25 серпня 2025 рокуСправа №160/11238/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
17.04.2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Михайленко Дмитро Петрович звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не зараховування ОСОБА_1 до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновити пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців відповідно до абзацу 8 частини 2 ст. 24 Закону України “Про військову службу та військовий обов'язок» період, під час якого він був незаконно оголошений, як самовільно залишивший частину з 08.09.2022 року по 18.10.2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 внести відповідні зміни до наказу № 299 від 19.10.2024 року та інших документів, які відображають вислугу років, вислугу років в період з 08.09.2022 року по 18.10.2024 року відповідно до абзацу 8 частини 2 ст. 24 Закону України “Про військову службу та військовий обов'язок»;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення за весь час необґрунтованого призупинення ОСОБА_1 військової служби, а саме: з 08.09.2022 року по 18.10.2024 року перерахунку та виплати недоотриманого грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення відповідно до абзацу 9 частини 2 ст. 24 Закону України “Про військову службу та військовий обов'язок»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити недоотримане грошове, продовольче, речове та інші види забезпечення за період з 08.09.2022 року по 18.10.2024 року відповідно до абзацу 9 частини 2 ст. 24 Закону України “Про військову службу та військовий обов'язок»;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 під час участі в бойових діях та лікуванні після отримання поранення в серпні - вересні 2022 року, відповідно до наказу Міністерства оборони України №260 від 11.06.2008 року, включаючи виплати відповідно до Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року із розрахунку 100000 грн., недоотриманого грошового забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити недоотримане грошове забезпечення під час участі в бойових діях та лікуванні після отримання поранення серпні - вересні 2022 року, відповідно до наказу Міністерства оборони України №260 від 11.06.2008 року, включаючи виплати відповідно до Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року із розрахунку 100000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 10.05.2022 року по 19.10.2022 року. Під час несення військової служби в зоні бойових дій 10.08.2022 року о 6.00 год. ОСОБА_1 попав під обстріл в районі населеного пункту Спірне. 13.08.2022 року був доставлений до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» м. Дніпро. 16.08.2022 року переведений до Комунального підприємства «Новомосковського районна лікарня інтенсивного лікування», де проходив лікування. Постановою ВЛК від 30.08.2022 року (свідоцтво про хворобу № 1 від 30.08.2022 року) на підставі ст. 30-а, 31-а графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Але, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2022 року за № 268 ОСОБА_1 увільнено з займаної посади та зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з самовільним залишенням частини. Його також знято з грошового, речового та котлового забезпечення. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 17.10.2024 року за № 274-РС ОСОБА_1 звільнений у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 299 від 19.10.2024 року солдата ОСОБА_1 вважати таким, що справи та посаду здав, та його виключено списків військової частини і знято зі всіх видів забезпечення. 17.12.2024 року відносно ОСОБА_1 кримінальне провадження № 42023052210000880 від 19.10.2023 року за ч. 4 ст. 408 КК України закрито на підставі п. 2. ч. 1 ст. 284 КПК України. Відповідно до абзаців 8 та 9 частини 2 ст. 24 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок» для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення. На підставі вищенаведеного, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
22.04.2024 року позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 року поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 23.05.2025 року. Також вказаною ухвалою суду від відповідача витребувано додаткові докази по справі.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
06.05.2025 року від Військової частини НОМЕР_1 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі виходячи з наступного. Після завершення лікування та проходження ВЛК, позивач до військової частини не повернувся, рапорт на звільнення з оригіналами підтвердних документів командуванню частини не подав. Військовослужбовець ОСОБА_1 перебуває поза межами Військової частини НОМЕР_1 та проводить час на власний розсуд. Тобто ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину. На підставі п. 14 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, ОСОБА_1 зараховано у розпорядження, як військовослужбовця, що відсутній понад десять діб, до повернення військовослужбовця у частину, знято з усіх видів забезпечення. Копії матеріалів службового розслідування направлено до Територіального управління ДБР у м. Краматорську для прийняття правового та процесуального рішення (Повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 31.12.2022 року № 2674. Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2022 року №268, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, солдата ОСОБА_1 , стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону увільнити від займаних посад та зарахувати у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , як таких, що скоїли дезертирство. Відомості про вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.10.2023 року, номер кримінального провадження 42023052210000880. 17.12.2024 року винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42023052210000880 від 19.10.2023 року за ч. 4 ст. 408 КК України, яке 17.12.2024 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Провадження закрито слідчим на підставі того, що ОСОБА_1 має постанову ВЛК про непридатність до військової служби, тому немає повного складу кримінального правопорушення. Постанова не має будь яких зауважень (спростувань) факту самовільного залишення ОСОБА_1 місця розташування частини. Факт СЗЧ ОСОБА_1 не спростовано. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Щодо клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду суд зазначає, що таке клопотання задоволенню не підлягає, з огляду на те, що в ухвалі суду від 23.04.2025 року вирішено питання щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду та поновлено позивачу відповідний строк.
13.05.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла письмова відповідь на позов, в якій він не погоджується із доводами відповідача з наступних підстав. Постановою ВЛК від 30.08.2022 року (свідоцтво про хворобу № 1 від 30.08.2022 року) на підставі ст. 30-а, 31-а графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Отримавши вказаний висновок, ОСОБА_1 01.09.2022 року написав рапорт про звільнення з військової служби з копією вищенаведеної постанови та скерував його своєму безпосередньому командиру - командиру 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 . Але, ці документи були знищені. При цьому, ОСОБА_1 копію також постанови ВЛК направляв командиру 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 в месенжері Viber на телефон зазначеної особи. Це відбувалося в першій декаді вересня 2022 року. І оскільки, його рапорт не був розглянутий, то ОСОБА_1 подав 15.11.2022 року позовну заяву (справа № 160/18344/22) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Відзив на вказану позовну заяву від військової частини НОМЕР_1 надійшов 14.03.2023 року. Таким чином, про те, що ОСОБА_1 визнаний непридатним до військовою служби з виключенням з обліку, Військова частина НОМЕР_1 знала ще з вересня 2022 року, з 15.11.2022 року, ну а на самий крайній випадок з 14.03.2023 року, але не вжила заходів до звільнення ОСОБА_1 зі служби. Таким чином, ОСОБА_1 не перешкоджав своєму звільнення у найкоротші строки, а Військова частина НОМЕР_1 в особі командира 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 та командира Військової частина НОМЕР_1 створювала для цього перепони, за що повинна нести відповідальність у вигляді компенсації у вигляді зарахування строку призупинення військової служби до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців, та виплати недоотриманого грошового, здійснення недоотриманого продовольчого, речового та інших видів забезпечення. На підставі викладеного, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 року продовжено строк розгляду адміністративної справи на 30 днів.
Згідно з довідкою в.о. начальника відділу управління персоналом ОСОБА_2 від 11.08.2025 року №355 суддя Серьогіна Олена Василівна з 14.07.2025 року по 01.08.2025 року, з 04.08.2025 року по 08.08.2025 року, з 11.08.2025 року по 15.08.2025 року та з 18.08.2025 року по 22.08.2025 року перебуває у щорічній відпустці.
У зв'язку з перебуванням судді Серьогіної О.В. у відпустці, рішення суду ухвалено в перший робочий день судді 25.08.2025 року.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 10.05.2022 року по 19.10.2022 року на посаді стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 .
Під час несення військової служби в зоні бойових дій 10.08.2022 року о 6.00 год. ОСОБА_1 попав під обстріл в районі населеного пункту Спірне. Втратив свідомість на нетривалий час. Перша допомога надана під час евакуації.
13.08.2022 року був доставлений до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» м. Дніпро.
16.08.2022 року переведений до Комунального підприємства «Новомосковського районна лікарня інтенсивного лікування», де проходив лікування.
Постановою ВЛК від 30.08.2022 року (свідоцтво про хворобу № 1 від 30.08.2022 року) на підставі ст. 30-а, 31-а графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Але, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2022 року за № 268 ОСОБА_1 увільнено з займаної посади та зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з самовільним залишенням частини. Його також знято з грошового, речового та котлового забезпечення.
З цього приводу у Військовій частині НОМЕР_1 було проведено службове розслідування, яким було встановлено, що ОСОБА_1 01.09.2022 року завершив лікування у медичному закладі КП «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування» та 03.09.2022 року повинен був повернутися до розташування частини. Солдат ОСОБА_1 до частини не повернувся та в період з 03.09.2022 року по час закінчення службового розслідування незаконно знаходиться за межами розташування Військової частини НОМЕР_1 буз законних на те підстав, проводить час на власний розсуд. Такі дії солдата ОСОБА_1 сталися через його особисту недисциплінованість і йдуть всупереч вимогам статей 11.16,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1.3.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Копії матеріалів службового розслідування направлено до Територіального управління ДБР у м. Краматорську для прийняття правового та процесуального рішення (повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 31.12.2022 року № 2674).
Відомості про вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.10.2023 року, номер кримінального провадження 42023052210000880.
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 17.10.2024 року за № 274-РС ОСОБА_1 звільнений у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 299 від 19.10.2024 року солдата ОСОБА_1 вважати таким, що справи та посаду здав, та його виключено списків військової частини і знято зі всіх видів забезпечення.
17.12.2024 року відносно ОСОБА_1 кримінальне провадження № 42023052210000880 від 19.10.2023 року за ч. 4 ст. 408 КК України закрито на підставі п. 2. ч. 1 ст. 284 КПК України.
Не погоджуючись із тим, що за весь час необґрунтованого призупинення військової служби позивачу не виплачено недоотримане грошове та не здійснено недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до частин першої-другої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 цього Закону).
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 днів та у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України військовий стан продовжено, в тому числі, по теперішній час.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити недоотримане грошове забезпечення під час участі в бойових діях та лікуванні після отримання поранення в серпні - вересні 2022 року, відповідно до наказу Міністерства оборони України №260 від 11.06.2008 року, включаючи виплати відповідно до Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року із розрахунку 100000 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають па стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до п. 10 Розділу XXXIV Наказу МОУ № 260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі Наказ №260), у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Згідно вимог п. 11 Розділу XXXIV Наказу № 260 Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони У країни від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Отже, за для отримання винагороди у розмірі 100 000 грн. військовослужбовець має приймати участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.
Обов'язковою умовою для отримання максимальної додаткової винагороди є безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях (або виконання спеціальних бойових завдань) (що зокрема підтверджується бойовими наказами/розпорядженнями, журналами ведення бойових дій та інш.). Саме участь військовослужбовця у бойових діях пов'язана з максимальними ризиками загинути або отримати поранення (каліцтво), за що державою передбачено виплату додаткової винагороди у максимальному розмірі.
Судом встановлено, що за період часу, коли позивач приймав участь у бойових діях, йому сплачувалася додаткова винагорода у розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, що підтверджується картками особового рахунку позивача за 2022 рік. Виплати відбувалися на підставі відповідних наказів безпосередніх командирів позивача.
Однак ОСОБА_1 у період з 03.09.2022 року по 19.10.2024 року перебував поза місцем розташування військової частини, будь яких бойових завдань не виконував, участі в бойових діях не приймав.
Крім того, в матеріалах даної справи відсутня довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони У країни від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Позивач підтверджує факт того, що відповідачем не було надано відповідну довідку форми 5 про обставини отримання поранення, травми, контузії ОСОБА_1 .
Також відповідно до висновку госпітальної ВЛК КП «Новомосковська ЦРЛІЛ» - свідоцтво про хворобу №11 від 30.08.2022 року, на підставі статті 81, графи II Розладу хвороб, визнаний «Непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку» (п. 13 Постанови). Відповідно до п. 14 вищезазначеної постанови ВЛК, у супроводі не нуждається. Захворювання НІ, не пов'язане з проходженням військової служби.
Постанова ВЛК не має застереження, що захворювання пов'язано з захистом Батьківщини.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо отримання додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у вищенаведений період передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 внести відповідні зміни до наказу № 299 від 19.10.2024 року та інших документів, які відображають вислугу років, вислугу років в період з 08.09.2022 року по 18.10.2024 року відповідно до абзацу 8 частини 2 ст. 24 Закону України “Про військову службу та військовий обов'язок» та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити недоотримане грошове, продовольче, речове та інші види забезпечення за період з 08.09.2022 року по 18.10.2024 року відповідно до абзацу 9 частини 2 ст. 24 Закону України “Про військову службу та військовий обов'язок», суд зазначає наступне.
Початок, призупинення, продовження і закінчення проходження військової служби, час та місце виконання обов'язків військової служби регулюються статтею 24 Закону № 2232-ХІІ.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п'ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом ухвалено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством України для військовослужбовців.
За весь час безпідставного призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюється недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Порядок та умови призупинення та продовження військової служби визначаються положеннями про проходження військової служби.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення), пунктами 144-1 - 144-7 якого регулюється порядок призупинення та продовження військової служби.
Відповідно до пунктів 144-1 - 144-3 Положення для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Пунктом 144-6 Положення установлено, що для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.
Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Зважаючи на те, що кримінальне провадження стосовно позивача закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із відсутністю в діях позивача ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, суд приходить до висновку, що відповідно до частини другої статті 24 Закону № 2232-ХІІ та пункту 144-6 Положення позивачу за весь час необґрунтованого призупинення військової служби відповідач повинен виплатити недоотримане грошове забезпечення та внести відповідні зміни документів, які відображають вислугу років, вислугу років.
Доводи відповідача зводяться до правомірності призупинення позивачу виплати грошового забезпечення та відсутності підстав для виплати грошового забезпечення за час призупинення військової служби через те, що позивач фактично в цей час не проходив військову службу, та відхиляються судом як такі, що суперечать приписам частин другої статті 24 Закону № 2232-ХІІ та пункту 144-6 Положення.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 2422,40 грн.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 1816,80 грн.
Згідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновити пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців відповідно до абзацу 8 частини 2 ст. 24 Закону України “Про військову службу та військовий обов'язок» період, під час якого він був незаконно оголошений, як самовільно залишивший частину з 08.09.2022 року по 18.10.2024 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) внести відповідні зміни до наказу № 299 від 19.10.2024 року та інших документів, які відображають вислугу років, вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) в період з 08.09.2022 року по 18.10.2024 року відповідно до абзацу 8 частини 2 ст. 24 Закону України “Про військову службу та військовий обов'язок».
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення за весь час необґрунтованого призупинення ОСОБА_1 військової служби, а саме: з 08.09.2022 року по 18.10.2024 року перерахунку та виплати недоотриманого грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення відповідно до абзацу 9 частини 2 ст. 24 Закону України “Про військову службу та військовий обов'язок».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) недоотримане грошове, продовольче, речове та інші види забезпечення за період з 08.09.2022 року по 18.10.2024 року відповідно до абзацу 9 частини 2 ст. 24 Закону України “Про військову службу та військовий обов'язок».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір у розмірі 1816,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна