ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
27 серпня 2025 року Справа № 902/1224/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кифорук Ірини Анатоліївни на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.02.2025 у справі № 902/1224/24 (суддя Матвійчук В.В., повний текст складено 07.03.2025)
за позовом заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради
до Фізичної особи-підприємця Кифорук Ірини Анатоліївни
про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомості
за участю представників сторін:
прокурор - Ковальчук І.Л.;
позивача - Мичківський І.П.;
відповідача - Олійник О.Л.;
Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Вінницької міської ради звернувся до Господарського суду Вінницької області із позовом до Фізичної особи - підприємця Кифорук Ірини Анатоліївни (далі - відповідач, ФОП Кифорук І.А.) про усунення перешкод Вінницькій міській раді у користуванні земельними ділянками загальною площею 0,0143 га, з них: площею 0,0067 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності) та площею 0,0076 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (здійснення благоустрою), які розташовані на території Вінницької міської ради, привівши їх у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва: нежитлової будівлі, загальною площею 34,1 кв. м. та літнього майданчику, за адресою: вул. Привокзальна, б/н (біля буд. № 1 по вул. Брацлавській в м.Вінниця, Вінницький район, Вінницька область).
Позовні вимоги мотивовані тим, що ФОП Кифорук І.А. в супереч умовам договору про встановлення земельного сервітуту від 31.08.2021 не повернула та не знесла самочинно збудовану споруду за адресою: вул. Привокзальна, б/н (біля будинку № 1 по вул. Брацлавській в м. Вінниця).
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.02.2025 позов задоволено.
Суд першої інстанції, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню.
До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ФОП Кифорук І.А. на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.02.2025 у справі №902/1224/24, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- відповідач вказує, що не отримував судових повісток у даній справі;
- саме на Департамент архітектурно - будівельного контролю Вінницької міської ради покладені функції щодо усунення самочинного будівництва шляхом складання акту, протоколу, припису, постанови та у разі не усунення порушень - подання позову до суду щодо знесення самочинного будівництва. Посилання прокурора на нездійснення Вінницькою міською радою заходів щодо захисту чи поновлення порушених прав територіальної громади, як підставу для звернення з даним позовом до суду є необґрунтованим, оскільки міська рада здійснювала такі дії, однак нею було обрано невірний спосіб захисту, про що було зазначено в рішенні суду по справі № 120/10954/22, яке набрало законної сили 09.07.2024. З моменту набрання даного рішення законної сили не пройшло значного проміжку часу (лише 3 місяці) для можливості стверджувати, що міською радою не здійснюється належний захист прав територіальної громади. Суд першої інстанції не надав належну оцінку даним обставинам, що призвело до прийняття незаконного рішення від 25.02.2025, оскільки відсутність підстав для звернення прокурором з даним позовом до суду вимагає повернення позовної заяви прокурору;
- суд першої інстанції посилається на надані прокурором докази, а саме на акт перевірки дотримання вимог законодавства в сфері містобудування та благоустрою на території міста Вінниці від 05.10.2022 та припис про усунення порушень при розміщенні тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності і малих архітектурних форм на території міста Вінниці від 05.10.2022. Однак дані документи складені стосовно вимоги демонтажу відповідачем тимчасової споруди, а не самочинного капітального будівництва. Такі вимоги Вінницької міської ради є некоректними та незаконними, враховуючи висновки Вінницького окружного адміністративного суду в рішенні від 06.06.2024 по справі № 120/10954/22;
- припису про знесення самочинного будівництва від органу архітектурно - будівельного контролю відповідач не отримував. Також, відсутня постанова про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за невиконання припису та самовільне будівництво. У зв'язку з цим відсутні докази того, що саме відповідач здійснив дане самочинне будівництво і відповідно зобов'язаний його знести. Будь - яких інших доказів того, що саме відповідач здійснив дане самочинне будівництво прокурором також не надано;
- знесення самочинного об'єкта нерухомості є крайньою мірою впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством заходи з метою усунення порушень та коли не можлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. Доказів того, що орган архітектурно - будівельного контролю звертався з приписом про знесення самочинного будівництва, а відповідач його не виконав, матеріали справи не містять.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г.
Листом від 21.05.2025 матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.
22.05.2025 до суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 відкрито провадження у справі; розгляд апеляційної скарги призначено на 25.06.2025 о 15:30 год.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 відкладено розгляд справи на 27.08.2025 о 15:00 год.
Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Прокурор зазначає наступне:
- доказів зміни ФОП Кифорук І.А. адреси, чи неперебування за місцем реєстрації не надано. Повістки направлялися відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві, що відповідає інформації щодо відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інформація про зміни адреси відсутня. З урахуванням неявки представника відповідача, суд, зважаючи на положення ч. 1 ст. 202 ГПК України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, ухвалив по справі рішення, що є законно та обґрунтовано;
- підстави здійснення представництва інтересів держави у даній справі № 902/1224/24 прокурором належно обґрунтовані в позові, та доведені в судовому засіданні, що знайшло своє відображення також в судовому рішенні;
- викладені у позові факти та обставини свідчать про порушення земельного законодавства, захоплення земельної ділянки шляхом розташування на ній самочинно збудованої будівлі, без відповідних на те підстав, чим створено перешкоди власнику у раціональному та ефективному використанні земельної ділянки відповідно до її призначення та відповідно до встановленої законом мети, нівелює можливість подальшої використання цих земель з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади. Отже, повернення земельної ділянки у тому стані, який є на теперішній час, не призведе до поновлення порушених інтересів громади у повному обсязі, оскільки наявна на земельній ділянці самочинна забудова беззаперечно створюватиме перешкоди власнику при подальшій реалізації правомочностей щодо цієї земельної ділянки;
- найбільш ефективним та доцільним способом захисту та реального поновлення порушених інтересів держави усунення перешкод власнику у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками за адресою: м. Вінниця, вул. Привокзальна (біля буд. № 1 по вул. Брацлавська), є їх повернення власнику з приведенням відповідачем у придатний до використання стан шляхом знесення самочинного будівництва.
Вінницька міська рада надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає наступне:
- відповідач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому судом першої інстанції процесуальні документи по справі направлялася відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві, що відповідає інформації щодо відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які поверталися на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: "за закінченням терміну зберігання";
- рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі №120/10954/22, яке набрало законної сили, встановлено, що нежитлова будівля за адресою: м.Вінниця, вул. Привокзальна (біля буд. № 1 по вул. Брацлавська) є об'єктом нерухомого майна, а тому не може бути демонтована на підставі спірного рішення в порядку, встановленому законом для самовільно розміщених тимчасових споруд. Дані обставини повторного доведення не потребують;
- відповідач, в порушення вимог чинного законодавства здійснив будівництво нежитлової будівлі, загальною площею 34,1 м2 та літнього майданчика, за адресою: вул. Привокзальна, б/н (біля буд. № 1 по вул. Брацлавській в м. Вінниця) без отримання містобудівних документів, а відтак спірний об'єкт нерухомого майна є самочинним будівництвом. З урахуванням наведеного, здійснення самочинного будівництва спірного об'єкта нерухомості порушує права Вінницької міської ради на користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, на якій цей об'єкт нерухомості розташований;
- із урахуванням положень ч. 4 ст. 376 ЦК України самочинно збудована спірна нежитлова будівля підлягає знесенню відповідачем, тобто особою, яка безпосередньо здійснила вказане самочинне будівництво.
Представник відповідача в судових засіданнях підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити.
Прокурор та представник позивача в судових засіданнях заперечили доводи апеляційної скарги, просять залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, заслухавши в судовому засіданні присутніх сторін, зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 27.08.2021 Вінницькою міською радою прийнято рішення № 551, відповідно до п. 1 якого вирішено укласти договори про встановлення земельного сервітуту згідно із додатками (т. 1 а. с. 156-162).
Згідно з п. 1 додатку 3 до рішення Вінницької міської ради № 551 від 27.08.2021 вирішено укласти договір про встановлення земельного сервітуту з гр. Кифорук Іриною Анатоліївною на земельні ділянки загальною площею 0,0143 га, з них: площею 0,0067 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності) та площею 0,0076 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (здійснення благоустрою), за адресою: м. Вінниця, вул. Привокзальна (біля буд. №1 по вул. Брацлавська), строком на 1 рік (без здійснення реконструкції з послідуючим демонтажем тимчасової споруди).
Згідно із пп. 1.2.1 додатку 3 у разі добровільної відмови сервітуарія демонтувати ТС виконавчим органам міської ради здійснити відповідні заходи по демонтажу об'єктів відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 06.04.2017 № 800, протягом 1 місяця з дня закінчення терміну дії договору.
Підпунктом 1.3 додатку 3 визначено, що в зв'язку з прийняттям п. 1 припинити договір оренди земельної ділянки від 07.06.2011, зареєстрований за № 051013704000128 від 23.12.2011 (зі змінами).
31.08.2021 між Вінницькою міською радою (далі по тексту - власник) та гр. Кифорук Іриною Анатоліївною (далі по тексту - особа) укладено договір про встановлення земельного сервітуту (т. 1 а.с. 178-186).
Відповідно п. 1.1 договору власник на підставі рішення Вінницької міської ради від 27.08.2021 № 551 надає згоду особі на встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки загальною площею 0,0143 га, з них: площею 0,0067 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності) та площею 0,0076 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (здійснення благоустрою), за адресою: м. Вінниця, вул. Привокзальна (біля буд. №1 по вул. Брацлавська).
Згідно із п. 1.2 договору сторони ознайомлені з тим, що земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Вінниці.
Встановлення земельного сервітуту здійснюється для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності) (п. 2.1 договору).
За умовами пункту 2.2 договору грошова оцінка земельної ділянки становить: площею 0,0067 га - 202 270,99 грн (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності); площею 0,0076 га - 229 441,72 грн (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (здійснення благоустрою).
Пунктом 3.1 договору визначено, що сервітутне землекористування встановлюється терміном на 1 рік (без здійснення реконструкції з послідуючим демонтажем тимчасової споруди) з моменту прийняття рішення та діє до 27.08.2022.
Договір набуває чинності з дня його реєстрації та діє протягом встановленого терміну (п. 3.2 договору).
У пункті 3.3 договору сторони погодили, що розгляд питання про продовження терміну дії договору відбувається за ініціативи особи про що вона повідомляє власника у письмовій формі за два місяці до закінчення терміну дії договору.
Згідно із п. 4.1 договору за сервітутне землекористування оплата вноситься у грошовій формі у гривнях. Плата за сервітутне користування нараховується з моменту реєстрації договору сервітуту.
Відповідно до п. 5.2 договору сервітутне землекористування встановлюється для забезпечення права особи, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності) та для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (здійснення благоустрою).
Основне цільове призначення земельної ділянки: Землі житлової та громадської забудови, функціональне призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності) та для будівництва обслуговування інших будівель громадської забудови (здійснення благоустрою) (п. 5.3 договору).
Пунктом 5.4 договору сторони визначили умови збереження стану земельної ділянки, зокрема, використовувати земельний сервітут за цільовим призначенням.
За умовами пункту 5.5 договору передбачено, що встановлення земельного сервітуту без розроблення технічної документації щодо встановлення меж частини земельної ділянки.
У пункті 6 договору сторони визначили, що після припинення дії договору особа у 10 денний термін повертає власнику земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в сервітутне користування. До моменту закінчення терміну дії договору про встановлення земельного сервітуту сервітуарію здійснити демонтаж тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності та привести земельну ділянку в стан придатний для подальшого використання з виконанням робіт з відновлення благоустрою, погодженого ДАтаМ та ДМГ. У разі добровільної відмови сервітуарія демонтувати ТС виконавчим органам міської ради здійснити відповідні заходи по демонтажу об'єктів відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 06.04.2017 № 800, протягом 1 місяця з дня закінчення терміну дії договору. Сервітуарію письмово повідомити виконавчі органи міської ради щодо здійснених заходів по демонтажу тимчасової споруди, протягом 10 календарних днів.
Сторони дійшли до взаємної згоди, що у разі не повернення земельної ділянки відповідно до умов визначених в п. 6 цього договору, власник має право особисто або, уклавши відповідні договори з іншими особами, здійснити демонтаж малої архітектурної форми (тимчасових споруд). Сторони встановлюють, якщо демонтаж малої архітектурної форми (тимчасових споруд) здійснюється не особою (у випадках, передбачених даним договором), то власник, інші особи, що здійснюють демонтаж малої архітектурної форми (тимчасових споруд) не несуть відповідальності за будь-які пошкодження конструкцій, майна, що знаходиться в ній, без яких неможливо здійснити її демонтаж (п. 6.1 договору).
Згідно із п. 7.3 договору земельний сервітут встановлюється за умови: дотримання цільового призначення земельної ділянки; утримання в належному стані прилеглої території, відповідно до технічних умов та плану благоустрою, погодженого належним чином; утримання в належному санітарному стані прилеглої території, тротуару та частини дороги, що прилягають до земельної ділянки, за окремою угодою та план-схемою, погодженою департаментом комунального господарства та благоустрою; заборони розміщення будь-яких об'єктів, ТС, встановлення елементів благоустрою, в т.ч. МАФ, без відповідних дозволів; дотримання вимог Закону України "Про відходи" та інших вимог природоохоронного законодавства; встановлення права третіх осіб на ремонт, прокладку і обслуговування інженерних мереж; дотримання вимог ст. 18 Закону України "Про автомобільні дороги".
Розділом 8 договору сторони визначили, що власник гарантує, що земельна ділянка є у його розпорядженні і він має законні повноваження встановлювати земельний сервітут щодо неї і надавати особі права, визначені у цьому договорі; жодна із умов та жодне із положень цього договору не порушує чинного законодавства України (п. 8.1 договору); особа, яка підписує цей договір, є належним чином уповноважена на те, щоб діяти від імені власника для цілей укладення цього договору і на умовах, визначених в ньому (п. 8.2 договору).
У пункті 11.1 договору сторони передбачили права особи, зокрема, за згодою із власником або уповноваженим ним органом, проводити поліпшення земельної ділянки, зводити у встановленому законом порядку споруди, без зміни цільового призначення земельної ділянки.
Відповідно до п. 15.3 договору питання про продовження дії договору розглядається власником за письмовою вимогою особи, яка подається за 2 місяці до дня закінчення терміну дії договору.
Вказаний договір підписано повноважними представниками та скріплений відтиском печатки власника. Договір про встановлення земельного сервітуту від 31.08.2021 зареєстровано департаментом земельних ресурсів Вінницької міської ради у книзі обліку договорів земельного сервітуту від 16.09.2021 № 2375/09-21.
05.10.2022 комісією у складі головних спеціалістів відділу культурної спадщини та дизайну департаменту архітектури та містобудування міської ради Бойко В.Н. та Куленка А.М., за участю власника стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності - ФОП Кифорук І.А. проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудування та благоустрою на території міста Вінниці щодо розміщення стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності з літнім майданчиком за адресою: вул. Привокзальна (біля буд. № 1 по вул. Брацлавській) у м. Вінниці, про що було складено відповідний акт (т. 1 а. с. 168-171). За результатами перевірки встановлено таке: "В зазначеному місці розміщується стаціонарна тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності (далі - ТС) з літнім майданчиком. Опорядження зовнішніх стін ТС виконано з легких металевих конструкцій. Загальні орієнтовні габаритні розміри ТС становлять: 8,0х5,2 м, висота - 3,7 м, розміри літнього майданчика становлять: 5,4х5,4 м. Відповідно до архівних даних департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради, діючий паспорт прив'язки ТС передбачений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 (зі змінами), відсутній. Проектна пропозиція розміщення літнього майданчику за даною адресою на розгляд департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради не надходила... За інформацією департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради, встановлено, що підписаний договір про встановлення земельного сервітуту, укладений з гр. Кифорук І.А. та зареєстрований за № 2375/09-21 від 16.09.2021, свідчить про згоду на виконання умов рішення Вінницької міської ради від 27.08.2021 № 551 та умов самого вищевказаного договору про встановлення земельного сервітуту. За отриманою інформацією від КП "Муніципальна варта" ВМР (вх. № 05/23/55636 від 23.09.2022) встановлено, що станом на 21.09.2022 ТС належить ФОП Ірині Анатоліївні КИФОРУК ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 № 1. Таким чином, розміщення даної ТС з літнім майданчиком наразі не відповідає вимогам положенням Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 (зі змінами).".
За результатами проведення перевірки дотримання вимог законодавства в сфері містобудування та благоустрою на території міста Вінниці, з врахуванням положень "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 (зі змінами), "Правил благоустрою території Вінницької міської територіальної громади", затверджених рішенням Вінницької міської ради № 2254 від 22.05.2020, департаментом архітектури та містобудування Вінницької міської ради винесено припис № 05/00/010/153089 від 05.10.2022 про демонтування, з ліквідацією наслідків розміщення, у строк до 14.10.2022 ТС з літнім майданчиком, що розташовуються за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 172-173). Примірник припису було отримано особисто Кифорук І.А. - 06.10.2022, про що вона розписалася власноруч в другому примірнику припису.
21.10.2022 комісією з питань звільнення території Вінницької міської територіальної громади від незаконно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та малих архітектурних форм вирішено, зокрема: департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради - підготувати і подати на розгляд виконавчого комітету міської ради проєкт рішення про затвердження даного акту за № 8; демонтувати ТС з літнім майданчиком за адресою: вул. Привокзальна (біля буд. № 1 по вул. Брацлавська) у м. Вінниці; рекомендувати гр. Кифорук І.А. виконати демонтаж ТС з літнім майданчиком та привести земельну ділянку в стан придатний для подальшого використання, з ліквідацією наслідків розміщення, в термін до 30.12.2022, при цьому здійснювати сплату плати за користування земельною ділянкою до даного терміну демонтажу, згідно з умовами договору про встановлення земельного сервітуту, зареєстрованого за № 2375/09-21 від 16.09.2021 (т. 1 а.с. 174-177).
10.11.2022 Виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення № 2440 "Про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та малих архітектурних форм на території Вінницької міської територіальної громади" (т. 1, а. с. 238-242). Відповідно до п. 2 вирішено демонтувати ТС та торгово-посадочні комплекси, зокрема, ТС з літнім майданчиком за адресою: вул. Привокзальна (біля буд. № 1 по вул. Брацлавській) у м. Вінниці (п. 2.6 Рішення). У пп. 2.6.1 рішення рекомендовано гр. Кифорук І.А. виконати демонтаж ТС з літнім майданчиком та привести земельну ділянку в стан придатний для подальшого використання, з ліквідацією наслідків розміщення, в термін до 30.12.2022. При цьому, здійснювати сплату плати за користування земельною ділянкою до даного терміну демонтажу, згідно з умовами договору про встановлення земельного сервітуту, зареєстрованого за № 2375/09-21 від 16.09.2021.
Не погоджуючись з рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10.11.2022 № 2440 гр. Кифорук І.А. подано позов до Вінницького окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування пункту 2.6 (що включає в себе підпункти 2.6.1, 2.6.2, 2.6.3 та 2.6.4) даного рішення.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі №120/10954/22, адміністративний позов гр. ОСОБА_1 задоволено. Вирішено, окрім іншого, визнати протиправним та скасувати пункт 2.6 (що включає в себе підпункти 2.6.1, 2.6.2, 2.6.3 та 2.6.4) рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10.11.2022 № 2440 "Про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та малих архітектурних форм на території Вінницької територіальної громади".
Предметом позову у даній справі є вимоги заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ФОП Кифорук І.А. про усунення перешкод Вінницькій міській раді у користуванні земельними ділянками загальною площею 0,0143 га, з них: площею 0,0067 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності) та площею 0,0076 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (здійснення благоустрою), які розташовані на території Вінницької міської ради, привівши їх у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва: нежитлової будівлі, загальною площею 34,1 кв.м. та літнього майданчику, за адресою: вул. Привокзальна, б/н (біля буд. № 1 по вул. Брацлавській в м. Вінниця).
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Стаття 53 Господарського процесуального Кодексу України передбачає право прокурора звертатися до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави. Прокурор, звертаючись до суду, у позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004, види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.
Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.
Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Статтею 1, ч. 2 ст. 5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/11).
Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор, як особа, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутність такого.
Системне тлумачення положень частин 3 - 5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
За частинами 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Наведені правові висновки узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Як встановлено апеляційним судом, Вінницькою окружною прокуратурою скеровано на адресу Вінницької міської ради лист від 11.10.2024 № 50/15207вих24 (т. 1, а. с. 42-44), в якому повідомлено про встановлені факти порушення ФОП Кифорук І.А. законодавства щодо незаконного користування земельними ділянками та самочинного будівництва нежитлової будівлі, загальною площею 34,1 кв. м. та літнього майданчику, за адресою: АДРЕСА_2 ) на земельних ділянках комунальної власності.
В той же час, листом № 01/00/011/169530 від 22.10.2024 Вінницькою міською радою (т. 1, а.с. 45-47) повідомлено Вінницьку окружну прокуратуру, що гр. ОСОБА_1 умови п. 6 договору та пп. 1.2-1.2.2 п. 1 рішення Вінницької міської ради № 551 від 27.08.2021, не виконано. Також Кифорук І.А. використовує земельні ділянки комунальної власності на яких розташований об'єкт нерухомого майна (будівля торгівельного павільйону) за відсутності зареєстрованого у встановленому законодавством порядку відповідного речового права на неї і без сплати місцевого податку. Разом з цим, за інформацією департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, по питанню здійснення фіксації факту незаконного капітального будівництва, Департаментом планові та позапланові заходи державного архітектурно-будівельного контролю за вказаною у листі адресою - не здійснювались. Окрім того станом на дату виготовлення листа-відповіді самовільно збудована капітальна будівля не знесена, перешкоди в користуванні комунальними земельними ділянками, загальною площею 0,0143 га, з них: площею 0,0067 га та площею 0,0076 га, гр. Кифорук І.А. - не усунуто. Водночас суд враховує, що органом місцевого самоврядування не повідомлено про можливе майбутнє вжиття заходів для самостійного усунення порушень з метою захисту інтересів держави.
Із урахуванням викладеного, позивач, будучи обізнаний про порушення інтересів держави, не вживав жодних заходів на усунення відповідного порушення; не звертався до суду за захистом інтересів держави, що свідчить про бездіяльність компетентного органу та як наслідок стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з цим позовом.
Така бездіяльність позивача як компетентного органу, який здійснює відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, є самостійною юридичною особою, однак який незалежно від причини не здійснює захисту інтересів держави в судовому порядку, виключає можливість трактування прокурора як альтернативного суб'єкта звернення до суду, що замінює компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У цьому випадку прокурор виконує саме субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні позивача, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави.
