Постанова від 19.06.2025 по справі 904/4141/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4141/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Карпенко А.С.

Представники сторін:

прокурор: Риженко Вікторія Олегівна (в залі суду) - прокурор відділу - посвідчення № 069939 від 01.03.2023р.

від скаржника: Сушко Станіслав Валерійович (в залі суду) - від ТОВ "ПІВНІЧНИЙ ПАРКІНГ" - адвокат, ордер серія АЕ №1357802 від 04.10.2024р.

від скаржника: Підлужний Василь Михайлович (в залі суду) - від ТОВ "ПІВНІЧНИЙ ПАРКІНГ" - адвокат, ордер серія АЕ №1379468 від 04.10.2024р.

представник Дніпровської міської ради у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Північний паркінг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2025 у справі №904/4141/24 (суддя Дичко В.О.)

за позовом керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області (49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Осіння, буд. 8) в інтересах держави в особі

позивача: Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Північний паркінг» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Осіння, буд. 18, код ЄДРПОУ 44159956)

про стягнення 1545500,60 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмежено відповідальністю “Північний паркінг» про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 1545500,60 грн за використання земельної ділянки площею 0,3587 га з кадастровим номером 1210100000:04:021:0006 за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Осіння, 18. В обґрунтування позовної вимоги прокуратура зазначає, що з 18.04.2020 земельна ділянка площею 0,3587га з кадастровим номером 1210100000:04:021:0006 за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Осіння, 18 в оренду не передавалась та використовується Товариством з обмеженою відповідальністю “Північний паркінг» під існуючими будівлями та спорудами без правовстановлюючих документів.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2025 у справі № 904/4141/24 позовну заяву керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Північний паркінг» про стягнення 1545500,60 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Північний паркінг» на користь Дніпровської міської ради безпідставно збережені кошти в сумі 1 544 374,47грн за використання земельної ділянки площею 0,3587 га з кадастровим номером 12101200000:04:021:0006 за період з 20.09.2021 до 20.09.2024 року. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Північний паркінг» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, буд. 38, код ЄДРПОУ 02909938) судовий збір у сумі 18532,50 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що у справі № 904/4141/24 прокурор, звертаючись із позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Земельна ділянка площею 0,3587 га з кадастровим номером 1210100000:04:021:0006 за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Осіння, 18 є сформованою і має цільове призначення « код 12.11 Для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу, що відповідає річному розміру ставки орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки», а за інформацією з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю «Північний паркінг», згідно з інформаційною довідкою № 395569967 від 19.09.2024р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1, а.с. 74-76) з 08.04.2021 на праві власності зареєстровано автостоянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1777514612101), яка має такі складові частини: літ. А - сторожка, літ. Б - вбиральня, літ. В. - навіс, літ. Г - навіс, літ. Д - навіс, літ. Е - навіс, літ. Ж - навіс, літ. З - навіс, № 1 - огорожа, № 2 - ворота, № 3 - ворота, № 4 - огорожа, І - мощення. При цьому в період часу з 20.09.2021 до 20.09.2024 між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Північний паркінг» не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:021:0006.

Зі змісту Положення про інспекцію з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 21.09.2022 № 40/27 (у редакції рішення Дніпровської міської ради від 22.03.2023 №16/35, далі - Положення), убачається, що Інспекція наділена правом здійснювати самоврядний контроль за використанням та охороною земель комунальної власності та складати відповідні акти за результатами проведених обстежень.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки № 09/02/24-Н від 09.02.2024, який складено інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради, на земельній ділянці площею 0,3587 га з кадастровим номером 1210100000:04:021:0006 по вул. Осіння, 18 у м. Дніпро розташовані об'єкти нерухомості, а саме: сторожка, вбиральня, навіси, огорожа та двоє воріт, власником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «Північний паркінг»; земельна ділянка використовується як автомобільна стоянка та майданчик для торгівлі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Північний паркінг» не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата. Не сплачуючи в період з 20.09.2021 до 20.09.2024 плату за використання земельної ділянки площею 0,3587 га, відповідач, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належні йому грошові кошти.

Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9936868942024 від 15.04.2024 (т. 1, а.с. 70) нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:021:0006 становить 19 067 099,42 гривень.

Згідно з розрахунками Комунального підприємства «Муніципальний землевпорядний офіс» Дніпровської міської ради (т. 1, а.с. 71-73) нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:021:0006 у 2021 році становила 14 285 729,68 грн, у 2022році - 15 714 302,65 грн, у 2023 році - 18 071 448,05 гривень.

На підставі розрахунків Дніпровської міської ради та Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області (т. 1, а.с. 5, 126-127) за період з 20.09.2021 до 20.09.2024 загальна сума, що підлягає сплаті Товариством з обмеженою відповідальністю «Північний паркінг» за використання без оформлення належним чином права користування земельною ділянкою площею 0,3587 га, становить 1 545 500,60 грн, з яких за період з 20 вересня до 31 грудня 2021 року - 119 765,30 грн, за період з 01 січня до 31 грудня 2022 року - 471 429,08 грн, за період з 01 січня до 31 грудня 2023 року - 542 143,44 грн, за період з 01 січня до 20 вересня 2024 року - 412 162,78 гривень.

За результатом перевірки розрахунку за період з 01 січня до 20 вересня 2024 року судом виявлено арифметичну помилку, враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що за період з 01 січня до 20 вересня 2024 року сума безпідставно збережених відповідачем коштів становить 411 036,65 грн (19 067 099,42 * 0,03 * 263 дні / 366днів).

За інші періоди розрахунки здійснено правильно.

Таким чином, за період з 20.09.2021 до 20.09.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Північний паркінг» не сплачено 1 544 374,47 грн (119 765,30 грн + 471429,08грн + 542 143,44 грн + 411 036,65 грн).

За таких обставин позовна вимога керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Північний паркінг» безпідставно збережених коштів у сумі 1 545 500,60 грн підлягає частковому задоволенню в сумі 1 544 374,47гривень.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням суду, через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю “Північний паркінг» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2025 р. по справі № 904/4141/24. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог по справі № 904/4141/24 відмовити у повному обсязі. Одночасно, в апеляційній скарзі апелянт просить суд відстрочити сплату судового збору за подання до Центрального апеляційного господарського суду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2025 р. по справі № 904/4141/24 до прийняття постанови за результатами розгляду апеляційної скарги.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що суддя Дичко В.О. брав участь у розгляді подібних за предметом спору по справі № 904/4141/24 справ, в якості представника прокуратури. При цьому, відповідач зазначає, що суддя не тільки не надав часу для подання письмової заяви про відвід, що унеможливили повний виклад цих фактів, але й не розкрив (не повідомив) цю інформацію сторонам в процесі судового розгляду.

Крім того, суддя Дичко В.О. відмовляв ТОВ “ПІВНІЧНИЙ ПАРКІНГ» у задоволенні клопотань про зобов'язання надати відповіді на письмове опитування та про витребування доказів (навіть тоді, коли ДМР чітко зазначила, що докази наявні у ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, а останній зазначив, що надасть докази тільки на підставі ухвали суду). Відмова у клопотаннях, щодо отримання інформації та доказів, які входять до предмету доказування у цьому спорі безперечно свідчать про упередженість судді.

Розгляд справи суддею Дичко В.О. відбувся з порушенням принципу неупередженості та об'єктивності, що ставить під сумнів законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Наявні достатні підстави вважати, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки ухвалене суддею, щодо якого існували обґрунтовані сумніви в його неупередженості. Це є прямим порушенням процесуальних норм та принципу справедливого судового розгляду, гарантованого як національним законодавством, так і міжнародними актами, зокрема, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, зазначені у цьому розділі факти чітко свідчать про необхідність скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2025 р. по справі № 904/4141/24 з підстави визначеної п. 2 ч. 3 ст. 272 ГПК України.

При цьому допущене у цій справі порушення п. 1 ст. 6 Конвенції з урахуванням того, що таке порушення в силу вимог ст. 272 ГПК є обов'язковою підставою для скасування рішення, може бути усунено на національному рівні виключно шляхом повторного розгляду відхилених судом першої інстанції клопотань (зокрема про витребування доказів), скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення щодо суті спору незалежним і безстороннім судом.

Оскаржуване рішення суду було прийняте за відсутності у матеріалах справи № 904/4141/24 доказів, які стосуються того, ким саме та на підставі чого було змінено цільове призначення земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Осіння, 18, м. Дніпро. без дотримання постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 року № 821 було затверджено Зміни що вносяться до актів Кабінету Міністрів України , до складу яких відноситься і Додаток 58 “Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила їх застосування» та рішення суду.

Зазначене питання є вкрай важливим, оскільки саме цільове призначення земельної ділянки значною мірою впливає на нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, що своєю чергою безпосередньо впливає на вартість її оренди. При цьому, мова йде про зміну, яка могла бути помилково збільшене у п'ять разів.

В той же час, за змістом позовних вимог, з відповідача стягненню підлягають кошти, які він мав би сплатити якщо б орендував вищезазначену земельну ділянку.

З урахуванням вищезазначеного, оскаржуване рішення було прийнято за умов неповного встановлення всіх обставин по справі № 904/4141/24. Наведений аспект вимагає виправлення у суді апеляційної інстанції.

У відповідності до доданих до позовної заяви Розрахунків нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2021 р. (а.с. 73), 2022 р. (а.с. 72) та 2023 р. (а.с. 71) вбачається, що в них цільовим призначенням зазначено « 12.11 Для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу», а коефіцієнт Кф (коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки) був застосований у розмірі 2,5.

Таким чином, з урахуванням постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року по справі № 2а/0470/4446/11, у поєднанні зі змістом Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок, який є Додатком 59 та міститься у Змінах, розрахунок заборгованості мав-би проводитись з урахуванням коефіцієнту Кф у розмірі 0,5, замість 2,5.

Отже, розмір коефіцієнту Кф, виходячи з якого було розраховано нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, що розташована за адресою: вул. Осіння, буд. 18, м. Дніпро є більшим у 5 (п'ять) разів, від того, який мав- би бути визначеним з урахуванням постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року по справі № 2а/0470/4446/11.

З урахуванням зазначеного, наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, що не було враховано та взагалі не було оцінено судом першої інстанції.

Судом не надано оцінки невиконанню Дніпровською міською радою постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року по справі № 2а/0470/4446/11, якою було зобов'язано Дніпропетровську міську раду при визначенні коду цільового використання земельної ділянки розміром 0,3587 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Осіння, 18, застосувати код (УКЦВЗ) цільового використання землі як землі автомобільного транспорт (в матеріалах справи відсутні докази щодо виконання зазначеної постанови);

Судом не надано оцінки факту того, що згідно з Додатками 58 та 59 Змін що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 року № 821, код УКЦВЗ 3.2.2 (Землі автомобільного транспорту) відповідає коду цільового призначення 12.04 (Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства), в той-же час, як відповідно до Розрахунків нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2021 р., 2022 р. та 2023 р. (на підставі яких визначено розмір грошових коштів, що на думку прокуратури підлягають стягненню з відповідача) вбачається, що в них цільовим призначенням зазначено “12.11 Для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу»;

Судом не надано відповіді на питання, які пов'язані з недопустимістю як доказу Акту обстеження земельної ділянки від 09 лютого 2024 року № 09/02/24-Н, який згідно до його змісту був складений державним інспектором, який керувався положеннями Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», без дотримання при цьому норм, щодо проведення заходів державного нагляду (контролю), встановлених зазначеним законом.

Отже, відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції поставив три основні аргументи, щодо відсутності підстав для задоволення позову, проте, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що Господарський суд Дніпропетровської області не надав належної відповіді на жоден з них.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Дніпропетровською обласною прокуратурою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою, та такою, що задоволенню не підлягає. Оскаржуване рішення суду першої інстанції, є законним та обґрунтованим, таким, що ухвалено на підставі норм матеріального права з додержанням вимог процесуального права.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 10.02.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/4141/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Північний паркінг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2025 у справі №904/4141/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

21.02.2025р. матеріали справи № 904/4141/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2025р. апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання доказів сплати судового збору, у розмірі 27819 грн. 02 коп.; доказів направлення апеляційної скарги з додатками на адресу Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області (49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Осіння, буд. 8)(опис вкладення поштового відправлення або квитанція про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС).

На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2025 Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Північний паркінг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2025 у справі №904/4141/24. Розгляд справи призначити у судовому засіданні на 10.06.2025 об 15:00 годин.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Північний паркінг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2025 у справі №904/4141/24 (суддя Дичко В.О.) призначено в судове засідання на 19.06.2025 о 09:30 год.

27.03.2025р до Центрального апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшло клопотання про витребовування доказів, в якому адвокат Сушко С.В. просить витребувати у Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області: письмову інформацію про те, чи подавала Дніпровська міська рада заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, стосовно присвоєння коду цільового призначення земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Осіння, 18, з урахуванням коду (УКЦВЗ) цільового використання земельної ділянки, визначеного у постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року по справі № 2а/0470/4446/11; якщо Дніпровська міська рада подавала заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, стосовно присвоєння коду цільового призначення земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Осіння, 18, то витребувати належним чином засвідчені копії заяви з усіма доданими до неї документами; письмову інформацію про те, коли та на підставі яких документів земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:04:021:0006 було змінено код цільового призначення з коду УКЦВЗ на код КВЦПЗ.; Врахувати під час розгляду апеляційної скарги по справі № 904/4141/24 Рішення Ради суддів України № 10 від 06 березня 2025 року.

Розглянувши дане клопотання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні враховуючи наступне.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості як одні з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях 13, 74 ГПК України.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, наданих стороною у справі і прийняття в той же день постанови суду по суті є порушенням принципу змагальності сторін згідно із статтею 13 ГПК України, оскільки в такому випадку інша сторона у справі позбавляється можливості подання заперечень та спростування на прийняті апеляційним судом додаткових доказів (Постанова КГС ВС від 28.05.2019 у справі № 925/859/16).

Наявні в матеріалах справи докази, на переконання колегії суддів є достатніми для встановлення фактичних обставин справи без витребовування додактових доказів, які не були предметом дослідження судом першої інстанції.

19.06.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області, звертаючись із позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, вказав підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом та представництва інтересів держави те, що позивачем, як органом, уповноваженим на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, не вжито заходів щодо усунення порушень у межах своїх повноважень шляхом звернення до суду. Прокурором така поведінка Дніпровської міської ради розцінена як неналежне здійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави, а тому у прокурора виникли підстави для звернення до суду з метою захисту інтересів держави

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного:

Вирішуючи доводи апеляційної скарги в частині наявності підстав для скасування оспорюваного судового рішення з підстави, передбаченої пунтком 2 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, як таких, на яких, в тому числі, грунтуються доводи апеляційної скарги: « … в межах справи № 904/4141/24 були наявні всі підстави для відводу судді Дичко В.О., що обґрунтовується наступним:

Так суддя, Дичко В.О. до його призначення на посаду судді Господарського суду Дніпропетровської області працював прокурором відділу представництва інтересів держави з питань земельних відносин управління представництва інтересів держави в суді Одеської обласної прокуратури, що підтверджується його деклараціями, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, остання з яких була подана 06.07.2024 р..

При цьому, за допомогою пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень адвокатом Сушко С.В. було встановлено, що Дичко В.О. в якості прокурора брав участь, в тому числі, у наступних судових справах, які стосувались стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки:

• справа № 916/1775/24, в межах якої Дичко В.О. в якості представника прокуратури взяв участь у судовому засіданні в Господарському суді Одеської області, яке відбулось 21 травня 2024 року (тобто, за 4 місяці до того, як ним було в якості судді прийнято перше судове рішення по справі № 904/4141/24). Справа № 916/1775/24 стосувалась розгляду позовної заяви керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Балтської міської ради Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Срібний дім про стягнення 3170255,55 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою із кадастровим номером: 5120680800:01:001:0890, площею 16,4158 га, без правовстановлюючих документів.справа № 915/767/21, в межах якої Дичко В.О. взяв участь у її розгляді у Південно-західному апеляційному господарському суді. Дана справа стосувалась розгляду позовної заяви керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наваль Парк» про стягнення з відповідача на користь Миколаївської міської ради грошові кошти у розмірі 16 111 048 грн. 99 коп.. Позовні вимоги прокурором обґрунтовано тим, що відповідач у період з 15.08.2018 року по 01.10.2020 року без достатніх правових підстав використовував земельну ділянку комунальної власності площею 469 889 кв. м, яка розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1/1, 1/1а, 1/1б, 1/1в (кадастровий номер 4810136300:07:001:0107) та на якій розміщено належні відповідачу на праві власності об'єкти нерухомого майна

• справа № 916/2498/22, в межах якої Дичко В.О. брав участь у її розгляді у Господарському суді Одеської області та Південно-Західному апеляційному господарському суді Зазначена справа стосувалась розгляду позовної заяви керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Балтської міської ради Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Срібний дім», про стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів за користування земельною ділянкою у розмірі 3 557 370,33 грн. за період з 01.05.2019 по 01.05.2022. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є власником нерухомого майна, площею 49514, 3 кв. м., яке розташоване на земельній ділянці за адресою: Одеська область, Подільський (Балтський) район, с. Білине, вул. Щорса, 29 (кадастровий номер 5120680800:01:001:0890), речові права за відповідачем на вказану вище земельну ділянку не зареєстровано, право власності або право користування останнім не набуто.

• справа № 916/1766/22, в межах якої Дичко В.О. брав участь у її розгляді у Господарському суді Одеської області та Південно-Західному апеляційному господарському суді. Зазначена справа стосувалась розгляду позову заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідріс Контракшн» про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 1,8146 га за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 105, 109 у розмірі 673 453 грн 97 коп.. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідачем 22.05.2019 набуто право власності на нерухоме майно загальною площею 1906,3 кв. м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 105, 109 у м. Одеса, та, відповідно, і право користування земельною ділянкою за цією адресою площею 1,8146 га., яке не було належним чином оформлене.

• справа № 916/540/22, в межах якої Дичко В.О. брав участь у її розгляді у Господарському суді Одеської області та Південно-Західному апеляційному господарському суді. Зазначена справа стосувалась розгляду керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ №2 "ОДЕСБУД" 241561,91 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 3,4666 га за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 5 (кадастровий номер 5110137300:06:001:0030) за період з 19.03.2019 р. по 20.09.2020 р.. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що що ПРАТ "ЗАВОД ЗБВ №2 "ОДЕСБУД" є власником з 22.09.2003 р. нежитлових будівель та споруд загальною площею 4960,4 кв.м., розташованих на земельній ділянці із кадастровим номером 5110137300:06:001:0030. Вказана земельна сформована як об'єкт цивільних цивільних прав із відповідним присвоєнням кадастрового номеру 19.03.2019 р., однак відповідний договір оренди земельної ділянки між Позивачем та Відповідачем укладено тільки 21.09.2020 р.

• справа № 916/1768/22, в межах якої Дичко В.О. брав участь у її розгляді у Південно-Західному апеляційному господарському суді. Зазначена справа стосувалась розгляду позовної заяви заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, м. Одеса до Приватного підприємства Малі Ленд, про стягнення з Приватного підприємства Малі Ленд на користь Одеської міської ради, безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 1,7 га, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307 (кадастровий номер-5110137600:28:001:0008) в сумі 561 552 грн. 08 коп.. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач, який є власником нежитлових будівель пансіонату, загальною площею 1305,2 кв. м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307, без достатньої правової підстави користується земельною ділянкою, кадастровий номер 5110137600:28:001:0008, яка належить Одеській міській раді на праві комунальної власності.

• справа № 915/71/20, в межах якої Дичко В.О. брав участь у її розгляді у Південно-Західному апеляційному господарському суді. Зазначена справа стосувалась розгляду позову заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Очаківської міської ради до Фізичної особи-підприємця Омельчука Валентина Миколайовича про стягнення з останнього грошових коштів в сумі 251 476,11 грн. у вигляді недоотриманої орендної плати за безоплатне користування земельною ділянкою по вул. Будівельників 7/5, м. Очаків, кадастровий номер 4810300000:03:002:0036 на користь Очаківської міської ради. Підставою позову прокуратурою зазначено обставини щодо користування відповідачем земельною ділянкою за адресою вул. Будівельників, 7/5 в м. Очаків за період з 22.06.2016 року по 13.12.2018 року без правовстановлюючих документів, внаслідок чого міською радою недоотримано дохід у формі орендної плати за землю.

• справа № 916/2897/20, в межах якої Дичко В.О. брав участь у її розгляді у Господарському суді Одеської області та Південно-Західному апеляційному господарському суді. Зазначена справа стосувалась розгляду позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чорноморської селищної ради Лиманського району Одеської області до ТОВ «Юпітер» про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 8 237 548,80 грн. Позов обґрунтований тим, що ТОВ «Юпітер» є власником майнового комплексу загальною площею 1 935,3 кв.м. Рішенням Чорноморської селищної ради від 22.10.2007 відповідачу було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 9,6 га в довгострокову оренду строком на 49 років для експлуатації та обслуговування майнового комплексу. Однак до проект землеустрою відповідачем не був розроблений, а договір оренди землі не був укладений, не дивлячись на фактичне користування земельною ділянкою.

• справа № 916/1764/22, в межах якої Дичко В.О. брав участь у її розгляді у Господарському суді Одеської області та Південно-Західному апеляційному господарському суді. Зазначена справа стосувалась розгляду позову заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОКУС+» про стягнення 1 353 841,38 грн безпідставно збережених коштів. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем використовується земельна ділянка (кадастровий номер 5110137600:50:004:0028) для експлуатації та обслуговування будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 73/2, яка перебуває у власності ТОВ «ФОКУС+», без внесення з липня 2019 р. по січень 2022 р. плати за землю в передбаченому законодавством розмірі, а також без державної реєстрації права власності/користування на земельну ділянку.

• справа № 916/1747/22, в межах якої Дичко В.О. брав участь у її розгляді у Господарському суді Одеської області та у Південно-Західному апеляційному господарському суді. Зазначена справа стосувалась розгляду позову заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус+» у якому просив суд стягнути з відповідача на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки без належних правових підстав у розмірі 820 291 грн. 95 коп.. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, який є власником нежитлової будівлі складу, загальною площею 6701 кв. м, що розташована за адресою: м.Одеса, вул. Отамана Головатого, 73/1, без достатньої правової підстави користується земельною ділянкою, кадастровий номер 5110137600:50:004:0023, яка належить Одеській міській раді на праві комунальної власності.

• справа № 916/1047/23,в межах якої Дичко В.О. брав участь у її розгляді у Господарському суді Одеської області та у Південно-Західному апеляційному господарському суді.Зазначена справа стосувалась розгляду позову заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Є.С.А. КОМПАНІ" про стягнення з останнього 394 766,54 грн. безпідставно збережених коштів через безоплатне використання земельної ділянки комунальної власності. Позовні вимоги були обґрунтовані обставиною безпідставного збереження відповідачем коштів у розмірі не сплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності зареєстрованого права власності чи права оренди земельної ділянки.

• справа № 916/1266/23, в межах якої Дичко В.О. брав участь у її розгляді у Господарському суді Одеської області. Зазначена справа стосувалась розгляду позовної заяви заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "А Б К" про стягнення з відповідача безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою в сумі 2 712 536,31 грн. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ТОВ "АБК" на праві приватної власності належить нежитлова будівля АБК, А, площею 898, 9 м2, 1-мостіння та 1, 2 - огорожа, загальною площею 28 266 м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, 38/1 на земельній ділянці кадастровий номер 5110137600:25:005:0005, яка є власністю територіальної громади м. Одеси без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав та без внесення плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

• справа № 916/385/23, в межах якої Дичко В.О. брав участь у її розгляді у Господарському суді Одеської області. Зазначена справа стосувалась розгляду позовної заяви заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Сервіс», в якому просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки комунальної власності в сумі 964 917,76 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, будучи власником нерухомого майна яке розташоване на земельній ділянці площею 3,6145 га за адресою: м. Одеса, вулиця Миколи Боровського, 26, та користуючись земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів, не сплатив плату за її користування, що мало наслідком безпідставне збереження у себе коштів, які мали бути сплачені за фактичне користування земельною ділянкою за період з 01.09.2021 по 30.11.2022.

• справа № 916/3967/21, в межах якої Дичко В.О. брав участь у її розгляді у Господарському суді Одеської області та у Південно-Західному апеляційному господарському суді. Зазначена справа стосувалась розгляду позову керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Приватного підприємства «КОРАЛЛ-МАГАЗИН» про стягнення з відповідача на користь Одеської міської ради безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0,0817 га за адресою: м. Одеса, вулиця Картамишевська, 9-А (кадастровий номер 5110137300:18:011:0015) в сумі 276 255 грн. 62 коп. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідач з 07.04.2017 року є власником нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,0817 га, розташованої за адресою: м. Одеса, вулиця Картамишевська, 9-А, кадастровий номер 5110137300:18:011:0015, проте, речові права за відповідачем на вказану вище земельну ділянку не зареєстровано, право власності або право користування останнім не набуто.

• справа № 916/3390/21, в межах якої Дичко В.О. брав участь у її розгляді у Господарському суді Одеської області та у Південно-Західному апеляційному господарському суді. Зазначена справа стосувалась розгляду позову керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Сервіс про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності в сумі 1 975 115,15 грн. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідач, будучи власником нерухомого майна яке розташоване на земельній ділянці площею 3,6145 га за адресою: м.Одеса, вулиця Миколи Боровського, 26, та користуючись земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів, не сплатив плату за її користування, що мало наслідком безпідставне збереження у себе коштів, які мали бути сплачені за фактичне користування земельною ділянкою.

• справа № 916/2753/20, в межах якої Дичко В.О. брав участь у її розгляді у Господарському суді Одеської області та у Південно-Західному апеляційному господарському суді. Зазначена справа стосувалась розгляду позовної заяви Прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Чорноморської селищної ради Лиманського району Одеської області до Приватного підприємства "ВАШ БУХГАЛТЕР" про стягнення 5 268 425,28 грн. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ПП «Ваш Бухгалтер» є власником нерухомого майна за адресою: с. Гвардійське, Лиманського району, Одеської області по вул. Олімпійський, 1/4, яке розташовано на земельній ділянці площею 14,3546 га, від укладання договору оренди якої відповідач ухиляється та не сплачує орендну плату…», колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

Колегія суддів зауважує, що статтею 36 Господарського процесуального кодексу України, унормовано недопустимість повторної участі судді у розгляді справи.

Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.

Одним з видів професійної діяльності у сфері права, який надає право для зарахування трудового стажу, необхідного для обрання на посаду судді є трудовий стаж в органах прокуратури.

Враховуючи вищивикладене, колегія суддів виснує, що вищевадені доводи апеляційної скарги: « … факт того, що Дичко В.О. на посаді прокурора систематично брав участь у розгляді справ, фактичні обставини яких є ідентичними до фактичних обставин по справі № 904/4141/24 (позов подавався прокуратурою в інтересах органу місцевого самоврядування, а підставою для позову було користування суб'єктом приватного права земельною ділянкою, на якій було розташовано нерухоме майно такого суб'єкта, без укладання договору оренди землі та без сплати орендної плати). За таких умов, Дичко В.О. за 4 (чотири) місяці до того, як почав розглядати справу № 904/4141/24 в якості судді, який має забезпечити рівність всіх учасників та об'єктивність і неупередженість судового розгляду, брав участь у розгляді значної кількості подібних справ, в якості прокурора та доводив обґрунтованість позовних вимог прокуратури, що очевидно, не може сприяти безпристрасному розгляді справи та рівності учасників справи.

При цьому, суддя Дичко В.О. брав участь у розгляді подібних за предметом спору по справі № 904/4141/24 справ, в якості представника прокуратури…» зводяться до припущень апелянта про те, що суддя Дичко В.О. має упереджене ставлення до Відповідача через свою професійну діяльність в органах прокуратури, які грунтуються на суб'єктивній оцінці апелянтом відповідного факту і суперечать положенням частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки думка судді, яка була висловлена публічно щодо того чи іншого юридичного питання ( в контексті обставин даної справи на посаді прокурора до обрання на посаду судді) не може бути підставою для відводу.

При цьому колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … адвокат Сушко С.В. під час судового засідання, яке відбулось 09.01.2025 року по справі № 904/4141/24 заявив про те, що він заявляє відвід судді Дичко В.О. та попросив надати час для підготовки письмової заяви про відвід судді.

Варто наголосити, що представник попросив близько одного робочого дня на підготовку письмового тексту заяви. При цьому, зазначене засідання було першим судовим засідання по суті спору, а отже його відкладення з метою надання часу на підготовку заяви очевидно не могло порушити строки судового розгляду визначені ГПК України.

Своєю чергою, суддя Дичко В.О. відмовив у задоволенні клопотання адвоката Сушко С.В. про надання часу для підготовки у письмовому вигляді заяви про відвід суду.

Так, у відповідності до протоколу судового засідання № 3865878 від 09.01.2025 р., о 13 год. 02 хв. 12 сек. зазначено наступне: «Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про відвід судді. Протокольною ухвалою відмовлено в клопотанні про надання часу для підготовки клопотання про відвід.». Разом з тим, апелянт наголошує, що мотиви вищезазначеної відмови відсутні як в оскаржуваному рішенні, так і в будь-якому іншому судовому рішенні Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/4141/24 (зокрема у рішенні по суті спору).

У зв'язку з вищезазначеним, адвокат Сушко С.В. був вимушений заявити в усній формі про відвід судді Дичко В.О., у задоволенні якого було відмовлено ухвалою від 09.01.2025 р. по справі № 904/4141/24…

…Зазначене свідчить про факт того, що Дичко В.О. на посаді прокурора систематично брав участь у розгляді справ, фактичні обставини яких є ідентичними до фактичних обставин по справі № 904/4141/24 (позов подавався прокуратурою в інтересах органу місцевого самоврядування, а підставою для позову було користування суб'єктом приватного права земельною ділянкою, на якій було розташовано нерухоме майно такого суб'єкта, без укладання договору оренди землі та без сплати орендної плати). За таких умов, Дичко В.О. за 4 (чотири) місяці до того, як почав розглядати справу № 904/4141/24 в якості судді, який має забезпечити рівність всіх учасників та об'єктивність і неупередженість судового розгляду, брав участь у розгляді значної кількості подібних справ, в якості прокурора та доводив обґрунтованість позовних вимог прокуратури, що очевидно, не може сприяти безпристрасному розгляді справи та рівності учасників справи.

При цьому, суддя Дичко В.О. брав участь у розгляді подібних за предметом спору по справі № 904/4141/24 справ, в якості представника прокуратури. При цьому, відповідач зазначає, що суддя не тільки не надав часу для подання письмової заяви про відвід, що унеможливили повний виклад цих фактів, але й не розкрив (не повідомив) цю інформацію сторонам в процесі судового розгляду…

…У цій справі були об'єктивно наявні підстави для відводу. При цьому відповідач наголошує на тому, що суддя у цій справі мав задовольнити відвід або ж взяти самовідвід з підстав, які об'єктивно були зрозумілі будь-якому сторонньому спостерігачеві. Суддя не тільки не надав можливості належним чином оформити заяву про відвід, але й не повідомив учасників справи про обставини, які могли ставити під сумнів його неупередженість.

Суддя, який за чотири місяці до розгляду справи безпосередньо брав участь у аналогічних справах у ролі прокурора земельного відділу прокуратури, об'єктивно не міг забезпечити безсторонній та неупереджений розгляд цієї справи. Відмова судді у задоволенні клопотання про надання часу для підготовки письмової заяви про відвід, а також відмова у задоволенні самого відводу, без належного мотивування, свідчать про порушення процесуальних норм.

Враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок про те, що розгляд справи суддею Дичко В.О. відбувся з порушенням принципу неупередженості та об'єктивності, що ставить під сумнів законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Наявні достатні підстави вважати, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки ухвалене суддею, щодо якого існували обґрунтовані сумніви в його неупередженості. Це є прямим порушенням процесуальних норм та принципу справедливого судового розгляду, гарантованого як національним законодавством, так і міжнародними актами, зокрема, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

… відмовляв ТОВ “ПІВНІЧНИЙ ПАРКІНГ» у задоволенні клопотань про зобов'язання надати відповіді на письмове опитування та про витребування доказів (навіть тоді, коли ДМР чітко зазначила, що докази наявні у ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, а останній зазначив, що надасть докази тільки на підставі ухвали суду). Відмова у клопотаннях, щодо отримання інформації та доказів, які входять до предмету доказування у цьому спорі безперечно свідчать про упередженість судді…

… у даному випадку наявна ситуація коли суддя:

• Лише за 4 (чотири) місяці до відкриття провадження у цій справі працював на посаді прокурора земельного відділу саме земельного відділу;

• Брав участь в аналогічних (подібних) судових справах на боці держави та прокуратури;

• У судових засідання підтримував як прокурор позицію прокуратури в аналогічніх справах, що вочевидь завжди суперечила позиції відповідача у цій справі.;

• Не розкрив та не повідомив цю інформацію в ході судового розгляду учасникам справи;

• Відхилив всі клопотання направлення на встановлення обставин справи, що входять до предмету доказування;

• Не надав будь-якого часу для подання письмової заяви про відвід… » з огляду на наступне:

Відповідно до частини 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заявами по суті справи, відповідно до частини 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, є : позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

В судовому засіданні 19.06.2025р. представник ТОВ "ПІВНІЧНИЙ ПАРКІНГ" адвокат Підлужний В.М. визнав в порядку частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, ту обставину, що про наявність підстав для відводу судді Дичко В.О. (професійна діяльність судді на посаді в органах прокуратури за чотири місяці до призначення на посаду судді) сторона відповідача дізналася 08.01.2025р. в 16 годин 00 хвилин.

В свою чергу, присутній в судовому засіданні представник ТОВ "ПІВНІЧНИЙ ПАРКІНГ" адвокат Сушко С.В. на питання головуючого : « Що завадило протягом 20 годин (16 годин 00 хвилин 19.06.2025р.) з часу, коли сторона відповідача дізналася про наявність підстав для відводу судді Дичко В.О. ( професійна діяльність судді на посаді в органах прокуратури за чотири місяці до призначення на посаду судді) підстав для його відводу, подати відвід у письмовій формі?» пояснив, що про наявність зазначених підстав для відводу судді йому стало відомо безпосередньо 09.01.2025р. після судового засідання.

Частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Вищенаведене дозволяє колегії суддів визнати вищенаведені твердження присутніх в залі судового засідання представників відповідача взаємовиключними, а відповідні доводи апеляційної скарги такими, що побудованими на концепції негативного доказу і не підтвердженими належними і допустими в розумінні статтей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів виснує, що заявлений в судовому засіданні 09.01.2025р. представником відповідача усний відвід судді Дичку В.О. від розгляду справи № 904/4141/24, який було вмотивано наявністю сумнів у неупередженості та об'єктивності судді, правомірно було вирішено судом першої інстанції шляхом відмови в задоволенні, відповідного усного клопотання представника відповідача про відвід судді Дичка В.О. від розгляду справи № 904/4141/24, про що міститься відповідне посилання в описовій частині оспорюваного рішення.

Відповідно до частин1,4 пунктів 4-6 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України:

1. У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

3. Відзив повинен містити:

4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується;

5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;

4. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Так, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач в розділі « 2.Щодо постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2011р. зазначав в тому числі про неаступне: « … 2. Щодо постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду

Відповідач звертає увагу суду на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року по справі № 2а/0470/4446/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК-Трейдинг до Управління Державного комітету України із земельних ресурсів м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, Дніпропетровської міської ради про визнання частково недійсним рішення, поновлення порушеного права.

Так, у відповідності до вищезазначеної постанови. Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановив:

• Зобов'язати Дніпропетровську міську раду при визначенні коду цільового використання земельної ділянки розміром 0,3587 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Осіння, 18, виділеної в оренду ТОВ «ПК- Трейдінг», застосувати код (УКЦВЗ) цільового використання землі як землі автомобільного транспорту.

• Зобов'язати Дніпропетровську міську раду внести зміни в п. 1.2 договору оренди від 23.07.2010 р. з ТОВ «ПК-Трейдінг» земельної ділянки розміром 0,3587 га, яка знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Осіння, 18, де вказати код (УКЦВЗ) цільового використання землі, як землі автомобільного транспорту.

• зобов'язати Управління Держкомзему м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, при визначенні грошової оцінки земельної ділянки розміром 0,3587 га, застосовувати коефіцієнт функціонального використання землі КФ-1 - землі автомобільного транспорту з 25.08.2010 р. до моменту державної реєстрації.

При цьому, варто відзначити, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року по справі № 2а/0470/4446/11 вступила в законну силу 14.02.2012р., про що свідчить відмітка на вказаній постанові.

У відповідності до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.

Наведене кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 14 КАС України, у відповідності до якої, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Разом з тим, в обґрунтування розміру грошових коштів, що підлягають стягненню за відповідача, позивач наводить розрахунки, які посилаються на нормативні грошові оцінки земельної ділянки, що були надані Дніпровською міською радою (а.с. 68 -73)

Водночас:

· у відповідності до Розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2021 р. (а.с. 73), цільове призначення земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Осіння, 18, зазначено як: « 12.11 Для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу»;

· у відповідності до Розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2022 рік (а.с. 72), цільове призначення земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Осіння, 18, зазначено як: « 12.11 Для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу»;

· у відповідності до Розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2023 рік (а.с. 71), цільове призначення земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Осіння, 18, зазначено як: « 12.11 Для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу»;

· у відповідності до Витягу № НВ-9936868942024 із технічної документами нормативної грошової оцінки земельних ділянок не вбачається цільового призначення земельної ділянки, разом з тим, судячи з попередніх розрахунків Дніпровської міської ради, нормативна грошова оцінка, поза розумним сумнівом, була сформована з урахуванням цільового призначення земельної ділянки 12.11 Для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу.

Водночас, у позовній заяві позивачем було зазначено наступне:

«Предметом вказаної позовної заяви є стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки, за звичайних умов (у разі оформлення договірних відносин, відповідачами), втім не сплачених відповідачем, що пов'язується із втратою позивачем як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів).»

За таких умов, розрахунок заборгованості мав-би проводитись з урахуванням цільового призначення «Землі автомобільного транспорту», замість «Для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу».

Додатково, у відповідності до порстанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року по справі № 2а/0470/4446/1, крім іншого було встановлено, що при визначенні функціонального використання землі Управління Держкомзему м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, як і Дніпропетровська міська рада, керуючись наказом Держкомзему України і Мінсільгосппроду України, Держкомградбуду УААН від 15.04.97 р. за № 511/2315, № 46/13 1/63/34, повинні були застосувати коефіцієнт функціонального використання землі як землі автомобільного транспорту КФ 1.

Так, у відповідності до додатку 8 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2021 р. № 1147, коефіцієнт який враховує цільове призначення земельної ділянки, для земельних ділянок з цільовим призначенням "Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства' складає 0,5.

Водночас, у відповідності до доданих до позовної заяви Розрахунків нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2021 р., 2022 р. та 2023 р. вбачається, що коефіцієнт Кф (коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки) був застосований у розмірі 2,5.

Таким чином, розрахунок заборгованості мав-би проводитись з урахуванням коефіцієнту Кф у розмірі 0,5, замість 2,5.

Таким чином, розрахунок суми коштів, що підлягають стягненню з відповідача на думку позивача є помилковим, оскільки цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:021:0006 не може бути змінено, всупереч постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року по справі № 2а/0470/4446/11, а при проведенні розрахунку мав бути використаний інший коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки з урахуванням резолютивної частини постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року по справі № 2а/0470/4446/11.

Письмове опитування Дніпровської міської ради (у порядку ст. 90 ГПК України):

1. Чи здійснювались Дніпровською міською радою заходи державного контролю, під час обстеження земельної ділянки, за результатами якого було складено Акт обстеження земельної ділянки № 09/02/24-Н від 09 лютого 2024 року?

2. Чи вручався керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВНІЧНИЙ ПАРКІНГ" наказ на проведення обстеження земельної ділянки, перед тим, як почалось обстеження земельної ділянки, за результатами якого було складено Акт обстеження земельної ділянки № 09/02/24-Н від 09 лютого 2024 року?

3. Чи повідомлялось Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІВНІЧНИЙ ПАРКІНГ" про обстеження земельної ділянки, за результатами якого було складено Акт обстеження земельної ділянки № 09/02/24-Н від 09 лютого 2024 року?

4. Чи були присутні представники Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВНІЧНИЙ ПАРКІНГ" під час обстеження земельної ділянки, за результатами якого було складено Акт обстеження земельної ділянки № 09/02/24-Н від 09 лютого 2024 року, а також, чи надавався Акт обстеження земельної ділянки № 09/02/24-Н від 09 лютого 2024 року для підписання представникам Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВНІЧНИЙ ПАРКІНГ"?

5. Чи вручалась та/або направлялась засобами поштового зв'язку Товариству з обмеженою відповідальністю "ПІВНІЧНИЙ ПАРКІНГ" (його посадовим особам) копія Акта обстеження земельної ділянки № 09/02/24-Н від 09 лютого 2024 року?

6. Чи враховувалась постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року по справі № 2а/0470/4446/11 при здійсненні Розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2021 р.. Розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2022 р. та

Розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2023 р.?

7. Чи було виконано Дніпровською міською радою постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року по справі № 2а/0470/4446/11?

8. Чи входить до компетенції Департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради представництво та захист інтересів Дніпровської міської ради в господарських судах?

Письмове опитування Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпропетровської області:

1. Чи здійснювались Дніпровською міською радою заходи державного контролю під час обстеження земельної ділянки, за результатами якого було сскладено Акт обстеження земельної ділянки № 09/02/24-Н від 09 лютого 2024 року?

2. Чи вручався керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВНІЧНИЙ ПАРКІНГ" наказ на проведення обстеження земельної ділянки перед тим, як почалось обстеження земельної ділянки, за результатами якого було складено Акт обстеження земельної ділянки № 09/02/24-Н від 09 лютого 2024 року?

4. Чи були присутні представники Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВНІЧНИЙ ПАРКІНГ" під час обстеження земельної ділянки, за результатами якого було складено Акт обстеження земельної ділянки № 09/02/24-Н 09 лютого 2024 року, а також, чи надавався Акт обстеження земельної ділянки 09/02/24-Н від 09 лютого 2024 року для підписання представникам Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВНІЧНИЙ ПАРКІНГ"?

6. Чи враховувалась постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду ві 01 червня 2011 року по справі № 2а/0470/4446/11 при здійсненні Розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2021р. Розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2022 р. та Розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2023 р.?

7. Чи входить до компетенції Департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради представництво та захист інтересів Дніпровської міської ради в господарських судах? (т.1 а.с. 219-220, 222)

Відповідно до частин 1,3 статті 166 Господарського процесуального кодексу України:

1. У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

3. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.

Заперечуючи проти вищенаведених відповідача, Дніпровська міська рада у своїй відповіді на відзив зазначила про наступне:

« … Разом з цим, звертаємо увагу, що вказане судове рішення стосувалось відносин між міською радою та ТОВ «ПК-Трейдинг», які припинені з припиненням дії договорів оренди земельної ділянки, відтак жодного відношення до ТОВ "Північний паркінг" зазначене судове рішення не має.

Поряд з цим, у матеріалах справи міститься лист Дніпровської міської ради від 26.08.2024 № 7/11-1972, яким надано копії розрахунків нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:021:0006 по вул. Осінній, 18, а також повідомлено, що станом на 01.08.2024 рішення міської ради від 06.12.20217 № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» (зі змінами) є чинним. У судовому порядку не оскаржувались довідки (розрахунки, інші документи), якими визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:021:0006. ( Т.1 а.с. 235).

Аналогічно, прокурор, в своїй відповіді на відзив зазначав про те, що : « … Щодо порядку здійснення розрахунку суми коштів, що підлягають стягненню з відповідача

Так, на думку представника відповідача розрахунок сума коштів, що підлягають стягненню з відповідача мала би проводитися з урахуванням коефіцієнта Кф у розмірі 05, який характеризує функціональне використання земельної ділянки з урахуванням резолютивної частини постанови Дніпропетровського окружного адміністративної суду від 01.06.2011 по справі №2а/0470/4446/11.

Відповідно до долученої до матеріалів справи №№904/4141/24 інформації з Державного земельного кадастру від 03.09.2024 встановлено, що земельна ділянка комунальної власності кадастровий номер: 1210100000:04:021:0006, загальною площею 0, 3587 га по вул. Осіння, 18 в м. Дніпро відноситься до категорії земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, її цільове призначення - 12.11 для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу.

У відповідності до статті 286.1 Податково кодексу України підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Встановленим видом цільового призначення земельної ділянки вважається з моменту прийняття відповідного рішення органом державної влади, органом місцевого самоврядування, власником земельної ділянки в межах повноважень, визначених законодавством, та внесення відповідних відомостей про її цільове призначення до Державного земельного кадастру.

Відсутність внесеного до Державного земельного кадастру коду виду цільового призначення земельної ділянки позбавляє можливості отримати нормативну грошову оцінку на таку земельну ділянку.

Таким чином, наразі офіційними даними про цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:021:0006, площею 0, 3587 га, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Осіння, 18 згідно відкритих даних земельного кадастру від 03.09.2024 є 12.11. для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу.

У відповідності до додатку 8 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 за №1147 відсутнє цільове призначення земельної ділянки «Землі автомобільного транспорту».

Тобто, представником відповідача, самостійно, на власний розсуд визначено цільове призначення земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:04:021:0006, площею 0, 3587 га як - 12.04 «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства».

Щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави у справі (т. 2 а.с. 8-9).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що ані Дніпровська міська рада, ані прокурор не оспорювали набрання чинності постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року по справі № 2а/0470/4446/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК-Трейдинг до Управління Державного комітету України із земельних ресурсів м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, Дніпропетровської міської ради про визнання частково недійсним рішення, поновлення порушеного права і не надали доказів виконання зазначеного рішення.

При цьому відповідні твердження прокурора та Дніпровської міської ради про те, що обставини, встановлені постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року по справі № 2а/0470/4446/11 не можуть бути враховані як такі, що носять преюдиційний характер при розгляді даної справи через те, що Відповідач не був учасником зазначеної справи, відхиляються колегією суддів з огляду на те, що предметом позовних вимог у справі № 2а/0470/4446/11 було зовоб'язання Дніпропетровської міської ради при визначенні коду цільового використання земельної ділянки розміром 0,3587 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Осіння, 18 застосувати код (УКЦВЗ) цільового використання землі як землі автомобільного транспорту та , відповідно, управління Держкомзему м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, при визначенні грошової оцінки земельної ділянки розміром 0,3587 га, застосовувати коефіцієнт функціонального використання землі КФ-1 - землі автомобільного транспорту з 25.08.2010 р. до моменту державної реєстрації і у прокурора та Дніпровської міської ради відсутні заперечення проти того, що земельна ділянка розміром 0,3587 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Осіння, 18, є саме тією земельною ділянкою площею 0,3587 га з кадастровим номером 1210100000:04:021:0006 за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Осіння, 18, стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 1 545 500,60 грн за використання якої становить предмет позовних вимог у даній справі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 року № 821 було затверджено Зміни, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України (далі за текстом - Зміни), до складу яких відноситься і Додаток 58 “Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила їх застосування», де у підпункті 9 пункту 3 Розділу I прямо зазначено наступне:

«Відповідність кодів цільового призначення, присвоєних згідно з УКЦВЗ, певним кодам Класифікатора наведено у додатку 59 до Порядку.»

Додатком 59 до Порядку, який міститься у Змінах є Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, згідно з яким, код УКЦВЗ 3.2.2 відповідає коду цільового призначення 12.04 - Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Відповідно до секції « 12 Землі транспорту» додатку 8 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2021 р. № 1147, коефіцієнт який враховує цільове призначення земельної ділянки, для земельних ділянок з цільовим призначенням “12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства» становить 0,5.

Відповідно до частни 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки ані прокурор, ані Дніпровська міська рада не надали належних і допустимих в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року по справі № 2а/0470/4446/11 і не скористалися своїм правом надати свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень у формі питань, а позовні вимоги грунтуються на Розрахунку нормативно грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:021:0006, площею 0, 3587 га, в якій цільовим призначенням земельної ділянки визначено « 12.11 Для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу» і застосовано відповідних коефіцієнт 2.5, колегія суддів виснує, що Дніпропетровська міська рада та Управління Держкомзему м. Дніпропетровська Дніпропетровської області не виконали постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року по справі № 2а/0470/4446/11 і позбавлені в межах цієї справи заперечувати відповідну обставину в силу вимог частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідні доводи прокурора : « … Щодо письмового опитування учасників справи необхідно зазначити, що …

… Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Поряд з тим, з аналізу положень статей 67 ГПК України «Особи, які не можуть бути допитані як свідки» та статей 68 ГПК України «Відмова свідка від давання показань на вимогу суду» вбачається, що в порядку ст. 90 ГПК України передбачено опитування таких учасників справи як свідок.

Так, свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи (ч. 1 ст. 66 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, прокурор не належить до кола учасників справи, стосовно яких представник відповідача має право заявити клопотання про письмове опитування.

При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 931/322/23, прокурор здійснює конституційне представництво і в жодному випадку не є представником особи, учасника справи, а тому на нього не можуть поширюватися процесуальні права та обов'язки учасника справи.

З огляду на зазначене, судом обгрунтовано відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача про зобов'язання надати відповіді на письмове опитування відповідача у порядку ст. 90 ГПК України…

… до спірної земельної ділянки має застосовуватись цільове використання землі як «землі автомобільного транспорту», а не «інша комерційна діяльність», що має значення для визначення розміру орендної плати.

Разом з цим, скаржником залишено поза увагою, що ТОВ «Північний паркінг» з 08.04.2021 є власником автостоянки на вул. Осіння, 18 у м. Дніпро, яка розташована на земельній ділянці площею 0,3587 га, кадастровий номер 1210100000:04:021:0006.

При цьому, згідно з відомостями Державного земельного кадастру вказана земельна ділянка має категорію: «Землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення», цільове призначення: « 12.11 Для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу», вид використання: «По фактичному розміщенню автостоянки».

При цьому, необхідно зазначити, що відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України…

… З урахуванням викладеного, цільове призначення та вид використання земельної ділянки, визначений у Державному земельному кадастрі відповідає її фактичному використанню ТОВ «Північний паркінг».

Таким чином, відомості Державного земельного кадастру про земельну ділянку, використані під час здійснення розрахунку розміру безпідставно збережених коштів відповідають вимогам діючого законодавства…» відхиляються колегією суддів як такі, що побудовані прокурором на концепції негативного доказу і помилковому ототожнені прокурором себе особою, яка звільнена від обов'язку доводи свою позицію в суді в порядку змагальності, як фундаментального принципу господарського судочинства і є проявом неформальної логічної помилки «Argumentum ad hominem» («argumentum ad personam»), яка, відповідно, полягає у спробі спростувати аргумент посиланням на характер, мотив або інший атрибут особи, що приводить аргумент, або особи, пов'язаної з аргументом, замість посилання на неспроможність самого аргументу, об'єктивні факти або логічні міркування.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

На підставі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 «Право користування землею» Земельного кодексу України реалізуються через право постійного користування або право оренди.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Північний паркінг» права власності на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Верховний Суд, розглядаючи спори в аналогічних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на жилий будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в п. 38 постанови від 22.06.2021 у справі №200/606/18 звернула увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.

Ураховуючи вищевикладене, власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 66 постанови Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об'єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Таким чином, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18.

Відповідачем не оспорюється правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи в частині того, що за відповідачем з 08.04.2021 зареєстрована на праві власності автостоянка (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1777514612101), що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Осіння, 18. При цьому в період часу з 20.09.2021 до 20.09.2024 між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Північний паркінг» не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:021:0006.

Відповідач, як власник автостоянки, в зазначений період часу користувався вказаною земельною ділянкою, на якій розташоване згадане нерухоме майно, за відсутності оформленого на підставі вимог чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи за користування нею грошові кошти.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив таку правову позицію: у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (п. 7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, п. 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а її розмір визначається на підставі рішень органів місцевого самоврядування (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14, абз. 1 п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України).

Отже, відповідач, не сплачуючи в період з 20.09.2021 до 20.09.2024 плату за використання земельної ділянки площею 0,3587 га, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належні йому грошові кошти.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги, викладені в розділі « 3.2. Щодо акта обстеження земельної ділянки», як такі, що не можуть бути самостійною підставою для звільнення відповідача від сплати безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки площею 0,3587 га з кадастровим номером 12101200000:04:021:0006 і носять характер логічної хиби «non causa pro causa» - фальшива причина, яка полягає в помилковому прийнятті чогось як причини певної події, що насправді не є її причиною.

Враховуючи вищенаведені висновки колегії суддів щодо необхідності застосування у спірних правовідносинах норми секції « 12 Землі транспорту» додатку 8 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2021 р. № 1147, коефіцієнт який враховує цільове призначення земельної ділянки, для земельних ділянок з цільовим призначенням “12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства» в частині визначення коефіцієнту 0,5.

Оскільки Прокурором та Дніпровською міською радою не оспорюється правильність висновків суду першої інстанції, який помилково використовуючи коефіцієнт 2,5 замість 0,5 дійшов висновку, що «…за період з 20.09.2021 до 20.09.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Північний паркінг» не сплачено 1 544 374,47 грн (119 765,30 грн + 471429,08грн + 542 143,44 грн + 411 036,65 грн), колегія суддів із застосуванням коефіцієнту 0.5 доходить до висновку про наявність підстав для стягнення 1/5 від задоволених судом першої інстанції 1 544 374,47 грн суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки площею 0,3587 га з кадастровим номером 12101200000:04:021:0006 за період з 20.09.2021 до 20.09.2024 року, що відповідно становить 308 874,85 грн.

Доводи апеляційної скарги, викладені в її розділі « 5. Щодо відсутності у оскаржуваному рішенні відповіді на основні доводи відповідача» приймаються до уваги колегією суддів з урахуванням вищенаведених висновків.

Доводи апеляційної скарги в розділі « 4. Щодо відсутності підстав для звернення прокурора до суду у цій справі» апеляційної скарги відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (п. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України).

За положеннями ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави; нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.

Так, першим із вказаних елементів є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Ключовим для застосування норм ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та визначення згаданого елемента є поняття «інтерес держави».

У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з п. 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам- учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Росії», заява № 42454/02, п. 35).

Безкоштовне користування земельною ділянкою комунальної форми власності явно порушує інтереси держави в особі Дніпровської територіальної громади, оскільки міський бюджет за період з 20.09.2021 до 20.09.2024 недоотримав понад 1,5 млн грн.

Так, орендна плата за землю є вагомим джерелом доходів місцевих бюджетів та є другим за обсягом джерелом надходжень доходів після податку на доходи фізичних осіб.

На сьогоднішній день велика увага приділяється питанням фінансової децентралізації та важливості збільшення фінансової достатності місцевих бюджетів для розширення їх можливостей щодо фінансування покладених на них функцій та задач.

Як відомо, економічна природа земельного оподаткування реалізується у разі виконання таких функцій: стимулювання раціонального використання землі (стимулююча функція); вирівнювання умов господарювання для підприємств, що функціонують у різних умовах (регулююча функція); акумулювання коштів на фінансування землеохоронних потреб і розвитку соціальної інфраструктури територіальних громад.

Плата за землю та орендна плата як його складова в Україні є важливим джерелом наповнення місцевих бюджетів. При цьому, недостатні обсяги надходження плати за землю до місцевих бюджетів не дозволяють фінансувати з місцевих бюджетів важливі видатки, у тому числі землеохоронні заходи.

Враховуючи складну економічну ситуацію в умовах воєнного стану питання повноти та своєчасності внесення до бюджету плати за використання земельних ділянок є особливо актуальним.

За приписами Конституції України земля, яка знаходиться в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу.

Від імені Українського народу, відповідно до ч. 1 ст. 13 Основного Закону, права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України та законами України.

Ураховуючи те, що земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування реалізують права власника від імені народу, в тому числі тоді, коли приймають рішення про розпорядження землями державної чи комунальної власності, правовідносини, пов'язані з використанням земель державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес.

Недоотримання коштів у розмірі суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і, як наслідок, до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету. Ненадходження до місцевих бюджетів орендної плати порушує визначальні матеріальні потреби держави, суспільства, територіальних громад, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи держави, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних бюджетних видатків.

Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв'язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування порушуються й інтереси держави в цілому.

Фактом не отримання коштів від орендної плати за спірну земельну ділянку місцевим бюджетом порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Дніпра, як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.

Територіальна громада міста Дніпра відповідно до статті 13 Конституції України є власником землі та інших природних ресурсів, а безкоштовне користування спірною земельною ділянкою призводить до втраченої можливості отримувати плату за землю, порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів з максимально вигідним економічним результатом.

Таким чином, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про стягнення безпідставно збережених коштів у якості орендної плати, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Другим елементом, який становить невід'ємну частину підстав представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також його відсутність.

Отже, при визначенні вказаного елемента підлягає з'ясуванню питання наявності уповноваженого органу та вжиття ним заходів із захисту порушених інтересів.

Згідно із ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Таким чином, з огляду на зазначену норму закону, прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст.ст. 3, 8).

Крім того, з урахуванням ст.ст. 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве

самоврядування в Україні», орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно- територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України (ст. 140 Конституції України).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 142 Конституції України, статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.

Положення статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» встановлюють, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин згідно зі ст.ст. 12, 83, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Ураховуючи викладене, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Дніпровська міська рада, як розпорядник земельних ділянок комунальної власності на території міста Дніпра, суб'єкт, уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста Дніпра, та зобов'язана здійснювати захист комунальних майнових прав.

Доводи щодо бездіяльності уповноваженого органу. Додержання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4- рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме, подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18 викладено правову позицію про те, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

З огляду на викладене у прокурора виникло не тільки право, але й обов'язок відреагувати на існуючий факт порушення інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із цим позовом.

Порушення інтересів держави у даному випадку полягає у невиконанні відповідачем вимог земельного законодавства, що призводить до безоплатного користування ним комунальною земельною ділянкою площею 0,3587 га з кадастровим номером 1210100000:04:021:0006 по вул. Осіння, 18 в м. Дніпро та збереження без достатньої правової підстави за рахунок власника землі (територіальної громади міста Дніпра) коштів у розмірі 1 545 500,60 грн, які відповідач повинен сплатити за користування землею.

Оскільки Дніпровська міська рада, як орган місцевого самоврядування, свідомо не здійснює захист інтересів держави щодо стягнення з ТОВ «Північний паркінг» коштів за користування земельною ділянкою площею 0,3587 га з кадастровим номером 1210100000:04:021:0006, хоча усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але не здійснює належним чином захист інтересів держави, прокурор звернувся до суду із цим позовом.

Так, в поданій у позовній заяві зазначено, що прокуратурою до подання позову здійснено попередні листування з Дніпровською міською радою (від 05.02.2024 № 52- 1059вих-24, від 04.07.2024 №52-6069вих-24), в яких повідомляла про порушення вимог земельного законодавства при використанні спірної земельної ділянки комунальної власності, однак жодних належних заходів цивільно-правового характеру Дніпровською міською радою до цього часу не вжито, що свідчить про неналежне здійснення Дніпровською міською радою своїх повноважень по захисту державних інтересів.

Водночас, з листів Дніпровської міської ради від 21.03.2024 №7/11-315, від 31.07.2024 №7/11-1704, вбачається, що Дніпровською міською радою не вчинялись заходи цивільно-правового характеру щодо захисту інтересів держави, що свідчить про бездіяльність органу місцевого самоврядування. Тобто, уповноважений орган в особі міської ради, будучи обізнаним про недоотриманння орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності без відповідного договору оренди та його державної реєстрації, за наявних повідомлень, не вжив достатніх заходів, у тому числі в судовому порядку, на поновлення інтересів територіальної громади.

Таким чином, Лівобережна окружна прокуратура міста Дніпра звернулася із цим позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради як власника землі та отримувача плати за користування земельними ділянками комунальної форми власності на території м. Дніпра.

У постанові від 10.08.2021 у справі №923/833/20 Касаційним господарським судом наголошено, що суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов'язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази щодо обставин, які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Варто зазначити, що дійсно інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 по справі №923/833/20, від 20.07.2021 у справі №908/2153/20.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та в постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №904/71/19, від 14.01.2021 у справі 911/1137/19, від 13.01,2021 у справі №918/388/19, від 12.01.2021 у справі № 922/526/19, від 10.08.2021 у справі №923/833/20, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20, наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 наведено правовий висновок, зокрема, про те, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Крім того, є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Таким чином, зазначене свідчить про нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку.

Враховуючи, що вказані інтереси до цього часу залишаються незахищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Дніпровської міської ради.

Позовні вимоги прокурора в інтересах держави у даній справі не порушують ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод з огляду на наступне.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.112000, «Булвес АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки «пропорційності», як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання поновлення інтересів держави у даних правовідносинах, полягають у забезпеченні правомірного режиму платного користування комунальними землями та належної реєстрації такого права, дотримання основ державної діяльності у сфері економічних, організаційно-правових заходів щодо ефективного використання основного багатства країни - землі, забезпечення рівності усіх перед законом, у тому числі в частині дотримання порядку набуття у користування земельних ділянок комунальної власності, поновлення прав територіальної громади та припинення безоплатного використання і незаконного збагачення окремих суб'єктів господарювання.

Слід наголосити, що з огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Оскільки підстави для представництва інтересів держави були встановлені, Лівобережної окружною прокуратурою міста Дніпра, на виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомлено Дніпровську міську раду про звернення з цим позовом до суду листом від 09.09.2024 за №52-7947вих-24.

Отже, прокурором належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Дніпровської міської ради у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, прокурора та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові та прокурору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсах, а доводи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню

Оскільки розглядаючи справу, місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах, а саме положення секції « 12 Землі транспорту» додатку 8 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2021 р. № 1147, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2025 у справі №904/4141/24 підлягає зміні, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Північний паркінг» на нього, відповідно, підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат:

Відповідно до підпунктів “б», “в» пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з резолютивної частини із зазначенням:

б) нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення;

в) розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції;

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 5559,75 грн. підлягають стягненню з Дніпропетровської обласної прокуратури.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Північний паркінг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2025 у справі №904/4141/24 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2025 у справі №904/4141/24 - змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Північний паркінг» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Осіння, буд. 18, код ЄДРПОУ 44159956) на користь Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514) безпідставно збережені кошти в сумі 308 874,85 грн за використання земельної ділянки площею 0,3587 га з кадастровим номером 12101200000:04:021:0006 за період з 20.09.2021 до 20.09.2024 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Північний паркінг» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Осіння, буд. 18, код ЄДРПОУ 44159956) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, буд. 38, код ЄДРПОУ 02909938) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 3 706,50 грн.

Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, буд. 38, код ЄДРПОУ 02909938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Північний паркінг» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Осіння, буд. 18, код ЄДРПОУ 44159956) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 5 559,75 грн.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази по справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями Дармін М.О., Чус О.В. 07.08.2025, суддею Чередко А.Є. _____________.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя А.Є. Чередко

Суддя О.В. Чус

Попередній документ

129848551

Наступний документ

129848554

Інформація про рішення:

№ рішення:	129848553
№ справи:	904/4141/24
Дата рішення:	19.06.2025
Дата публікації:	03.09.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Центральний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (18.11.2025)
Дата надходження:	30.10.2025
Предмет позову:	стягнення 308 874,85 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

08.10.2024 14:30	Господарський суд Дніпропетровської області
05.11.2024 14:30	Господарський суд Дніпропетровської області
19.11.2024 14:30	Господарський суд Дніпропетровської області
03.12.2024 12:30	Господарський суд Дніпропетровської області
19.12.2024 10:00	Господарський суд Дніпропетровської області
09.01.2025 12:30	Господарський суд Дніпропетровської області
10.06.2025 15:00	Центральний апеляційний господарський суд
19.06.2025 09:30	Центральний апеляційний господарський суд
18.11.2025 14:30	Господарський суд Дніпропетровської області