вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" серпня 2025 р. Справа № 911/2548/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 28.08.2025
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2025
повне рішення складено 03.03.2025
у справі № 911/2548/24 (суддя Ейвазова А.Р.)
за первісним позовом Приватного підприємства "Сєвєродонецький хімпромпостачальник плюс"
до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
про стягнення 4 095 360,43 грн.
та
за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
до Приватного підприємства "Сєвєродонецький хімпромпостачальник плюс"
про стягнення 8 368 314,24 грн,-
Короткий зміст первісних позовних вимог
Приватне підприємство "Сєвєродонецький хімпромпостачальник плюс" (позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (відповідач за первісним позовом) про стягнення 4 095 360,43 грн., з них: основного боргу - 2 323 696,00 грн., 3% річних за період з 16.12.2021 по 20.09.2024 - 266 839,99 грн. та втрат від інфляції за період з 27.01.2022 по 20.09.2024 - 1 504 824,44 грн.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом зобов'язань за договором про закупівлю (поставку) товарів від 28.10.2021 № 121/48.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (позивач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду Київської області з зустрічним позовом до Приватного підприємства "Сєвєродонецький хімпромпостачальник плюс" (відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 8 368 314,24 грн., з них: пені за період з 24.07.2022 по 24.01.2023 - 8 212 934,40 грн. та штрафу - 155 379,84 грн.
Зустрічні позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем за зустрічним позовом зобов'язань за договором про закупівлю (поставку) товарів від 28.10.2021 № 121/48 в частині недотримання строків поставки товару за письмовою заявкою від 20.06.2022 № 23/1430.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.10.2024 прийнято зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом та призначено підготовче засідання.
23.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2025 у справі № 911/2548/24 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Приватного підприємства "Сєвєродонецький хімпромпостачальник плюс" 2 323 696,00 грн. - основного боргу, 1 504 824,44 грн. - втрат від інфляції, 266 839,99 грн. - 3% річних, а також 49 144,33 грн. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем за первісним позовом доведено порушення відповідачем за первісним позовом зобов'язань за договором від 28.10.2021 № 121/48, відповідач за первісним позовом доводів позивача за первісним позовом не спростував, доказів виконання зобов'язань відповідно до умов договору у встановлений строк суду не надав. При цьому, перевіривши розрахунки втрат від інфляції та 3% річних, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення первісного позову. В обґрунтування прийнятого рішення по зустрічному позову судом першої інстанції зазначено, що відповідачем за зустрічним позовом правомірно зупинено поставку продукції, тому підстави для застосування до відповідача за зустрічним позовом відповідальності у вигляді штрафу та пені відсутні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2025 у справі № 911/2548/24, 24.03.2025 Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2025 у справі № 911/2548/24 в частині стягнення з ПАТ "Центренерго" 1 504 824,44 грн - інфляційних втрат, 266 839,99 грн - 3% річних та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити зустрічну позовну заяву.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що наданий позивачем за первісним позовом розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є неправильним, оскільки позивачем за первісним позовом невірно визначено початок прострочення відповідачем за первісним позовом зобов'язання з оплати поставленого товару та у деяких випадках невірно визначено кількість днів у періодах нарахування. Крім того, незадоволення клопотання Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат має наслідком суттєве погіршення становища ПАТ «Центренерго» та неможливості забезпечувати енергетичну безпеку України, спрямовувати кошти на відновлення критичної інфраструктури, виплату заробітних плат працівникам, що поза сумнівом є пріоритетним та підтверджує винятковість і виключність обставин, на які посилалося товариство в клопотаннях щодо зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат на 99%. В частині доводів апеляційної скарги щодо підстав для задоволення зустрічного позову скаржник посилається на те, що позивач за первісним позовом не звертався до відповідача за первісним позовом з пропозицією щодо внесення змін до договору або укладення додаткової угоди в частині зміни строків поставки, не повідомляв ПАТ «Центренерго» про зупинення виконання свого зобов'язання з подальшого постачання продукції за договором, у зв'язку з частковим невиконанням товариством зобов'язання щодо здійснення оплати поставленої за договором продукції.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025 матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" у справі № 911/2548/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали господарської справи № 911/2548/24.
02.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/2548/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2025 у справі № 911/2548/24 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
27.05.2025 від Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 відкрито апеляційне провадження у справі у справі № 911/2548/24 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2025 та призначено справу до розгляду на 10.07.2025.
10.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Приватного підприємства "Сєвєродонецький хімпромпостачальник плюс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 розгляд справи відкладено на 28.08.2025.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2025 у справі № 911/2548/24 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом Київської області та перевірено судом апеляційної інстанції, 28.10.2021 між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (покупець) та Приватним підприємством "Сєвєродонецький хімпромпостачальник плюс" (постачальник) укладено договір про закупівлю (поставку) товарів № 121/48 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. - 1.3. якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору. Найменування (номенклатура, асортимент), ціна, кількість, строки (графік) поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатках до договору.
