ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
02 вересня 2025 року Справа № 918/474/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В.
без виклику (повідомлення) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"
на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 16.07.2025, повне рішення складено 21.07.2025, у справі № 918/474/25
за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Русичі"
про стягнення 273 680,64 грн
У травні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Русичі" про стягнення 273 680,64 грн за прострочення сплати вартості необлікованої електричної енергії, з яких 47 126,30 грн 3 % річних та 226 554,34 грн інфляційних втрат.
Господарський суд Рівненської області рішенням від 16.07.2025 у справі № 918/474/25 у позові відмовив.
01.08.2025, через систему Електронний суд, позивач Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої скаржник зазначає:
- суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема, залишив поза увагою факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання на суму 677 219,57 грн, на яку позивачем правомірно нараховано 14 126,30 грн - 3% річних та 226 554,30 грн - інфляційних втрат;
- позивач провів розрахунок інфляційних втрат із врахуванням здійснених відповідачем оплат, у тому числі відповідно до договору про розстрочення виконання зобов'язань;
- висновок суду першої інстанції щодо відсутності розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат не відповідає фактичним обставинам справи;
- посилання суду в оскаржуваному рішенні на ст. 599 ЦК України як на підставу для відмови в позові в частині нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму 677 219,57 грн до укладення Договору про розстрочку виконання зобов'язання, свідчить про неправильне застосування судом положень ст. 599, 610, 612, 625 ЦК України;
- договір про розстрочення виконання судового рішення не припиняє грошового зобов'язання відповідача та не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов'язання, шляхом сплати сум передбачених ст. 625 ЦК України;
- укладений між сторонами договір від 22.06.2022 не є новацією в розумінні статті 604 ЦК України, оскільки за умовами договору від 22.06.2022 зобов'язання відповідача не було замінено на будь-яке інше (нове) зобов'язання, даний договір не містить умов про припинення первісного зобов'язання, а зміна порядку і строку виконання такого зобов'язання, встановлення порядку погашення заборгованості не може вважатися новацією в розумінні вищевказаної норми (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 921/412/17-г/7);
- за таких обставин обов'язок відповідача сплатити кошти по акту про порушення (по судовому рішенню) після укладання договору від 22.06.2022 про розстрочку виконання зобов'язання, не припинився. Тому передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та три проценти річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання;
- висновок суду в оскаржуваному рішенні, що 3 % річних та інфляційні втрати можуть нараховуватися виключно на суму основного боргу, визначеного договором, а не на суму основного боргу, нарахованого по акту про порушення, яка окремо підтверджена судовим рішенням є помилковим та таким, що зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст. 625 ЦК України;
- приймаючи лише доводи та докази відповідача, на користь якого прийняте рішення, суд не дотримався вимог ст. 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
На підставі викладеного скаржник просить рішення Господарського суду Рівненської області від 16.07.2025 у справі № 918/474/25 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 04.08.2025 для розгляду справи № 918/474/25 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Саврій В.А., Коломис В.В.
Листом № 918/474/25/4195/25 від 04.08.2025 матеріали справи було витребувано у Господарського суду Рівненської області.
07.08.2025 до суду надійшли матеріали справи № 918/474/25.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову у справі № 918/474/25 менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" здійснюється судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.07.2025 у справі № 918/474/25 в порядку письмового провадження без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
18.08.2025 (вх.№ 6548/25), через систему "Електронний суд", від Товариства з обмеженою відповідальністю "Русичі" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 16 липня 2025 року у справі № 918/474/25 - без змін.
Статтею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.11.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 у справі № 918/100/21, позов Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Русичі" про стягнення 687 049,48 грн вартості необлікованої електричної енергії задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Русичі" на користь Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" вартість необлікованої електричної енергії у сумі 677 219 грн 57 коп., судовий збір у розмірі 10 158 грн 30 коп. та витрати за проведення судово-трасологічної експертизи 3 383 грн 09 коп.
На виконання вказаного рішення відповідачем сплачено на користь позивача кошти у розмірі 677 220,00 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями:
- № 14653330SB від 21.06.2022 на суму 300 000,00 грн;
- № 15018762SB від 20.07.2022 на суму 94 500,00 грн;
- № 15388651SB від 22.08.2022 на суму 94 305,00 грн;
- № 157814308В від 22.09.2022 на суму 94 305,00 грн;
- № 161117848В від 21.10.2022 на суму 30 000,00 грн;
- № 163957568В від 15.11.2022 на суму 34 110,00 грн;
- № 164904788В від 22.11.2022 на суму 20 000,00 грн;
- № 165968158В від 30.11.2022 на суму 10 000,00 грн /т. 1, а.с. 28-35/.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань з оплати вартості необлікованої електричної енергії та на підставі статей 610, 612, 625 ЦК України позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення 47 126,30 грн 3 % річних та 226 554,34 грн інфляційних втрат за період з 10.04.2020 по 29.11.2022.
