вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" вересня 2025 р. Справа№ 904/4912/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Гаврилюка О.М.
Суліма В.В.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа»
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025, повний текст якого складений 12.05.2025,
у справі № 904/4912/24 (суддя Пукас А.Ю.)
за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа»
до ОСОБА_1
про стягнення 219 213, 64 грн
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2025 року Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі - КПТМ «Криворіжтепломережа», позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 219 213, 64 грн, у тому числі заборгованості за послугу з постачання теплової енергії в сумі 173 587, 43 грн, заборгованості за абонентське обслуговування в сумі 335, 17 грн, інфляційних втрат у сумі 34 137, 47 грн, 3% річних у сумі 10 383, 95 грн та пені в сумі 769, 62 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ним надавалися послуги з постачання теплової енергії в період з 01.01.2022 по 10.07.2023, які не сплачувалися належним чином відповідачкою, у зв'язку з чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, що стало підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат, пені та звернення до суду з позовом.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 904/4912/24 позовні вимогизадоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованість за послугу з постачання теплової енергії - 173 587,43 грн, заборгованість за абонентське обслуговування - 335,17 грн, судовий збір - 2 087,00 грн. У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд вказав, що відповідачці надані послуги з постачання теплової енергії в період з 01.01.2022 по 10.07.2023, які не сплачувалися належним чином, у зв'язку з чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, що є підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат, пені.
Також судом першої інстанції встановлено, що заборона нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат щодо спірних правовідносин знята постановою КМУ від 29.12.2023 № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала законної сили 30.12.2023.
Враховуючи наведене суд першої інстанції зазначив, що зроблений позивачем розрахунок підлягає коригуванню, та стягнув з відповідача на користь позивача 3 % річних - 4 134, 27 грн та інфляційні втрати - 15 367, 41 грн.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано розрахунку пені, тому суд не має можливості перевірити правильність її нарахування, а відтак підстави для її стягнення відсутні.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» 3% річних у розмірі 4 134,27 грн, інфляційні втрати у розмірі 15 367,41 грн, та судовий збір у розмірі 234,08 грн.
У додатковому рішенні Господарським судом міста Києва встановлено, що при виготовленні тексту рішення суду від 12.05.2025 у резолютивній частині рішення не вирішено питання щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 скасувати в частині відмови у задоволенні стягнення інфляційних втрат та 3% річних та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що нежитлове приміщення відповідача по вул.Симона Петлюри, буд.1 вбудовано у житловий будинок, але не є приміщенням для постійного проживання, тому воно використовувалось відповідачкою не для постійного проживання, а у інший спосіб. Таким чином, на думку позивача, відповідачка не підпадає під категорію «населення», на яких поширює дію Постанова КМУ №211 та №206.
Тому, апелянт вважає, що судом помилково застосовано приписи Постанови КМУ №211 від 11.03.2020 (зі змінами) та Постанови КМУ №206 від 05.03.2022 до спірних правовідносин, що призвело до часткового задоволення позовних вимог в частині інфляційних збитків та 3% річних.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Відповідачка своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалася, відзив на апеляційну скаргу не надала, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 904/4912/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г. (суддя-доповідач), суддів: Сулім В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №904/4912/24 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №904/4912/24 розглядалась протягом розумного строку.
Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що КПТМ «Криворіжтепломережа» є надавачем послуги з постачання теплової енергії у місті Кривий Ріг.
З 05.11.2021 договірні відносини між КПТМ «Криворіжтепломережа» та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором (який в силу законодавства є публічним договором приєднання, текст якого розміщено на сайті КПТМ «Криворіжтепломережа», режим доступу http://kpts.dp.ua/dogovorte.php) про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 року, що укладений в порядку частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VІІІ (далі за текстом - договір).
Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пунк для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі-споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (п.1 договору).
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток до цього договору), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуги (п.4 договору).
Відповідно до пункту 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з:
- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача;
- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
- обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Пунктом 30 договору закріплено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті Виконавця http://www.kpts.dp.ua/.
Згідно з п.31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Відповідно до п.32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігається з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п.34 договору)..
Пунктом 38 договору передбачено, що споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.
Згідно із пп.3 п.41 договору споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленим відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
Відповідно до пп.5 п.42 договору виконавець має право звертатися до суду в разі порушення споживачем умов цього договору.
Згідно із п. 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0, 01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу.
Пунктами 51-52 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Судом першої інстанції встановлено, що договір опубліковано на офіційному веб-сайті позивачем 05.10.2021.
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6361165 від 31.01.2005 КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» нежиле приміщення №82, загальною площею 508,4 кв. м., розташоване за адресою багатоквартирного будинку №1 по вул.Симона Петлюри (колишня Тимірязєва) у м.Кривий Ріг належить на праві приватної власності суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.07.2023 внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Позивач зазначає, що будинок №1 по вул.Симона Петлюри у м.Кривий Ріг, є багатоквартирним, подання теплоносія до нього здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача у відповідності до пункту 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 80 від 18.05.2005 «Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15- 2005», де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку, в тому числі приміщення №82, яке вбудовано до багатоквартирного будинку №1 по вул.Симона Петлюри у м.Кривий Ріг.
Зазначене нежитлове приміщення, що належить відповідачу вбудоване у багатоквартирний будинок, та є невід'ємною частиною відповідних мереж (систем) опалення житлового багатоквартирного будинку в м. Кривому Розі.
Подання теплоносія до будинків здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача, які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку і відповідача, як власника нежитлового приміщення.
На вищевказаний багатоквартирний будинок встановлено прилад комерційного обліку, (Форт-04, зав. номер 4723), яким здійснюється комерційний облік всієї загальної кількості послуги з постачання теплової енергії (відповідно, яку подано на багатоквартирний будинок та яку спожито всіма співвласниками будинку).
Кількість постачання теплової енергії до будинку фіксується показами вищевказаного лічильника, звітом про споживання теплової енергії.
Позивач зазначає, що у період з 01.01.2022 по 10.07.2023 ним здійснювалося постачання теплової енергії відповідачці, а остання отримувала теплову енергію, оскільки нежитлове приміщення вбудоване та не виокремлено від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення вказаного багатоквартирного житлового будинку №1 по вул.Симона Петлюри у м.Кривий Ріг.
Факт постачання теплової енергії вбачається з долучених до матеріалів справи актів подання теплоносія на будинок та актами припинення подання теплоносія, звітами про використання теплової енергії і виставленими для оплати рахунками-фактурами за спірний період, які містяться в матеріалах справи.
Однак, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачкою поставленої їй теплової енергії та абонентської плати за спірний період, яку позивачем нараховано у розмірі 173 587, 43 грн та 335, 17 грн (відповідно).
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідачки із претензією № 2843/13 від 30.06.2024 про сплату заборгованості, яка останньоюзалишена без відповіді та задоволення.
Спір у справі виник у зв'язку із несплатою відповідачкою заборгованості з послуги з постачання теплової енергії в період з 01.01.2022 по 10.07.2023 у розмірі 173 587, 43 грн та заборгованості за абонентське обслуговування в сумі 335, 17 грн. У зв'язку з тим, що відповідачкою допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, згідно умов договору, позивачем здійснено нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правовідносини з приводу постачання теплової енергії регулюються нормами Законів України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про теплопостачання».
Згідно з статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Судом першої інстанції встановлено, відповідач в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у спірний період є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг, а саме послуг постачання теплової енергії.
Положеннями частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (стаття 12) також передбачено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Як встановлено судом вище, договірні зобов'язання між сторонами у спірний період виникли саме за замовчуванням за формою договору, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 08.09.2021 № 1022.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Статтею 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» №2119-VIII від 22.06.2017 передбачено, що витрати оператора (їх складових частин) відшкодовується споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування за умови укладення індивідуальних договорів та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом і Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, споживач, за умови отримання ним відповідних послуг, несе обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії.
Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 року (далі Правила №830), визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.
Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
Таким чином, об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.
Пунктом 33, 36, 37, 38 Правилами з постачання послуг з теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 08.09.2021 № 1022 закріплено наступне.
Плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:
-плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
-плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України;
-плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.
Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та відповідно до матеріалів справи, у період з 01.01.2022 по 10.07.2023 позивачем здійснювалось постачання теплової енергії відповідачці, а остання споживала теплову енергію, оскільки нежитлове приміщення вбудоване та невідокремлено від внутрішньо будинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення вказаного багатоквартирного житлового будинку №1 по вул. Симона Петлюри.
Факт постачання теплової енергії вбачається з долучених до матеріалів справи актів подання теплоносія на будинок та актами припинення подання теплоносія, звітами про використаня теплової енергії і виставленими для оплати рахунками-фактури за спірний період.
Отже, факт споживання відповідачкою протягом спірного періоду теплової енергії у визначеному обсязі є доведеним позивачем належними та допустимими доказами. Водночас, відповідачка не спростувала факту надання їй послуг за період з 01.01.2022 по 10.07.2023.
Також матеріали справи не містять доказів оплати відповідачкою поставленої теплової енергії у розмірі 173 587,43 грн та абонентської плати у розмірі 335,17 грн за спірний період.
Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з 01.01.2022 по 10.07.2023 відповідачкою здійснювалось споживання теплової енергії на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021, проте, оплата спожитого енергоносія споживачем в повному обсязі своєчасно здійснена не була, внаслідок чого у останньої утворилась заборгованість перед постачальником у розмірі 173 587,43 грн та абонентської плати у розмірі 335,17 грн.
Із врахуванням встановленого судом вище, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача в частині суми основного боргу.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідачки пеню у розмірі 769,62 грн, інфляційні втрати у розмірі 34 137,47 грн та 3% річних у розмірі 10 383,95 грн.
Згідно із частиною 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 32 договору закріплено, що плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця, а згідно пункту 34 споживач здійснює оплату за договором не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», якими на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
11.03.2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 установлено карантин на всій території України з 12.03.2020.
У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211, продовжувалася.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (з урахуванням внесених до неї змін) дія карантину на всій території України, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, продовжена до 30.06.2023.
Отже, з наведеного вбачається, що карантин діяв на всій території України з 12.03.2020 по 30.06.2023 включно
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» № 206 від 05.03.2022 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.021.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України і діє станом на дату ухвалення даного рішення.
Заборона нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат щодо спірних правовідносин знята постановою КМУ від 29.12.2023 № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала законної сили 30.12.2023.
Враховуючи вищевикладене, розрахунок позивача підлягає коригуванню, та на переконання колегії суддів, суд першої інстанції перерахувавши суму, яка підлягає стягненню, дійшов правильного висновку про стягнення 3% річних у розмірі 4 134,27 грн та інфляційних втрат у розмірі 15 367,41 грн.
Колегія суддів також погоджується із судом першої інстанції, що не можливо перевірити правильність нарахування пені, якщо позивачем не надано її розрахунку, тому підстави для стягнення пені відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 904/4912/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 904/4912/24 слід залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 904/4912/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 904/4912/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №904/4912/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Сулім