вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" вересня 2025 р. Справа№ 922/3505/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Євсікова О.О.
Владимиренко С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті
на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2025
у справі № 922/3505/24 (суддя Демидов В. О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ -2012"
до Державної служби України з безпеки на транспорті;
Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про стягнення 19 000,00 грн
Короткий зміст позовних вимог.
В жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ - 2012" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Державної служба України з безпеки на транспорті та до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення 19 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.10.2024 передано матеріали позовної заяви за виключною підсудністю до господарського суду міста Києва.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.01.2025 у справі № 922/3505/24 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ -2012" 17 000 грн. 00 коп. штрафу, 1700 грн. 00 коп. виконавчого збору, а також 300 грн. 00 коп. витрат виконавчого провадження. Стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ -2012" судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у цій справі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ -2012" про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково та стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ -2012" витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8 000 грн. 00 коп. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.
Додаткове рішення мотивовано тим, що сума витрат стягувача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн є необґрунтованою. За висновком суду, витрати на правову допомогу, заявлені до стягнення, мають бути зменшені до 8 000,00 грн.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у справі № 922/3505/24, Державна служба України з безпеки на транспорті звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати в частині стягнення 6 000 грн як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, в іншій частині судове рішення - залишити без змін.
Зокрема, скаржник зазначає, що за результатом розгляду аналогічних справ, середній розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 2 000 грн.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 (колегія суддів у складі: головуючої Ходаківської І. П., суддів Владимиренко С. В., Євсікова О. О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у справі № 922/3505/24; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно з статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Отже, у розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат у сумі 20000,00 грн представник позивача надав копії: договору про надання правової (правничої) допомоги № 23/07-24 від 23.07.2024; акту приймання - передачі наданих послуг №1 від 15.01.2025; рахунку - фактури №СФ - 0000064 від 23.07.2024 на суму 20 000,00 грн.; платіжної інструкції №7251 від 25.07.2024 на суму 20 000,00 грн.; звіту про надання правової (правничої) допомоги за логовором № 23/07-24 від 23.07.2024.
Адвокат Шох Кристиною Антонівною здійснювала представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ -2012" у суді першої інстанції на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги АХ№ 1218908.
Апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд першої інстанції, на підставі наданих заявником доказів, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу, дійшов обґрунтованого висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним з обсягом наданих послуг, складністю справи та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, у зв'язку з чим правомірно зменшив їх розмір.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зважає на те, що стягнуті судом витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн склали майже половину від суми спору у даній справі.
За висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи рівень складності спору у даній справі, наявність відповідної судової практики, враховуючи суму спору, сума витрат на професійну правничу допомогу, яку слід покласти на відповідача, становить 4000 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно зі п. 3 ч. 1, п. 2 ст. 277 ГПК України підставами для, зокрема, зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2025 підлягає зміні.
Судові витрати.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду першої інстанції про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не є об'єктом справляння судового збору, відповідно розподіл цього виду судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити частково.
Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у справі №922/3505/25 змінити, виклавши пункт 2 його резолютивної частини в такій редакції:
"2. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок 9; ідентифікаційний код 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ -2012" (61017, Харківська обл., місто Харків, вул. Велика Панасівська, будинок 216, код ЄДРПОУ 38160052) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп."
В решті додаткове рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у справі № 922/3505/25 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді О.О. Євсіков
С.В. Владимиренко