Наведені вище обставини щодо обізнаності позивача з порушенням інтересів держави, зважаючи на характер наданої позивачем відповіді на лист прокурора, свідчать про встановлення обставин, за яких порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.
Також на виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Вінницькою окружною прокуратурою листом від 12.11.2024 № 50/16751вих-24 (т. 1, а. с. 125) повідомлено Вінницьку міську раду про намір звернутись до суду із позовною заявою та відповідно здійснення представництва інтересів держави в її особі.
Отже, зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про підтвердження прокурором підстав представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтованість звернення до суду в інтересах держави в особі Вінницької міської ради.
А відтак, посилання відповідача про відсутність підстав для представництва прокурора інтересів держави у даній справі, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними.
Щодо суті позовних вимог, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.
За змістом ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема, шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.
Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч. 2 ст. 152 ЗК України). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (п. "б" ч. 3 ст. 152 ЗК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).
За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України.
Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва.
Стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов'язаний з питаннями права власності на землю.
Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).
Отже, самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки. Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.
Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об'єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.
Права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з'явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження. Такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.
За висновками Верховного Суду, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у ч. 1 ст. 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним (постанови від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17-ц, від 20.03.2019 у справі № 202/3520/16-ц).
Як встановлено апеляційним судом, 31.08.2021 між Вінницькою міською радою та Кифорук І.А. укладено договір про встановлення земельного сервітуту. відповідно до п. 1.1. якого власник на підставі рішення Вінницької міської ради від 27.08.2021 № 551 надає згоду особі на встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки загальною площею 0,0143 га, з них: площею 0,0067 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності) та площею 0,0076 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (здійснення благоустрою), за адресою: м. Вінниця, вул. Привокзальна (біля буд. №1 по вул. Брацлавська).
Встановлення земельного сервітуту здійснюється для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності) (п. 2.1 договору).
Згідно із п. 3.1 договору визначено, що сервітутне землекористування встановлюється терміном на 1 рік (без здійснення реконструкції з послідуючим демонтажем тимчасової споруди) з моменту прийняття рішення та діє до 27.08.2022.
За умовами п. 5.3 договору основне цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови, функціональне призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності) та для будівництва обслуговування інших будівель громадської забудови (здійснення благоустрою).
Пунктом 5.4 договору сторони визначили умови збереження стану земельної ділянки, зокрема, використовувати земельний сервітут за цільовим призначенням.
Колегія суддів зазначає, що в обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що у ФОП Кифорук І.А. відсутні правові підстави для використання земельних ділянок комунальної власності загальною площею 0,0143 га, оскільки договір про встановлення земельного сервітуту від 31.08.2021 припинив свою дію.
В той же час, як вбачається із матеріалів справи, 05.10.2022 комісією у складі головних спеціалістів відділу культурної спадщини та дизайну департаменту архітектури та містобудування міської ради та за участю власника стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності - ФОП Кифорук І.А. проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудування та благоустрою на території міста Вінниці щодо розміщення стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності з літнім майданчиком за адресою: вул. Привокзальна (біля буд. № 1 по вул. Брацлавській) у м. Вінниці, про що було складено відповідний акт. За результатами перевірки, окрім іншого, встановлено, що за вищезазначеною адресою розміщується стаціонарна тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності з літнім майданчиком. Опорядження зовнішніх стін ТС виконано з легких металевих конструкцій. Загальні орієнтовні габаритні розміри ТС становлять: 8,0х5,2 м, висота - 3,7 м, розміри літнього майданчика становлять: 5,4х5,4 м.
За результатами проведення перевірки дотримання вимог законодавства в сфері містобудування та благоустрою на території міста Вінниці, департаментом архітектури та містобудування Вінницької міської ради винесено припис № 05/00/010/153089 від 05.10.2022 про демонтування, з ліквідацією наслідків розміщення, у строк до 14.10.2022 ТС з літнім майданчиком, що розташовуються за адресою: вул. Привокзальна (біля буд. № 1 по вул. Брацлавська) у м. Вінниці. Примірник припису було отримано особисто Кифорук І.А. - 06.10.2022, про що вона розписалася власноруч в другому примірнику припису. Даний припис відповідачем залишений без належного реагування.
В подальшому, 21.10.2022 комісією з питань звільнення території Вінницької міської територіальної громади від незаконно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та малих архітектурних форм вирішено, зокрема: департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради - підготувати і подати на розгляд виконавчого комітету міської ради проєкт рішення про затвердження даного акту за № 8; демонтувати ТС з літнім майданчиком за адресою: вул. Привокзальна (біля буд. № 1 по вул. Брацлавська) у м. Вінниці; рекомендувати Кифорук І.А. виконати демонтаж ТС з літнім майданчиком та привести земельну ділянку в стан придатний для подальшого використання, з ліквідацією наслідків розміщення, в термін до 30.12.2022.
При цьому Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 10.11.2022 прийнято рішення №2440 "Про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та малих архітектурних форм на території Вінницької міської територіальної громади", відповідно до п. 2.6 та пп. 2.6.1 вирішено демонтувати ТС з літнім майданчиком за адресою: вул. Привокзальна (біля буд. № 1 по вул. Брацлавській) у м. Вінниці (п.2.6 рішення). Рекомендовано гр. Кифорук І.А. виконати демонтаж ТС з літнім майданчиком та привести земельну ділянку в стан придатний для подальшого використання, з ліквідацією наслідків розміщення, в термін до 30.12.2022.
В той же час, у справі № 120/10954/22 за позовом Кифорук І.А. про визнання протиправним та скасування пункту 2.6 (що включає в себе підпункти 2.6.1, 2.6.2, 2.6.3 та 2.6.4) даного рішення, Вінницьким окружним адміністративним судом, з метою з'ясування обставин чи є об'єкт, який знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Привокзальна, б/н (біля буд. № 1 по вул. Брацлавська) об'єктом нерухомого майна чи тимчасовою спорудою, ухвалою від 16.03.2023 призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу.
Так, за результатами розгляду справи № 120/10954/22, з урахуванням висновку експерта №704 від 11.04.2024, наданого в рамках проведеної судової будівельно-технічної експертизи, по першому питанню встановлено, що станом на час проведення дослідження враховуючи конструктивні характеристики (наявність монолітного фундаменту з з/бетону, через який здійснюється нерозривний зв'язок будівлі з землею) нежитлова будівля літ. "А" з прибудовою літ. "а", загальною площею 34,1 кв.м. по вул. Привокзальна, б/н (біля буд. №1 по вул. Брацлавській) в м. Вінниця є об'єктом нерухомого майна.
З приводу другого питання, поставленого перед експертом, останній вказав, що під час проведення натурного обстеження об'єкту дослідження встановлено, що фундамент нежитлової будівлі літ. "А" з прибудовою літ. "а" по вул. Привокзальна б/н (біля буд. №1 по вул. Брацлавській) в м. Вінниця - плитний виконаний з монолітного з/бетону товщиною 0,60 м., армований. Монолітна плита виконана по щебеневій подушці товщиною 300 мм. Заглиблення фундаментів у місці влаштованого шурфу - 0,90 м. Оскільки нежитлова будівля розташована на земельній ділянці з рельєфом, то і глибина фундаменту відносно рівня позначки поверхні землі буде різною.
З приводу третього питання експерт зазначив, що після огляду об'єкту та дослідження нормативних документів у галузі будівництва, аналізу конструктивної схеми нежитлової будівлі літ. "А" з прибудовою літ. "а" загальною площею 34,1 кв.м. по вул. Привокзальна б/н (біля буд. №1 по вул. Брацлавській) в Вінниця та вузлів кріплення між конструкціями та їх елементами, можна зробити висновок, що переміщення нежитлової будівлі літ. "А" з прибудовою літ. "а" без їх знецінення та зміни призначення є неможливим.
Таким чином, висновком експерта у справі № 120/10954/22 фактично підтверджено, що будівля за адресою: м. Вінниця, вул. Привокзальна, б/н (біля буд. № 1 по вул. Брацлавська) є об'єктом нерухомого майна, а не тимчасовою спорудою, у зв'язку з чим така, у разі існування передбачених законом обставин для цього, може бути знесена в порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" або Цивільним кодексом України на підставі судового рішення, що набрало законної сили, в залежності від правових підстав для такого знесення.
А відтак, суд у справі № 120/10954/22 дійшов висновку, що нежитлова будівля за адресою: м. Вінниця, вул. Привокзальна, б/н (біля буд. № 1 по вул. Брацлавська) є об'єктом нерухомого майна, а тому не може бути демонтована на підставі спірного рішення в порядку, встановленому законом для самовільно розміщених тимчасових споруд. Як наслідок, судом встановлено обґрунтованість вимог позову гр. Кифорук І.А. та наявність підстав для скасування пункту 2.6 (що включає в себе підпункти 2.6.1, 2.6.2, 2.6.3 та 2.6.4) рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10.11.2022 №2440 "Про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та малих архітектурних форм на території Вінницької територіальної громади".
Колегія суддів зазначає, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/10954/22 від 06.06.2024 набрало законної сили 09.07.2024 та в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у даній справі повторного доведення не потребують.
Апеляційний господарський суд зазначає, що на земельній ділянці загальною площею 0,0143 га знаходиться нежитлова будівля з прибудовою, загальною площею 34,1 кв. м. по вул. Привокзальна, б/н (біля буд. №1 по вул. Брацлавській) в м. Вінниця, яка є об'єктом нерухомого майна (наявність монолітного фундаменту з з/бетону, через який здійснюється нерозривний зв'язок будівлі з землею). Дані обставини не спростовано відповідачем.
При цьому нежитлова будівля, загальною площею 34,1 кв.м. та літній майданчик, за адресою: вул. Привокзальна, б/н (біля буд. № 1 по вул. Брацлавській в м. Вінниця) були побудовані на земельній ділянці, яка була відведена для іншої мети, а саме згідно з договором про встановлення земельного сервітуту від 31.08.2021 для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності та здійснення благоустрою.
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства, здійснив будівництво нежитлової будівлі, загальною площею 34,1 кв.м. та літній майданчик, за адресою: вул. Привокзальна, б/н (біля буд. № 1 по вул. Брацлавській в м. Вінниця) без отримання містобудівних документів, що вказує на те, що воно є самочинним.
В судовому засіданні представник відповідача підтвердив,що і "Тимчасова споруда" і нежитлова будівля за адресою: м. Вінниця, вул. Привокзальна, б/н (біля буд. № 1 по вул. Брацлавська),яка є об'єктом нерухомого майна є одна і та сама будівля,яка була побудована в 2010 році і не змінювала своєї площі ні на момент винесення в 2022р припису , ні на час проведення експертизи в 2024 році.
А відтак, з урахуванням положень ч. 4 ст. 376 ЦК України, самочинно збудована нежитлова будівля, загальною площею 34,1 кв.м. та літній майданчик, за адресою: вул. Привокзальна, б/н (біля буд. № 1 по вул. Брацлавській в м. Вінниця, Вінницький район, Вінницька область) підлягає знесенню відповідачем - ФОП Кифорук І.А., тобто особою, яка безпосередньо здійснила вказане самочинне будівництво.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що обраний прокурором спосіб захисту є належним та відповідає закону, а тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача усунути перешкоди міській раді у користуванні спірними земельними ділянками, привівши їх у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва є законними, обґрунтованими та доведеними.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що правовідносини, пов'язані з користуванням земельними ділянками комунальної власності беззаперечно становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконне користування ними такому суспільному інтересу не відповідає. Усунення перешкод позивачу щодо користування та розпорядження земельною ділянкою, якою незаконно користується відповідач, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів.
При цьому, в даному випадку, суспільний інтерес однозначно переважає над приватно-правовим інтересом окремого суб'єкта господарювання (відповідача). Територіальна громада в особі міської ради могла б забезпечити власні матеріальні інтереси, зокрема, за рахунок орендних платежів, надаючи земельну ділянку у тимчасове платне користування. Користування земельними ділянками комунальної власності відповідачем без належних на те правових підстав є перешкодою для наповнення бюджету. Водночас відповідач не позбавлений права та можливості отримати в користування земельну ділянку на засадах загальної рівності з іншими суб'єктами господарювання.
Щодо доводів представника відповідача про не отримання повісток суду у даній справі, то суд зазначає, що жодного обґрунтування, пояснення цим підставам в апеляційній скарзі не наведено, доказів зміни відповідачем адреси, чи не перебування за місцем реєстрації також не надано. Судом першої інстанції судові повістки направлялися відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві, що відповідає інформації щодо відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інформація про зміни адреси відсутня.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок вручення рекомендованих поштових відправлень врегульовано Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270. Із вказаних Правил надання послуг поштового зв'язку слідує, що невручення рекомендованого поштового відправлення під час доставки є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Також судом 28.01.2025 розміщено оголошення на вебпорталі судової влади України про судове засідання з розгляду справи № 902/1224/24 по суті, в якій відповідачем є ФОП Кифорук І.А.
За вказаних обставин, є підстави вважати, що судом першої інстанції вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь у судовому засіданні.
Статтею 42 ГПК України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка з визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Із урахуванням неявки представника відповідача, суд першої інстанції, зважаючи на положення ч. 1 ст. 202 ГПК України, правомірно здійснив розгляд справи без участі у судовому засіданні відповідача.
Інші доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення суду, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції.
Також судом звертається увага на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини (справа Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010) зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 25.02.2025 у справі № 902/1224/24 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП Кифорук І.А. - без задоволення.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кифорук Ірини Анатоліївни на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.02.2025 у справі № 902/1224/24 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області.
Повний текст постанови складено 01 вересня 2025
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.