29.05.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1075/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.
секретар судового засідання: Абадей М.О.
представники строін:
від позивача: Яланський О.А.;
представники відповідачів у судове засідання не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 року у справі №904/1075/24 (суддя Бондарєв Е.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4Д, ідентифікаційний код 42082379)
до відповідача-1 Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (52591, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Воронове, вул. Дніпровська, буд. 28, ідентифікаційний код 03564045)
до відповідача-2 Першотравенського міського житлово-комунального підприємства (52800, Дніпропетровська область, м. Першотравенськ, вул. Молодіжна, буд. 12, ідентифікаційний код 32598423)
про стягнення 1 578 679,58 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 1 368 888,80 грн. дострокової оплати залишку заборгованості по договору про реструктуризацію, 32 660,63 грн. 3% річних, 34 121,48 грн. інфляційних втрат,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 11.03.2024 року про стягнення солідарно з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" та Першотравенського міського житлово-комунального підприємства заборгованості на загальну суму 3 014 350,49 грн., з яких:
- 1 578 679,58 грн. заборгованість за спожиту електричну енергію;
- 1 368 888,80 грн. дострокова оплата залишку заборгованості по договору про реструктуризацію;
- 32 660,63 грн. 3% річних за період з 16.12.2022 року по 29.02.2024 року;
- 34 121,48 грн. інфляційні втрати за період з січня 2023 року по лютий 2024 року.
Також позивач просив суд стягнути витрати по сплаті судового збору у сумі 36 172,30 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 року у справі №904/1075/24 позов задоволено повністю.
Стягнуто солідарно з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (52591, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Воронове, вул. Дніпровська, буд. 28, ідентифікаційний код 03564045) та Першотравенського міського житлово-комунального підприємства (52800, Дніпропетровська область, м. Першотравенськ, вул. Молодіжна, буд. 12, ідентифікаційний код 32598423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4Д, ідентифікаційний код 42082379) 1 578 679,58 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 1 368 888,80 грн. дострокової оплати залишку заборгованості по договору про реструктуризацію, 32 660,63 грн. 3% річних, 34 121,48 грн. інфляційних втрат.
Стягнуто з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (52591, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Воронове, вул. Дніпровська, буд. 28, ідентифікаційний код 03564045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4Д, ідентифікаційний код 42082379) витрати по сплаті судового збору у сумі 18 086,11 грн.
Стягнуто з Першотравенського міського житлово-комунального підприємства (52800, Дніпропетровська область, м. Першотравенськ, вул. Молодіжна, буд. 12, ідентифікаційний код 32598423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4Д, ідентифікаційний код 42082379) витрати по сплаті судового збору у сумі 18 086,10 грн.
В задоволенні клопотань Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" та Першотравенського міського житлово-комунального підприємства про зменшення загального розміру відсотків річних та інфляційних втрат на 50%, відстрочення та розстрочення виконання рішення суду - відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивач довів факт порушення відповідачем -1 умов договору №00001-00 від 10.01.2019 про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції постачальника електричної енергії ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" "Індивідуальна" в частині своєчасної та повної оплати за електричну енергію спожиту протягом березня, травня 2019 року загальним обсягом 4 373 774 кВт*г на суму 5 106 666,38 грн, наявність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Щодо покладення відповідальності на відповідача-2 солідарно з відповідачем-1 суд послався на укладений відповідачами договір поруки від 13.04.2020 року №06/20-ДНЕП.
Доводи заяв відповідачів про відстрочення виконання рішення суду строком до 30.06.2024 року та розстрочення виконання рішення суду по справі строком на 8 (вісім) календарних місяців шляхом сплати щомісячних платежів рівними частинами зі сплатою першого платежу з 01.07.2024 року суд вважав необгрунтованими.
Не погодившись з рішенням, Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" оскаржило його в апеляційному порядку в частині відмови суду в задоволенні клопотання відповідача-1 про відстрочення виконання судового рішення.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції невірно встановлено, що відповідачем-1 не було доведено наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення у даній справі та, як наслідок, є підставою для надання відстрочки та розстрочки його виконання.
Вважає, що суд невірно оцінив доводи відповідача-1 та надані ним докази.
