28 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 317/1682/25
провадження № 61-10629ск25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Запорізького апеляційного суду від 09 липня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Запорізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту смерті,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заінтересовані особи: Запорізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , в якій просила встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Молочне, м. Вологда Вологодської області, визнавши датою його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: в районі населеного пункту Вугледар Донецької області, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, причина смерті: отримані порання несумісні з життям.
Запорізький районний суд Запорізької області рішенням від 14 квітня 2025 року відмовив у задоволенні заяви.
Запорізький апеляційний суд постановою від 09 липня 2025 рокурішення Запорізького районного суду Запорізької області від 14 квітня 2025 року скасував, ухвалив постанову, якою заяву задовольнив. Встановив факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Молочне, м. Вологда Вологодської області, визнавши датою його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: в районі населеного пункту Вугледар Донецької області, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, причина смерті: отримані поранення несумісні з життям.
16 серпня 2025 року Міністерство оборони України через систему «Електронний суд» направило до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 09 липня 2025 року у вказаній справі.
Як підставу для касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Суд установив, що заявник ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 23 листопада 1976 року, серія НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 174 ОСОБА_2 призваний з 15 червня 2022 року на військову службу під час мобілізації в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 .
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26 червня 2022 року № 77 солдат ОСОБА_2 призначений наказом командира військової частини НОМЕР_4 на посаду номер обслуги кулеметного відділення роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення і визаний таким, що з 27 червня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19 лютого 2023 року солдата ОСОБА_2 визнано таким, що вибув в оперативне підпорядкування командира НОМЕР_5 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, для виконання бойових завдань поблизу АДРЕСА_1 з 19 лютого 2023 року.
Витягом із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_6 № o5/53 р/з від 23 лютого 2023 року встановлено, що згідно завдання військ та стислого висвітлення ходу бойових дій від 25 лютого 2023 року, 15:40-16:25 год. 22 лютого 2023 року противник здійснив штурмові дії позицій НОМЕР_7 в районі ПДШ № 1 з напрямку Микільське. Втрати особового складу: солдат ОСОБА_2 зник безвісти.
Згідно до сповіщення сім'ї від 26 лютого 2023 року ОСОБА_2 - син заявника, який обіймав посаду номера обслуги кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти 22 лютого 2023 року у АДРЕСА_1 ( НОМЕР_8 ) Донецької області під час виконання бойового завдання у ході штурмових дій та мінометного обстрілу з боку ворога.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09 травня 2023 року «Про результати службового розслідування щодо зниклого безвісти солдата ОСОБА_2 » визначено вважати таким, що пропав безвісті внаслідок неможливості, через інтенсивні бойові дії та втрату взводного опорного пункту 72411, евакуювати тіло з поля бою. Причиною зникнення ОСОБА_2 є бойове ураження внаслідок дій з боку противника, в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
Пунктом 3.1 акта службового розслідування, який затверджений наказом командира військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_3 встановлено, що 05 травня 2023 року «зі слів, номера обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_4 та, стрільця помічника 1 мотопіхотного взводу в складі 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_9 , сержанта ОСОБА_5 стало відомо про те, що 22 лютого 2023 року близько 17 години противник здійснив мінометний обстріл взводного опорного пункту 7241. Внаслідок попадання ворожого снаряду в окоп де знаходився номер обслуги кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 отримав бойове поранення «поранення не сумісне з життям» та був в засобах індивідуального захисту та з аптечкою, без ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння».
Згідно із витягом з Єдиного реєстру досудового розслідування № 12023082230000152 від 22 лютого 2023 року за адресою: Донецька обл., м. Вугледар, під час бойових дій зник безвісті військовослужбовець Збройних Сил України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на посаді номера обслуги кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , військове звання «солдат», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 (ЄО №o1649 від 10 березня 2023 року).
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 26 грудня 2024 року ОСОБА_2 зник безвісти на території бойових дій.
Згідно із витягом з інформаційної системи з питань поводження з військовополоненими від 03 березня 2025 року ОСОБА_2 не перебуває у списках військовополонених.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи (частина перша статті 297 ЦПК України).
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина третя статті 297 ЦПК України).
Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника (абзац перший частини першої статті 317 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року по справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23) вказано, що: «загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені статтею 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» (далі - Закон № 2345-ІХ від 01 липня 2022 року) статтю 317 ЦПК України викладено в новій редакції. Статтею 317 ЦПК України (в редакції Закону № 2345-ІХ від 01 липня 2022 року), передбачено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України та встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду».
У постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року по справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23) зазначено, що: «вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають зважати на виняткове значення цього факту, з огляду на правові наслідки пов'язані із ним. За змістом статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи (здатність мати цивільні права та обов'язки) виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Крім того, суди зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22 (провадження № 61-7094св23) зазначено, що: «заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19. Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті».
Тобто, за наявності незаперечних доказів про смерть особи, у тому числі у зв'язку з воєнними діями, правильним буде звернення до суду із заявою про встановлення факта смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.
Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).
Разом із тим, суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (див. постанову Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22 (провадження № 61-14338св23)).
Апеляційний суд, оцінивши належність та допустимість доказів в їх сукупності, зробив висновок про задоволення заяви, оскільки заявником надано належні та допустимі докази, на підставі яких суд може встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Наведені норми закону та позиція Верховного Суду дають підстави для висновку про законність оскаржуваних судових рішень.
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою необхідно відмовити, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Запорізького апеляційного суду від 09 липня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Запорізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту смерті.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров