29 серпня 2025 рокуСправа №160/18791/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
27.06.2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача 1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача 2: Державної податкової служби України, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 12436218/41071921 від 30.01.2025 року про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 03.12.2024 року;
- зобов'язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 03.12.2024 року.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що спірне рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки платником податків було надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарської операції за податковою накладною, у реєстрації якої було відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
03.07.2025 року від позивача надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
08.07.2025 року відповідачем 1 надано відзив на позов, в якому він просив в задоволенні позову відмовити. Вказав, що за результатами розгляду документів, наданих платником та відповідно до аналізу інформаційних баз даних ДПС України, Комісією ГУ ДПС у Дніпропетровській області було винесено рішення № 12436218/41071921 від 30.01.2025 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 03.12.2024 року в Єдиному реєстрі податкових накладних з причини надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства, а саме: неможливо встановити походження товару, який реалізується. При цьому, зауважив, що у податковій накладній № 1 від 03.12.2024 року було відображено реалізацію товару, походження якого не встановлено. Крім того, на розгляд комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області позивачем не було надано документів на підтвердження транспортування відповідного товару від постачальника на адресу позивача.
Також зазначив, що ТОВ "Груп Інтрейд" віднесено до переліку ризикових платників податків з 16.06.2021 року.
Окремо зазначив, що суд не може зобов'язати податковий орган зареєструвати податкову накладну, оскільки в такому разі фактично візьме на себе повноваження суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі), до компетенції якого, у даному випадку, віднесено вирішення питання реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
08.07.2025 року відповідачем 2 надано відзив на позов, в якому він, з посиланням на норми законодавства, просив в задоволенні позову відмовити. Вказав, що суд у разі ухвалення рішення про зобов'язання податкового органу зареєструвати податкову накладну, фактично візьме на себе повноваження суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого, у даному випадку, віднесено розгляд пояснень та документів, здійснення автоматичної перевірки податкових накладних та/або розрахунку коригування в ЄРПН. Отже, на думку відповідача, реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.
08.07.2025 року від відповідача 2 надійшли заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 року відмовлено в задоволенні заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження або за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у справі №160/18791/25.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Груп Інтрейд» та ТОВ «ЛУЦЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД «МОТОР» укладено договір №846 від 03.12.2024 року, за умовами якого ТОВ «Груп Інтрейд» взяло на себе зобов'язання здійснити поставку продукції, визначеної у Специфікаціях (додатках до Договору), на адресу Покупця (ТОВ «ЛУЦЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД «МОТОР»), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити такий товар. Також сторонами було укладено Специфікацію №1 від 03.12.2024 до Договору.
Після укладення вищезазначеного Договору, ТОВ «Груп Інтрейд» виставило покупцю рахунок-фактуру №0002497 від 03.12.2024 року на суму 149 760,00 грн.
ТОВ «Груп Інтрейд» здійснило поставку товару на адресу Покупця на виконання умов вищезазначеного Договору, а саме, поставило товар за видатковою накладною №3612 від 03.12.2024 року на суму 72 960,00 грн. з ПДВ.
За фактом господарської операції із постачання товару за видатковою накладною було складено ПН №1 від 03.12.2024 року та направлено її на реєстрації в ЄРПН.
Згідно з квитанцією про реєстрацію ПН/РК кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 24.12.2024 року за №9390685134, ПН №1 від 03.12.2024 року збережена, реєстрація ПН зупинена.
Підставою для зупинення вказаної ПН послужило те, що ТОВ «Груп Інтрейд» відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платників податків, а також запропоновано подати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
На виконання вищезазначених умов, ТОВ «Груп Інтрейд» були надані відповідні пояснення, та надано відповідні копії документів. Так, ТОВ «Груп Інтрейд» у поясненнях зазначило, що основними видами діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля (46.90) та виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування (30.30). Товариство здійснює продаж радіоелектронних компонентів, здебільшого покупцями таких товарів є підприємства, які входять до складу ДК «Укроборонпром» (АТ «Українська оборонна промисловість»). Господарська операція із поставки товару за видатковою накладною №3612 від 03.12.2024 року здійснена повністю у рамках договірних зобов'язань, які викладені у Договорі, найменування та кількість товару, вказаного у видатковій накладній, його ціна, повністю відповідає товару, вказаному у Специфікації до Договору. До пояснень було надано копію Договору із Покупцем товару, Специфікацію до нього, видаткову накладну №3612 від 03.12.2024 року, рахунок-фактуру. Крім того, Покупець позивача здійснив часткову оплату за придбаний товар, на підтвердження чого надана копія платіжної інструкції №32230 від 30.12.2024 року. Також в поясненннях було вказано, що Товариство, яке є постачальником ТОВ «Груп Інтрейд» - не являється платником ПДВ, тож податкового кредиту не буде зареєстровано по даному коду товару згідно з УКТ ЗЕД, а також, що для подальшої реєстрації ПН №1 від 03.12.2024 року було сплачено кошти на електронний ПДВ - рахунок, на підтвердження чого разом із поясненнями була надано платіжна інструкція №2149 від 20.12.2024 року на суму 786 100,00 грн. Також, до пояснень було надано картку по субрахунку 361, з якої вбачається факт здійснення поставки товару на користь покупця за видатковою накладною №3612 від 03.12.2024 року та картку по рахунку 281. Крім того, до пояснень було додано документи на підтвердження операції з придбання товару ТОВ «Груп Інтрейд» у ТОВ «КЛАРІКСОН 24», а саме: Договір №17 від 04.11.2024 року, видаткову накладну №431 від 02.12.2024 року про придбання ТОВ «Груп Інтрейд» товару.
За результатами розгляду Комісією ГУ ДПС у Дніпропетровській області документів, наданих платником з Повідомленням до податкової накладної №1 від 03.12.2024 року, винесено Рішення № 12436218/41071921 від 30.01.2025 року про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 03.12.2024 року. Підстава для прийняття оскаржуваного рішення вказана наступна: Надання платником податків копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Додаткова інформація: не встановлено походження товару, який реалізується.
Не погоджуючись із рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної, з метою його скасування та зобов'язання ДПС України зареєструвати податкову накладну, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Згідно з пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі по тексту - Порядок №1246), податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Відповідно до пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку №1246).
За приписами пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів (далі по тексту - Порядок №1165).
Відповідно до пункту 5 Порядку №1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Згідно з пунктом 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Відповідно до пункту 10 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).
Додатком 1 до Порядку №1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:
1.Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
2.Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
3.Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданого такими особами.
4.Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.
5.Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).
6.Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 6.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.
7.Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.
8.У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення. У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Суд встановив, що відповідно до отриманої позивачем квитанції, реєстрація спірної податкової накладної зупинена у зв'язку із відповідністю платника податку пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків.
Водночас, суд звертає увагу, що в квитанції до спірної податкової накладної відповідач 1 не зазначив та не надав до суду жодних обґрунтованих доводів щодо підстав віднесення позивача до ризикових платників податку відповідно до пункту 8 Критеріїв.
Також, суд зауважує, що вищезазначена квитанція про реєстрацію податкової накладної не містить інформації (конкретного переліку) документів, необхідних контролюючому органу для прийняття рішення про реєстрацію спірної податкової накладної, в результаті чого позивач потрапив у стан правової невизначеності.
Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18 зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі №819/330/18 зазначено, що у випадку не конкретизації переліку документів у рішенні про відмову у реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Зупинення реєстрації податкової накладної та в подальшому відмова в її реєстрації не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також прийняття негативного для платника податків рішення без зазначення конкретних мотивів дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.
Отже, недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкових накладних призвело до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен був надати контролюючому органу, внаслідок чого не зміг належним чином зареєструвати податкові накладні.
Кім того, суд звертає увагу, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Така правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 жовтня 2018 року по справі №822/1817/18, від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18.
Відповідно до пункту 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520 (далі по тексту - Порядок №520), перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Згідно з пунктом 11 Порядку №520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що рішення комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним рішенням комісії ГУ ДПС відмовлено у реєстрації спірної податкової накладної, а підставою вказано: надання платником копій документів, складених з порушенням законодавства. Додаткова інформація: наявніть ризикових операцій.
Разом із тим, надаючи оцінку рішенню відповідача 1, що оскаржується, суд зазначає, що контролюючим органом визначено загальні підстави прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної та рішення не містить конкретної інформації щодо причин та підстав його прийняття. Водночас, контролюючим органом не сформовано конкретних вимог щодо необхідності подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної не вказано, які саме документи складені з порушенням законодавства, які вимоги законодавства порушено при складанні документів та яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем 1 не надано до суду доказів подання платником податку контролюючому органу копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів, чого зроблено не було.
Вживання податковим органом загального посилання на пункти Критеріїв ризиковості здійснення операцій, при цьому не зазначення такого критерію(їв) ризиковості платника податку та/або критерію(їв) ризиковості здійснення операцій, та без зазначення переліку документів, які пропонується надати контролюючому органу для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд.
На переконання суду, надіслані позивачем письмові пояснення з копіями первинних та інших документів повністю відображають зміст господарської операції позивача із його контрагентом та були достатніми для прийняття податковим органом рішень про реєстрацію податкової накладної.
У цьому контексті суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних не спростовує факту здійснення платником податків господарської операції, що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.
Суд зазначає, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою та законною підставою для відмови в реєстрації податкових накладних, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об'єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому та надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.
Також, суд зауважує, що позивач на підтвердження правомірності виписування податкової накладної та реальності господарської операції надав копії відповідних первинних документів.
Однак, не зважаючи на подання цих документів, які свідчать про проведення господарської операції, Комісія Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригувань Єдиному реєстрі податкових накладних прийняла рішення про відмову у реєстрації податкової накладної позивача.
Слід зазначити те, що саме лише зазначення про складення документів з порушенням законодавства не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об'єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням дефектності таких документів, при цьому, обов'язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.
В даному випадку, відповідачем недоліків щодо поданих позивачем документів не встановлено та не вказано у відповідному рішенні, як не обгрунтовано і того, чому подані позивачем документи не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію ПН.
У постанові від 10 квітня 2020 року у справі №819/330/18 Верховний Суд наголосив, що при вирішенні питання про реєстрацію податкових накладних адміністративний суд не досліджує зміст господарських правовідносин. Завдання суду полягає у дослідженні документів первинного бухгалтерського обліку в аспекті їх належності для цілей підтвердження реальності господарських операцій. Необхідність підтвердження реальності господарських операцій переслідує публічно-правові цілі - встановлення належності виконання платниками податків визначених законодавством податкових обов'язків.
Суд проаналізував надані позивачем документи, якими оформлено здійснення господарської операції, та дійшов висновку, що такі документи не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджують реальність господарської операції.
У свою чергу, відповідач 1 не надав суду жодних доказів на підтвердження обґрунтованості прийнятого рішення.
Згідно з частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частина третя статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що рішення Комісії з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відмову в реєстрації податкової накладної позивача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ДПС України зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію, варто звернути увагу на таке.
Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:
а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС України.
У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.
Пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено, що у разі надходження до ДФС України рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Враховуючи відсутність у відповідача 2 правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача є зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну позивача №4 від 22.03.2023 року датою її фактичного надходження.
Суд також зазначає, що в даному випадку, зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану позивачем податкову накладну є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним і ефективним способом захисту порушеного права відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачі не довели належними та допустимими доказами, що позивач відповідає взагалі будь-яким критеріям ризиковості, встановленим Порядком №1165 та не довели правомірність оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).
Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, згідно з якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до суду було надано: копія рахунку-фактури № СФ-0000115 від 02.07.2025 року; копія платіжної інструкції № 2373 від 02.07.2025 року; копія Акту-приймання-передачі № ОУ-0000115 від 02.07.2025 року; копія розрахунку гонорару (Додаток до Акту приймання-передачі № ОУ-0000115 від 02.07.2025 року); копія Договору-доручення про надання правової допомоги; копія Додаткових угод №1, №2, №3 до Договору-доручення про надання правової допомоги, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000115 від 02.07.2025 року, позивачем сплачено витрати на правничу допомогу у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 2373 від 02.07.2025 року.
Враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, ту обставину, що дана справа не є складною (за обсягом доказів), а також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, враховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості, а також, приймаючи до уваги клопотання відповідача 2 про зменшення розміру правничої допомоги, суд вважає за необхідне присудити позивачу витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 1 500,00 грн.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю, на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у сумі 3028,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України.
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 12436218/41071921 від 30.01.2025 року про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 03.12.2024 року.
Зобов'язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 03.12.2024 року, датою її фактичного подання на реєстрацію.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» понесені позивачем судові витрати в сумі 1514,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 750,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» понесені позивачем судові витрати в сумі 1514,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 750,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник