вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" серпня 2025 р. Справа № 910/7747/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко О.В.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 28.08.2025
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024
повний текст складено 23.10.2024
у справі №910/7747/24 (суддя Алєєва І.В.)
за позовом Фізичної особи - підприємця Чигряя Дмитра Івановича
до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
про визнання недійсним правочину, -
Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа - підприємець Чигряй Дмитро Іванович (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (відповідач) про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого письмовим повідомленням від 04.06.2024 № 053/05-2217 про дострокове розірвання в односторонньому порядку з 10.06.2024 договору від 28.02.2023 № ДНП-2023-02/05 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування.
Позовні вимоги мотивовано тим, що у відповідача відсутнє право на одностороннє розірвання договору від 28.02.2023 № ДНП-2023-02/05, оскільки додатковою угодою № 1 сторони виклали у новій редакції пункт 7.6. договору від 28.02.2023 № ДНП-2023-02/05 та передбачили, що договір достроково розривається за згодою сторін або за рішенням суду. Повідомлення про дострокове розірвання договору є одностороннім правочином, суперечить статті 188, частині третій статті 291 Господарського кодексу України, а тому підлягає визнанню недійсним.
Короткий зміст судового рішення та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/7747/24 позов задоволено повністю. Визнано недійсним односторонній правочин Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", оформлений письмовим повідомленням від 04.06.2024 № 053/05-2217 про дострокове розірвання в односторонньому порядку з 10.06.2024 договору від 28.02.2023 № ДНП-2023-02/05 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, укладений з Фізичною особою-підприємцем Чигряєм Дмитром Івановичем. Стягнуто з Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на користь Фізичної особи-підприємця Чигряя Дмитра Івановича 3028,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 20 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що в оскаржуваному односторонньому правочині відповідач посилається на п. 7.6 та п. 7.6.2. договору, згідно з якими сторона-1 має право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку: у випадку повторного виявлення порушень умов договору - в будь-який момент після повторного виявлення порушення незалежно від того чи усунуте воно стороною-2.
28.04.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, і пункт 7.6.2. договору в редакції, зазначеній відповідачем відсутній. Додаткова угода № 1 від 28.04.2023 підписана зі сторони Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" виконуючим обов'язки директора ОСОБА_1, посвідчена печатками сторін та міститься в матеріалах справи.
Також позивачем надано заяву свідка ОСОБА_1 , у якій останній зазначає, що 28.04.2022 ним, як першим заступником директора Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", підписано та укладено з Фізичною особою - підприємцем Чигряєм Д.І. додаткову угоду до договору від 28.02.2023 № ДНП-2023-02/05 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування. Також у заяві свідка зазначено, що в приміщенні відповідача неодноразово проводилися обшуки і він як перший заступник директора відповідача підписував протоколи обшуку. Таким чином, надана суду додаткова угода № 1 з урахування заяви свідка ОСОБА_1 , який підтвердив факт її підписання, свідчать про її узгодження з боку відповідача.
Погоджений сторонами в додатковій угоді № 1 від 28.04.2023 п. 7.6. договору не містить підстав дострокового розірвання договору в односторонньому порядку, як і не містить посилання на можливість вчинення певних дій в односторонньому порядку, чи положень щодо можливості відхилення від загального порядку розірвання господарських договорів, встановленого статтею 188 ГК України.
Враховуючи зміст п. 7.6. договору, суд зазначив, що умовами договору не було передбачено право на дострокове одностороннє розірвання договору, а тому відповідач мав дотримуватись приписів статті 291 ГК України та порядку, встановленого статтею 188 ГК України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справ № 910/7747/24 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідач заперечує факт укладання додаткової угоди від 28.04.2023 № 1, якою сторони змінили умови договору, у тому числі в частині порядку його розірвання, а матеріали справи не містять доказів того, що КП "Київтранспарксервіс" уповноважувало ОСОБА_1 на її укладання. Також у матеріалах справи відсутні докази схвалення підприємством вказаної додаткової угоди, навпаки, зі змісту листів відповідача вбачається, що відповідачу про додаткову угоду не було відомо.
В преамбулі додаткової угоди № 1 від 28.04.2023 зазначено, що від імені Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", діє директор ОСОБА_2, а в розділі "Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін" під блоком "Сторона-1 КП "Київтранспарксервіс" зазначено "Директор _____ ОСОБА_2", зліва від "Директор" стоїть рукописні знак "/", далі підпис та ПІБ - ОСОБА_1
Посилання позивача на заяву свідка ОСОБА_1, у якій він підтвердив підписання додаткової угоди, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки вказана заява свідка не є належним доказом на підтвердження наявності у нього повноважень на підписання додаткової угоди замість директора підприємства ОСОБА_2 Засвідчення підпису ОСОБА_1 печаткою підприємства також не є підтвердженням наявності у останнього повноважень на підписання додаткової угоди.
Оскільки додаткова угода № 1 не була підписана директором КП "Київтранспарксервіс" ОСОБА_2, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вона є неукладеною, а тому до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню положення договору в редакції, яка підписана повноважними особами - директором КП "Київтранспарксервіс" ОСОБА_2 та ФОП Чигряєм Д.І.
Доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема актами обстеження 27.02.2024, 14.03.2024 та 29.05.2024, підтверджується, що позивач неналежним чином виконував умови договору. За умовами пункту 7.6. договору підприємство має право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку у випадку повторного виявлення порушень умов договору - в будь- який момент після повторного виявлення порушення незалежно від того, чи усунуте воно підприємцем (пп.7.6.2. договору).
Відповідач листами від 31.01.2024, 04.03.2024, 20.03.2024 повідомляв позивачу про виявленні ним порушення умов договору та вимагав привести територію паркувального майданчика у відповідність до схеми ОДР та умов договору, про що повідомити підприємство. Позивач факт вказаних порушень не спростував та не надав жодних доказів того, що ним здійснювались відповідні заходи реагування на листи відповідача.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у підприємства наявні правові підстави для розірвання договору у зв'язку із порушенням підприємцем його умов.
Постановою Верховного Суду від 13.05.2025 у справі № 910/7747/24 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чигряя Дмитра Івановича задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення та узагальнення її доводів
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/7747/24, 07.11.2024 Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовної заяви повністю.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення судом першої інстанції судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що додаткова угода № 1, на яку посилався позивач, є незаконною, оскільки підприємством вона не укладалась і у нього відсутня, про неї відповідач дізнався лише з позовної заяви, в якості особи, яка мала її підписати вказано директора підприємства ОСОБА_2, проте в якості підписанта вказано ОСОБА_1. Крім того, 28.04.2023 на підприємстві проводились слідчі дії, робота була паралізована, тому підписання цієї угоди за участі ФОП Чигряя Д.І. було неможливим. Також скаржник зазначає, що пропозицій щодо укладення додаткової угоди відповідачу не надходило і доказів направлення таких пропозицій позивачем не надано, що свідчить про незаконність зазначеної додаткової угоди № 1. Відповідач також заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу, у зв'язку з необґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2025 справу № 910/7747/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 прийнято справу № 910/7747/24 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 прийняти провадження та призначено розгляд справи на 10.07.2025.
18.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" надійшли додаткові пояснення з урахуванням висновків Верховного суду, викладених у постанові від 13.05.2025, в яких просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/7747/24, постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 залишити без змін. Зокрема, відповідач зазначає, що додаткову угоду № 1 директором КП "Київтранспарксервіс" підписано не було, отже така додаткова угода № 1 є неукладеною. Крім того, пропозицій щодо підписання додаткової угоди № 1 до КП "Київтранспарксервіс" не надходило, примірник додаткової угоди № 1 у КП "Київтранспарксервіс" відсутній, доказів, що КП "Київтранспарксервіс" уповноважило ОСОБА_1 на укладання додаткової угоди № 1 матеріали справи не містять.
24.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця Чигряя Дмитра Івановича надійшли письмові пояснення з урахуванням висновків Верховного суду, викладених у постанові від 13.05.2025, в яких просить апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/7747/24 - без змін. Зокрема, позивач зазначає, що КП "Київтранспарксервіс" не надано доказів неукладення чи неможливості укладення ОСОБА_1 додаткової угоди № 1 від 28.04.2023, а на підставі наказу № 102-к від 28.04.2023 КП "Київтранспарксервіс" ОСОБА_1 мав необхідний обсяг повноважень на підписання 28.04.2023 додаткової угоди № 1.
07.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця Чигряя Дмитра Івановича надійшли додаткові письмові пояснення, в яких просить апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/7747/24 - без змін. Зокрема, позивач зазначає, що договір від 28.02.2023 № ДНП-2023-02/05 укладено строком на 1096 календарних днів, що не перевищує 5 (п'ять) років, тому не підлягав нотаріальному посвідченню та є чинним. Додаткова угода № 1 є нікчемною в частині п. 7.2. щодо збільшення строку дії договору з 1096 до 2190 календарних днів та не змінює істотну умову договору - строк дії договору, тому строк дії договору складає 1096 календарних днів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 розгляд справи відкладено на 28.08.2025.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" слід задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/7747/24 скасувати, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 28.02.2023 між Комунальним підприємство "Київтранспарксервіс" (надалі - відповідач, сторона-1"), в особі директора ОСОБА_2, який діє на підставі розпорядження Київського міського голови від 04.08.2022 № 409 та Статуту, з однієї сторони, та фізичною особою - підприємцем Чигряєм Д.І. (надалі - позивач, сторона-2), який діє на підставі Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.05.2022 №2010 3500 0000 0150 618, з другої сторони, укладено договір № ДНП-2023-02/05 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Оноре де Бальзака, 52/22 (вздовж лінії швидкісного трамвая) (надалі - майданчик для паркування)
Відповідно з п. 2.1. договору сторона-1, зокрема, здійснює контроль за виконанням умов цього договору (пп. 2.1.1.); здійснює моніторинг та обстеження майданчику для паркування (пп. 2.1.2.); має право безперешкодного доступу на майданчик для паркування для здійснення моніторингу та обстеження даної території в будь-який момент без попереднього повідомлення сторони-2. При цьому сторона-1 зобов'язується не перешкоджати господарській діяльності строни-2 (пп. 2.1.3.).
Згідно з п. 5.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно умов договору та чинного законодавства України.
В разі порушення стороною-2 зобов'язань за договором, сторона-1 може в односторонньому порядку застосувати до сторони-2 оперативно-господарську санкцію, передбачену пунктом 4 частини першої статті 236 ГК України, а саме: відмовитися від встановлення на майбутнє господарських відносин з стороною-2. При цьому, дана оперативно-господарська санкція згідно з частиною третьою статті 235 ГК України застосовується незалежно від вини сторони-2, а також не є жодною дискримінацією сторони-2 (п. 5.6. договору).
У відповідності до п. 7.1., 7.2. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акта приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування.
За умовами пункту 7.6. договору сторона-1 має право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку:
(7.6.1.) у випадку виявлення порушень умов договору вперше - не раніше ніж на 20-й день від дати направлення акта (у відповідності до п. 3.5.) якщо сторона-2 не повідомила сторону-1 про його усунення у визначеному даним договором порядку;
(7.6.2.) у випадку повторного виявлення порушень умов договору - в будь-який момент після повторного виявлення порушення незалежно від того, чи усунуте воно стороною-2;
(7.6.3.) у випадку втрати стороною-1 права передачі паркувального майданчика в експлуатацію - з моменту втрати такого права;
(7.6.4.) у випадку невиконання стороною-1 зобов'язання, передбаченого п. 2.2.10 договору, при цьому сторона-1 направляє стороні-2 письмове повідомлення про розірвання договору. В такому випадку договір вважається розірваним з дати, зазначеної в повідомленні;
(7.6.5.) у випадку якщо сторона-2 має заборгованість за оплату вартості експлуатації майданчика відповідно до п. 4.3. договору три місяці і більше.
Відповідно до п. 7.8. договору у випадку дострокового розірвання договору в порядку п. 7.6.2., 7.6.4., 7.6.5., договору сторона-1 направляє стороні-2 письмове повідомлення про розірвання договору. В такому випадку договір вважається розірваним з дати, зазначеної в повідомленні.
Згідно з пунктом 9.2. договору додаткові угоди та усі додатки до цього договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Договір підписаний директором КП "Київтранспарксервіс" ОСОБА_2 та ФОП Чигряєм Д.І.
За актом приймання-передачі паркувального майданчика від 27.04.2023 КП "Київтранспарксервіс" в особі директора ОСОБА_2 передало, а ФОП Чигряй Д.І. прийняв в експлуатацію паркувальний майданчик на 27 машиномісць за адресою: АДРЕСА_1 (вздовж лінії швидкісного трамвая).
Як зазначає позивач, 28.04.2023 між ним та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору, в якій сторони дійшли згоди виключити наступні пункти договору: 5.6., 7.6.4., 7.6.5., 7.7., 7.8., 7.9., 7.12. та внести зміни до договору та викласти деякі пункти в новій редакції, зокрема:
"7.2. Строк дії договору становить 2192 календарних днів від дати підписання акта-приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування.
7.4. Про зміну розміру плати за договором, сторона-1 повідомляє сторону-2 шляхом направлення відповідного листа та проекту додаткової угоди про зміну плати не пізніше, ніж через 15 робочих днів з дати набрання чинності нормативним актом, на підставі якого внесено зміни. Сторона-2 зобов'язана протягом 10 календарних днів підписати додаткову угоду та повернути один примірник стороні-1. Новий розмір плати встановлюється з дати набрання чинності додаткової угоди.
7.5. У разі письмової незгоди сторони-2 із зміною плати, спір про укладення додаткової угоди про зміну розміру плати передається до суду.
7.6. Цей договір може бути припинений у наступних випадках:
7.6.1. У випадку, якщо сторона-2 не здійснила оплату в повному обсязі, встановленому у розділі 4 цього договору, і таке порушення триває більше 5 (п'яти) місяців підряд.
7.6.2. Знищення майданчика для паркування, що знаходиться в користуванні.
7.6.3. Достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.
7.15. У разі якщо сторона-2 не повідомила сторону-1 про намір розірвати цей договір, то договір вважається автоматично пролонгований на той самий строк, постійно необмежену кількість разів."
В пункті 2 додаткової угоди визначено, що всі інші положення договору залишаються без змін.
Відповідно до пунктів 3, 4 додаткової угоди додаткова угода укладена у двох примірниках по одному для кожної зі сторін та набуває чинності з дати її підписання сторонами та є невід'ємною частиною договору. Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та діє до закінчення строку дії договору.
Додаткову угоду підписано ФОП Чигряєм Д.І., а замість директора КП "Київтранспарксервіс" її підписано ОСОБА_1
Відповідно до листа КП "Київтранспарксервіс" від 31.01.2024 № 053/05-398 11.12.2023 співробітниками КП "Київтраспарксервіс" здійснено обстеження майданчика для паркування та складено акт, в якому встановлено порушення умов договору, а саме: відсутня дорожня розмітка (порушення пп. 2.2.2.).
Згідно таблиці 1 до додатку 5 рішення КМР від 23.11.2011 № 242/5629 (зі змінами та доповненнями) на паркувальному майданчику визначено 27 м/м, фактично можливо розмістити 60 м/м (порушення пп. 2.2.5.).
Крім того, станом на 29.01.2024 ФОП Чигряй Д.І. має заборгованість перед КП "Київтранспарксервіс" по розрахунках за договором в сумі 9612,00 грн., а саме не сплачено в повному обсязі рахунки за період жовтень 2023 - січень 2024, що є порушенням умов пп. 2.2.6. та п. 4.3. договору.
До листа було додано акт обстеження майданчика для паркування, складений 11.12.2023.
Відповідно до листа КП "Київтранспарксервіс" від 04.03.2024 № 053/05-786 співробітниками КП "Київтраспарксервіс" 27.02.2024 здійснено обстеження майданчика для паркування та складено акт, в якому встановлено порушення умов договору, а саме: відсутній шлагбаум, відсутні місця для інвалідів та відповідно інформаційні таблички, відсутні дорожні знаки та дорожня розмітка відповідно до діючої схеми ОДР.
Згідно таблиці 1 до додатку 5 рішення КМР від 23.11.2011 № 242/5629 (зі змінами та доповненнями) на паркувальному майданчику визначено 27 м/м, фактично розташовано 60 м/м (порушення пп. 2.2.5.).
Крім того, станом на 29.01.2024 ФОП Чигряй Д.І. має заборгованість перед КП "Київтранспарксервіс" по розрахунках за договором в сумі 14 448,00 грн., а саме не сплачено в повному обсязі рахунки за період жовтень 2023 - січень 2024, що є порушенням умов пп. 2.2.6. та п. 4.3. договору.
До листа було додано акт обстеження майданчика для паркування, складений 27.02.2024.
Згідно з листом КП "Київтранспарксервіс" від 20.03.2024 № 053/05-1051 співробітниками КП "Київтраспарксервіс" 14.03.2024 здійснено обстеження майданчика для паркування та складено акт, в якому встановлено порушення умов договору, а саме: на паркувальному майданчику відсутні місця для інвалідів та відповідно інформаційні таблички, відсутні дорожні знаки та дорожня розмітка (порушення пп. 2.2.2.).
Згідно таблиці 1 до додатку 5 рішення Київської міської ради від 23.11.2011 № 242/5629 (зі змінами та доповненнями) на паркувальному майданчику визначено 27 м/м, фактично можливо розташувати 65 м/м (порушення пп. 2.2.5.).
Крім того, станом на 18.03.2024 ФОП Чигряй Д.І. має заборгованість перед КП "Київтранспарксервіс" по розрахунках за договором в сумі 4522,00 грн., а саме не сплачено в повному обсязі рахунок за лютий 2024, що є порушенням умов пп. 2.2.6. та п. 4.3. договору.
До листа було додано акт обстеження майданчика для паркування, складений 14.03.2024.
Також позивачем було отримано від відповідача лист-повідомлення від 04.06.2024 № 053/05-2217, в якому вказано, що КП "Київтранспарксервіс" неодноразово повідомляло позивача про виявлені порушення умов договору.
У вказаному листі-повідомленні зазначено, що 29.05.2024 співробітниками КП "Київтраспарксервіс" здійснено повторний виїзд та обстеження майданчика для паркування. Під час обстеження встановлено такі порушення: відсутні відведені місця для людей з інвалідністю та відповідні знаки, відсутня інформаційна табличка 7.14, відсутня розмітка відповідно до схеми ОДР, відсутні засоби первинного пожежогасіння та інформаційний стенд (порушення пп. 2.2.2). На території майданчика наявні сторонні речі у вигляді шин та інших предметів побуту. Санітарна зона, а також покриття майданчика потребують оновлення (порушення пп. 2.2.4.). Згідно з таблицею 1 до додатку 5 рішення КМР від 23.11.2011 № 242/5629 (зі змінами та доповненнями) на паркувальному майданчику визначено 28 м/м, відповідно до повітряної нумерації на території майданчика можливо розташувати 68 автомобілів (порушення пп. 2.2.5.). Виявлені недоліки зафіксовані відповідним актом обстеження.
Згідно з листом-повідомленням відповідача виходячи з викладеного, відповідно до п. 7.6. договору КП "Київтраспарксервіс" має право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку та пп. 7.6.2. договору, у випадку повторного виявлення порушень умов договору - в будь-який момент після повторного виявлення порушення незалежно від того, чи усунуто воно ФОП Чигряй Д.І., тому КП "Київтраспарксервіс" повідомляє про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку з 10.06.2024.
До листа було додано акт обстеження майданчика для паркування, складений 29.05.2024.
Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо одностороннього розірвання договору, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним одностороннього правочину підприємства, оформленого письмовим повідомленням від 04.06.2024 № 053/05-2217, про дострокове розірвання в односторонньому порядку з 10.06.2024 договору від 28.02.2023 № ДНП-2023-02/05, посилаючись на те, що зміст оскаржуваного правочину суперечить статті 188, частині третій статті 291 Господарського кодексу України, а умовами договору (в редакції додаткової угоди № 1) у підприємства не передбачено права на розірвання договору в односторонньому порядку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/7747/24 позов задоволено повністю. Визнано недійсним односторонній правочин Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", оформлений письмовим повідомленням від 04.06.2024 № 053/05-2217 про дострокове розірвання в односторонньому порядку з 10.06.2024 договору від 28.02.2023 № ДНП-2023-02/05 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, укладений з Фізичною особою-підприємцем Чигряєм Дмитром Івановичем.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справ № 910/7747/24 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 13.05.2025 у справі № 910/7747/24 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чигряя Дмитра Івановича задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Направляючи справу № 910/7747/24 на новий розгляд Верховний Суд виходив з того, що без встановлення обставин, які підтверджують, що КП "Київтранспарксервіс" не виявляло свою волю до вчинення правочину, до зміни обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, відсутні підстави вважати додаткову угоду № 1 неукладеною. Під час нового розгляду справи, суду апеляційної інстанції необхідно дослідити докази, які стосуються обставин справи, змістовні заперечення відповідача щодо факту укладення додаткової угоди від 28.04.2023 № 1, її відповідності приписам наведених вище норм законодавства і саме зазначене має наслідком визначення можливості задоволення позовних вимог або ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Предметом позовних вимог є визнання недійсним одностороннього правочину про дострокове розірвання в односторонньому порядку договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 28.02.2023 № ДНП-2023-02/05.
Цивільні права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору № ДНП-2023-02/05 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 28.02.2023, який за своєю правовою природою є договором найму комунального майна (паркувального майданчика).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23.
Правовою підставою, що зумовлює визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого письмовим повідомленням від 04.06.2024 № 053/05-2217, позивачем визначено ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України (тут і надалі в редакції чинній станом на день ухвалення судового рішення) договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму: 1) наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Порядок зміни та розірвання господарських договорів, визначений статтею 188 Господарського кодексу України, за умовами якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Частиною третьою статті 188 Господарського кодексу України унормовано, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
За змістом ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України).
З системного аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що договір може бути розірвано в односторонньому порядку, якщо це передбачено самим договором або законом.
Відповідно до пп. 7.6.2. п. 7.6. договору сторона-1 (відповідач) має право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку у випадку повторного виявлення порушень умов договору - в будь-який момент після повторного виявлення порушення незалежно від того, чи усунуте воно стороною-2 (позивачем).
Судом встановлено, що у листі від 04.06.2024 № 053/05-2217 Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс", з посиланням на пп. 7.6.2. договору повідомило ФОП Чигряя Д.І. про дострокове розірвання договору від 28.02.2023 № ДНП-2023-02/05 в односторонньому порядку з 10.06.2024, необхідність звільнити паркувальний майданчик до 25.06.2024 та з'явитися до підприємства для підписання акту повернення з експлуатації майданчика для паркування.
Зі змісту вказано листа слідує, що підставою дострокового розірвання договору від 28.02.2023 № ДНП-2023-02/05 в односторонньому порядку стало те, що 29.05.2024 співробітниками КП "Київтраспарксервіс" здійснено повторний виїзд та обстеження майданчика для паркування. Під час обстеження встановлено такі порушення: відсутні відведені місця для людей з інвалідністю та відповідні знаки, відсутня інформаційна табличка 7.14, відсутня розмітка відповідно до схеми ОДР, відсутні засоби первинного пожежогасіння та інформаційний стенд (порушення п.п. 2.2.2). На території майданчика наявні сторонні речі у вигляді шин та інших предметів побуту. Санітарна зона, а також покриття майданчика потребують оновлення (порушення п.п. 2.2.4). Згідно з таблицею 1 до додатку 5 Рішення КМР від 23.11.2011 №242/5629 (зі змінами та доповненнями) на паркувальному майданчику визначено 28 м/м, відповідно до повітряної нумерації на території майданчика можливо розташувати 68 автомобілів (порушення п.п. 2.2.5). Виявлені недоліки зафіксовані відповідним актом обстеження.
Однак, за доводами позивача, додатковою угодою № 1 від 28.04.2023 сторонами внесено зміни до договору від 28.02.2023 № ДНП-2023-02/05, зокрема, пункт 7.6. договору викладено у редакції, відповідно до якої договір може бути припинений у наступних випадках: (7.6.1.) у випадку, якщо сторона-2 не здійснила оплату в повному обсязі, встановленому у розділі 4 цього договору, і таке порушення триває більше 5 (п'яти) місяців підряд; (7.6.2.) знищення майданчика для паркування, що знаходиться у користуванні; (7.6.3.) достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.
Таким чином, в пункті 7.6. договору від 28.02.2023 № ДНП-2023-02/05 (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.04.2023) визначено вичерпний перелік підстав, з яких укладений між сторонами договір може бути припинено.
На твердження позивача, умовами договору від 28.02.2023 № ДНП-2023-02/05 (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.04.2023) у Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" відсутнє право на розірвання договору в односторонньому порядку.
За вказаних обставин, позивач просить визнати недійсним односторонній правочин, оформлений письмовим повідомленням від 04.06.2024 № 053/05-2217 про дострокове розірвання в односторонньому порядку з 10.06.2024 договору від 28.02.2023 № ДНП-2023-02/05 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування.
В свою чергу, відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що додаткова угода № 1 від 28.04.2023 до договору, на яку посилається позивач, КП "Київтранспарксервіс" не укладалась, примірник додаткової угоди № 1 у КП "Київтранспарксервіс" відсутній, про вказану додаткову угоду відповідач дізнався з позовної заяви. Крім того, відповідач наголошує, що з тексту додаткової угоди № 1 від 28.04.2023 (розділ «Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін») вбачається, що підписантом цієї додаткової угоди з боку КП "Київтранспарксервіс" вказано директора ОСОБА_2 , проте фактично таку додаткову угоду з боку КП "Київтранспарксервіс" підписано ОСОБА_1 Відповідач також зауважив, що пропозицій щодо підписання додаткової угоди № 1 до КП "Київтранспарксервіс" не надходило, доказів, що КП "Київтранспарксервіс" уповноважило ОСОБА_1 на укладання додаткової угоди № 1 позивачем на надано, матеріали справи таких доказів не містять.
У спростування доводів відповідача позивач посилався на те, що додаткову угоду № 1 від 28.04.2023 з боку КП "Київтранспарксервіс" підписано першим заступником директора ОСОБА_1 , оскільки 28.04.2023 директор КП "Київтранспарксервіс" ОСОБА_2 був відсутній на робочому місці. Крім того, 28.04.2023 в приміщенні КП "Київтранспарксервіс" проводився обшук Службою Безпеки України, під час якого ОСОБА_1 був присутній та підписав протокол обшуку.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вказаних доводів позивачем надано до суду заяву свідка ОСОБА_1 , в якій останній зазначає, що 28.04.2023 ним, як першим заступником директора Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", підписано та укладено з Фізичною особою - підприємцем Чигряєм Дмитром Івановичем додаткову угоду до договору від 28.02.2023 № ДНП-2023-02/05 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування. У заяві свідка також зазначено, що 28.04.2023 в приміщенні Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" проведено обшук, під час якого ОСОБА_1 був присутнім та підписував протоколи обшуку. Крім того, у заяві свідка зафіксовано, що ОСОБА_1 обізнаний щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, що кореспондується з приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (належність доказів).
В ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів).
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.
Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що суд використав недопустимий доказ.
За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України одними з джерел доказування, зокрема, є:
- письмові докази - документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, та подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії (ч. 1 ст. 91 цього Кодексу);
- показання свідка - повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи, яке викладається в письмовій заяві за підписом свідка, посвідченого нотаріусом (ч. 1 ст. 87, ч. 1, 3 ст. 88 цього Кодексу). Водночас за приписами ч. 2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.
Отже, показання свідків, як і письмові документи в оригіналі та/або копіях, є доказами в розумінні ст. 73 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи вказані норми процесуального права Верховний Суд неодноразово виснував, що:
1) учасники справи, інші особи, зацікавлені у певному результаті розгляду справи, можуть надавати показання свідка і можуть бути допитані судом в якості свідків, який оцінює ці докази у сукупності з іншими відповідно до свого внутрішнього переконання; особиста зацікавленість в результаті розгляду справи як позивача, так і відповідача, яка є беззаперечною і презюмується, не робить показання таких свідків недопустимим доказом (постанови від 14.07.2021 у справі № 921/260/19, від 09.11.2021 у справі № 910/11343/20, від 08.07.2020 у справі № 905/1134/19, від 28.09.2022 у справі № 927/911/21);
2) не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, а тому заява свідка є доказом, який за умови дотримання вимог процесуального закону щодо її форми, підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі відповідно до ст. 86 ГПК України (постанови від 10.12.2019 у справі № 911/1382/18, від 16.03.2023 у справі № 910/5850/20);
3) перед здійсненням дослідження і оцінки певного доказу, господарському суду під час судового провадження насамперед необхідно з'ясувати його допустимість. Показання свідків є допустимими доказами лише в тому разі, коли надані ними відомості про обставини відповідно до законодавства мають бути підтверджені саме таким способом та не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Крім того, суд не бере до розгляду показань свідків, які не стосуються предмета доказування, що свідчить про їх неналежність (постанова від 06.02.2025 у справі № 914/1179/20).
У контексті справи, яка розглядається, письмовим доказом, який підтверджує укладення між сторонами додаткової угоди № 1 від 28.04.2023 до договору, є надана позивачем підписана сторонами додаткова угода № 1 від 28.04.2023, а заява свідка є додатковим письмовим доказом, наданим на підтвердження обставин підписання її відповідачем в особі першого заступника директора Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" ОСОБА_1, тобто таких, які стосуються предмета доказування.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 Цивільного кодексу України, так і у статтях 229-233 Цивільного кодексу України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У разі ж якщо сторони згоди щодо укладення договору не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Зазначений висновок наведено у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 922/3805/20.
Підпис на правочині, для якого визначено обов'язкову письмову форму, виконує функцію підтвердження волевиявлення сторони, зафіксованого у тексті цього правочину. При цьому підпис є обов'язковим атрибутом письмової форми правочину.
З огляду на зміст частини четвертої статті 203, частини першої статті 215, частини першої статті 218 Цивільного кодексу України закон не пов'язує недійсність правочину з недотриманням установленої для нього обов'язкової письмової форми, частиною якої є підпис сторін.
Водночас укладеність договору пов'язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних його умов (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України). Належним підтвердженням досягнення сторонами згоди щодо визначених у договорі умов є, зокрема, їх підписи.
Абзац другий частини першої статті 218 Цивільного кодексу України визначає право заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину та встановлює, що такий факт може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, окрім показань свідків.
Цивільний кодекс України передбачає можливість вважати дійсним договір, укладений з дефектами його письмової форми, зокрема й підпису, за таких умов: 1) узгодження сторонами його істотних умов, що також включає в себе волевиявлення сторін на укладення відповідного договору; 2) виконання чи часткове виконання сторонами умов договору. Розглядаючи подібні спори, суди повинні з'ясовувати, чи існує підтвердження укладення і виконання такого договору. Якщо існує, то є підстави вважати такий договір дійсним і обов'язковим для сторін, якщо ні - то договір є неукладеним.
Наведене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від установлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.
Засоби, визначені абзацом другим частини першої статті 218 ЦК України, можуть бути використані також для доведення факту вчинення правочину, що сприятиме захисту права іншої сторони правочину, який фактично відбувся, від зловживань у вигляді оспорювання факту вчинення цього правочину лише з огляду на відсутність підпису.
Неукладеність договору у зв'язку з недотриманням установленої для нього законом обов'язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину волевиявлення на його укладення, про що може свідчити факт непідписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису).
Наведений вище висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17.
Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення своїх вимог. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у спосіб, який дозволить дотриматись переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної стороною обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 927/718/17.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами першою, третьою статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Таким чином, частина третя статті 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 Цивільного кодексу України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.
З огляду на приписи статей 92, 237-239, 241 Цивільного кодексу України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені.
Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 757/23249/17-ц.
Як встановлено судом, наявний у матеріалах справи примірник додаткової угоди № 1 від 28.04.2023 фактично містить підпис від імені ОСОБА_1, який був першим заступником директора КП "Київтранспарксервіс", що свідчить про наявність волевиявлення особи, яка його підписала.
Відповідачем не доведено відсутність у першого заступника директора КП "Київтранспарксервіс" ОСОБА_1 повноважень на підписання додаткової угоди № 1 від 28.04.2023.
Таким чином, за висновком суду, КП "Київтранспарксервіс" внаслідок укладення додаткової угоди № 1 від 28.04.2023 до договору від 28.02.2023 № ДНП-2023-02/05 виявляло свою волю до зміни обумовлених договором від 28.02.2023 № ДНП-2023-02/05 цивільних прав та обов'язків сторін за цим правочином.
Позаяк, відповідачем не доведено, що укладаючи додаткову угоду № 1 від 28.04.2023 до договору від 28.02.2023 № ДНП-2023-02/05 ОСОБА_1 діяв недобросовісно або нерозумно.
Водночас, як зазначалося судом, укладений між сторонами договір № ДНП-2023-02/05 від 28.02.2023 за своєю правовою природою є договором найму комунального майна (паркувального майданчика).
Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 9.2. договору додаткові угоди та усі додатки до цього правочину є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вини викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані, зокрема, з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, передачею права на експлуатацію такого майна регулюються нормами спеціального закону, який має пріоритетність у застосуванні, а саме - Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (діє з 27.12.2019), який встановлює, зокрема, етапність передачі такого майна в оренду (ст. 5); визначення стартової орендної плати і строку оренди (ст. 9); передачу в оренду майна без проведення аукціону (ст. 15); укладення договору оренди та внесення змін до нього (ст. 16); порядок продовження договору оренди (ст. 18); взаємовідносини щодо прав власності між орендодавцем та орендарем (ст. 23); умови припинення договору оренди та правові наслідки цього (ст. 24, 25). Так, за змістом статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вчиняється у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, якщо строк, на який укладається цей договір, перевищує п'ять років.
Таким чином, укладаючи додаткову угоду № 1 від 28.04.2023 до договору № ДНП-2023-02/05 від 28.02.2023, сторони повинні були керуватися приписами спеціального нормативно-правового акту - Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній станом на 28.04.2023) щодо внесення змін до договору.
За змістом частини 3 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (тут і надалі у редакції, чинній станом на 28.04.2023) строк договору оренди не може становити менше п'яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди підлягає нотаріальному посвідченню, якщо строк, на який укладається цей договір, перевищує п'ять років.
Частиною 4 статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що особливості визначення умов передачі майна в оренду, в тому числі пам'яток архітектури та містобудування, укладення договорів оренди встановлюються Порядком передачі майна в оренду та представницькими органами місцевого самоврядування щодо комунального майна.
Порядком передачі майна в оренду встановлюються особливості внесення змін до умов договорів оренди та підстав для внесення таких змін, зокрема, щодо зміни строку оренди, у разі якщо договір був укладений на строк, менший ніж мінімальний строк оренди, передбачений частиною третьою статті 9 цього Закону.
Внесення змін до договору оренди здійснюється з урахуванням установлених цією статтею та Порядком передачі майна в оренду обмежень за згодою сторін до закінчення строку його дії, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна" затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (у редакції, чинній станом на 28.04.2023), умовами якого передбачено:
пункт 122 - внесення змін до договору оренди здійснюється з урахуванням обмежень, установлених статтею 16 Закону та цим Порядком, за згодою сторін до закінчення строку його дії;
пункт 125 - не допускається внесення змін до договору оренди з метою збільшення строку дії договору оренди, крім випадків коли договір був укладений на строк, що становить менш як п'ять років, та з моменту укладення не продовжувався, і заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком. Заява орендаря підлягає задоволенню, якщо право власності на об'єкт оренди зареєстровано за державою (відповідною територіальною громадою) у державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір. У разі прийняття рішення про внесення змін до договору з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди, передбаченим Законом, договір оренди викладається в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини першої статті 16 Закону, але перебіг строку оренди визначається ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором, до якого вносяться зміни шляхом викладення його у новій редакції. Якщо це вимагається законом, договір оренди, викладений у новій редакції, підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Отже, у разі внесення змін до договору оренди комунального майна шляхом збільшення строку його дії більше як на 5 років, такий договір оренди викладається в новій редакції згідно з примірним договором оренди та підлягає нотаріальному посвідченню.
Судом встановлено, що відповідно до пункту 7.2. строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акта приймання-передачі.
Додатковою угодою № 1 від 28.04.2023 пункт 7.2. договору № ДНП-2023-02/05 від 28.02.2023 викладено у новій редакції, відповідно до якої строк дії договору становить 2192 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування".
Тобто, внаслідок внесених додатковою угодою № 1 від 28.04.2023 змін до пункту 7.2. договору № ДНП-2023-02/05 від 28.02.2023 строк дії договору було збільшено з 3 (трьох) років до 6 (шість) років.
За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що сторонами не було дотримано вищезазначених положень законодавства в частині нотаріального посвідчення правочину та не викладено договір № ДНП-2023-02/05 від 28.02.2023 у новій редакції.
Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору визначені у статті 220 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного. Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов'язань, що в ньому закріплені.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 26.03.2025 у справі № 729/559/21 зазначив, що нікчемний правочин (ч. 2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio - "з початку"), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure - "по закону", "у силу закону"). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх.
Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio - "на підставі своєї посади"), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (аналогічний висновок містять постанови, зокрема, від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц, від 31.05.2023 у справі № 635/5911/18). При цьому наслідки нікчемності правочину наступають для сторін також у силу вимог закону і суд може їх застосувати з власної ініціативи, що врегульовано частиною п'ятою статті 216 Цивільного кодексу України.
Отже, суд має повноваження з власної ініціативи робити висновок про нікчемність договору навіть, якщо жодна із заінтересованих осіб на це не покликається та не вимагає, і такий підхід застосований Верховним Судом у справах № 524/5152/15-ц (постанова 09.12.2019) та № 616/137/16-ц (постанова від 15.03.2018), в якій суд касаційної інстанції, серед іншого, зазначив: "Верховним Судом з'ясовано, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки тому факту, що зазначений договір, про розірвання якого позивач повідомив відповідача, є юридично нікчемним в цілому в силу порушення імперативних вимог щодо його обов'язкового нотаріального посвідчення, хоча судом першої інстанції вірно визначено, що зазначений договір є змішаним договором, який поєднує в собі, в тому числі ознаки договору найму транспортного засобу".
Поряд з цим, відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 у справі № 334/7687/21 виснував, що недійсність окремої частини договору не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо буде встановлено, що договір був би укладений сторонами і без включення до нього умов, які визнаються недійсними або є нікчемними. Слід враховувати, що при задоволенні позову про оспорювання окремих умов договору потрібно з'ясовувати, що договір був би укладений сторонами і без включення до нього умов, які визнаються недійсними.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Суд враховує, що строк дії договору є однією з його істотних умов, яка визначає межі існування договірних зобов'язань у часі та забезпечує їх правову визначеність. Відповідно до положень статті 180 Господарського кодексу України договір без узгодження положень щодо строку, втрачає свою юридичну силу, оскільки така умова є невіддільною від сутності договору.
З системного аналізу приписів статті 217 Цивільного кодексу України слідує, що недійсність окремої частини договору не тягне за собою недійсності договору в цілому, якщо він може існувати без цієї частини. Проте строк договору як істотна умова не може бути виключений без порушення цілісності правочину. Визнання цієї умови недійсною унеможливлює належне виконання договору, оскільки відсутність визначеності щодо строку призводить до невизначеності обсягу, тривалості та моменту завершення зобов'язань сторін.
Правовий висновок щодо застосування статей 215, 217 Цивільного кодексу України в контексті частини третьої статті 180 Господарського кодексу України викладено у постанові Верховного Суду від 30.05.2024 у справі № 916/3015/23 за змістом якого, за умови доведеності недійсності положення угоди, яке є істотною умовою, такий правочин підлягає визнанню недійсним в повному обсязі.
У разі визнання недійсним положення договору про строк його дії, враховуючи його значення як істотної умови, слід визнавати недійсним весь договір, що зумовлює за таких обставин і недійсність інших пунктів Договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 910/17027/23.
Таким чином, оскільки сторонами не було дотримано вимоги частини 3 статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" про нотаріальне посвідчення правочину в частині строку дії договору, додаткова угода № 1 від 28.04.2023 є недійсною в силу закону, тобто є нікчемною, в цілому (всі умови).
За таких обставин, на момент вчинення одностороннього правочину шляхом направлення Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" листа від 04.06.2024 №053/05-2217, підпункт 7.6.2. пункту 7.6. у редакції договору від 28.02.2023 № ДНП-2023-02/05 був дійсним та не був виключений додатковою угодою № 1 від 28.04.2023 у зв'язку з її нікчемністю.
Так, відповідно до пп. 7.6.2. п. 7.6. договору сторона-1 (відповідач) має право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку у випадку повторного виявлення порушень умов договору - в будь-який момент після повторного виявлення порушення незалежно від того, чи усунуте воно стороною-2 (позивачем).
Як вбачається з матеріалів справи, листами від 31.01.2024 № 053/05-398КП, від 04.03.2024 № 053/05-786, від 20.03.2024 № 053/05-1051 КП "Київтранспарксервіс" неодноразово повідомляло ФОП Чигряй Д.І. про порушення умов договору та необхідність усунення таких порушень. До вказаних листів було додано акти обстеження майданчика для паркування, складені 11.12.2023, 27.02.2024, 14.03.2024, в яких зафіксовано, що: відсутня дорожня розмітка; відсутній шлагбаум, відсутні місця для інвалідів та відповідно інформаційні таблички, відсутні дорожні знаки та дорожня розмітка відповідно до діючої схеми ОДР; на паркувальному майданчику відсутні місця для інвалідів та відповідно інформаційні таблички, відсутні дорожні знаки та дорожня розмітка. Крім того, у ФОП Чигряй Д.І. наявна заборгованість перед КП "Київтранспарксервіс" за договором від 28.02.2023 № ДНП-2023-02/05.
Відповідно до п. 7.8. договору у випадку дострокового розірвання договору в порядку п. 7.6.2., 7.6.4., 7.6.5. договору сторона-1 направляє стороні-2 письмове повідомлення про розірвання договору. В такому випадку договір вважається розірваним з дати, зазначеної в повідомленні.
Не усунення виявлених порушень, посилання на які мало місце у листах від 31.01.2024 № 053/05-398КП, від 04.03.2024 № 053/05-786, від 20.03.2024 № 053/05-1051 КП "Київтранспарксервіс", стало підставою для дострокового розірвання договору від 28.02.2023 № ДНП-2023-02/05 в односторонньому порядку з 10.06.2024 шляхом направлення листа від 04.06.2024 № 053/05-2217. До вказаного листа було додано акт обстеження майданчика для паркування від 29.05.2024, в якому зафіксовано, що 29.05.2024 співробітниками КП "Київтраспарксервіс" здійснено повторний виїзд та обстеження майданчика для паркування. Під час обстеження встановлено такі порушення: відсутні відведені місця для людей з інвалідністю та відповідні знаки, відсутня інформаційна табличка 7.14, відсутня розмітка відповідно до схеми ОДР, відсутні засоби первинного пожежогасіння та інформаційний стенд (порушення п.п. 2.2.2). На території майданчика наявні сторонні речі у вигляді шин та інших предметів побуту. Санітарна зона, а також покриття майданчика потребують оновлення (порушення п.п. 2.2.4). Згідно з таблицею 1 до додатку 5 Рішення КМР від 23.11.2011 №242/5629 (зі змінами та доповненнями) на паркувальному майданчику визначено 28 м/м, відповідно до повітряної нумерації на території майданчика можливо розташувати 68 автомобілів (порушення п.п. 2.2.5).
За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач правомірно розірвав договір від 28.02.2023 № ДНП-2023-02/05 в односторонньому порядку через повторне виявлення порушення позивачем умов договору.
Виходячи з встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).
При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, невірно встановив обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового про відмову у позові.
Судові витрати
Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) за подачу позову до суду першої інстанції залишити за позивачем, судовий збір за подачу апеляційної скарги - покласти на Фізичну особу-підприємця Чигряя Дмитра Івановича.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/7747/24 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/7747/24 - скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.
3. Судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції залишити за позивачем.
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Чигряя Дмитра Івановича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (ідентифікаційний код 35210739, адреса: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6) 3633,60 грн. (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 копійок) судового збору за подачу апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ на виконання даної постанови.
6. Матеріали справи № 910/7747/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 28.08.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді С.А. Гончаров
О.В. Тищенко