На заперечення позовних вимог відповідач разом з відзивом на позовну заяву надав Договір № 7000042710 від 22.06.2022 про розстрочку виконання зобов'язань (далі - Договір), укладений між ТОВ "Русичі" та ПАТ "Рівнеобленерго" /т. 1, а.с. 52-54/.
Таким чином, на думку відповідача, вказаним Договором первісне зобов'язання замінено, а тому нарахування 3 % річних та інфляційних втрат можливе лише у разі прострочення платежів за графіком, визначеним у Договорі, а не на всю суму заборгованості.
16.07.2025 Господарським судом Рівненської області ухвалено оскаржуване рішення, яким у позові відмовлено.
Вказане рішення мотивоване тим, що внаслідок укладання договору про розстрочення зобов'язання сторони відповідно до їх взаємного волевиявлення вирішили питання про порядок погашення боржником заборгованості перед позивачем на умовах розстрочення сплати боргу згідно з умовами Договору, що має наслідком зміну порядку та строків окремих зобов'язань сторін договору.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто законом встановлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України передбачені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання які поширюються на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
За вимогами ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Отже грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.
Так рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.11.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 у справі № 918/100/21, стягнуто з ТОВ «Русичі» на користь ПрАТ "Рівнеобленерго" 677 219,57 грн - вартості необлікованої електричної енергії згідно з актом про порушення № R010841 від 17.10.2019.
Одночасно судом встановлено, що 22.06.2022 між ТОВ "Русичі" та ПрАТ "Рівнеобленерго" укладено Договір № 7000042710 про розстрочку виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, сторони визначили порядок та умови погашення боржником нарахувань по Акту про порушення ПРРЕЕ № R010841 від 17.10.2019, що на дату укладення цього Договору згідно акту звірки (Додаток № 1) складає 377 219,57 грн, в строки, визначені Графіком погашення заборгованості, що є Додатком № 2 до цього Договору та яка існує на момент укладання цього Договору.
Згідно з ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних за період з 10.04.2020 по 29.11.2022 є безпідставним, оскільки з моменту укладення сторонами 22.06.2022 договору № 7000042710 про розстрочку виконання зобов'язань сторони погодили новий порядок та строки погашення боргу згідно з графіком погашення заборгованості.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про помилковість висновку суду першої інстанції щодо наявності новації зобов'язання та посилання на постанову Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 921/412/17-г/7, оскільки місцевий господарський суд не встановлював факту новації при укладенні сторонами договору № 7000042710 від 22.06.2022, а обґрунтовано зазначив, що підстави припинення зобов'язань визначені статтями 599-601, 604-609 ЦК України та дійшов висновку про зміну строків погашення грошового зобов'язання з моменту укладення зазначеного договору, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Отже нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період до настання строків, передбачених графіком погашення заборгованості, є безпідставним, оскільки прострочення виконання зобов'язання у цей період відсутнє, а відповідальність за статтею 625 ЦК України може наставати виключно з моменту порушення відповідачем нових строків виконання, погоджених сторонами у договорі № 7000042710 від 22.06.2022 про розстрочку виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вимоги ст. 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені та штрафу, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем не здійснено розрахунку з урахуванням умов укладеного договору № 7000042710 від 22.06.2022 про розстрочення зобов'язання.
При цьому колегія суддів вважає безпідставними твердження скаржника про те, що позивачем проведено розрахунок інфляційних втрат із врахуванням здійснених відповідачем оплат, у тому числі відповідно до договору про розстрочення виконання зобов'язань, оскільки зміст позовної заяви не містить посилань на вказаний договір, а сам розрахунок здійснено виходячи з попередніх строків виконання зобов'язання.
За наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що за відсутності вказаного розрахунку суд позбавлений можливості здійснити власний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних в межах заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст. 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався, як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення Господарського суду Рівненської області від 16.07.2025 у справі № 918/474/25 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки розгляд справи відбувався без повідомлення (виклику) учасників справи, тому у відповідності до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення цієї постанови є дата складення її повного тексту.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 16.07.2025 у справі № 918/474/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Справу № 918/474/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повну постанову складено "02" вересня 2025 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Коломис В.В.