Ухвала
28 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 507/341/22
провадження № 61-10256ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 25 листопада 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 до Подільської районної державної адміністрації Одеської області, Любашівської селищної територіальної громади, третіх осіб: Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання права на земельну частку (пай),
30 липня 2025 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 25 листопада 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року з пропуском стоку на касаційне оскарження.
Разом із цим, ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що копію постанови Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року він отримав 23 травня 2025 року, на підтвердження чого надає відповідні докази. Вперше з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення він звернувся 26 травня 2025 року, тобто в передбачений статтею 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження, проте ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху, а ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2025 року касаційну скаргу повернуто заявнику у зв'язку із невиконанням вимог ухвали суду від 23 червня 2025 року. Копі ухвали від 08 липня 2025 року отримано ним 29 липня 2025 року. Ураховуючи наведене ОСОБА_1 вважає, що строк на касаційне оскарження підлягає поновленню та просить його поновити.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Доводи клопотання та надані матеріали свідчать, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його.
Разом із цим, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 не зазначено його реєстраційного номеру облікової картки платника податків за його наявності або номеру і серії паспорта.
Крім цього, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У касаційні скарзі ОСОБА_1 як на підставу скасування судових рішень посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» та в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 серпня 2014 року у справі № 6-12823св14.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи законодавчі обмеження щодо формування єдиної правозастосовчої практики, правові висновки, викладені у постановах Пленуму Верховного Суду України та ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, не входять до елементів, з яких формується база правозастосовчої практики та мають рекомендаційний характер, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Отже, посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7, від 30 травня 2008 року № 7 та в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 серпня 2014 року у справі № 6-12823св14, не заслуговують на увагу, оскільки висновки, на які посилається скаржник, не є висновками Верховного Суду у розумінні статті 263 ЦПК України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Ураховуючи наведене, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявнику необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, яка має відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, та в якій зазначити свій реєстраційній номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта; згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов'язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи з урахуванням положень пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Любашівського районного суду Одеської області від 25 листопада 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Любашівського районного суду Одеської області від 25 листопада 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 25 листопада 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев