28 серпня 2025 р.Справа №160/20588/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/20588/25 за позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
28 серпня 2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить:
- забезпечити позов шляхом встановлення заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії щодо призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , - до набрання законної сили рішення суду в цій справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що позивач отримав в ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_4 від 12.01.2024, в якому в пункті 14 цього посвідчення зазначено, що ОСОБА_1 виключений з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» - як особа, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Отже, з 12.01.2024 року ОСОБА_1 вже не є військовозобов'язаним, в зв'язку з чим він не несе відповідальність за будь-які порушення правил військового обліку, законодавства про мобілізацію тощо. 06 серпня 2025 року, на території міста Самар Дніпропетровської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під приводом начебто знаходження в так званому «розшуку», був затриманий працівниками поліції та чоловіками у військовій формі та силоміць доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) за адресою: АДРЕСА_1 . Не дивлячись на те, що ОСОБА_1 виключений з військового обліку, уповноважені особи ІНФОРМАЦІЯ_5 продовжували незаконне утримання ОСОБА_1 в умовах позбавлення волі, протягом 06-08 серпня 2025 року. Крім того, відповідачем вживалися заходи щодо примушення ОСОБА_1 пройти військово-лікарську комісію для подальшої мобілізації. Перебуваючи в умовах позбавлення волі ОСОБА_1 за для уникнення примусової мобілізації активно боровся за свої права. Так, він не одноразово звертався до органів поліції за спецлінією 102. Через свого представника ОСОБА_1 подавав до суду скаргу про незаконне затримання та позбавлення волі в порядку ст.206 КПК України. Крім того, ОСОБА_1 подав заяву про вчинення злочину відносно нього за ст.146 КК України, на підставі якої, з урахуванням ухвали слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, від 27 серпня 2025 року, в справі №183/8632/25, до Єдиного реєстру досудових розслідувань будуть внесенні відомості про кримінальне правопорушення. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не наділені повноваженнями щодо затримання особи та утримання її в умовах позбавлення волі без судового рішення. Останнє, на момент затримання ОСОБА_1 06.08.2025 року, було відсутнє. Отже, дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 , які затримали ОСОБА_1 в громадському місці, і доставили до будівлі ІНФОРМАЦІЯ_5 , обмежили свободу строком на дві доби, позбавили права вільного пересування, без достатніх підстав, суперечать діючому законодавству, а тому є протиправними і такими що створюють загрозу примусової мобілізації ОСОБА_1 , який виключений з військового обліку та не є суб'єктом обов'язку несення військової служби. Наведене свідчить про існування ризику неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позову, оскільки аналогічні вищезазначеним протиправні дії працівників ТЦК та СП можуть бути вчинені в будь який час, якщо суд не встановить на це заборону.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та перевіривши подані матеріали, суд зазначає таке.
За правилами частини 1статті 154 КАС Українизаява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість заяви про забезпечення позову, враховуючи наведені позивачем підстави для вжиття таких заходів, суд зазначає наступне.
За приписами частини 1статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами частини 1статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно частини 2статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд також зазначає, що обставини, про які зазначено у заяві про забезпечення позову є предметом розгляду справи, а тому, законність прийняття відповідного рішення, дій відповідачів, їх оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовують відповідачі свої заперечення та пояснень учасників справи при розгляді справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Крім того, не надано доказів про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав заявника в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову. Ухвала суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях.
А тому посилання заявника на можливе настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому, за відсутності відповідних доказів, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Суд не може визнати належними докази, подані заявником, а саме заяву про вчинення кримінального правопорушення від 13.08.2025 р., ухвалу від 27.08.2025 р. у справі №183/8632/25, лист ГУНП в Дніпропетровській області від 14.08.2025 р., скаргу від 07.08.2025 р., ухвалу від 08.08.2025 р. у справі № 183/8041/25, апеляційну скаргу від 13.08.2025 р., оскільки ці документи не є доказами загрози примусової мобілізації ОСОБА_1 , який виключений з військового обліку та не є суб'єктом обов'язку несення військової служби, або існування ризику неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позову, оскільки аналогічні вищезазначеним протиправні дії працівників ТЦК та СП можуть бути вчинені в будь який час, якщо суд не встановить на це заборону.
З приводу доводів заявника, що ОСОБА_1 подавав до суду скаргу про незаконне затримання та позбавлення волі в порядку ст.206 КПК України; подав заяву про вчинення злочину відносно нього за ст.146 КК України, на підставі якої, з урахуванням ухвали слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, від 27 серпня 2025 року, в справі №183/8632/25, до Єдиного реєстру досудових розслідувань будуть внесенні відомості про кримінальне правопорушення, суд зазначає, що адміністративний суд не має компетенції перевіряти обґрунтованість вказаних скарг, або самостійно визначати встановленими обставини, про які зазначає заявник.
З системного аналізу наведених вище процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто, заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18 та від 13.07.2023 у справі № 640/16003/22.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 580/244/23.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
В контексті наведеного, оцінюючи доводи та аргументи заявника, суд зауважує, що вони не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.
Так, предметом спору у цій справі є:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку 12 січня 2024 року на підставі пункту 6 частини 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» - як особи, що була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку станом на 12 січня 2024 року на підставі пункту 6 частини 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» - як особи, що була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо складання та направлення до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області звернення щодо доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особи, які скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області виключити інформацію про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з бази інформаційного ресурсу Інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» як такого, що перебуває у розшуку.
Водночас, у заяві про забезпечення позову представник позивача просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом встановлення заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії щодо призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , - до набрання законної сили рішення суду в цій справі.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає, що запропонований позивачем захід забезпечення позову шляхом заборони вчиняти вказані вище дії щодо призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 не відповідає порушеному праву позивача за захистом якого він звернувся до суду та не може бути застосований судом. В заяві не міститься переконливих обґрунтувань, що для виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, необхідним є запропонований захід забезпечення позову.
Враховуючи наведене, зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє суду дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положеньстатті 150 КАС Україниє підставою для забезпечення позову, у зв'язку з чим у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями150-158,248,256,294,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/20588/25 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.В. Савченко