Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 серпня 2025 року Справа№200/3314/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, -
07.05.2025 до Донецького окружного адміністративного суду, через систему “Електронний суд», надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з вимогами:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу роботи для призначенні пенсії за віком з 01.01.2025 ОСОБА_1 періодів роботи: з 01.09.1987 по 08.05.1991 в Костянтинівському спеціалізованому управлінні треста "Донбасдомнаремонт", з 03.08.1992 по 29.09.1993 в кооперативі "Глазурь";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок і виплату з 01.01.2025 пенсії ОСОБА_1 з врахуванням до страхового стажу для призначення пенсії за віком періодів роботи: з 01.09.1987 по 08.05.1991 в Костянтинівському спеціалізованому управлінні треста "Донбасдомнаремонт" та з 03.08.1992 по 29.09.1993 в кооперативі "Глазурь".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 01.05.2020 є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Донецькій області. Позивач вказав, що при обрахунку її пенсії до страхового стажу не були враховані спірні періоди роботи згідно із записами трудової книжки, з посиланням на недоліки у заповненні трудової книжки, а саме відсутнє найменування підприємства, яке зробило такі записи. Позивач вказала, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку, вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником. Отже, не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи, що зазначені в трудовій книжці носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що в трудовій книжці позивача перед записами № 2 та № 7 відсутнє найменування підприємства, яке зробило вказані записи, отже спірні періоди роботи з 01.09.1987 по 08.05.1991 та з 03.08.1992 по 29.09.1993 не були враховані в розрахунок страхового стажу. Вказав, що ОСОБА_1 із заявами про перерахунок пенсії з наданням додаткових документів за спірні періоди роботи відповідно до Закону № 1058 до органів Пенсійного фонду України не зверталася, тому рішення про відмову не приймались.
Позивач надала відповідь на відзив, у якій висловила незгоду з твердженнями відповідача та вказала, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставин, запропонувати позивачу надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Стосовно відсутності звернення вказала, що зверталася через особистий кабінет ПФУ щодо перерахунку пенсії та отримала відповідь від 18.04.2025 №8936-6701/Р-02/8-0500/25, яка долучена до матеріалів позовної заяви.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано у відповідача докази у справі.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .
Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Донецькій області , як отримувач пенсії за віком, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При призначенні пенсії, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01.09.1987 по 08.05.1991 та з 03.08.1992 по 29.09.1993, що вбачається з листа відповідача від 18.04.2025 та підтверджується розрахунком стажу (форма РС-право).
Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 28.09.1987, що видана на ім'я ОСОБА_1 , у період з 01.09.1987 по 08.05.1991 в Костянтинівському спеціалізованому управлінні треста "Донбасдомнаремонт" (запис №2-4) та з 03.08.1992 по 29.09.1993 в кооперативі "Глазурь (запис №7-8).
На звернення позивача, відповідач листом від 18.04.2025 повідомив, що оскільки в трудовій книжці НОМЕР_2 від 28.09.1987 перед записами № 2 та № 7 відсутнє найменування підприємства, яке зробило вказані записи, періоди роботи з 01.09.1987 по 08.05.1991 та з 03.08.1992 по 29.09.1993 не враховані в розрахунок страхового стажу.
Не погодившись з діями відповідача щодо не зарахуванням спірних періодів роботи до страхового стажу, позивач звернулася до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до пункту 1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
За приписами ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частинами 1 та 3 ст. 44 Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Тобто, надання додаткових документів на підтвердження трудового стажу передбачено у разі відсутності трудової книжки або якщо записи про періоди роботи містять неправильні чи неточні записи саме про періоди роботи.
Як встановлено судом вище, згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 28.09.1987, що видана на ім'я ОСОБА_1 , у період з 01.09.1987 по 08.05.1991 в Костянтинівському спеціалізованому управлінні треста "Донбасдомнаремонт" (запис №2-4) та з 03.08.1992 по 29.09.1993 в кооперативі «Глазурь» (запис №7-8).
Дослідивши вказані записи трудової книжки, суд зазначає, що запис щодо періоду роботи в Костянтинівському спеціалізованому управлінні треста "Донбасдомнаремонт" з 01.09.1987 по 08.05.1991 містить назву підприємства, яка зроблена першою від дня заповнення трудової книжки позивача, із зазначенням періоду навчання та початку роботи.
Стосовно періоду роботи в кооперативі «Глазурь» з 03.08.1992 по 29.09.1993, суд зазначає, що запис №6 містить інформацію про звільнення з роботи по переводу в кооператив «Глазурь», запис №7 містить інформацію про прийняття на роботу в кооператив «Глазурь», запис про звільнення завірений печаткою кооперативу «Глазурь».
Отже, записами трудової книжки підтверджується період роботи позивача з 01.09.1987 по 08.05.1991 в Костянтинівському спеціалізованому управлінні треста "Донбасдомнаремонт" та з 03.08.1992 по 29.09.1993 в кооперативі «Глазурь».
При цьому, повне найменування підприємства відсутнє лише щодо періоду роботи з 03.08.1992 по 29.09.1993 в кооперативі «Глазурь».
Суд зазначає, що до 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (в період внесення спірних періодів роботи до трудової книжки позивача).
Так, згідно з пунктом 2.13 Інструкції № 162 у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства.
Згідно з пунктом 8.1 Інструкції № 162 контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється у порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців".
Разом з тим, відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робочих та службовців», а також постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси.
З огляду на викладене вище позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами.
Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 та у справі №813/782/17 від 13.06.2018.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Суд зауважує, що в даному випадку записи у трудовій книжці позивача виконані без дефектів, містять підписи посадових осіб, при цьому відсутність заголовку назви підприємства, не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.
Окрім того, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що в органу Пенсійного фонду були відсутні підстави для незарахування до загального страхового стажу позивача періоду її роботи з 01.09.1987 по 08.05.1991 в Костянтинівському спеціалізованому управлінні треста "Донбасдомнаремонт" та з 03.08.1992 по 29.09.1993 в кооперативі «Глазурь».
Протиправні дії відповідача призвели до порушення пенсійних прав позивача.
Частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Керуючись наведеними приписами та враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає, що належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та зобов'язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу позивача періоди роботи з 01.09.1987 по 08.05.1991, з 03.08.1992 по 29.09.1993 та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01.01.2025.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з квитанцією від 12.05.2025 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 970 грн. Проте, оскільки позов подано через систему Електронний суд, належний розмір судового збору за подання даного позову складає 968,96 грн (1211,20 *0,8).
Таким чином, судовий збір у розмірі 968,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Разом з цим, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» позивач може звернутися до суду з клопотанням про повернення суми надмірно сплаченого судового збору.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 області періодів роботи з 01.09.1987 по 08.05.1991 та з 03.08.1992 по 29.09.1993.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи з 01.09.1987 по 08.05.1991, з 03.08.1992 по 29.09.1993 та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01.01.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, б. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв