27 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 909/636/23
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М.- головуючого, Губенко Н. М., Кролевець О. А.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення та виклику сторін касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Приватного виконавця Ткачука Любомира Михайловича
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області
у складі судді Стефанів Т. В.
від 06 березня 2025 року
та на постанову Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Зварич О. В., Панової І. Ю., Скрипчук О. С.
від 09 червня 2025 року
за скаргою Акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"
на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Любомира Михайловича
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"
про стягнення заборгованості в сумі 97 331 406,45 грн,
1. Суть спору, короткий виклад процесуальних обставин справи.
У липні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" про стягнення 97 331 406,45 грн, з яких: 68 349 517,04 грн - основна заборгованість за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 05020-02041 від 22 травня 2019 року, 16 481 060,82 грн - пеня, 7 283 952,40 грн - штраф, 1 354 632,33 грн - три відсотки річних та 3 862 243,86 грн - інфляційні втрати.
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 14 липня 2023 року прийняв цю позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 909/636/23.
Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 20 серпня 2024 року позов задовольнив: стягнув з Акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 1 354 632,33 грн три відсотки річних, 3 862 243,86 грн інфляційних втрат та 710 030,53 грн судового збору, а в частині заявленої вимоги про стягнення основного боргу в сумі 68 349 517,04 грн закрив провадження у справі.
Господарський суд Івано-Франківської області 18 вересня 2024 року на виконання зазначеного судового рішення видав відповідний наказ.
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 25 вересня 2024 року задовольнив заяву представника Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" про розстрочення виконання судового рішення та розстрочив виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2024 року у справі № 909/636/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" про стягнення 1 354 632,33 грн трьох відсотків річних, 3 862 243,86 грн інфляційних втрат та 710 030,53 грн судового збору на дев'ять місяців рівними платежами.
Західний апеляційний господарський суд постановою від 19 листопада 2024 року у цій справі змінив ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2024 року, виклавши її резолютивну частину в редакції зазначеної постанови, згідно з якою розстрочив виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2024 року у справі № 909/636/23 на п'ять місяців рівними платежами.
2. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій.
На виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2024 року у цій справі з урахуванням судових рішень про розстрочення його виконання Акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" здійснило на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" наступні платежі:
- 150 000,00 грн (платіжна інструкція від 03 вересня 2024 року № V41743/1);
- 641 878,52 грн (платіжна інструкція від 04 листопада 2024 року № V43891/1);
- 513 502,84 грн (платіжна інструкція від 05 грудня 2024 року № V45174/1);
- 1 155 381,34 грн (платіжна інструкція від 05 грудня 2024 року № V45175/1);
- 1 155 381,34 грн (платіжна інструкція від 18 грудня 2024 року № V45176/1);
- 1 155 381,34 грн (платіжна інструкція від 24 січня 2025 року № V45177/1).
27 січня 2025 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Любомира Михайловича із заявою № 01/5245 від 27 січня 2025 року про примусове виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2024 року у цій справі, до якої додало (пред'явив до виконання) наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2024 року. У заяві позивач зазначив про те, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2024 року у цій справі було частково виконане відповідачем та залишається не виконаним на суму 1 155 381,34 грн.
Приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачук Любомир Михайлович постановою від 28 січня 2025 року відкрив виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2024 року у справі № 909/636/23, а також постановив, зокрема стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 115 538,13 грн.
Приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачук Любомир Михайлович 28 січня 2025 року також виніс постанови про:
- розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, визначив для боржника загальну суму цих витрат у розмірі 558,00 грн;
- стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 115 538,13 грн.
- закінчення виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2024 року у справі № 909/636/23.
3. Короткий виклад вимог та змісту скарги відповідача (боржника) на дії приватного виконавця.
31 січня 2025 року Акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області зі скаргою на дії приватного виконавця, в якій просило:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Любомира Михайловича Ткачука щодо виконання судового рішення у справі № 909/636/23 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 28 січня 2025 року;
- вжити заходів щодо усунення порушень вимог чинного законодавства, а саме: зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Любомира Михайловича Ткачука повернути незаконно стягнуті грошові кошти у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 28 січня 2025 року у сумі 1 271 477, 47 грн.
В обґрунтування скарги відповідач послався на те, що дії приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Л. М. щодо відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2024 року у справі № 909/636/23 були вчинені з порушенням Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, оскільки приватний виконавець залишив поза увагою те, що виконання рішення було розстрочене, а платежі здійснювалися відповідачем вчасно, відкрив виконавче на підставі документу, що не відповідав законодавчим вимогам до виконавчого документу, не надав боржнику в порушення статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 8 розділу ІІІ Інструкції жодного документу виконавчого провадження.
3. Короткий виклад оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, мотиви їх обґрунтування.
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 06 березня 2025 року у справі № 909/636/23 скаргу Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" на дії приватного виконавця задовольнив частково: визнав неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Л. М. щодо виконання судового рішення у справі № 909/636/23 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 28 січня 2025 року; зобов'язав приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Л. М. повернути незаконно стягнуті грошові кошти у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 28 січня 2025 року у сумі 115 538,13 грн. Стягнув з приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Л. М. на користь Акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; залишив за Акціонерним товариством "Прикарпаттяобленерго" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн та залишив за приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачуком Л. М. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Західний апеляційний господарський суд постановою від 09 червня 2025 року залишив без змін ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2025 року у справі № 909/636/23, стягнув з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг поклав на скаржників (приватного виконавця Ткачука Л. М. та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго").
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що станом на час відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження № НОМЕР_1 були відсутні підстави для примусового виконання судового рішення у цій справі та оскаржувані дії приватного виконавця є неправомірними, оскільки розстрочення виконання судового рішення починається з моменту постановлення судом ухвали про розстрочення (у цій справі - з 25 вересня 2024 року), а не з дати ухвалення судом рішення, яке розстрочується, графік розстрочки починає діяти лише з моменту постановлення судом ухвали про розстрочення виконання судового рішення, з огляду на що станом на дату відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження № НОМЕР_1 строк здійснення боржником останнього платежу ще не настав (п'ятий останній платіж мав бути здійснений боржником до 24 лютого 2025 року).
Задовольняючи вимоги скарги на дії приватного виконавця частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сума основного боргу у розмірі 1 155 381,34 грн, стягнута приватним виконавцем на користь стягувача (позивача у цій справі), не підлягає поверненню боржнику (відповідачу), оскільки строк її сплати боржником у межах графіку розстрочення виконання судового рішення у цій справі вже минув. Разом з цим суди, встановивши неправомірність оскаржуваних дій приватного виконавця, дійшли висновку про те, що приватний виконавець має повернути боржнику незаконно стягнуту з нього у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 основну винагороду виконавця у розмірі 115 538,13 грн.
4. Короткий зміст вимог касаційних скарг.
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2025 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09 червня 2025 року у цій справі, відмовити у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" на дії приватного виконавця повністю.
Приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачук Любомир Михайлович у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2025 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09 червня 2025 року у цій справі, відмовити у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" на дії приватного виконавця повністю.
5. Узагальнені доводи осіб, які подала касаційні скарги.
Скаржники як на підстави касаційного оскарження судових рішень послалися на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначили про те, що суди попередніх інстанцій:
- неправильно застосували частину п'яту статті 331 Господарського процесуального кодексу України, не врахували висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах від 14 липня 2020 року у справі № 908/1884/19, від 06 червня 2025 року у справі № 917/141/24, від 20 вересня 2018 року у справі № 905/2953/17 та від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18, з огляду на що неправильно визначили початковий та кінцевий строки розстрочення судового рішення;
- неправильно застосували частину другу статті 24, частини п'яту та сьому статті 26, частину третю статті 56 Закону України «Про виконавче провадження».
Приватний виконавець також зазначив про те, що суди попередніх інстанцій помилково визнали незаконними його дії зі стягнення винагороди та безпідставно зобов'язали виконавця повернути її боржнику, не врахували те, що постанова приватного виконавця про стягнення винагороди боржником не оскаржувалися та судом не скасовувалася.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач у відзивах на касаційні скарги просить касаційні скарги приватного виконавця та позивача у цій справі залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що доводи скаржників є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій є вичерпними, відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та зроблені судами з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
7. Короткий зміст поданих клопотань, їх розгляд.
31 липня 2025 року до Верховного Суду від позивача - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшло клопотання про призначення його касаційної скарги в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, в обґрунтування якого позивач послався на складність справи, важливість правильного застосування норм матеріального та процесуального права, що мають суттєве значення для формування єдиної судової практики, а також на необхідність забезпечення змагальності сторін.
Розглянувши зазначене клопотання позивача, Верховний Суд відхиляє це клопотання з огляду на відсутність підстав для його задоволення.
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною п'ятою статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається предметом касаційного оскарження у цій справі за касаційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Л. М. є ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2025 року про часткове задоволення скарги відповідача (боржника) на дії приватного виконавця та постанова Західного апеляційного господарського суду від 09 червня 2025 року у цій справі, ухвалена за результатами перегляду в апеляційному порядку зазначеної ухвали місцевого господарського суду.
Згідно з частиною шостою статті 301 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням конкретних обставин справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п'ятій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Отже, вирішення питання про проведення судового засідання з повідомленням та викликом учасників справи при розгляді касаційних скарг, зазначених у частинах четвертій і п'ятій статті 301 Господарського процесуального кодексу України, покладається на власний розсуд суду касаційної інстанції з огляду на конкретні обставини справи. Жодних інших підстав чи умов, якими має керуватися касаційний суд при вирішенні зазначеного питання, у цій нормі не міститься.
Верховний Суд зазначає про те, що для учасників цієї справи були створені належні умови для ознайомлення з матеріалами справи та з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен учасник справи, керуючись своїми процесуальними правами, передбаченими господарським процесуальним законодавством, має право безпосередньо знайомитися з матеріалами справи, з аргументами іншого учасника справи та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, зокрема і шляхом надання суду відповідних відзивів на касаційну скаргу, пояснень, заперечень по справі тощо.
Верховний Суд не бере до уваги посилання позивача на складність цієї справи як підставу для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, оскільки судові рішення, ухвалені по суті спору, не є предметом касаційного перегляду. Предметом касаційного перегляду у цій справі як за касаційною скаргою позивача, так і касаційною скаргою приватного виконавця, є ухвала місцевого господарського суду про часткове задоволення скарги на дії приватного виконавця та постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за результатами перегляду цієї ухвали, що згідно з частиною тринадцятою статті 8 та частиною п'ятою статті 301 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду цієї справи без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи те, що предметом касаційного розгляду у цій справі за касаційними скаргами позивача та приватного виконавця є тільки питання застосування норм процесуального права, то розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім, що узгоджується з положеннями, закріпленими у частині тринадцятій статті 8 та частині п'ятій статті 301 Господарського процесуального кодексу України. Позивач не надав переконливих доказів того, що для забезпечення справедливого судового розгляду цієї справи в касаційному порядку процесуальні питання у цій справі потребують вирішення виключно в судовому засіданні.
Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що питання про розгляд справи в порядку письмового провадження чи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи залежить не від волевиявлення осіб, які беруть участь у справі, а від конкретних обставин справи. Однак, обставин, що свідчили б про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи Верховний Суд не виявив, а позивач у клопотанні не навів обґрунтованих доводів та не надав переконливих доказів щодо такої необхідності, зокрема не довів наявності питань, які не можна було б вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
З огляду на викладене Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відхиляє це клопотання.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.
Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційних скарг у письмовому провадженні, дослідивши наведені скаржниками підстави касаційного оскарження судових рішень, а також доводи відповідача, викладені у відзивах на касаційні скарги, зазначає про те, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 326 Господарського процесуального кодексу України).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року).
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Отже, судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання.
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем.
Як встановили суди попередніх інстанцій оспорювані у цій справі дії приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Любомира Михайловича, вчинені в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 28 січня 2025 року, були вчинені зазначеним приватним виконавцем на підставі пред'явленого йому позивачем у цій справі (стягувачем) до виконання виконавчого документу: наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 909/636/23 від 18 вересня 2024 року про стягнення з Акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія» 1 354 632,33 грн трьох відсотків річних, 3 862 243,86 грн інфляційних втрат та 710 030,53 грн судового збору, що був виданий на виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2024 року у цій справі № 909/636/23.
Разом з цим суди також встановили, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2024 року (зі змінами, внесеними постановою Західного апеляційного господарського суду від 19 листопада 2024 року) виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2024 року у справі № 909/636/23 було розстрочене на п'ять місяців рівними платежами
У зв'язку з цим Верховний Суд зазначає про те, що постановлена господарським судом ухвала про розстрочку виконання судового рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Ця ухвала має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, та визначає порядок виконання судового рішення, і є обов'язковою для виконавця при виконанні відповідного судового наказу у межах відкритого виконавчого провадження. Така ухвала не є підставою для відкриття нового виконавчого провадження, а підлягає виконанню у межах виконавчого провадження, відкритого на підставі судового наказу, як процесуальний документ, яким було розстрочено виконання судового рішення, тобто встановлено його порядок виконання. Зазначені висновки узгоджуються з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішенні від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013.
З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що ухвала суду про розстрочення виконання судового рішення, в якій встановлений порядок виконання судового рішення, має обов'язковий характер для виконавця (як державного, так і приватного) при виконанні відповідного судового наказу.
Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачук Л. М., вчиняючи оспорювані дії з виконання судового рішення у справі № 909/636/23 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 28 січня 2025 року, зокрема зі стягнення з боржника (відповідача у цій справі) на користь стягувача (позивача) залишку заборгованості та на свою користь винагороди виконавця, не врахував ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2024 року (зі змінами, внесеними постановою Західного апеляційного господарського суду від 19 листопада 2024 року) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2024 року у справі № 909/636/23 на п'ять місяців рівними платежами, що приватним виконавцем не заперечується.
При цьому, Верховний Суд не бере до уваги твердження приватного виконавця про те, що він не був обізнаний про існування зазначеної ухвали суду про розстрочення виконання судового рішення у цій справі, ця ухвала йому стягувачем не надавалася, оскільки, як встановили суди попередніх інстанцій, ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2024 року та постанова Західного апеляційного господарського суду від 19 листопада 2024 року у цій справі про розстрочення виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2024 року у справі № 909/636/23 були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, тобто були в загальному доступі, з якими приватний виконавець міг ознайомитися.
З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з судами попередніх інстанцій про те, що приватний виконавець, не врахувавши ухвалу суду про розстрочення виконання судового рішення, постановлену окремо від судового рішення, вчинив заходи з примусового виконання рішення суду без урахування встановленого судом порядку його виконання, залишив поза увагою визначений судом в окремій ухвалі графік розстрочення виконання судового рішення, не перевірив, чи настав відповідно до цього графіку строк сплати боржником остаточного платежу, чи були підстави для примусового виконання судового рішення. Верховний Суд погоджується з судами попередніх інстанцій про те, що відповідно до процесуальних обставин у цій справі зміна порядку виконання судового рішення шляхом його розстрочення була здійснена судом окремою ухвалою через 36 днів після ухвалення судового рішення по суті спору та, відповідно, графік розстрочки виконання судового рішення почав діяти лише з моменту постановлення судом ухвали про розстрочення, а не з дати ухвалення рішення суду по суті спору.
З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що приватний виконавець передчасно стягнув з боржника в примусовому порядку за виконавчим документом залишок заборгованості за судовим рішенням у цій справі у розмірі 1 155 381,34 грн, строк сплати яких відповідно до графіку розстрочення станом на дату їх стягнення приватним виконавцем ще не настав, а також безпідставно стягнув винагороду приватного виконавця у розмірі 115 538,13 грн.
Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржників на те, що суди попередніх інстанцій не застосували при розгляді скарги відповідача на дії приватного виконавця положення частини п'ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначена норма процесуального права визначає граничний (максимальний) строк розстрочення / відстрочення виконання судового рішення та не стосується, зокрема початку строку дії графіку розстрочення виконання судового рішення, визначеного судом окремою ухвалою. Крім того, зазначена норма права та судові рішення щодо її застосування, на неврахування яких послався позивач у своїй касаційній скарзі, стосуються саме судових рішень про розстрочення / відстрочення виконання судового рішення. Натомість ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2024 року та постанова Західного апеляційного господарського суду від 19 листопада 2024 року у цій справі про розстрочення виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2024 року у справі № 909/636/23 не оскаржуються до суду касаційної інстанції та не є предметом касаційного перегляду. Предметом касаційного перегляду у цій справі є судові рішення, ухвалені за результатом розгляду скарги відповідача (боржника) на дії приватного виконавця.
З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги відповідача на дії приватного виконавця. При цьому, суди, встановивши те, що строк сплати боржником на користь стягувача залишку заборгованості розмірі 1 155 381,34 грн у межах графіку розстрочення виконання судового рішення у цій справі вже минув, дійшли правильного висновку про те, що ця стягнута приватним виконавцем на користь стягувача сума боргу не підлягає поверненню боржнику (відповідачу), з огляду на що правильно та обґрунтовано задовольнили вимоги скарги відповідача частково.
Разом з цим суди попередніх інстанцій, встановивши неправомірність оскаржуваних дій приватного виконавця, дійшли правильного висновку про те, що приватний виконавець має повернути боржнику незаконно стягнуту з нього у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 основну винагороду виконавця у розмірі 115 538,13 грн.
З огляду на викладене доводи касаційних скарги не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими.
Доводів щодо інших висновків судів попередніх інстанцій, зокрема в частині розподілу витрат боржника на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій, касаційні скарги не містять, з огляду на що, враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, оскаржувані судові рішення в цій частині судом касаційної інстанції не переглядаються.
8. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг.
Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи те, що наведені позивачем та приватним виконавцем у касаційних скаргах підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, оскаржувані ухвала та постанова судів попередніх інстанцій прийняті з правильним застосуванням та дотримання норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2025 року та постанови Західного апеляційного господарського суду від 09 червня 2025 року у цій справі.
9. Судові витрати.
Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції без змін судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Приватного виконавця Ткачука Любомира Михайловича залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2025 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09 червня 2025 року у справі № 909/636/23 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді Н. Губенко
О. Кролевець