставу пропорційно розміру частки, що належить позивачеві.
Наголошував на тому, що рішення та акт 23.05.2025 направлено засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення на адресу ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_2 . Дане відправлення отримано ОСОБА_2 особисто 27.05.2025 року.
Відтак, відповідачем правомірно прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 01.04.2025 № 19/2025 та здійснено опис вищевказаного майна, яке оформлене актом опису майна №18 від 30.04.2025, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
3. Третя особа подала до суду письмові пояснення, в яких серед іншого наводились аргументи про те, що право спільної власності ОСОБА_1 (опікун ОСОБА_3 ) поширюється на все спільне майно тракторної бригади, а частка 1/8 в праві спільної часткової власності не стосується конкретної частки майна: майстерні, котельні, операторної мийки, тощо, бо об'єкт майна є неподільним.
Вважає, що податковий орган безпідставно поширив обтяження у вигляді заборони відчуження не лише на майно боржника ОСОБА_2 , а й на майно співвласника ОСОБА_1 (опкуна ОСОБА_3 ), який не є боржником, що створює перешкоди у здійсненні ним прав володіння, користування та розпорядження всім об'єктом нерухомості, як єдиним цілим у межах належної йому 1/8 частки у всьому майні, що порушує його права відповідно до статей 358 і 361 ЦК України.
4. Учасниками справи подані також відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, в яких наведені переважно подібні аргументи, які викладені у позовній заяві та у відзиві на адміністративний позов.
Зокрема, відповідач додатково звертав увагу суду на те, що відповідно до абзацу 2 пункту 3 розділу ІІ Порядку 586, понятими не можуть бути працівники податкових органів або правоохоронних та інших державних органів виконавчої влади, а також інші особи, участь яких як понятих обмежується Законом України "Про виконавче провадження".
При цьому наголошував на тому, що відповідно до вимог законодавства, працівники органів місцевого самоврядування не є працівниками органів виконавчої органів виконавчої влади, тому бути понятим у розумінні Порядку 586 таким особам не заборонено.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.
1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
2. Ухвалою суду в задоволенні заяви ОСОБА_2 , про забезпечення позову - відмовлено.
3. Ухвалою суду в задоволенні заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , про забезпечення позову - відмовлено.
4. Ухвалою суду призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі.
5. Усною ухвалою суду закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до розгляду по суті, що відображено в протоколі судового засідання.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. Представник позивача та третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав наведених в адміністративному позові. Крім цього, представник позивача у своїх поясненнях зазначила про понесені витрати на правову допомогу стосовно позивача ОСОБА_2 в розмірі 108800 грн, та третьої особи ОСОБА_1 57600 грн.
2. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав наведених у відзиві, а також стосовно неспівмірності витрат на правову допомогу.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.
1. У зв'язку із наявністю податкового боргу станом на 09.09.2020 за узгодженими податковими зобов'язаннями Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 виставлено податкову вимогу форми “Ф» №103215-55 від 10.09.2020. Дана вимога направлена позивачеві засобами поштового зв'язку та вручена 01.10.2024.
Зі змісту податкової вимоги встановлено, що починаючи з 09 вересня 2020 року, на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому, поширюється право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховуються пеня та застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи), визначені Кодексом. А в разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені Кодексом заходи стягнення податкового боргу.
2. Згідно даних ІС “Податковий блок» за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 обліковується податковий борг у сумі 66418,47 грн., в тому числі:
- по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010300) в сумі 41863,04 гривень;
- по земельному податку з фізичних осіб (код платежу 18010700) в сумі 10396,90 гривень;
- по податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичними особами (код платежу 11011300) в сумі 14158,53 гривень.
3. Згідно листа ТСЦ МВС №7344 від 09.04.2025 року №31/24/264-17-2025 за ОСОБА_2 не зареєстровано жодного транспортного засобу.
4. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 02.04.2025 року за фізичною особою ОСОБА_2 зареєстровано будівлі та споруди тракторної бригади, загальною площею 1580,5 кв. м.: будинок механізаторів літ. “А»; ангарі літ. “Б»; навіс літ. “В»; майстерня літ. “Г»; котельня літ. “Д»; операторна мийки літ. “Е»; склад ядохімікатів літ. “Є»; операторна заправочної літ. “Ж», “ї», прохідна літ. “З», будівля трансформаторної підстанції літ. “І», підвал літ. “ПД», огорожа № 1-11; вигрібна яма № 12-16; колодязь № 17; водонапірна вежа № 18; ємність нафтопродуктів № 19-27; підпірні стінки № 28; естакада № 29, за адресою: АДРЕСА_1 . Спільна часткова власність, за розміром частки 7/8.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за третьою особою ОСОБА_1 зареєстровано 1/8 вказаного вище нерухомого майна (спільна часткова власність), за адресою: АДРЕСА_1 .
5. Судом досліджене рішення ГУ ДПС у Чернівецькій області від 01.04.2025 року № 19/2025 відповідно до якого вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ОСОБА_2 .
6. ГУ ДПС у Чернівецькій області відповідно до п.89.3, п.89.5 статті 89 ПК України, на підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 01.04.2025 № 19/2025, здійснено опис вищевказаного майна, яке оформлене актом опису майна №18 від 30.04.2025.
В акті опису зазначено, що дане майно перебуває у власності фізичної особи ОСОБА_2 у спільній частковій власності, за розміром частки 7/8.
7. Рішення та акт 23.05.2025 направлено засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення на адресу ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_2 . Дане відправлення отримано ОСОБА_2 особисто 27.05.2025 року.
8. Судом також дослідженні інтегровані картки платника податку; статут ФГ "Албіна; акт прийому - передачі майна в господарське відання від 01.01.2021 року, .
ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.
1. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).
Між тим, положеннями підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України регламентовано, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За правилами передбаченими пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пунктів 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з пунктом 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п. 87.2 ст. 87 ПК України).
Між тим, положеннями статті 88 ПК України врегульовано зміст податкової заставки.
Так, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
У разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.
Як визначено пунктом 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
При цьому, згідно з абзацом 1 пункту 89.2 статті 89 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Згідно з пунктом 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
Згідно з пунктом 89.4 статті 89 ПК України у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.
Відповідно до пункту 89.8 статті 89 ПК України контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
Згідно приписів пункту 91.3 статті 91 ПК України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб, здійснює підготовку документів для звернення до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.
У разі відмови платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право залучати до опису майна платника податків не менш як двох понятих.
Відповідно до пункту 92.1 статті 92 ПК України платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.
У разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу платник податків несе відповідальність відповідно до закону (п. 92.3 ст. 92 ПК України).
Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису майна лише фіксує певний перелік майна.
2. Згідно з пунктами 1-2 Розділу ІІ Порядку опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна (додаток 2). Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу (додаток 3).
Отже, у разі наявності у платника податку податкового боргу, здійснюється опис майна такого платника у податкову заставу шляхом прийняття керівником контролюючого органу відповідного рішення, на підставі якого, в свою чергу, призначеним податковим керуючим здійснюється опис майна у податкову заставу з оформленням акту.
3. Звертаючись до суду, позивач серед іншого наводить аргументи щодо протиправності спірного акту та просив скасувати акт опису майна у податкову заставу.
Оцінюючи спірні правовідносини в зазначеній частині, суд зазначає наступне.
В ході розгляду справи, судом встановлено, що згідно даних ІС “Податковий блок» за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 обліковується податковий борг у сумі 66418,47 грн., в тому числі:
- по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010300) в сумі 41863,04 гривень;
- по земельному податку з фізичних осіб (код платежу 18010700) в сумі 10396,90 гривень;
- по податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичними особами (код платежу 11011300) в сумі 14158,53 гривень.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 02.04.2025 року за фізичною особою ОСОБА_2 зареєстровано будівлі та споруди тракторної бригади, загальною площею 1580,5 кв. м.: будинок механізаторів літ. “А»; ангарі літ. “Б»; навіс літ. “В»; майстерня літ. “Г»; котельня літ. “Д»; операторна мийки літ. “Е»; склад ядохімікатів літ. “Є»; операторна заправочної літ. “Ж», “ї», прохідна літ. “З», будівля трансформаторної підстанції літ. “І», підвал літ. “ПД», огорожа № 1-11; вигрібна яма № 12-16; колодязь № 17; водонапірна вежа № 18; ємність нафтопродуктів № 19-27; підпірні стінки № 28; естакада № 29, за адресою: АДРЕСА_1 . Спільна часткова власність, за розміром частки 7/8.
Так, враховуючи зазначену інформацію, ГУ ДПС відповідно до п.89.3, п.89.5 статті 89 ПК України, на підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 01.04.2025 № 19/2025, здійснено опис вищевказаного майна, яке оформлене актом опису майна №18 від 30.04.2025. В акті опису зазначено, що дане майно перебуває у власності фізичної особи ОСОБА_2 у спільній частковій власності, за розміром частки 7/8.
Матеріали справи свідчать про те, що майно описано у податкову заставу пропорційно розміру частки, що належить ОСОБА_2 . Акт 23.05.2025 направлено засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення на адресу ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_2 . Дане відправлення отримано ОСОБА_2 особисто 27.05.2025 року
Як зазначалось судом вище, згідно підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
Пунктами 88.1, 88.2 статті 88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
За приписами пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Згідно з пунктом 89.2 вказаної статті, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Відповідно до пункту 89.8 статті 89 ПК України контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
Згідно приписів пункту 91.3 статті 91 вказаного Кодексу податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом.
Умови припинення податкової застави визначені статтею 93 ПК України.
Так, відповідно до пункту 93.1 вказаної статті майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
За приписами пункту 93.2 ПК України, підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.
З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису майна лише фіксує певний перелік майна.
При цьому, підставою для звільнення майна з податкової застави є відповідний документ, що засвідчує закінчення подій, наявність яких зумовили виникнення права податкової застави.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно приписів частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Тобто, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Суд наголошує на тому, що акт опису майна лише фіксує певний перелік майна та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Складання акту опису, по суті полягає у викладенні/відображенні на паперовому носії певної інформації, що є фактично технічним процесом створення документа та завершальною стадією виконання організаційно-технічних дій по завершенню створення документу.
Таким чином, суд вважає, що акт опису майна не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача. Отже, такий акт не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію взагалі. У спірній ситуації належним способом захисту може бути визначено зобов'язання контролюючого органу виключити з державного реєстру відповідний запис щодо встановлення обтяження згідно з актом опису майна у податкову заставу.
Вказана правова відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.02.2020, справа N 560/495/19 адміністративне провадження N К/9901/27005/19.
4. Окрім іншого, суд відхиляє аргументи позивача про те, що зазначені в акті особи в якості понятих не мали права бути понятими, з огляду на таке.
Відповідно до абзацу 2 пункту 3 розділу ІІ Порядку 586, понятими не можуть бути працівники податкових органів або правоохоронних та інших державних органів виконавчої влади, а також інші особи, участь яких як понятих обмежується Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в України", сільська рада не є органом виконавчої влади, це орган місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду та виконує функції місцевого самоврядування.
Орган місцевого самоврядування це представницький орган, який обирається територіальною громадою і діє від її імені, вирішуючи питання місцевого значення.
Виконавчий комітет - це виконавчий орган ради, який створюється самою радою і відповідає за виконання рішень ради та здійснення її виконавчих повноважень.
Сільський голова очолює виконавчий комітет і, як посадова особа місцевого самоврядування, є підконтрольним і підзвітним рада та громаді.
Отже, проаналізувавши наведене слід дійти висновку, що хоча сільська рада і її виконавчий комітет тісно пов'язані, однак їх доцільно розрізняти: рада - представницький орган самоврядування, а комітет - це його виконавчий орган.
Відтак, працівники органів місцевого самоврядування не є працівниками органів виконавчої влади, а тому можуть бути залученні в якості понятих, що власне відповідає вимогам Порядку 586.
Також суд відхиляє твердження позивача про те, що останній не повідомлявся відповідачем про день здійснення опису майна із складенням Акт опису майна, оскільки податковим законодавством такий обов'язок податкового органу не передбачений.
Щодо аргументів про те, що у акті опису майна відсутня вказівка про відмову від підписання акту позивачем чи його законним представником, то такі суд вважає необґрунтованими, оскільки позивач та чи його представник були відсутні під час складення такого акту і фізично не могли відмовитись від підписання акту, про що власне зазначив представник позивача в ході судового розгляду справи.
5. Крім того є необґрунтованими та безпідставними твердження позивача щодо невідповідності форми та змісту акту про опис майна, оскільки такий складено відповідно до Порядку застосування податкової застави податковими органами, з огляду на наявну в податковому органі інформацію під час складення такого акту.
6. Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішення про опис майна у податкову заставу, суд зазначає.
Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку застосування податкової застави податковими органами, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 №586, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.2017 за №859/30727 (далі - Порядок №586), день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем податкових органів відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, зареєстровано в Міністерстві юстиції 15.03.2021 за №321/35943 (далі - Порядок №5), оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в ІКС ДПС.
Зі змісту пункту 1 розділу ІІ Порядку №5 визначено, що з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
ІКП містить інформацію про первинні показники оперативного обліку, облікові операції та первинні показники оперативного обліку, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис.
Усі вартісні первинні показники оперативного обліку, облікові операції та первинні показники оперативного обліку в ІКП проводяться у гривнях або доларах США / євро (стосовно платників, які зареєстровані відповідно до пункту 208-1.2 статті 208-1 розділу V Кодексу) з двома десятковими знаками.
Таким чином, в інтегрованій картці платника, що є частиною інформаційної системи органів ДПС, відображаються відомості щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань. Зазначені відомості, є підставою для визначення дня виникнення права податкової застави.
Як свідчать матеріали у інтегрованій картці платника податків ОСОБА_2 рахувався податковий борг (узгоджене грошове зобов'язання) із податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Відтак, станом на день прийняття рішення у спірних правовідносинах об'єктивно існували підстави для виникнення права податкової застави та прийняття відповідачем такого рішення.
З урахуванням встановлених обставин, спірне рішення відповідача відповідає зазначеним критеріям, прийняте у відповідності з нормами ПК України та Порядку №586.
Таким чином, підстави для скасування спірного рішення про опис майна у податкову заставу відсутні.
Отже, як встановлено судом в ході розгляду справи в позивача виник податковий борг, який станом на час прийняття спірного рішення був узгодженим, відтак суд погоджуючись із доводами відповідача вважає, що рішення відповідача про опис майна у податкову заставу прийнято правомірно, а тому останнє є таким, що прийняте в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, що унеможливлює задоволення позову в цій частині.
7. Щодо аргументів позивача про те, що наразі податкові повідомлення рішення на підставі яких виник податковий борг оскаржуються в суді, що є підставою для скасування спірного рішення - суд такі відхиляє, оскільки станом на час прийняття такого рішення в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_2 , що є частиною інформаційної системи органів ДПС, відображались відомості щодо відсутності сплати податкових зобов'язань, тобто наявності узгодженого податкового боргу. Зазначені відомості, є підставою для виникнення права податкової застави. Більше того, станом на час прийняття спірного рішення не і снувало доказів (документів) в т.ч. рішень суду (ухвали про відкриття провадження у справі) про оскарження ППР та вимоги про сплату боргу.
Також, суд відхиляє аргументи позивача про те, що спірне рішення складене з порушенням щодо форми і змісту типового зразка, як необґрунтовані та не доведеними в ході розгляд справи, оскільки кутовий штамп - це реквізит службового документа, який містить назву установи, організації чи підприємства (ЄДРПОУ, адреса, контакти, тощо) і як правило розташовується у верхньому лівому куті першої сторінки. При цьому, документ не обов'язково має містити кутовий штамп. Його наявність залежить від форми документа та вимог установи, які затверджують власні зразки бланків (із кутовим або поздовжнім штампом), що відповідає нормативам ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації». Отже, документ може бути оформлений як на бланку з кутовим штампом, так і на бланку з поздовжнім штампом.
8. Окрім іншого, суд критично оцінює доводи позивача про те, що описане майно, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки передано позивачем на праві господарського відання Фермерському господарству "Албіна М.І." та використовується останнім, як сільськогосподарським товаровиробником, що в свою чергу дає підстави на пільги з оподаткування, з огляду на наступне.
Згідно вимог статті 133 Господарського кодексу України, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їхня господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.
Відповідно до вимог статті 136 Господарського кодексу України визначено право господарського відання речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Державна реєстрація права господарського відання та права оперативного управління здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи станом на час прийняття оскаржуваного рішення, відсутні відомості про Державну реєстрацію права господарського відання за ФГ "Албіна", однак наявні відомості про те, що описане нерухоме майно належить позивачеві на праві спільної часткової власності у розмірі частки 7/8 .
9. Решта доводів та заперечень сторін висновків суду наведених вище не спростовують.
Згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
10. Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
11. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
1. Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , (опікун ОСОБА_3 ), Фермерського господарства "Албіна М.І.", про визнання протиправними та скасування рішення про опис майна у податкову заставу та акту опису майна - відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснюється.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне судове рішення складено 02 вересня 2025 р.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200А, м. Чернівці,Чернівецький р-н, Чернівецька обл., 58006, код ЄДРПОУ: 44057187).
Третя особа - ОСОБА_1 (опікун ОСОБА_3 ) ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Третя особа - Фермерське господарство "Албіна М.І." (пров. Поповича, с. Молодія, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, 60415).
Суддя О.В. Боднарюк