Вказує, що:
- скаржник є стратегічним підприємством по забезпеченню водою питної якості населення та підприємств Синельниківського, Павлоградського районів, міст Синельникове, Павлоград, Тернівка, Першотравенськ, шахт підприємств ПрАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля" та військових формувань, які знаходяться на цій території;
- через неналежне виконання зобов'язань по оплаті отриманих послуг з водопостачання оптовими споживачами - водоканалами міст Павлоград, Тернівка, Першотравенськ, апелянт не має достатньо обігових коштів для здійснення своєчасних та в повному обсязі платежів по договорам реструктуризації, бо першочергово здійснює закупівлю товарів і послуг, необхідних для забезпечення потреб виробництва, та забезпечує виплату заробітної плати працівникам;
- відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення, судом першої інстанції неправомірно не прийняті до уваги доводи про фінансовий стан підприємства;
- військова агресія російської федерації проти України наносить непоправну шкоду ДМП ВКГ "ДЗД" та вплинула на можливість виконання цивільно-правових зобов'язань; це призвело до негативного фінансового стану підприємства відповідача у 2022 - 2023 роках, а саме збитку у розмірі 39 474 000,00 грн. та 127 183 000,00 грн., відповідно, що підтверджується Звітами про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2022 рік та за 2023 рік. З цих причин договірні зобов'язання між позивачем і відповідачем не виконані належним чином.
Апелянт просить суд скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 року у даній справі в частині відмови у задоволенні заяви відповідача-1 про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення та ухвалити нове рішення, яким розстрочити виконання рішення суду по справі 904/1075/24 строком на 8 (вісім) календарних місяців шляхом сплати щомісячних платежів рівними частинами зі сплатою першого платежу з 01.07.2024 року.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує її доводи та просить залишити скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідач-2 відзив на апеляційну скаргу не надав.
В судове засідання з'явився представник позивача, інші учасники справи до суду не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається та сторонами не оспорюється, що 10.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" та Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (далі - відповідач-1, споживач) укладено договір №00001-00 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) на умовах комерційної пропозиції постачальника електричної енергії ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" "Індивідуальна" (далі - комерційна пропозиція), яка є Додатком 2 до договору.
Згідно з умовами пункту 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору у кількості: електрична енергія 1 класу - 25 890,0 тис. кВт*год; електрична енергія 2 класу - 8 942,0 тис. кВт*год.
Розділом 4 Правил передбачений Порядок розрахунків на роздрібному ринку електричної енергії, відповідно до якого, розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів (п.4.1 Правил).
Оплата електропостачальнику вартості електричної енергії, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника (п.4.5 Правил).
Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору) (п.4.8 Правил).
Відповідно до пункту 5.7 договору оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
Згідно з п.4.1 комерційної пропозиції оплата за електричну енергію здійснюється у формі 100% попередньої оплати з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію.
Відповідно до п.5.3 комерційної пропозиції остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Пунктом 5.5 договору визначено, що розрахунковим періодом за договором є календарний місяць.
Відповідно до підпункту 1 пункту 6.2 договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.
Відповідно до пунктів 4.3, 4.13, 5.1.2.30 Правил, обсяги споживання електричної енергії підтверджуються адміністратором комерційного обліку, функції якого, згідно пункту 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 …. виконує відповідний оператор систем розподілу (далі - ОСР).
Згідно даних, отриманих від оператора системи розподілу АТ "ДТЕК "Дніпровські електромережі", Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" за період березень, травень 2019 року були спожиті наступні обсяги:
- у березні 2019 року - 2 265 456 кВт*г на суму 815 961,41 грн.;
- у травні 2019 року - 2 108 318 кВт*г на суму 4 290 704,97 грн.
Таким чином, постачальник належним чином виконав свої зобов'язання за договором, зокрема, поставив електричну енергію споживачу протягом березня, травня 2019 року загальним обсягом 4 373 774 кВт*г на суму 5 106 666,38 грн.
З урахуванням спожитих обсягів електричної енергії постачальником були сформовані та направлені на адресу споживача відповідні рахунки. Однак, електрична енергія, яка була спожита відповідачем-1, всупереч умовам договору, не була сплачена останнім.
З метою врегулювання питання щодо оплати заборгованості, яка виникла за період березень, травень 2019 року, між позивачем (далі - кредитор) та відповідачем-1 (далі - боржник) 13.04.2020 року було укладено договір №89-Ц-2 про реструктуризацію заборгованості (далі - договір про реструктуризацію).
Відповідно до п.1.1 договору про реструктуризацію кредитор надає боржнику часткову розстрочку у погашенні заборгованості за активну електроенергію, яка виникла за договором про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2019 року №00001-00 у розмірі 5 106 666,38 грн. за період березень 2019 року у розмірі 815 961,41 грн. та травень 2019 року у розмірі 4 290 704,97 грн., яку споживач зобов'язується сплатити відповідно до узгодженого сторонами графіку. При цьому сторони підтверджують, що станом на момент укладення даного договору, загальна заборгованість за активну електричну енергію за договором про постачання електроенергії споживачу від 10.01.2019 року №00001-00 становить 19 361 049,24 грн., в тому числі березень 2019 року- 815 961,41 грн.; травень 2019 року- 4 520 012,75 грн.
Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору про реструктуризацію боржник взяв на себе зобов'язання з 15.04.2020 року щомісячно, протягом 58 місяців перераховувати на рахунок кредитора, зазначений у додатку № 1 до договору, платіж з реструктуризованої суми, за яким настав строк оплати.
Сторони домовились, що погашення заборгованості, розмір якої визначено в пункті 1.1 договору, буде здійснюватися відповідно до Графіка погашення боргу (заборгованості), який є додатком 1 до договору та є його невід'ємною частиною (пп. 2.1.2 п. 2.1 договору про реструктуризацію).
Пунктом 3.4 договору про реструктуризацію передбачено, що у випадку прострочення оплати боржником на строк понад десять днів від дати, до якої мав бути здійснений щомісячний платіж, кредитор має право вимагати від боржника дострокової оплати залишку заборгованості по договору, а боржник зобов'язаний здійснити таку оплату в 15-денний строк з моменту отримання вимоги. У випадку несплати боржником залишку заборгованості, спір передається на розгляд до господарського суду.
Пунктом 3.5 договору про реструктуризацію передбачено, що у випадку прострочення оплати щомісячного платежу кредитор має право нарахувати пеню за весь час прострочення, а боржник зобов'язаний її сплатити. Пеня нараховується у вигляді відсотків за кожен день прострочення від суми такого щомісячного платежу, який підлягає сплаті, але не сплачений боржником, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діятиме на дату, коли повинен бути здійснений щомісячний платіж. Кредитор також має право нарахувати 3 % річних та втрати від інфляції за весь період розстрочення, а боржник повинен сплатити таке нарахування.
Позивач, звернувшись до господарського суду з позовом, вказував, що платежі з реструктуризованої суми відповідно до узгодженого графіку погашення заборгованості споживачем були сплачені лише частково у розмірі 2 159 098,00 грн. і залишок суми боргу складає 1 578 679,58 грн.
Судом встановлено, що 13.04.2020 року з метою забезпечення виконання зобов'язань між відповідачем-1, позивачем та Першотравенським міським житлово-комунальним підприємством (далі - відповідач-2/поручитель) укладено договір поруки №06/20-ДНЕП (далі - договір поруки) відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником обов'язку щодо сплати заборгованості за активну електричну енергію у розмірі 5 106 666,38 грн. за основним договором, передбаченим Розділом 2 договору.
Пунктом 1.2 договору поруки передбачено, що виконання грошового зобов'язання за основним договором забезпечується поручителем відповідно до графіку платежів, зазначених у п. 5.4 договору.
Під основним договором в договорі розуміється договір про реструктуризацію заборгованості від 13.04.2020 року №89-Ц-2, який укладений між кредитором та боржником (п.2.1 договору поруки).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом строку дії основного договору (п.3.1 договору поруки).
Поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником грошового зобов'язання за основним договором у повному обсязі, а також за відшкодування кредиторові збитків, заподіяних невиконанням, або неналежним виконання грошового зобов'язання за основним договором боржником, і сплату відповідних штрафних санкцій за основним договором (п.5.1 договору поруки).
Пунктом 6.2 договору поруки визначено, що поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання за основним договором.
З огляду на наявність заборгованості, яка не заперечується відповідачами, наявність передбачених ст.625 Цивільного кодексу України підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а також з урахуванням приписів ст.ст.530, 543, 553 та 554 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі відповідач-1 оскаржує рішення місцевого господарського суду лише в частині відмови в задоволенні його заяви про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду.
Щодо цих доводів колегія суддів звертає увагу на наступне:
З матеріалів справи вбачається, що за допомогою системи "Електронний суд" відповідачем-1 до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-1 просив суд:
- зменшити загальний розмір відсотків річних та інфляційних втрат на 50%;
- відстрочити виконання рішення суду строком до 30.06.2024 року;
- розстрочити виконання рішення суду по справі строком на 8 (вісім) календарних місяців шляхом сплати щомісячних платежів рівними частинами зі сплатою першого платежу з 01.07.2024 року.
Відповідач-1 зазначав, що Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" є стратегічним підприємством по забезпеченню водою питної якості населення та підприємств Синельниківського, Павлоградського районів, міст Синельникове, Павлоград, Тернівка, Першотравенськ, шахт, підприємств ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" та військових формувань, які знаходяться на цій території. Згідно Переліку секторів критичної інфраструктури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 року №1109 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2024 року №48) комунальні послуги централізоване питне водопостачання та централізоване водовідведення віднесено до сектору Системи життєзабезпечення. Господарська діяльність підприємства має загальнодержавне, соціальне значення та безперервний характер. Військова агресія російської федерації проти України наносить непоправну шкоду Державному міжрайонному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" та вплинула на можливість виконання цивільно-правових зобов'язань. Це призвело до негативного фінансового стану підприємства відповідача-1 у 2022 - 2023 роках, а саме збитку у розмірі 39 474 000,00 грн. та 127 183 000,00 грн., відповідно, що підтверджується Звітами про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2022 рік та за 2023 рік. З цих причин договірні зобов'язання між позивачем і відповідачем-1 не виконані належним чином.
Також відповідач-1 зазначав, що єдиним джерелом формування доходів Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" є надходження оплати за надані послуги від підприємств - споживачів послуг та населення, про значне збільшення дебіторської заборгованості споживачів за надані відповідачем-1 послуги з централізованого водопостачання, про наявність станом на 01.03.2024 року заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання в розмірі 58,485 млн. грн., у тому числі заборгованість населення 18,087 млн. грн.
Також відповідач-1 посилався на настання форс-мажорних обставин - військову агресію російської федерації проти України, що унеможливило виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором на даний час.
Щодо відстрочення та розстрочення виконанні рішення суду відповідач-1 зазначав, що поточний фінансовий стан підприємства відповідача-1 та необхідність безперебійного підтримання насосних станцій та водопровідних мереж в належному стані, що є критично важливим в умовах воєнного стану, не дозволяє відповідачу-1 виконати рішення суду в повному обсязі відразу, не нашкодивши стабільності своєї діяльності та якості надаваних послуг, а також забезпеченню соціальних гарантій для працівників. Підприємство не ухиляється від сплати заборгованості, а навпаки шукає способи її погашення перед позивачем. Накладення на відповідача-1 додаткових обтяжень може значно ускладнити виконання рішення суду. Відстрочення та рострочення виконання судового рішення не сприяє ухиленню від його виконання відповідача-1, а навпаки, надасть можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні. Негайне виконання рішення по даній справі зумовить блокування та зупинення роботи підприємства, яке забезпечує життєдіяльність територіальних громад Дніпропетровської області.
Колегія суддів вважає, що при розгляді вказаних доводів апелянта суд першої інстанції надав їм вірну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення цього клопотання.
Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.
Питання про розстрочення/відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2020 року у справі № 908/1884/19.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 року у справі №910/8153/17 вказано, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу.
Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.
Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права ( див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (постанова Верховного Суду від 15.03.2018 року у справі № 910/8153/17 ).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачами не було доведено наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення у даній справі та, як наслідок, відсутні обґрунтовані підстави для надання відстрочки та розстрочки його виконання.
Скрутне фінансове становище боржника чи невиконання його контрагентами своїх зобов'язань перед боржником не є безумовними підставами для відстрочення та розстрочення виконання рішення суду. Наведені відповідачем-1 обставини та надані докази, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення та розстрочення виконання судового рішення.
Суд також вірно звернув увагу, що тяжка економічна ситуація в країні, спричинена військовою агресією, носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.
Як відповідач, так і позивач несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб'єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від таких дій.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що заборгованість скаржника перед позивачем виникла за березень та травень 2019 року, коли були відсутні обставини, на які він вказував суду як на підставу для відстрочки та розстрочки виконання рішення суду.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У цій справі, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення в оскаржуваній ним частині. Тому колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 року у справі №904/1075/24 залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.
Постанова складена у повному обсязі та підписана суддями: Верхогляд Т.А., Івановим О.Г. - 05.08.2025 року. Суддею Чередко А.Є. повний текст буде підписано - 01.09.2025 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя А.Є. Чередко