вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" червня 2025 р. Справа№ 910/6386/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Сибіги О.М.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінська О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 25.06.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2025
у справі № 910/6386/25(суддя -Нечай О.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачного Бон Апетит" про забезпечення позову
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачного Бон Апетит"
до Київської міської ради
про визнання договору укладеним,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачного Бон Апетит" про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Київській міській раді її виконавчому органу та структурним підрозділам, комунальним підприємствам, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії спрямовані на примусове переміщення (демонтаж) майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Смачного Бон Апетит" та розташоване на земельній ділянці площею 0,6015 га з кадастровим номером 80000000000:72:077:0016, за адресою: м. Київ, вул. Вокзальна 1 (Шевченківський район).
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 27.05.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі № 910/6386/25, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 про забезпечення позову у справі № 910/6386/25 та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачного Бон Апетит" про забезпечення позову.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що обраний спосіб забезпечення позову жодним чином не пов'язаний з існуванням спору в межах даної справи, оскільки ПРЕДМЕТОМ СПОРУ є укладання договору щодо об'єкту нерухомого майна - земельної ділянки, а забезпечення позову стосується, в тому числі, об'єктів благоустрою - тимчасових споруд, малих архітектурних форм, які не є такими, що нерозривно пов'язані із земельною ділянкою. Таким чином невжиття заходів забезпечення позову у формі заборони вчинення певних дій не могло ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, що вказує на незаконність ухвали суду першої інстанції в силу приписів ч. 2 ст. 137 ГПК України.
Апелянт вказує, що об'єкти благоустрою, щодо яких винесені приписи № 202514535, № 202514536, №202514537, 202514538 не є такими, що нерозривно пов'язані із земельною ділянкою, на якій вони розміщені, а отже і не стосуються предмету спору. А відтак, їх можливий демонтаж жодним чином не вплине на можливість виконання судового рішення за результатами розгляду справи по суті.
Скаржник зазначає, що сам по собі можливий демонтаж тимчасових споруд у зв'язку з не виконанням позивачем вимог приписів жодним чином не стосується предмету спору. Більше того, демонтоване майно підлягає поверненню у порядку і за умов, передбаченому Правилами. Отже, заходи щодо демонтажу жодним чином не можуть вплинути на права та обов'язки Позивача, яких він може набути за результатами розгляду справи по суті.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі № 910/6386/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі № 910/6386/25. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 25.06.2025.
17.06.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачного Бон Апетит" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який вмотивовано тим, що з огляду на відсутність вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника, він не є суб'єктом оскарження в розумінні статті 254 Господарського процесуального кодексу України, тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано має право закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаржника на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Відзив вмотивовано тим, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Київській міській раді, її виконавчому органу та структурним підрозділам, комунальним підприємствам, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії спрямовані на примусове переміщення (демонтаж) майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Смачного Бон Апетит" та розташоване на земельній ділянці площею 0.6015 га з кадастровим номером 80000000000:72:077:0016, за адресою: м. Київ, вул. Вокзальна 1 (Шевченківський район), стане неможливим ефективний захист прав позивача як потенційного орендаря та власника майна, розміщеного на спірній земельній ділянці.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Смачного Бон Апетит" вказує, що з метою ефективного відновлення порушеного права Позивача, та з урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях Відповідача та/або Скаржника як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження Відповідача та/або інших осіб.
У судове засідання, що відбулось 25.06.2025 з'явились представники скаржника, позивача, відповідача надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Смачного Бон Апетит" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради (далі - відповідач), у якій просить суд визнати укладеним Договір про поновлення та внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 23.08.2006 №91-6-00578, в запропонованій редакції відповідно до прохальної частини позовної заяви.
Одночасно із пред'явленням позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Смачного Бон Апетит" подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову, а саме заборонити Київській міській раді, її виконавчому органу та структурним підрозділам, комунальним підприємствам, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії спрямовані на примусове переміщення (демонтаж) майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Смачного Бон Апетит" та розташоване на земельній ділянці площею 0,6015 га з кадастровим номером 80000000000:72:077:0016, за адресою: м. Київ, вул. Вокзальна 1 (Шевченківський район).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що 07.05.2025 головним спеціалістом-інспектором Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Наконечним А.О. було складено приписи № 202514535, № 202514536, № 202514537, № 202514538, якими встановлено порушення п. 20.1.1 Правил благоустрою за адресою: Шевченківський район, вул. Вокзальна, 1 (власник невідомий) та запропоновано усунути порушення шляхом надання заяви із документацією на встановлення малої архітектурної форми (далі - МАФ) шлагбаума, огорожі терміново протягом 3-х діб. В разі відсутності дозвільної документації демонтувати МАФ шлагбаум, огорожу власними силами та відновити благоустрій. В приписах також зазначено, що у випадку невиконання вимог буде вжито заходів згідно з нормами чинного законодавства.
Розглянувши апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктами 2, 4 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених процесуальним законом, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Предметом позову в цій справі є вимога позивача про визнання укладеним Договору про поновлення та внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 23.08.2006 №91-6-00578. Так, позовна заява мотивована тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2006 у справі №2/417 було визнано укладеним між позивачем та відповідачем Договір оренди земельної ділянки, яким передано у строкове платне користування позивача земельну ділянку по вул. Вокзальній, 1 у Шевченківському районі міста Києва площею 0,6015 га, кадастровий номер 8000000000:72:077:0016, строком на 15 років. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу "Петрівські ряди".
Позивач зазначає, що у 2021 році він скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки та звернувся з відповідною заявою до відповідача. Водночас, станом на момент звернення до суду з позовом, проект рішення Київської міської ради "Про поновлення товариству з обмеженою відповідальністю "Смачного Бон Апетит" договору оренди земельної ділянки від 23 серпня 2006 року", підготовлений Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідачем не розглянуто, рішення не прийнято, договір про поновлення строку оренди земельної ділянки не укладено.
07.05.2025 головним спеціалістом-інспектором Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Наконечним А.О. було складено приписи № 202514535, № 202514536, № 202514537, № 202514538, наслідком чого може бути заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, а також заподіяння позивачу майнової шкоди внаслідок демонтажу елементів благоустрою, що належать позивачу та знаходяться на спірній земельній ділянці.
Зі змісту наданих позивачем копій приписів № 202514535, № 202514536, № 202514537, № 202514538 від 07.05.2025 вбачається, що головним спеціалістом-інспектором Департаменту територіального контролю м. Києва Наконечним А.О. встановлено порушення власником об'єктів МАФ, розміщених за адресою: м. Київ, вул. Вокзальна, 1, пункту 20.1.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 (далі - Правила).
Вказаною нормою встановлено, що до відповідальності за порушення у сфері благоустрою притягуються особи, винні у: порушенні вимог Законів України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про відходи" та "Про охорону навколишнього природного середовища"; порушенні встановлених державних стандартів, норм і цих Правил; проектуванні об'єктів благоустрою м. Києва з порушенням вимог Правил забудови м. Києва та державних будівельних норм; порушенні режиму використання й охорони територій та об'єктів рекреаційного призначення; самовільному зайнятті території (частини території) об'єкта благоустрою; - пошкодженні (руйнуванні чи псуванні) вулично-дорожньої мережі, інших об'єктів благоустрою; знищенні або пошкодженні зелених насаджень чи інших об'єктів озеленення; - забрудненні (засміченні) території; самовільному наклеюванні оголошень, інформаційно-агітаційних плакатів, реклами, листівок тощо та нанесенні написів, малюнків тощо на об'єктах благоустрою території міста; неналежному утриманні об'єктів благоустрою, зокрема покриття доріг, тротуарів, освітлення території тощо; створюванні умов, які ускладнюють або унеможливлюють прибирання об'єктів та елементів благоустрою.
Таким чином, п. 20.1.1 Правил передбачає широкий спектр порушень, за які особу може бути притягнуто до відповідальності. Водночас, зі змісту наданих приписів неможливо достеменно встановити, які саме порушення були допущені позивачем, як власником МАФів.
Окрім того, судом не встановлено наявності спеціального режиму використання спірної земельної ділянки, який передбачав би наявність будь-яких обмежень у реалізації орендарем його права користування майном. Такі обмеження не передбачені ні Договором оренди земельної ділянки, ні цільовим призначенням земельної ділянки.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами наявний спір щодо права користування (оренди) земельною ділянкою по вул. Вокзальній, 1 у Шевченківському районі міста Києва площею 0,6015 га, кадастровий номер 8000000000:72:077:0016, що, за твердженнями позивача, виник внаслідок порушення його переважного права на пролонгацію договору оренди. При цьому, за наслідками розгляду позову, судом може бути визнано укладеним Договір про поновлення та внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 23.08.2006 №91-6-00578, предметом якого і є спірна земельна ділянка, на якій розміщені елементи благоустрою позивача - шлагбауми та огорожа.
У свою чергу, у випадку невжиття запропонованих заходів забезпечення позову, вказані елементи можуть бути демонтовані.
Відповідно до п. 20.2.1 Правил, якщо під час перевірки виявлені причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов'язана скласти та видати офіційний документ - припис, який є обов'язковим для виконання в термін до трьох діб особами, які є відповідальними за утримання об'єктів благоустрою.
Пунктом 20.2.10 Правил передбачено, що Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районні в місті Києві державні адміністрації здійснюють заходи щодо проведення демонтажу самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності та елементів об'єктів благоустрою на території міста Києва на підставі:
заявок балансоутримувачів об'єктів благоустрою, рішень комісії з питань розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства, утвореної виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією), за кошти міського бюджету або з інших джерел, не заборонених законодавством, з наступним відшкодуванням усіх витрат на проведення демонтажу, перевезення, розвантаження, зберігання малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності власником (користувачем або особою, яка здійснила розміщення (встановлення)) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, елементів об'єктів благоустрою, винним у порушенні благоустрою;
рішень суду за рахунок коштів міського бюджету з наступним відшкодуванням усіх витрат на проведення демонтажу, перевезення, розвантаження, зберігання елементів об'єктів благоустрою, малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності елементів об'єктів благоустрою власником (користувачем або особою, яка здійснила розміщення (встановлення)) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, елементів об'єктів благоустрою, винним у порушенні благоустрою.
Демонтаж малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності та елементів благоустрою на підставі заявок їх власників здійснюється за рахунок коштів останніх.
Таким чином, до встановлення судом дійсних обставин спору під час розгляду цієї справи, відповідач та інші особи, на виконання вимог приписів № 202514535, № 202514536, № 202514537, № 202514538 від 07.05.205, можуть здійснити демонтаж належних позивачу елементів благоустрою, що суттєво вплине на реальний захист прав та інтересів останнього, пов'язаних з користуванням спірною земельною ділянкою.
Окрім того, демонтаж МАФів, відповідно до приписів Правил, створює додатковий майновий тягар для їх власника, у зв'язку з необхідністю відшкодування останнім усіх витрат на проведення демонтажу, перевезення, розвантаження, зберігання елементів об'єктів благоустрою та малих архітектурних форм.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Київській міській раді, її виконавчому органу та структурним підрозділам, комунальним підприємствам, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії спрямовані на примусове переміщення (демонтаж) майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Смачного Бон Апетит" та розташоване на земельній ділянці площею 0,6015 га з кадастровим номером 80000000000:72:077:0016, за адресою: м. Київ, вул. Вокзальна 1 (Шевченківський район), стане неможливим ефективний захист прав позивача як потенційного орендаря та власника майна, розміщеного на спірній земельній ділянці.
Обраний позивачем захід забезпечення позову, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.11.2018 у справі № 902/402/18 та від 21.02.2019 у справі № 904/3168/18, суд вважає адекватним та співрозмірним заходом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, який відповідає обставинам справи, спроможний забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища сторін до остаточного вирішення спору.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Отже, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України в пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення заяви щодо вжиття заходи забезпечення позову шляхом заборони Київській міській раді її виконавчому органу та структурним підрозділам, комунальним підприємствам, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії спрямовані на примусове переміщення (демонтаж) майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Смачного Бон Апетит" та розташоване на земельній ділянці площею 0.6015 га з кадастровим номером 80000000000:72:077:0016, за адресою: м. Київ, вул. Вокзальна 1 (Шевченківський район).
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі №910/6386/25 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 4, 269, 270, 271, п. 6 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, ст. 280, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі №910/6386/25 - залишити без змін.
3. Судові витрати, за перегляд ухвали у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали оскарження № 910/6386/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 27.08.2025
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.М. Сибіга
О.В. Тищенко