Відповідно до п. 2.1. договору ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором.
Згідно з п. 2.5. договору розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком до договору.
За умовами п. 3.1. - 3.3. договору постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно додатку до договору. Місце, строк (графік) поставки продукції визначається в додатках до договору. Фактичний об'єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід'ємною частиною даного договору. Покупець на підставі своїх письмових заявок, в межах запланованого в договорі обсягу продукції, має право перерозподіляти продукцію між вантажоотримувачами без додаткових погоджень з постачальником.
В п. 5.2. договору визначено, що постачальник зобов'язується у письмовій формі (лист, факс) у розумний строк до дати поставки сповістити покупця про дату та час надходження продукції в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника та іншу інформацію, що необхідна покупцю для прийняття продукції.
Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції; в разі якщо фактична передача продукції і дата підписання акту приймання-передачі продукції не співпадають - до підписання акту приймання-передачі продукції (в т.ч. в період приймання продукції за кількістю та якістю) продукція вважається переданою покупцю на відповідальне зберігання (п. 5.3. договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в додатку до договору (п. 12.1. договору).
У додатку № 1 до договору визначено найменування, асортимент, кількість та ціну товару (продукції), що постачається за договором, а саме: для Вуглегірської ТЕС: мат базальтовий МТПБа 40 П СТ 6 РС 2000*500*70 - 850 шт. загальною вартістю 3 231 700,00 грн. без ПДВ; для Зміївської ТЕС: мат базальтовий МТПБа 40 П СТ 6 РС 2000*500*70 - 310 шт. загальною вартістю 1 178 620,00 грн. без ПДВ; для Трипільської ТЕС: мат базальтовий МТПБа 40 П СТ 6 РС 2000*500*70 - 340 шт. загальною вартістю 1 292 680,00 грн. без ПДВ; мат базальтовий МТПБа 40 П РС 2000*500*70 - 295 шт. загальною вартістю 885 000,00 грн. без ПДВ.
Загальна вартість продукції з ПДВ складає 7 905 600,00 грн. (п. 2 додатку № 1).
Згідно з п. 3 додатку № 1 покупець зобов'язаний здійснити розрахунок за товар протягом 30 календарних днів після підписання акту приймання-передачі продукції.
Відповідно до п. 5 додатку № 1 строк поставки продукції протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової заявки покупця з можливістю дострокової поставки у період з дати укладення договору по 30.04.2022.
В пункті 9 додатку № 1 визначено, що строк дії договору до 30.04.2022.
Додатковою угодою № 2 від 30.06.2022 змінено строк поставки, виклавши п. 5 додатку № 1 у редакції, відповідно до якої строк поставки протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової заявки покупця з можливістю дострокової поставки, у період з дати укладання договору по 01.09.2022. Строк дії договору визначено до 01.09.2022.
На виконання умов договору № 121/48 від 28.10.2021 позивач за первісним позовом поставив, а відповідач за первісним позовом прийняв товар на загальну суму 5 681 508,10 грн., що підтверджується актами приймання-передачі продукції: від 16.11.2021 на суму 798 420,00 грн., від 17.11.2021 на суму 522 486,05 грн., від 25.11.2021 на суму 830 356,80 грн., від 02.12.2021 на суму 339 807,55 грн., від 01.12.2021 на суму 306 593,28 грн., від 02.12.2021 на суму 528 325,92 грн., від 07.12.2021 на суму 816 240,00 грн., від 17.02.2022 на суму 502 046,50 грн., від 21.02.2022 на суму 547 488,00 грн., від 25.02.2022 на суму 489 744,00 грн., видатковими накладними: від 11.11.2021 № РН-0000041 на суму 798 420,00 грн., від 15.11.2021 № РН-0000043 на суму 522 486,05 грн., від 19.11.2021 №РН-0000044 на суму 830 356,80 грн., від 01.12.2021 № РН-0000047 на суму 339 807,55 грн., від 01.12.2021 № РН-0000048 на суму 306 593,28 грн., від 01.12.2021 № РН-0000050 на суму 528 325,92 грн., від 03.12.2021 № РН-0000052 на суму 816 240,00 грн., від 16.02.2022 № РН-0000006 на суму 502 046,50 грн., від 18.02.2022 № РН-0000008 на суму 547 488,00 грн., від 23.02.2022 № РН-0000010 на суму 489 744,00 грн. та товарно-транспортними накладними: від 11.11.2021 № 11/11/1 та № 11/11/2, від 15.11.2021 № 15/11, від 19.11.2021 №19/11/2, від 01.12.2021 № 01/12/1, від 01.12.2021 № 01/12/2, від 01.12.2021 № 01/12/3, від 03.12.2021 № 03/12/1, від 16.02.2022 № 16/02, від 18.02.2022 № 18/02, від 23.02.2022 № 23/02.
Додатково підтвердженням поставки товару за договором № 121/48 від 28.10.2021 є зареєстровані позивачем податкові накладні на загальну суму 5 681 508,10 грн., що підтверджується квитанціями про їх реєстрацію та рішеннями про реєстрацію.
На оплату переданого товару позивач виставив відповідачу рахунки-фактури: від 11.11.2021 № 40 на суму 798 420,00 грн., від 15.11.2021 № 41 на суму 522 486,05 грн., від 19.11.2021 № 43 на суму 830 356,80 грн., від 01.12.2021 № 46 на суму 339 807,55 грн., від 01.12.2021 № 46 на суму 306 593,28 грн., від 01.12.2021 № 48 на суму 528 325,92 грн., від 03.12.2021 № 49 на суму 816 240,00 грн., від 16.02.2022 № 11 на суму 502 046,50 грн., від 18.02.2022 № 15 на суму 547 488,00 грн., від 23.02.2022 № 18 на суму 489 744,00 грн.
За отриманий товар відповідач за первісним позовом розрахувався лише частково на суму 3 357 812,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями/інструкціями: від 30.12.2021 № 5403 на суму 10 000,00 грн., від 06.01.2022 № 5292 на суму 20 000,00 грн., від 13.01.2022 № 5403 на суму 10 000,00 грн., від 13.01.2022 № 5291 на суму 10 000,00 грн., від 13.01.2022 № 5292 на суму 10 000,00 грн., від 17.01.2022 № 5292 на суму 10 000,00 грн., від 17.01.2022 № 5291 на суму 10 000,00 грн., від 17.01.2022 № 5403 на суму 10 000,00 грн., від 20.01.2022 № 5292 на суму 10 000,00 грн., від 20.01.2022 № 5403 на суму 10 000,00 грн., від 20.01.2022 № 5291 на суму 10 000,00 грн., від 26.01.2022 № 5403 на суму 10 000,00 грн., від 26.01.2022 № 5291 на суму 10 000,00 грн., від 26.01.2022 № 5292 на суму 10 000,00 грн., від 27.01.2022 № 318 на суму 10 000,00 грн., від 27.01.2022 № 5291 на суму 10 000,00 грн., від 27.01.2022 № 320 на суму 10 000,00 грн., від 27.01.2022 № 5292 на суму 10 000,00 грн., від 27.01.2022 № 5403 на суму 10 000,00 грн., від 27.01.2022 № 319 на суму 10 000,00 грн., від 12.07.2022 № 5403 на суму 250 000,00 грн., від 27.07.2022 № 396 на суму 37 513,95 грн., від 27.07.2022 № 5403 на суму 212 486,05 грн., від 02.08.2022 № 396 на суму 250 000,00 грн., від 09.08.2022 № 320 на суму 250 000,00 грн., від 30.01.2023 № 189 на суму 528 726,05 грн., від 30.01.2023 № 191 на суму 547 488,00 грн., від 30.01.2023 № 190 на суму 79 807,55 грн., від 30.01.2023 № 192 на суму 502 046,50 грн., від 31.01.2023 № 193 на суму 489 744,00 грн.
23.06.2022 на електронну адресу shimpostav@ukr.net» ПАТ «Центренерго» направлено заявку від 20.06.2022 № 23/1430 на поставку товару до Зміївської ТЕС та Трипільської ТЕС - мату базальтового МТПБа 40 П СТ 6 РС 2000*500*70 у кількості 515 шт.
Факт отримання такої заявки позивач за первісним позовом не заперечував.
Спір у справі за первісним позовом виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом грошового зобов'язання з оплати поставленого за договором № 121/48 від 28.10.2021 товару, у зв'язку з чим позивач за первісним позовом вказує на наявність у відповідача за первісним позовом заборгованості у розмірі 2 323 696,00 грн. Крім того, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 3% річних за період з 16.12.2021 по 20.09.2024 у розмірі 266 839,99 грн. та втрати від інфляції за період з 27.01.2022 по 20.09.2024 у розмірі 1 504 824,44 грн. за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару.
В свою чергу, ПАТ «Центренерго» заявлено зустрічний позов про стягнення штрафних санкцій у розмірі 8 368 314,24 грн., з них: пені за період з 24.07.2022 по 24.01.2023 - 8 212 934,40 грн. та штрафу - 155 379,84 грн. за порушення зобов'язання з поставки товару у визначений договором строк.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржуються лише в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції, та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, колегія суддів переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та не перевіряє обґрунтованість та законність судового рішення в частині позовних вимог про стягнення основного боргу за первісним позовом та судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховним Судом неодноразово наголошено, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 ).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).
Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, місцевим господарським судом задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних та втрат від інфляції, встановлено, що відповідачем за первісним позовом допущено прострочення розрахунків з позивачем за первісним позовом за отриманий товар та зроблено висновок щодо наявності підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.
Суд першої інстанції, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунків 3% річних та втрат від інфляції, встановив, що розмір втрат від інфляції за період з 27.01.2022 по 31.08.2024 складає 1 505 278,38 грн., а розмір 3% річних за період з 17.12.2021 по 20.09.2024 - 267 456,22 грн.
Приймаючи до уваги, що у суду відсутні підстави для виходу за межі заявлених вимог, відповідно до ч. 2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції та 3% річних підлягають задоволенню у заявленому розмірі: 3% річних у розмірі 266 839,99 грн. та втрат від інфляції у розмірі 1 504 824,44 грн.
Скаржник просить відмовити у стягненні 3% річних та втрат від інфляції, посилаючись на те, що згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Водночас, у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості.
Водночас, у даній справі позивачем за первісним позовом до стягнення заявлено відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України) - 3%, при цьому, до відповідача за первісним позовом не застосовується відповідальність у вигляді стягнення пені.
Отже, в даній справі відсутні такі обставини неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних, як у справі № 902/417/18.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі № 921/94/21.
Колегія суддів зазначає, що у даному випадку розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3%), а тому, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, відсутні підстави для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, вирішуючи спір по суті заявлених первісних позовних вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Щодо зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Центренерго» колегія суддів зазначає наступне.
Так, предметом зустрічного позову у даній справі є стягнення штрафу та пені за не виконання зобов'язання з поставки товару за заявкою від 20.06.2022 № 23/1430, яку було направлено Приватному підприємству "Сєвєродонецький хімпромпостачальник плюс" 23.06.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В п. 9.2. договору визначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2% вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 (двадцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання; при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
За змістом ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
З системного аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що зупинення виконання обов'язку однією із сторін, яке обумовлене не виконанням іншою стороною свого обов'язку, є правомірною поведінкою сторони за договором.
Так, спеціальною нормою, якою врегульовані відносини купівлі-продажу, а також поставки, що визначено ч. 2 ст. 712 ЦК України, - ч. 5 ст. 692 ЦК України унормовано, що якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Отже, у разі встановлення факту часткової передачі у власність продавцем покупцю товару, який мав бути оплачений останнім, але покупець не виконав свого обов'язку, продавець не відмовляючись від виконання договору, має право на підставі норми закону змінити умови взятого на себе зобов'язання, а саме: зупинити передання іншого товару за договором до повної оплати всього раніше переданого товару, тим самим застосувавши норми про забезпечення виконання зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16 та від 16.11.2023 у справі № 904/8964/21).
При цьому, обов'язковою умовою застосування ч. 5 ст. 692 Цивільного кодексу України щодо права постачальника зупинити подальше передання товару, крім поставленого, є встановлення судом належного виконання постачальником своїх зобов'язань до такого зупинення.
Як встановлено судом, на виконання умов договору № 121/48 від 28.10.2021 ПП "Сєвєродонецький хімпромпостачальник плюс" поставлено ПАТ «Центренерго» товар на загальну суму 5 681 508,10 грн., втім ПАТ «Центренерго» свого обов'язку з оплати такого товару у визначений додатком № 1 строк у повному обсязі не виконало, оплативши товар лише частково, тоді як строк виконання зобов'язання з оплати є таким, що настав до моменту направлення 23.06.2022 заявки від 20.06.2022 № 23/1430.
За таких обставин, порушень ПП "Сєвєродонецький хімпромпостачальник плюс" зобов'язань з поставки товару за заявкою від 20.06.2022 № 23/1430 судом не встановлено, тому ПП "Сєвєродонецький хімпромпостачальник плюс" мало право зупинити подальші поставки товару у зв'язку із невиконанням ПАТ «Центренерго» зобов'язань з оплати поставок, що здійснені до моменту направлення заявки від 20.06.2022 № 23/1430.
Враховуючи правомірні дії ПП "Сєвєродонецький хімпромпостачальник плюс" щодо зупинення подальших поставок товару, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для стягнення з ПАТ «Центренерго» штрафу та пені у заявленому розмірі відсутні.
Надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, як кожному окремо так і в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність зустрічних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічного позову.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення. Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.
На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі.
Незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність.
За таких обставин, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" слід відмовити, а рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2025 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2025 у справі № 911/2548/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2025 у справі № 911/2548/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 911/2548/24 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 28.08.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров