"01" вересня 2025 р.
м. Київ
справа № 754/8656/25
провадження № 2/755/10683/25
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Державного підприємства «Національна кінематика України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,
Позивач ДП «Національна кінематика України», звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором зберігання № 352 від 18.12.2023 року в розмірі 12 572,40 грн. та судові витрати, вказуючи на порушення відповідачем умов Договору в частині сплати щомісячних платежів за період з листопада 2024 року по січень 2025 року (включно) на суму 10 620,00 грн., а також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати - 542,30 грн., 3% річних - 131,46 та 1 278,64 грн. - пені.
17 липня 2025 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в справі за позовом Державного підприємства «Національна кінематика України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг та постановлено провести розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін.
01 вересня 2025 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва письмову заяву відповідача ОСОБА_1 про зміну порядку розгляду справи та витребування доказів залишено без задоволення.
Відповідач ОСОБА_1 скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив в повному обсязі, зазначив, що Договір зберігання № 352 від 18.12.2023 року між позивачем та відповідачем не укладався; при ознайомленні з текстом Договору відповідачем встановлено, що останній містить не його підпис, та фотографія паспорту, долученого до Договору, не відповідає фотографії дійсного паспорту відповідача; витяг з реєстру територіальної громади від 31.01.2023 року, отриманий за запитом Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області ОСОБА_2 , який також є додатком до Договору, відповідач ніколи не отримував, таким чином відповідачем зазначено про відсутність будь-яких правових відносин між ним та позивачем.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)
Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.
Перш за все, необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.
У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором.
Як убачається з матеріалів справи, 18.12.2023 року між ДП «Національна кінематика України» та ОСОБА_1 укладено Договір зберігання № 352, за умовами якого поклажодавець за актом приймання-передачі передає, а зберігач приймає за плату на відповідальне зберігання особисте майно останнього на території зберігача за адресою% АДРЕСА_1 у вільних приміщеннях та зобов'язується повернути його поклажодавцю в обумовлений Договором строк у цілісності і схоронності. (а.с. 13-17)
Відповідно до п. 4.1.3., 6.6 Договору, обов'язком поклажодавця є своєчасно та в повному обсязі вносити плату за зберігання майна. За послуги по зберіганню майна поклажодавець сплачує зберігачеві щомісячно з 01.01.2024 року - 2 950,00 грн., ПДВ - 20% - 590,00 грн., всього - 3 540,00 грн.
Відповідно до п. 7.8 Договору, за порушення термінів здійснення розрахунків, передбачених п. 6.6 Договору, поклажодавець сплачує зберігачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день порушення терміну оплати.
Згідно Акту приймання-передачі на зберігання від 01.01.2024 року, підписаного сторонами Договору, відповідачем передано на зберігання майно - інвентар для зйомок кінофільмів. (а.с. 18)
На виконання умов Договору з січня 2024 року по жовтень 2024 року від імені ОСОБА_1 регулярно вносилась плата на загальну суму 35 400,00 грн., що підтверджено випискою по рахунку ДП «Національна кінематика України», однак реквізитами контрагента зазначено: «інші платежі (послуги зв'язку за радіоточку, омофони, кабельне телебачення, тощо», «виручка організацій ГУ». (а.с. 24-35)
Згідно Листа ДП «Національна кінематика України» від 06.05.2025 року позивачем повідомлено ОСОБА_1 про необхідність сплати заборгованості за Договором № 352 від 18.12.2023 року на суму 12 572,40 грн., з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пені. (а.с. 36-38)
Разом з тим, до матеріалів справи долучено дві копії паспортів від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які містять різні фотокартки, а також матеріали справи містять два витяги з реєстру територіальної громади м. Києва щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак долучений позивачем Витяг зроблено за замовленням не ОСОБА_1 , а за замовленням Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області. (а.с. 11, 12, 65, 66)
Крім того, відповідно до п. 2.7-2.9 Договору, майно вважається поверненим поклажодавцеві з моменту підписання сторонами Акта повернення-приймання майна. В Акті повернення-приймання майна зазначається його стан, кількість, вартість та комплектність на день повернення. У разі наявності заборгованості поклажодавця, зокрема з плати за зберігання майна, непередбачувані (надзвичайні витрати) та вартість спожитої електроенергії, поклажодавець зобов'язаний сплатити суму боргу до підписання сторонами Акту повернення-приймання майна з урахуванням усіх поточних нарахувань, а зберігач має право обмежити доступ поклажодавця до переданого на зберігання майна.
Згідно п. 5.2.5 Договору, зберігач має право обмежити допуск працівників поклажодавця в разі несплати або сплати не в повному обсязі за зберігання майна протягом 2 (двох) місяців.
Разом з тим, до матеріалів справи позивачем не долучено Акта повернення-приймання майна за Договором зберігання № 352 від 18.12.2023 року.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (частини перша, друга статті 901 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (частина перша статті 936 Цивільного кодексу України).
Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений, виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк (частини перша - третя статті 938 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами першою, третьою статті 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
Поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання (частина перша статті 948 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої, другої статті 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з нормою ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правовими наслідками порушення зобов'язання за положенням статті 611 Цивільного кодексу України є серед іншого відшкодування збитків.
Згідно ч. 1 ст. 546, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України)
Правовими наслідками порушення зобов'язання за положенням статті 611 Цивільного кодексу України є серед іншого відшкодування збитків.
Зокрема, статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями цивільного законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за Договором зберігання № 352 від 18.12.2023 року, оскільки матеріали справи не містять беззаперечні докази того, що саме ОСОБА_1 було укладено вказаний Договір, та суд критично оцінює підстави заявленого позову, ураховуючи, що матеріали справи містять різні копії паспортів щодо відповідача ОСОБА_1 , що, відповідно, ставить суд під сумнів належне визначення позивачем особи відповідача, а також дійсність досліджуваного правочину.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов Державного підприємства «Національна кінематика України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 6, 11, 526, 610, 611, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Державного підприємства «Національна кінематика України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 01 вересня 2025 року.
Суддя: В.І. Галаган