07.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4210/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.
секретар судового засідання: Абадей М.О.
представники сторін:
від відповідача: Михайлова Н.М., представник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2024 року у справі №904/4210/24 (суддя Ніколенко М.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТГ Солар 1", м. Жовті Води, Дніпропетровська область
про стягнення збитків у розмірі 504 722,05 грн,-
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТГ Солар 1" про стягнення збитків у розмірі 504 722,05 грн.
В обгрунтування позову позивач зазначав, що внаслідок порушення ТОВ "ЕТГ Солар 1" норм податкового законодавства з податку на додану вартість (не реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних) при здійсненні господарських операцій з надання послуг із зменшення навантаження в рамках дії укладеного сторонами договору, позивачем понаднормово сплачено до бюджету платежі з податку на додану вартість в розмірі 504 722,05 грн, які позивач позбавлений права віднести до податкового кредиту, внаслідок чого НЕК "Укренерго" завдано збитків у зазначеному розмірі.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2024 року у цій справі у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що:
- за результатами розрахункового місяця - березень 2022 року відповідачем 31.03.2022 року було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на загальну вартість послуг 3 022 927,36 грн., з яких 503 821,23 грн. ПДВ.;
- станом на момент виникнення спірних відносин відповідач був зобов'язаний зареєструвати податкову накладну, складену за результатами розрахункового місяця, за правилом "першої події" - у строк до 15.04.2022 включно;
- в подальшому, за ініціативою позивача, сторонами було зроблено перерахунок загальної вартості наданих послуг вже після реєстрації вищевказаної податкової накладної; за наслідками такого перерахунку сторонами було погоджено та підписано іншу редакцію акту приймання - передачі наданих послуг за березень 2022 року від 31.03.2022 року на загальну суму 3 028 332,31 грн., з яких 504 722,05 грн. ПДВ.;
- 18.08.2022 року (тобто, у строки, визначені пунктом 192.1. Податкового кодексу України) відповідач зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування до податкової накладної від 31.03.2022 року і скорегував загальну вартість послуг, наданих за актом приймання - передачі наданих послуг від 31.03.2022 року, вказав правильну суму ПДВ - 504 722,05 грн.;
- позивач мав можливість скористатися податковим кредитом за спірною господарською операцією, зменшити свої податкові зобов'язання на суму ПДВ 504 722,05 грн. у наступному податковому періоді після реєстрації відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних з розрахунком коригування від 18.08.2022 року до податкової накладної від 31.03.2022 року;
- подальше корегування платником ПДВ сум, вказаних у податковій накладній, не позбавляє його контрагента права на податковий кредит.
Суд дійшов висновку, що відповідачем не було порушено термінів реєстрації спірної податкової накладної та розрахунку коригування до неї в ЄРПН, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що після реєстрації відповідачем в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної позивач звертався до податкових органів за отриманням податкового кредиту на суму ПДВ 504 722,05 грн.
За таких обставин суд вважав, що відсутні протиправна поведінка відповідача та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, що виключає можливість покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує, що судом під час розгляду справи не встановлено, у який саме строк відповідно до умов договору про надання послуги зі зменшення навантаження № 0956-15011 від 31.03.2021 року, оператор системи передачі (НЕК "Укренерго"/ позивач) має підписати акти наданих послуг та повернути ППВДЕ підписаний зі своєї сторони акт. Судом першої інстанції також не встановлено під час розгляду справи і у який саме строк позивач мав направити відповідачу відмову від його підписання.
Апелянт зазначає, що НЕК "Укренерго" в усній формі в телефонному режимі (не забороненій п.3.4 договору) повідомлено відповідачу про відмову від підписання актів та надано зауваження, які мають бути усунені.
Скаржник вважає помилковими висновки суду про те, що відповідач був зобов'язаний зареєструвати податкову накладну від 31.03.2022 року № 4 до 15.04.2022 року, оскільки Єдиний реєстр податкових накладних не функціонував з 24.02.2022 року по 26.05.2022 року і тільки з 27.05.2022 року з'явилась можливість реєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних. При цьому, платникам податків було встановлено обов'язок зареєструвати всі податкові накладні та розрахунки коригування з лютого по травень 2022 рік, які були не зареєстрованими внаслідок неробочого періоду ЄРПН.
На переконання скаржника, відповідачем неправильно виправлено допущену помилку шляхом реєстрації в ЄРПН складання безпідставного розрахунку коригування від 18.08.2022 року №1 до податкової накладної від 31.03.2022 року №4, оскільки обов'язком відповідача було скласти та зареєструвати в ЄРПН правильну податкову накладну від 31.03.2022 року на загальну суму 3 028 332, 31 грн (в т. ч. ПДВ - 504 722,05 грн), а на дату виявлення помилки скласти розрахунок коригування кількісних і вартісних показників на виведення в нуль показників податкової накладної від 31.03.2022 року №4.
Відповідач, склавши розрахунок коригування від 18.08.2022 року №1 до податкової накладної від 31.03.2022 року №4, не маючи жодного документа, дата складання якого "18.08.2022 року", порушив вимоги ПКУ.
За доводами апелянта, між діями відповідача, які полягали у не реєстрації податкової накладної в ЄРПН та реєстрації безпідставного розрахунку коригування та в позбавленні позивача права на податковий кредит, існує прямий причинно - наслідковий зв'язок. Позивачем сплачено до бюджету платежі з податку на додану вартість в розмірі 504 722,05 грн, які позивач позбавлений права віднести до податкового кредиту, внаслідок чого НЕК "Укренерго" завдано збитків у зазначеному розмірі. Сам факт реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на який посилається відповідач, не може бути самодостатньою підставою для використання податкового кредиту позивачем, так як відповідачем не дотримано ст.187 ПКУ.
Відповідач згідно відзиву просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування зазначає, що у повній відповідності з умовами укладеного договору, 25.04.2022 року о 15.09. відповідачем було направлено на електронну пошту позивача акт приймання-передачі послуги із зменшення навантаження, рахунок на оплату послуги із зменшення навантаження та розрахунок обсягу не відпущеної електричної енергії ППВДЕ за березень 2022 року.
Згідно з актом кількість наданої послуги - 640 945 кВт на загальну суму 3 022 927,36 грн, в тому числі ПДВ 503 821,23 грн.
При цьому, жодних зауважень чи відмови у підписанні акту на адресу відповідача не надходило, таким чином, відповідно до пункту 3.9. договору, акт вважається підписаним сторонами.
Відповідач звертає увагу, що в матеріалах справи знаходиться скриншот переписки між позивачем та відповідачем. Так, 25.04.2022 року відповідач надіслав позивачу акти за березень, цей же лист був повторно пересланий 18.06.2022 року. І лише об 11.02. 08.08.2022 року відповідач повідомив про недовідпуск обсягу 642 091 кВт. Після цього того ж дня о 13.21. проінформував про недовідпуск 640 945 кВт, зазначивши, що раніше погоджений обсяг є невірним, - тобто саме той обсяг, який був зазначений у акті, надісланому відповідачем 25.04.2022 року.
Відповідач наголошує, що ним було подано податкову накладну у терміни, визначені законодавством, виходячи із наявних документів - акту, що був узгоджений сторонами та який не був відхилений позивачем. Зміна кількості наданої послуги після завершення строку реєстрації податкових накладних відбулася за ініціативи позивача, аналогічно, за ініціативи позивача він не скористався податковим кредитом.
Разом з цим, відповідачем своєчасно було зареєстровано розрахунок коригування на змінену суму.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя -доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г.
Ухвалою суду від 20.02.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 30.06.2025 року на 10:20 год.
Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2025 року призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі № 904/4210/24 (42385) у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Паруснікова Ю.Б. та визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: головуючий суддя -доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Чередко А.Є.
У судовому засіданні 30.06.2025 року оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомлено, що вступну та резолютивну частини постанови по справі буде оголошено в судовому засіданні, яке відбудеться 07.07.2025 року.
Позивач участь свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 07.07.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі - ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕТГ Солар 1" (надалі - ППВДЕ) було укладено договір про надання послуги зі зменшення навантаження, який у ППВДЕ обліковується за реквізитами № 0956-15011 від 31.03.2021 року (надалі - договір).
Згідно з п. 1.1. договору, за цим договором ППВДЕ зобов'язується надавати послуги зі зменшення навантаження ППВДЕ (наділ - послуга) для забезпечення операційної безпеки відповідно до умов чинного законодавства, цього договору та Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2019 року № 307 (надалі - Правила ринку).
Пунктом 1.3 договору визначено, що за цим договором ППВДЕ надає ОСП послугу зі зменшення навантаження, шляхом виконання диспетчерської команди на зменшення навантаження, а ОСП оплачує таку послугу у розмірах, порядку та у строки, визначені цим договором.
Відповідно до п. 3.3. договору, за підсумками місяця ППВДЕ на основі даних, сформованих у СКО за відповідний розрахунковий період, складає та направляє ОСП протягом 7 календарних днів після закінчення розрахункового періоду 2 примірники підписаного зі своєї сторони акта приймання - передачі послуги зі зменшення навантаження (надалі - акт наданих послуг), рахунок на сплату послуги зі зменшення навантаження та розрахунок обсягу не відпущеної електричної енергії ППВДЕ в результаті виконання команди диспетчера на зменшення навантаження, що є додатком до акта наданих послуг.
За результатами розрахункового місяця - березень 2022 року відповідач склав та направив позивачу акт приймання - передачі наданих послуг від 31.03.2022 року на загальну суму 3 022 927,36 грн, з яких 503 821,23 грн ПДВ, що не заперечується сторонами цієї справи.
У відповідності до п. 3.4 договору, у разі відсутності зауважень до оформленого розрахунку не відпущеної електричної енергії та акта наданих послуг ОСП повертає ППВДЕ один примірник підписаного зі своєї сторони акта наданих послуг або направляє відмову від його підписання з відповідними зауваженнями, що мають бути усунені.
Пунктом 3.9 договору встановлено, що у разі несвоєчасного повернення сторонами відповідних направлених актів такі акти вважаються підписаними стороною-одержувачем у запропонованій редакції.
Матеріали справи не містять доказів, що позивачем було повернуто відповідачу підписаний екземпляр акту приймання - передачі на суму 3 022 927,36 грн, як і не містять доказів надання заперечень чи зауважень до такого акту.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що на підставі п. 3.9 договору, акт приймання - передачі наданих послуг від 31.03.2022 року на загальну суму 3 022 927,36 грн, з яких 503 821,23 грн. ПДВ, вважається підписаним позивачем.
Посилання скаржника на повідомлення відповідача в усному порядку про наявність заперечень по акту, не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Також є необґрунтованими доводи скаржника щодо не встановлення умовами договору строку, в який оператор системи передачі має підписати акти наданих послуг та повернути ППВДЕ підписаний зі своєї сторони акт, оскільки договором визначено, що такі акти повертаються ППВДЕ у разі відсутності зауважень, або відмови у їх підписанні, чого позивачем до моменту реєстрації податкової накладної так і не було зроблено.
При цьому, умовами договору також встановлено, що у разі несвоєчасного повернення сторонами відповідних направлених актів такі акти вважаються підписаними стороною-одержувачем у запропонованій редакції.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частиною першої статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов'язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 року у справі № 925/556/21.
Відповідно до підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України 9 далі -ПК України) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
3а змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 цього Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені і нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів і послуг; дата отримання платником податку товарів і послуг.
За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів і послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними і розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/ розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні і розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів послуг платник податку - продавець товарів послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН покупцем послуг, отже з огляду на положення статті 201 ПК України саме на відповідача покладено обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та / або розрахунки коригування до таких податкових накладних.
Встановлено судом, що за результатами розрахункового місяця - березень 2022 року відповідачем 31.03.2022 року було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на загальну вартість послуг 3 022 927,36 грн., з яких 503 821,23 грн. ПДВ.
Відповідно до пункту 187.1. ПК України, якою станом на березень 2022 року встановлювались строки виникнення податкових зобов'язань постачальників товарів/послуг на ринку електричної енергії, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Таким чином, на момент виникнення спірних відносин, відповідач був зобов'язаний зареєструвати податкову накладну, складену за результатами розрахункового місяця, за правилом "першої події" - у строк до 15.04.2022 року включно.
Отже, реєструючи податкову накладну від 31.03.2024 року на суму 3 022 927,36 грн, відповідач діяв у відповідності до положень договору та чинного законодавства.
З приводу посилань скаржника на те, що Єдиний реєстр податкових накладних не функціонував з 24.02.2022 року по 26.05.2022 року, а з 27.05.2022 року у відповідача виник обов'язок реєстрації податкових накладних, колегія суддів зазначає, що на момент реєстрації податкової накладної від 31.03.2022 року на суму 3 022 927, 36 грн корегування до акту сторонами не вносились, відповідно, у відповідача були відсутні підстави реєстрації податкової накладної на суму 504 722, 05 грн.
В подальшому, за ініціативою позивача, сторонами було зроблено перерахунок загальної вартості наданих послуг вже після реєстрації вищевказаної податкової накладної. За наслідками такого перерахунку сторонами було погоджено та підписано іншу редакцію акту приймання - передачі наданих послуг за березень 2022 року від 31.03.2022 року на загальну суму 3 028 332,31 грн, з яких 504 722,05 грн. ПДВ.
Колегія суддів звертає увагу, що помилка в реквізитах податкової накладної не є нездоланною перешкодою для одержання покупцем податкового кредиту.
Статтею 192 ПК України встановлений порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту. Зокрема, відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
При цьому відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Отже, за умови розумної і добросовісної поведінки покупця і продавця помилка в реквізитах податкової накладної може і має бути виправлена.
Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. За висновками Великої Палати Верховного Суду зазначений принцип включає, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі № 910/719/19 (провадження № 12-18гс20, пункт 6.20)). Сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20, пункт 37)).
Отже, якщо покупець не включив до податкового кредиту відповідну суму ПДВ на підставі зареєстрованої податкової накладної продавця через помилки в ній, які є перешкодою для такого включення, то покупець, проявляючи розумну дбайливість та враховуючи інтереси, зокрема, іншої сторони, має своєчасно повідомити про помилку продавця. Останній, своєю чергою, дізнавшись про допущену помилку, має невідкладно скласти і зареєструвати розрахунок коригування до податкової накладної, не пов'язаний із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
Якщо ж покупець не включив до податкового кредиту відповідну суму ПДВ на підставі зареєстрованої податкової накладної продавця через помилки в ній, які є перешкодою для такого включення, і не повідомив своєчасно про помилку продавця, внаслідок чого покупець втратив право на податковий кредит, то слід вважати, що він зазнав збитків внаслідок власної бездіяльності, а тому такі збитки не можуть бути стягнуті з продавця.
Навденої правової позиції дотримується Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 року по справі № 926/3347/22.
Як свідчать матеріали справи, після підписання сторонами нового примірника акту приймання-передачі наданих послуг, відповідач, 18.08.2022 року (тобто, у строки, визначені пунктом 192.1. ПК України) зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування до податкової накладної від 31.03.2022 року. У цьому розрахунку відповідач скорегував загальну вартість послуг, наданих за актом приймання - передачі наданих послуг від 31.03.2022 року, та вказав правильну суму ПДВ - 504 722,05 грн.
Отже, подальше корегування платником ПДВ сум, вказаних у податковій накладній, не позбавляє його контрагента права на податковий кредит.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що позивач мав можливість скористатися податковим кредитом за спірною господарською операцією, зменшити свої податкові зобов'язання на суму ПДВ 504 722,05 грн у наступному податковому періоді після реєстрації відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних з розрахунком коригування від 18.08.2022 року до податкової накладної від 31.03.2022 року.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Судом першої інстанції не було встановлено обставин порушення відповідачем термінів реєстрації спірної податкової накладної та розрахунку коригування до неї в ЄРПН, відповідно заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 504 722,05 грн відхилено вірно.
З урахуванням фактичних обставин справи, підтверджених відповідними доказами, з огляду на норми законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У цій справі, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення. Тому колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2024 року у справі №904/4210/24 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Постанова складена у повному обсязі 04.08.2025 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя А.Є. Чередко