25 серпня 2025 рокуСправа №160/11359/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
18.04.2025 року представник ОСОБА_1 - Богач Віта Іванівна звернулася через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо переведення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 через відділення поштового зв'язку та припинення її виплати, протиправними дії щодо визначення як працюючого пенсіонера, протиправною бездіяльність щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії, протиправною бездіяльність щодо не поновлення виплати пенсії з дати припинення, протиправною бездіяльність щодо не виплати компенсації втрати частини доходу, протиправною бездіяльність щодо не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 з 28.03.2018 року відповідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як непрацюючому пенсіонеру, виплатити пенсію з 01.07.2022 року по 11.05.2023 року та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу за невиплату пенсії з 28.03.2018 року до дати фактичної виплати в березні 2020 року, (з врахуванням передбаченого Законом розміру пенсії); з березня 2020 року по 01.07.2022 року за невиплачені суми у встановленому Законом розмірі; за невиплату пенсії з 01.07.2022 року по січень 2025 року (з врахуванням передбаченого законом розміру пенсії); з січня 2025 року за невиплачені суми у встановленому Законом розмірі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій відповідача щодо переведення пенсійних виплат на підприємство поштового зв'язку, не виплати компенсації втрати частини доходу, а також щодо визначення позивача як працюючого пенсіонера. Вказані дії призвели до зменшення розміру пенсійних виплат. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків.
22.04.2025 року позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 08.05.2025 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
06.06.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшли копії матеріалів пенсійної справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 року продовжено строк розгляду адміністративної справи на 30 днів.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу суду письмовий відзив на позов на адресу суду не надходив.
Згідно з довідкою в.о. начальника відділу управління персоналом Євгенії Овчаренко від 11.08.2025 року №355 суддя Серьогіна Олена Василівна з 14.07.2025 року по 01.08.2025 року, з 04.08.2025 року по 08.08.2025 року, з 11.08.2025 року по 15.08.2025 року та з 18.08.2025 року по 22.08.2025 року перебуває у щорічній відпустці.
У зв'язку з перебуванням судді Серьогіної О.В. у відпустці, рішення суду ухвалено в перший робочий день судді 25.08.2025 року.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 року по справі № 160/23888/23 адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви представника ОСОБА_1 від 11.05.2023 року про поновлення виплати та перерахунок пенсії за віком;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 11.05.2023 року про поновлення виплати та перерахунок пенсії за віком, та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 року по справі № 160/23888/23, з 11.05.2023 року ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії за віком згідно Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
27.10.2024 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та просив:
- повідомити стан виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року по справі № 160/23888/23;
- надіслати довідку про нараховану та фактично виплачену пенсію ОСОБА_1 з 28.03.2018 року по 31.10.2024 року, та виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з 28.03.2018 року по 31.10.2024 року з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії з врахуванням всіх законодавчих актів та постанов КМУ щодо перерахунку пенсій;
- виплатити компенсацію втрати частини доходу за невиплату пенсії з 28.03.2018 року по дату фактичної виплати;
- виплатити компенсацію втрати частини доходу з дати переведення виплати пенсії через відділення поштового зв'язку по дату фактичної виплати;
- пенсію виплачувати в АТ "Ощадбанк" відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;
- повідомити дату та спосіб виплати.
Листом Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області від 01.11.2024 року повідомлено, що на теперішній час проводяться заходи щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 року по справі № 160/23888/23, яке набрало законної сили 22.10.2024 року та буде виконано в межах зобов'язань, передбачених судом. Пунктом 10 Порядку №1596 передбачено, що заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.
10.01.2025 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та просив:
- повідомити стан виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року по справі № 160/23888/23;
- надіслати довідку про нараховану та фактично виплачену пенсію ОСОБА_1 з 28.03.2018 року по січень 2024 року;
- надіслати виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з 28.03.2018 року по січень 2024 року з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії з врахуванням всіх законодавчих актів та постанов КМУ щодо перерахунку пенсій.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.01.2025 року повідомлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 року по справі № 160/23888/23, з 11.05.2023 року ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсії обчислено виходячи із загального страхового стажу 43 роки 1 місяць (зарахований по 29.07.2003 року). Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% складає 0,43083. Заробітну плату розраховано за періоди роботи з 01.06.1975 року по 31.07.1975 року, з 01.10.1975 року по 31.05.1978 року, з 01.07.1978 року по 31.03.1979 року та з 01.05.1979 року по 30.09.1980 року. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1,36487. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за 2014 - 2016 роки складає 5137,92 грн. (3764,40 грн х 1,36487). Загальний розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 з 11.05.2023 року складає 2474,93 грн. Належні пенсійні кошти за період з 11.05.2023 року по 31.12.2024 року нараховано на січень поточного року. Виплата пенсії буде здійснюватись через підприємство поштового зв'язку № 51931, дата виплати - 18 число.
28.01.2025 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та просив:
- надіслати довідку про нараховану та фактично виплачену пенсію ОСОБА_1 з 28.03.2018 року по січень 2024 року;
- надіслати виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з 28.03.2018 року по січень 2024 року з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії з врахуванням всіх законодавчих актів та постанов КМУ щодо перерахунку пенсій;
- виплатити компенсацію втрати частини доходу за невиплату пенсії з 28.03.2018 року по дату фактичної виплати та з 01.07.2022 року по дату фактичної виплати пенсії у встановленому Законом розмірі на визначений пенсіонером банківський рахунок.
Листом Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області від 05.02.2025 року повідомлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 року по справі № 160/23888/23 поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з 11.05.2023 року. Інформація про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за період з 28.03.2018 року по 31.01.2025 року надана в таблиці. Пенсія за період з 01.07.2022 року по 31.12.2022 року згідно звітних даних відділення поштового зв'язку № 51931 не отримана, відповідно до частини першої статті 49 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), з 01.01.2023 року виплату пенсії припинено в зв'язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. Виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється через відділення поштового зв'язку № 51931. Механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам регулюється Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 (зі змінами) (далі - Порядок). Пунктом 10 Порядку передбачено, що заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку. Підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків відсутні. Згідно таблиці розмір пенсії з 28 березня 2018 року до наступного часу не змінюється та складає 2474,93 грн.
До листа надано довідку від 04.02.2025 року (дата розр. 17.12.2024 року). В графі особливості зазначено "не підлягає масовому перерахунку", "призначено за рішенням суду в твердому розмірі".
16.03.2025 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області із заявою та просив повідомити підстави визначення ОСОБА_1 як працюючого пенсіонера.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.04.2025 року повідомлено, що за документами, наявними в електронній пенсійній справі, ОСОБА_1 має статус працюючого пенсіонера.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо переведення виплати пенсії позивачу через відділення поштового зв'язку та припинення виплати пенсії, протиправними дії щодо визначення як працюючого пенсіонера, бездіяльністю щодо не поновлення виплати пенсії, бездіяльністю щодо не виплати компенсації втрати частини доходу, бездіяльністю щодо не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).
Пенсійні правовідносини регулюються Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 1 Закону №1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 49 Закону №1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 51 Закону № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно із приписами статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
На виконання зазначених норм Закону № 1058-IV Правлінням Пенсійного фонду затверджено Порядок №22-1.
Відповідно до абз. 1 п. 1.1. Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (п. 1.3. Порядку № 22-1).
Отже, суд відхиляє такий аргумент пенсійного органу як підставу відмови в поновленні пенсії позивачу , оскільки ні Закон № 1058, ні Порядок № 22-1 не передбачають такої підстави для відмови в поновленні призначеної довічно пенсії, як надання заяви про поновлення виплати пенсії особисто шляхом звернення до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) територіального органу Пенсійного фонду України.
Щодо правомірності припинення позивачу пенсійних виплат суд зазначає таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що виплата пенсії позивачу призупинена відповідачем у зв'язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.
Порядок виплати пенсії та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1596 від 30.08.1999 року в редакції на момент виникнення спірних правовідносин// та визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів, шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги в уповноважених банках.
Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року №1279.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Суд враховує, що ні Закон № 1058, ні Порядки №№ 22-1 та 1596 не передбачають такої підстави для відмови у виплаті призначеної довічно пенсії через банківську установу, як надання заяви про поновлення виплати пенсії особисто шляхом звернення до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) територіального органу Пенсійного фонду України.
Відповідач зазначає, що нарахування і виплата пенсії позивачу була припинена в з 01.01.2023 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058, відповідно до якого виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.
Суд зазначає, що ч. 1 ст. 49 Закону № 1058 не передбачає автоматичного припинення виплати пенсії. За наявності будь-якої з підстав, з якою Закон № 1058 пов'язує припинення виплати пенсії, така виплата припиняється або за рішенням територіального органу Пенсійного фонду, або за рішення суду.
Крім того, пенсійним органом не приймалось рішення про припинення виплати пенсії позивачу та взагалі відсутнє будь-яке рішення суду з цього приводу.
Отже, припиняючи позивачу виплату пенсії з 01.01.2023 року, пенсійний орган діяв не у спосіб, визначений законом.
З огляду на встановлені фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин, діючи на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України, суд дійшов висновку, що дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, які полягають у припиненні виплати пенсії позивача є протиправними, оскільки припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення територіального органу Пенсійного фонду або за рішенням суду, і лише з підстав, визначених статтею 49 Закону № 1058-IV, перелік яких є вичерпним.
Будь-яких доказів стосовно прийнятого рішення щодо припинення виплати пенсії позивачу матеріали справи не містять. Припинення виплати пенсії позивачу не з підстав, визначених статтею 49 Закону № 1058-IV, порушує право позивача на належний соціальний захист.
Щодо зобов'язання відповідача поновити пенсійні виплати (зробити перерахунок), як працюючому пенсіонеру.
Сам по собі факт звернення особи чи її представника до територіального органу Пенсійного фонду не є підставою для поновлення виплати пенсії, а таке поновлення можливе лише після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Прийняття судом рішення про поновлення виплати пенсії без з'ясування уповноваженим пенсійним органом таких обставин та наявності відповідних умов є передчасним, необґрунтованим і може призвести до безпідставного поновлення виплати пенсії.
Крім того, за змістом частини 2 статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплачувати пенсію позивачу на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам, суд зазначає наступне.
Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР, право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30 січня 2020 року у справі №489/5194/16-а та від 30 вересня 2021 року у справі № 540/4060/20.
Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 51 Закону № 1058-IV, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно із частиною другою статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до статті 24 Конституції України, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Тому, суд звертає увагу, що позивачка, незалежно від її проживання в Державі Ізраїль, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення, а тому за відсутності законодавчих перешкод відповідач зобов'язаний відновити їй виплату пенсії.
Як зазначено в пункті 3.3. Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону № 1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Тобто, виходячи із чинного пенсійного законодавства, особа має право на отримання заробленої та призначеної пенсії незалежно від місця її проживання.
Імперативність заборони обмежувати чи позбавляти можливості реалізації громадянами України їх конституційного права на соціальне забезпечення у взаємозв'язку з дійсним місцем проживання особи також кореспондується з правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною в пункті 52 рішення у справі №10441/06 «Пічкур проти України» від 7 лютого 2014 року.
Також, у пункті 3 Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року зазначено, що пункт 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» створено правову ситуацію, у якій громадяни, які працювали на території України, сплачували страхові внески і отримали право на пенсію, але обрали постійним місцем проживання державу, з якою Україна не уклала міжнародний договір щодо виплати громадянам України пенсій, зароблених в Україні, позбавлені можливості їх одержувати. При цьому наголошується, що вказані положення Закону суперечать приписам Конституції України щодо неможливості скасування конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав і свобод громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права громадян на соціальний захист у старості.
Отже, виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України.
Зазначена позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом за подібних обставин, зокрема, у справі від 14 лютого 2019 року у справі № 766/15025/16-а. У вказаній справі Верховний Суд сформулював наступні висновки:
1) право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою, і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України;
2) іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж обов'язки, як і громадяни України - за винятками, установленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України;
3) держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами;
4) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом;
5) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, застраховані згідно із Законом № 1058-IV та які досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку, мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені в статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;
6) іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачене міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
7) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи за межами України або її відсутність (спірність) не може бути умовою для обмеження реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (перегляду, відтермінування тощо);
8) не може бути привілеїв чи обмежень у механізмі реалізації конституційного права на соціальний захист, зокрема, за ознаками етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання або іншими ознаками.
В подальшому, Верховний Суд підтверджував вказану позицію в постановах від 13 червня 2019 року у справі № 204/1134/17(2а/204/91/17), від 30 вересня 2019 року у справі № 475/164/17, від 1 жовтня 2019 року у справі №804/3646/18 та від 30 вересня 2021 року у справі № 540/4060/20.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).
Пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та відповідно до відрахувань до спеціального фонду один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.
У свою чергу, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону № 1058-IV, визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз зазначених положень статті 46 Закону № 1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Таким чином, у разі, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах до тих пір, поки такі виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон № 1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
При первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина із заявою про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені статтею 49 Закону №1058-IV.
При цьому законодавцем чітко встановлено, що поновлення виплати пенсії проводиться протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
З пункту 3 резолютивної частини Рішення від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 вбачається, що Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.
Проте, відповідні зміни до законодавства до цього часу не були внесені.
Верховний Суд в постанові від 20 січня 2022 року по справі № 280/4551/21 зазначив наступне: відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвела до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду; крім того, як вже зазначено вище, наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, а тому існуючі «загальні» норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що непроведения виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів; очевидним є те, що необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07.10.2009 року №25-рп/2009.
Таким чином, Верховний Суд сформував наступний правовий висновок: подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку № 22-1 у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року №13-1 та від 16.12.2020 року № 25-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку №22-1.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону №1058-ІV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року №1596, визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках.
Згідно з п. 4 Порядку №1596, виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).
Згідно з п. 6 Порядку №1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Відповідно до п.8, п.9 Порядку №1596, поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.
Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.
Згідно з п.10 Порядку №1596, заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку. Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.
За змістом приписів п.12, п.13 Порядку №1596, органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають:
- списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках;
- опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках.
Списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.
Списки подаються одночасно на паперових і магнітних (електронних) носіях, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цього пункту.
Таким чином, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги (бланк якої є Додатком №1 до Порядку №1596), яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п.10 Порядку №1596 двома шляхами, а саме: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду; від установи уповноваженого банку.
Аналогічні положення закріплені у п.1.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), яким передбачено, що заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596.
Таким чином, вбачається, що органи Пенсійного фонду України уповноважені здійснювати виплату пенсії через поточні рахунки в банках у разі наявності заяви про виплату пенсії або грошової допомоги (бланк якої є Додатком №1 до Порядку №1596).
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача, який діяв на підставі нотаріальної довіреності, 27.10.2024 року звертався безпосередньо до відповідача та просив, зокрема, пенсію виплачувати в АТ «Ощадбанк» відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 2.8 Порядку №22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Відповідно до пункту 1.2 та пункту 1.5 Порядку №22-1, заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Таким чином, пенсіонер наділений правом вибору щодо особистого звернення до органу, що призначає пенсію, або через свого представника, а тому висновки пенсійного управління про те, що позивач повинен особисто звернутися із заявою про поновлення пенсії є помилковими.
Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 812/564/18, від 1 жовтня 2019 року у справі №826/3943/16, від 31 жовтня 2019 року у справі № 160/7699/18, від 30 січня 2020 року у справі №489/5194/16-а, від 5 лютого 2020 року у справі № 501/28/17 та від 31 березня 2020 року у справі №826/14837/16, від 18 травня 2022 року у справі № 160/5259/20.
З огляду на встановлені обставини, зважаючи на те, що прийняттю рішення про поновлення пенсії передує з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати, з метою належного та ефективного поновлення порушеного права позивача, суд вважає за доцільне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву представника позивача про поновлення пенсії від 27.10.2024 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Щодо позовних вимог в частині компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Відповідно до статей 1, 2 Законом України від 19.10.2000 р. № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Аналогічні положення закріплені також і в пунктах 2, 3 Порядку № 159.
Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За приписами статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу з 01.01.2023 року виплату було припинено. Тому відповідач має нарахувати компенсацію втрати частини доходів лише по нарахованим та виплаченим доходам у відповідному розмірі за період з 28.03.2018 року до дати фактичної виплати в березні 2020 року; з березня 2020 року по 01.07.2022 року; з 01.07.2022 року по 31.12.2022 року.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позовної заяви.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 968,96 грн.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 484,48 грн.
Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 9, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо переведення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 через відділення поштового зв'язку та припинення її виплати.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії з дати припинення та бездіяльність щодо не виплати компенсації втрати частини доходу, бездіяльність щодо не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - ОСОБА_2 про поновлення пенсії від 27.10.2024 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходу за невиплату пенсії з 28.03.2018 року до дати фактичної виплати в березні 2020 року; з березня 2020 року по 01.07.2022 року; з 01.07.2022 року по 31.12.2022 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна