29 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 591/3508/15-ц
провадження № 61-11114ск25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 24 липня 2025 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,
У травні 2015 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму боргу у розмірі 80 000,00 грн, пеню в розмірі 3 068,49 грн, та 3 % річних у розмірі 328,77 грн.
Зарічний районний суд міста Суми ухвалою від 01 липня 2015 року визнав мирову угоду, укладену між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно якої:
1. ОСОБА_2 визнає існування невиконаного перед ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання з повернення позики в розмірі 80 000,00 грн, що виникло на підставі договору позики від 01 липня 2014 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також нарахованих ФОП ОСОБА_1 грошових санкцій внаслідок невиконання ОСОБА_2 грошового зобов'язання по зазначеному договору позики а саме: пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та судового збору;
2. ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовилися, що сума невиконаного грошового зобов'язання за договором позики у розмірі 80 000,00 грн підлягає погашенню за рахунок майна ОСОБА_2 шляхом безоплатної передачі у приватну власність ФОП ОСОБА_1 нежитлового приміщення, загальною площею 19,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
3. ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовилися, що на момент підписання даної мирової угоди, ФОП ОСОБА_1 має право звернутися до реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції із заявою про реєстрацію за собою на праві приватної власності нежитлового приміщення, загальною площею 19,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
4. ФОП ОСОБА_1 визнає, що зобов'язання ОСОБА_2 зі сплати процентів за користування суми позики, а також грошових санкцій внаслідок невиконання зобов'язання по поверненню суми позики, а саме: пені, трьох відсотків річних, інфляційних та судового збору є припиненими з моменту підписання даної мирової угоди;
5. ФОП ОСОБА_1 гарантує, що у разі належного виконання ОСОБА_2 зобов'язання за даною мировою угодою не матиме жодних майнових претензій до ОСОБА_2 ;
6. ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявляють, що ні в процесі укладення мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушеними права будь-яких третіх осіб, в томі числі і держави.
Закрив провадження у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.
Роз'яснив сторонам, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Сумський апеляційний суд постановою від 24 липня 2025 року апеляційну скаргу Сумської міської ради задовольнив. Ухвалу Зарічного районного суду міста Суми від 01 липня 2015 року скасував, а справу направив для продовження розгляду до Зарічного районного суду міста Суми.
27 серпня 2025 року ОСОБА_3 , яка діє від імені ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Сумського апеляційного суду від 24 липня 2025 року у зазначеній вище справі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності й стабільності у цивільних правовідносинах.
Предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі 83 397,26 грн, ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2025 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн).
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявник покликається на підпункт «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частина перша статті 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, справи про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд, а згідно частини другої цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені в частині третій статті 274 ЦПК України, а саме: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 83 397,26 грн, ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2025 року не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 30 = 90 840,00 грн), що не представляє складності у зв'язку зі сталістю законодавства та судової практики, а тому справа є малозначною і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, а тому доводи касаційної скарги, що суд відніс справу до категорії малозначних помилково є безпідставними.
Таким чином, обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Враховуючи, що відмовлено у відкритті касаційного провадження, а тому не підлягає розгляду клопотання про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 24 липня 2025 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров