27 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 909/786/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Студенець В. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Комунального підприємства "Калуська Енергетична компанія" Калуської міської ради
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Кравчук Н. М., Матущак О. І., Скрипчук О. С.
від 17 червня 2025 року
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України",
про стягнення 41 470 083,46 грн вартості безпідставно набутого майна - природного газу,
1. Короткий зміст позовних вимог та процесуальних обставин справи.
У серпні 2023 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову (№ 11130/23 від 25 вересня 2023 року) просило стягнути з відповідача 41 470 083,46 грн вартості безпідставно набутого майна - природного газу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період з лютого по квітень 2021 року не виконав умови, визначені Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 року № 867, та не набув право придбавати у позивача природний газ, з огляду на що відібраний з ресурсу позивача та отриманий відповідачем без згоди позивача та не на підставі договорів ПСО у зазначений період природний газ є набутим відповідачем без достатньої правової підстави, вартість якого підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 29 серпня 2024 року прийняв зазначену позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 909/786/23, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 11 січня 2024 року у справі № 909/786/23 (з урахуванням ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2024 року про виправлення описки) позов задовольнив: стягнув з Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 41 470 083,46 грн боргу та 622 051,25 грн судового збору.
Господарський суд Івано-Франківської області 16 лютого 2024 року на виконання зазначеного судового рішення видав відповідний наказ.
26 квітня 2024 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаманський П. С. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 щодо стягнення з Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 41 470 083,46 грн боргу та 622 051,25 грн судового збору.
26 квітня 2024 року зазначене виконавче провадження № НОМЕР_1 було приєднане до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2.
30 серпня 2024 року Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просило замінити сторону виконавчого провадження № НОМЕР_1 (боржника) - Комунальне підприємство "Водотепло-Сервіс" Калуської міської ради по справі № 909/786/23 на Комунальне підприємство "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради.
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 29 жовтня 2024 року у справі № 909/786/23, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17 грудня 2024 року, задовольнив заяву Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про заміну сторони виконавчого провадження: замінив боржника - Комунальне підприємство "Водотепло-Сервіс" Калуської міської ради на Комунальне підприємство "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу від 16 лютого 2024 року, виданого у справі № 909/786/23.
Суди виходили з того, що індивідуально визначене майно (у тому числі теплові мережі, будівлі та обладнання теплового розподільчого пункту), що за рішенням Калуської міської ради № 653 від 29 липня 2021 року було передане Комунальному підприємству "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради від Комунального підприємства "Водотепло-Сервіс" Калуської міської ради, є комунальною власністю, розпорядження яким здійснив його власник в особі Калуської міської ради, прийнявши рішення № 653 від 29 липня 2021 року, і таке розпорядження майном відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про теплопостачання» тягне за собою правонаступництво нового балансоутримувача - Комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради за зобов'язаннями старого балансоутримувача цього майна - Комунального підприємства "Водотепло-Сервіс" Калуської міської ради.
Верховний Суд постановою від 26 лютого 2025 року касаційну скаргу Комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради залишив без задоволення, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 29 жовтня 2024 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17 грудня 2024 року у справі № 909/786/23 залишив без змін.
3. Короткий виклад змісту апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі.
24 лютого 2025 року до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга особи, яка не була учасником цієї справи № 909/786/23, - Комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 січня 2024 року у справі № 909/786/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Водотепло-Сервіс» Калуської міської ради задовольнити частково, судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги Комунальне підприємство "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради послалося на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки не здійснив аналіз усіх обставин справи, не перевірив правильність проведених позивачем розрахунків, не здійснив перерахунок суми заборгованості відповідно до актуальної станом на момент вирішення спору ціни на природний газ.
Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 28 березня 2025 року задовольнив клопотання Комунального підприємства «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження; поновив Комунальному підприємству «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 січня 2024 року; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка раніше не брала участі у справі - Комунального підприємства Калуської енергетичної компанії Калуської міської ради на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 січня 2024 року у справі № 909/786/23; призначив справу до розгляду в судовому засіданні.
4. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.
Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 17 червня 2025 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі в справі, - Комунального підприємства «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 січня 2024 року у справі № 909/786/23 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що Комунальне підприємство «Калуська енергетична компанія», як особа, яка не брала участі у справі, не набуло права на оскарження судового рішення у цій справі та не є суб'єктом апеляційного оскарження у розумінні частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є безпосереднім учасником правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі, не є стороною договорів, на підставі яких виникли спірні правовідносини, питання про його права, інтереси та (або) обов'язки в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції не вирішувалося, ні мотивувальна, ні резолютивна частини цього рішення не містить висновків про права та / або обов'язки Комунального підприємства «Калуська енергетична компанія». Комунальне підприємство «Калуська енергетична компанія» набуло статусу боржника (відповідача) на завершальній стадії судового провадження - на стадії виконавчого провадження, з огляду на що на нього поширюються правові наслідки рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 січня 2024 року у цій справі, яке набуло законної сили.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи касаційної скарги.
Комунальне підприємство «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 17 червня 2025 року про закриття провадження у справі № 909/786/23, а справу передати до Західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Як на підставу касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції скаржник послався на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали:
- безпідставно врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 910/22354/15, від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17, від 12 травня 2021 року у справі № 910/11213/20, від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3, від 15 травня 2020 року у справі № 904/897/19, від 26 травня 2020 року у справі № 910/9016/16, від 21 липня 2020 року у справі № 914/1971/18, від 22 березня 2023 року у справі № 905/1397/21, які є нерелевантними для цієї справи № 909/786/23, оскільки зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах;
- неправильно застосував пункт 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, а висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах відсутній, зокрема в аспекті допустимості участі правонаступника сторони виконавчого провадження в апеляційному перегляді судового рішення, яке безпосередньо породжує для нього юридично значущі обов'язки;
- не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24 липня 2020 року у справі № 826/512/16, від 20 травня 2020 року у справі № 2а-4563/11/2670, про те, що у межах вирішення питання щодо допустимості подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, суд зобов'язаний враховувати не лише формальні ознаки участі чи неучасті особи у справі, а й конкретні обставини, що свідчать про реальний вплив судового рішення на її права, обов'язки або інтереси;
- залишив поза увагою те, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 січня 2024 року у цій справі ухвалене з порушенням статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ґрунтується на помилковому, завищеному розрахунку суми заборгованості, який не відповідає ні ринковим умовам, ні вимогам частини другої статті 1213 Цивільного кодексу України, ні практиці Верховного Суду. Фактично розрахунок був проведений за найвищою біржовою вартістю природного газу, яка не мала жодного зв'язку з обставинами конкретної справи, ні з часом постачання газу, ні з моментом пред'явлення позову, ні з моментом прийняття рішення.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити Комунальному підприємству «Калуська енергетична компанія» у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 17 червня 2025 року у цій справі залишити без змін, посилаючись на те, що доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України та відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права є необґрунтованими, оскільки висновки Верховний Суд щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах є сформованими та були враховані судом апеляційної інстанції.
Третя особа відзиву на касаційну скаргу Комунального підприємства «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради до суду касаційної інстанції не надала.
Позиція Верховного Суду.
7. Оцінка доводів касаційної скарги і висновків суду апеляційної інстанцій.
Верховний Суд, обговоривши доводи Комунального підприємства «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради, викладені у касаційній скарзі, та доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, дослідивши правильність застосування та дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із основних засад судочинства.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізація конституційного права на оскарження судового рішення згідно із зазначеним Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Відповідно до частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
У зазначених нормах права законодавець визначив коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме: це можуть бути учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
Отже, положення господарського процесуального закону передбачають право особи, яка не брала участі у справі, подати апеляційну скаргу на судове рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Отже, згідно з положеннями чинного процесуального закону судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, що випливають зі сформульованого у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду судом справи та ухвалення рішення є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
Незалучена до участі у справі особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Якщо скаржник лише зазначає (робить припущення) про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено питання про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3)
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а також у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г та від 15 травня 2020 року у справі № 904/897/19. При цьому, такий підхід щодо застосування судами положень частини першої статті 254 та пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України є усталеним в судовій практиці та універсальним для застосування в усіх випадках оскарження судового рішення особою, яка не брала участі справі, незалежно від характеру спірних правовідносин по суті спор, від предмету та підстав позову. Наведеним спростовуються безпідставні твердження скаржника про те, що зазначені вище висновки Верховного Суду зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах по суті їх спору та є нерелевантним для цієї справи. Верховний Суд зазначає про те, що ці висновки підлягають застосуванню для цієї справи з огляду на те, що їх було сформовано за подібних до цієї справи процесуальних обставин: при оскарженні судового рішення особою, яка не брала участі справі.
Суд апеляційної інстанції після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника, який подав апеляційну скаргу, та про які конкретно. У вирішенні цього питання суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення у справі таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому тощо.
У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина друга статті 50 Господарського процесуального кодексу України), та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права в будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, а отже, немає і суб'єкта апеляційного оскарження.
Як встановив суд апеляційної інстанції спірні правовідносини у цій справі виникли між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) та Комунальним підприємством "Водотепло-Сервіс" Калуської міської ради (відповідач).
Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 11 січня 2024 року у справі № 909/786/23 (з урахуванням ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2024 року про виправлення описки) позов задовольнив: стягнув з Комунального підприємства "Водотепло-Сервіс" Калуської міської ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 41 470 083,46 грн боргу та 622 051,25 грн судового збору.
Отже, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, станом на дату ухвалення місцевим господарським судом зазначеного рішення сторонами у цій справі були: позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та відповідач - Комунальне підприємство "Водотеплосервіс" Калуської міської ради. Комунальне підприємство "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради не було учасником справи станом на дату ухвалення місцевим господарським судом зазначеного рішення, питання про права / інтереси / обов'язки цього підприємств зазначеним судовим рішенням не вирішувалося.
Також, суд апеляційної інстанції встановив, що 16 лютого 2024 року Господарський суд Івано-Франківської області на виконання зазначеного судового рішення видав відповідний наказ.
26 квітня 2024 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаманський П. С. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 щодо стягнення з Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 41 470 083,46 грн боргу та 622 051,25 грн судового збору.
26 квітня 2024 року зазначене виконавче провадження № НОМЕР_1 було приєднане до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Така стадія розпочинається з набрання судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом.
За змістом статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення підлягають примусовому виконанню на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судових наказів.
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення (стаття 15 Закону України «Про виконавче провадження»).
Отже, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 січня 2024 року у цій справі підлягає виконанню, за яким, відповідно, позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" набув статусу стягувача, а відповідач - Комунальне підприємство "Водотеплосервіс" Калуської міської ради набув статусу боржника.
Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Після переходу в процесі приватизації права власності на єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну такого державного або комунального підприємства як сторони виконавчого провадження покупцем відповідного єдиного майнового комплексу.
Відповідно до статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Згідно зі статтею 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16 червня 2023 року у справі № 925/1775/21.
Як встановив суд апеляційної інстанції Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 29 жовтня 2024 року у справі № 909/786/23, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17 грудня 2024 року, задовольнив заяву Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про заміну сторони виконавчого провадження: замінив боржника - Комунальне підприємство "Водотепло-Сервіс" Калуської міської ради на Комунальне підприємство "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу від 16 лютого 2024 року, виданого у справі № 909/786/23.
Встановивши ці обставини, суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що Комунальне підприємство "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради набуло статусу боржника за наказом Господарського суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2024 року на завершальній стадії судового провадження - на стадії виконавчого провадження, а тому на зазначене підприємство, як на правонаступника Комунальне підприємство "Водотепло-Сервіс" Калуської міської ради, поширюються правові наслідки рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 січня 2024 року у цій справі, яке набрало законної сили.
У судовій практиці Великої Палати Верховного Суду наголошується на тому, що загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень (постанова від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц). Цей принцип є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права, його дія проявляється не лише у чіткості та зрозумілості закону, оскільки в процесі його правозастосування гарантія остаточності та обов'язковості судових рішень є складовими принципу правової визначеності та означають, що остаточне рішення компетентного суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим як для сторін процесу, так і для суду, який ухвалив таке рішення, і не може переглядатися (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 813/2646/18).
Право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності скарги на рішення. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.
З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що Комунальне підприємство "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради, яке не було учасником справи станом на дату ухвалення місцевим господарським судом рішення у цій справі по суті спору, а набув статусу боржника за виконавчим документом на завершальній стадії судового провадження (на стадії виконавчого провадження), не набуло права на оскарження судового рішення, оскільки питання про його права, інтереси та (або) обов'язки у рішенні суду першої інстанції від 11 січня 2024 року у цій справі не вирішувалися, ні мотивувальна, ні резолютивна частини зазначеного судового рішення не містять жодних висновків суду про права / інтереси / обов'язки Комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради і це підприємство не є безпосереднім учасником спірних правовідносин у цій справі, не є стороною договорів, на підставі яких виникли спірні правовідносини,
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що у цій справі відсутній суб'єкт апеляційного оскарження у розумінні частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 січня 2024 року відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Такі висновки щодо застосування положень пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України за подібних до цієї справи процесуальних обставин справи: у разі оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі, але набула статусу боржника за виконавчим документом на стадії виконавчого провадження, викладені у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 902/856/23 та від 12 червня 2024 року у справі № 902/72/23. Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд апеляційної правильно з дотриманням частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України врахував ці висновки Верховного Суду. Наведеним спростовуються безпідставні твердження скаржника про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України за подібних до цієї справи процесуальних обставин. При цьому, Верховний Суд не вбачає наявності підстави для формування інших висновків, ніж ті, що уже були сформовані.
Решта доводів скаржника зводиться до оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 січня 2024 року у цій справі, що не є за касаційною скаргою Комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" та не може бути (без перегляду рішення в апеляційному порядку) предметом касаційного оскарження в розумінні частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене Верховний Суд не вбачає наявності підстав для скасування ухвали Західного апеляційного господарського суду від 17 червня 2025 року у цій справі з наведених у касаційній скарзі доводів.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Верховний Суд зазначає про те, що суд апеляційної інстанцій з дотриманням норм процесуального права дійшов правильного висновку про наявність передбачених пунктом 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, підстав для закриття апеляційного провадження. Доводи Комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради у касаційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, а наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена абзацом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою, у зв'язку з чим Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої ухвали Західного апеляційного господарського суду від 17 червня 2025 року.
9. Судові витрати.
Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Калуська Енергетична компанія" Калуської міської ради залишити без задоволення.
2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 17 червня 2025 року у справі № 909/786/23 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
В. Студенець