Справа № 712/10727/24
Провадження № 2/712/557/25
26 серпня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді - Марцішевська О.М.,
при секретарі - Безруковій Д.О.
за участю
представника позивача адвоката Мельніченко А.М.
представника відповідача адвоката Колєснік В.А.
представника третьої особи Слинько М.Г.
розглянувши у відкритому судовому в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , третя особа: Черкаська міська рала про усунення перешкод в користуванні домоволодінням та відшкодування моральної шкоди, -
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та аргументів учасників справи
11 вересня 2024 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та знесення тимчасової споруди та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначила, що позивач є власником домоволодіння по АДРЕСА_1 . Об?єкт нерухомості складається з: житлового будинку з прибудовами загальною площею 120.0 кв.м. літ A-1, al - аб, надвірних споруд Л - сарай з гаражем, Д - погріб, Ж - погріб, 1 - 4 - огорожа (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна - 81889671101). Домоволодіння розташоване на належній на праві власності позивачу земельній ділянці з кадастровим номером: 7110136700:04:014:0087 загальною площею 0.047га (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна - 2820194271101). Додатково Позивачем було здійснено перепланування сараю - літ Л, на що отримано документацію та введено в експлуатацію з послідуючою реєстрацією. Всі конструктивні елементи домогосподарства Позивача висвітлені в технічному паспорті, що надається.
Відповідачем порушене право позивача як власника на користування домоволодінням внаслідок розміщення тимчасової споруди - торгового павільйону навпроти домоволодіння позивача з порушенням встановлених державних будівельних норм.
За захистом своїх прав позивачка звернулась до третьої особи, на що їй надано інформацію, що об?єкт не капітального будівництва, а саме: МАФ по бульвару Шевченка біля будинку № 170 в комплексі із зупинкою громадського транспорту «ТРК «Плазма» (парна сторона) у відповідності до Паспорту прив?язки за реєстраційним номером 357 належить ФОП ОСОБА_2 .
Позивач зверталась до Відповідача з проханням прибрати споруду, яка порушує права власника будинковолодіння по АДРЕСА_1 , проте Позивачу було вказано, що її права не порушені.
Відповідно до висновку судового експерта Гнаток В.Г. № 34/24/Буд, встановлено, що розташування тимчасової будівлі торгівельного павільйону загальною площею 15,7 кв. м в м.Черкаси, по бул. Шевченка, біля будинку №170 в комплексі із зупинкою громадського транспорту ТРК «Плазма» (парна сторона), що належить фізичній особі-підприємцю « ОСОБА_2 » не відповідає чинним будівельним нормам та правилам України, а саме:
• вимогам п. 1.14. розділу III «Загальні вимоги пожежної безпеки до утримання тери-торій, будинків, приміщень, споруд, евакуаційних шляхів і виходів» «Правил пожежної безпеки в Україні», затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України 30.12.2014 № 1417, де вказано: «Тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, повинні розміщуватися на відстані не менше 10 м від інших будівель та споруд, крім випадків, коли згідно з будівельними нормами потрібна більша протипожежна відстань або коли їх можна встановлювати біля зовнішніх стін без отворів, які відповідають вимогам будівельних норм до протипожежних стін»:
в той самий час визначена на підставі натурних обмірів відстань від стіни торгівельного павільйону до стіни господарської будівлі літ. «Л» (згідно «Схематичного плану земельної ділянки по АДРЕСА_1 ») - від 1,30 м до 1,60 м;
• вимогам п. 5.3.1 та таблиці 5.1 Державних будівельних норм України ДБН В.2.3-5-2018 «Вулиці та дороги населених пунктів» (зі Зміною №1): «Ширину тротуарів потрібно визначати з урахуванням категорії вулиці згідно з таблицею 5.1. Ширина однієї смуги пішохідного руху повинна бути кратною 0,75 м»; у відповідності до таблиці 5.1 мінімальна ширина пішохідної зони тротуару для вулиць загальноміського значення регульованого руху міст середнього розміру повинна становити 2,25 м:
визначена шляхом натурних обмірів ширина проходу (тротуару) між тимчасовою спорудою торгівельного павільйону та стіною будівлі на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 - від 1,3 м до 1,6 м;
- «У пішохідній зоні тротуару не допускається встановлення будь-яких споруд, огороджень або конструкцій, які перешкоджають пішохідному руху»:
на частині пішохідної зони тротуару поруч з земельною ділянкою АДРЕСА_2 встановлена тимчасова споруда торгівельного павільйону в комплексі з спорудою зупинки громадського транспорту;
• вимогам п. 5.3.3 Державних будівельних норм України ДБН В.2.3-5-2018 «Вулиці та дороги населених пунктів» (зі Зміною №1): «Споруди торговельно-побутового призначення повинні розміщуватися за межами пішохідної зони тротуарів або узбіч згідно з вимогами чинних законодавчих та нормативних актів, затвердженою містобудівною документацією та місцевими правилами забудови населених пунктів. При їх розміщенні не допускається пошкодження або знищення зелених насаджень»:
на частині пішохідної зони тротуару та узбіччя бульвару Шевченка поруч з земельною ділянкою АДРЕСА_2 встановлена тимчасова споруда торгівельного павільйону в комплексі з спорудою зупинки громадського транспорту;
• вимогам п. 5.1.4 Державних будівельних норм України ДБН В.2.2-40-2018 «Інклюзи-вність будівель і споруд. Основні положення» (із Зміною №1): «Ширина пішохідних шляхів із зустрічними рухом повинна бути не менше 1,8 м»:
визначена шляхом натурних обмірів ширина проходу (тротуару) між тимчасовою спорудою торгівельного павільйону та стіною будівлі на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 - від 1,3 м до 1,6 м.
Розміщення тимчасової споруди (МАФ) впритул до житлового будинку та надвірних споруд Позивача з порушенням протипожежних норм впливає на схоронність об?єкта, крім того розташування МАФ впритул до калітки позивача заважає вільному входу та виходу з двору, крім того противоправно розташований МАФ затіняє вікна, які виходять на фасад, постійний рух громадян по тому простору що утворився між парканом та противоправно встановленим МАФ створює дуже голосний звук, бо громадяни мають ходити впритул до забору по краю тротуару, дощові опади теж стікають під фундамент паркану Позивачки, що створює небезпеку для руйнації фундаменту.
Просить суд позов усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 своєю власністю, а саме: домоволодінням по АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку площею 120.0 кв.м. літ A-1, al - аб, надвірних споруд Л - сарай з гаражем, Д - погріб, Ж - погріб, 1 - 4 - огорожа, реєстраційний номер об?єкт нерухомості - 81889671101, шляхом зобов?язання Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 знести розташовану впритул до приміщень позивача тимчасову споруду по бульвару Шевченка біля будинку № 170 в комплексі із зупинкою громадського транспорту «ТРК «Плазма» (парна сторона), на розі вулишь: АДРЕСА_1 , стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 12000 грн.
22 жовтня 2024 року представник відповідача адвокат Колєснік В.А. скерував до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю.
В обгрунтування заперечень проти позову вказував, що відповідач дійсно є власником тимчасової споруди (далі ТС) - торгівельний павільйон загальною площею 15,7 кв.м., яка розташована за адресою: м.Черкаси, бульвар Шевченка, біля будинку № 170 в комплексі із зупинкою громадського транспорту «ТРК «Плазма» (парна сторона). Зазначена ТС розміщена за вказаною адресою на підставі паспорту прив?язки ТС за реєстраційним номером 357, виданого начальником управління планування та архітектури департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради.Зазначена ТС розташована на земельній ділянці площею 0,0018 та з кадастровим номером 7110136700:03:019:0038, власником якої є територіальна громада Черкаська міська рада, та яка зареєстрована 11.01.2014 року. Цільове призначення земельної ділянки - землі громадської забудови. Опис об?єкта іншого речового права - земельна ділянка площею 0,0018 га по бульвару Шевченка, у комплексі із зупинкою громадського транспорту «вул. Пушкіна» парна сторона (витяг надається).3 огляду на назначене, твердження позивача про незаконність та протиправне розташування ТС за вказаною адресою не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи.
При поданні позову Позивачем одним із додатків також надано титульний лист паспорту прив?язки ТС м. Черкаси, бульвар Шевченка, біля будинку № 170 в комплексі із зупинкою громадського транспорту «ТРК «Плазма» (парна сторона) на ім?я фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 .
В самому титульному листі паспорту прив?язки зазначено строк його дії до 27.09.2024 року включно (на термін дії воєнного стану. У разі скасування воєнного стану, строк дії паспорту прив?язки закінчується). Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ. В подальшому його було продовжено. 3 огляду на наведене, на час подання позову 19.09.2024 року зазначений паспорт був діючим та залишається діючим і до теперішнього часу оскільки станом на 19.10.2024 воєнний час в Україні продовжено до 09.11.2024 року, а отже твердження Позивача про не продовження паспорту прив?язки не відповідає дійсності.
Як зазначено Позивачем, вона є власником домоволодіння - будинку АДРЕСА_2 . Зазначене домоволодіння складається з (згідно схематичного плану): Житлового будинку - 120 кв. літ А-1, сарай з гаражем літ Л, погріб літ Д,Ж, огорожа 1-4.
На думку Позивача, впритул наближена ТС до житлового будинку та сараю впливає на схоронність зазначених об?єктів, заважає вільному входу - виходу з двору оскільки находиться в притул до калитки, затіняє вікна які виходять на фасад. Постійних рух громадян вздовж будинку створює дуже голосний звук, бо громадяни мають ходити в притул до забору по краю тротуару. Дощові опади теж стікають під фундамент паркану, що створює небезпеку для руйнації фундаменту.
В свою чергу Відповідач вважає зазначені обставини надуманими та такими, що вводять в оману суд з наступних підстав.
Як вбачається з фото таблиці, яка надається, а також фото таблиці до висновку експерта, який надано Позивачем, калитка у домоволодіння знаходиться у вільному доступі та не перетинається ні з ТС, ні з самою зупинкою, Житловий будинок взагалі знаходиться осторонь зупиночного комплексу, а тим паче самої ТС, що ніяким чином не може впливати на рух громадян та затіненню вікон.
Дійсно, відповідно до технічної документації та правовстановлюючих документів домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 є житловим будинком, але тільки відповідно до документів.
По перше - житловий будинок під літ. А-1 Позивачкою впродовж тривалого часу не використовується як житлове, а комерційне. Деяка площа зазначеного будинку здається як комерційна, про що свідчить оголошення на вікнах будинку із вказанням номеру Позивачки (0978020969), деяка вже використовується підприємцями у різних сферах: «Ремонт одягу», «Перукарня Алекс», «Смачна Втіха» та інші. (фото таблиця додається)
Сарай із гаражем під літ Л, не використовується Позивачкою за призначенням, а переобладнаний і реконструюваний під заклад громадського харчування та магазин.
Зазначені обставини свідчать про те, що Позивач вводить в оману суд з приводу фактичних та дійсних підстав звернення із позовною заявою. На думку Відповідача реальними підставами звернення до суду є саме усунення конкуренції з боку ФОП ОСОБА_2 на здійснення підприємницької діяльності.
Посилання Позивача на проведене будівельно - технічне дослідження не доводить факту існування будь яких перешкод у користуванні майном. Експертом лище визначено, що розташування ТС не відповідає чинним будівельним нормам та правилам України (станом на 04.06.2024 року), а отже не наводить фактів наявності будь яких перешкод, на які посилається Позивач. Крім того експертом не досліджувалось питання відповідності ТС будівельним нормам та правилам України на час будівництва у 2014 році.
Звертає увагу на те, що 18.02.2014 року Позивач власною заявою не заперечувала щодо розміщення зупинки громадського транспорту по фасаду її домоволодіння, але не перед безпосередньо капітальною спорудою будинку та не перед в?їздом до подвір?я.
З моменту встановлення ТС з 18.02.2014 року, більше 10 років, Позивачка не зверталась до органів місцевого самоврядування щодо наявності будь яких претензій стосовно розміщення ТС.
На думку Відповідача, який використовує ТС та яка розташована на правових підставах, позовні вимоги щодо знесення зазначеної ТС в комплексі з зупинкою не підлягають на задоволення з підстав відсутності у діях Відповідача будь яких протиправних дій щодо розташування та використання ТС.
Оскільки ТС розташована Відповідачем у відповідності до паспорту прив?язки № 357, який є діючим та нескасованим, на заздалегідь виділеній земельній ділянці, передчасно стверджувати про те що ТС є самочинною та підлягає знесенню.
З приводу наведеного, право вимоги про знесення самочинно збудованого майна належить Черкаській міській раді, як власнику земельної ділянки на який розташована ТС. Як відомо Відповідачу, зазначена вимога від Черкаської міської ради не висувалась.
Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, стягнути з позивача судові витрати в сумі 30 000 грн., які складаються в тому числі з судових витрат на надання правової допомоги.
05 листопада 2024 року третя особа Черкаська міська рада скерувала до суду пояснення у справі, в яких заперечує проти доводів, викладених у відзиві на позов. У відзиві на позов представником відповідача вказується, що його довіритель - ФОП ОСОБА_2 на підставі паспорту прив?язки тимчасової споруди (надалі - TC) № 357 встановив відповідну ТС - торгівельний павільйон за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, біля будинку № 170 в комплексі із зупинкою громадського транспорту «ТРК «Плазма» з терміном дії до 27.09.2024.
Також, вказується, що відповідачем подано заяву про продовження відповідного паспорту прив?язки ТС. При цьому у змісті відзиву з посиланням на положення Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», представником відповідача робиться висновки, що паспорт прив?язки ТС є документом дозвільного характеру, та на нього розповсюджується дія вказаного закону, а також поширюється дія постанови КМУ від 18.03.2022 № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» в частині автоматичного продовження строку дії паспорту прив?язки ТС. Вказана постанова регулює виключно питання строку дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру, результатів надання публічних послуг з проведення робіт та/або надання послуг у сфері протимінної діяльності автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення та скасування.
В той же час паспорт прив?язки ТС не є ні ліцензією, ні документом дозвільного характеру.
08 листопада 2024 року представник позивача адвокат Мельніченко А.М. скерувала до суду відповідь на відзив. Зазначає, що позиція позивача ґрунтується на тому, що схема розташування ТС розроблена з порушенням будівельних норм, про що було надано відповідний експертний висновок, який не спростований відповідачем, а тому позивач вважає, що паспорт прив'язки є таким, який виданий з порушенням.
Відповідач висловлює суб?єктивну думку щодо того, що права Позивача не порушені, але висновок спеціаліста в галузі будівельних та інших норм підтверджує наявність суттєвих порушень місцем розташування спірної споруди.
При цьому Відповідач не надає на противагу висновку спеціаліста контраргументу, як
то інший висновок, інше дослідження, законодавчі норми будь - які які вказують на протилежну думку. Суд не спеціалістом в галузі протипожежної охорони, будівельних норм, таке інше, а тому у суду немає підстав не довіряти думці спеціаліста в галузі будівельних та інших норм.
Надана до фото розписка - начебто від імені ОСОБА_1 не стосується даної справи, адже вона стосується правовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка не є ані стороною ані учасником даної справи.
З інформаційної довідки щодо земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно
вбачається, що ОСОБА_3 була орендарем спірної ділянки, але Договір оренди припинений за його сплином 17.10.2018 року, з довідки не вбачається факт реєстрації його пролонгації.
Позивач заперечує щодо стягнення суми витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн., адже відзив на позовну заяву та три клопотання не є такими діями адвоката, за які передбачені 30 000 грн., об'єктивно дана сума не обґрунтована та не доведена.
11 листопада 2024 року представником відповідача скеровано до суду заперечення. Предметом спору в зазначені справі не є відношення ТС до рухомого або нерухомого майна, але в будь якому разі, ТС є річчю (майном) на яке розповсюджується право власності в силу ст. 316 ЦК України. Право власності Відповідача на зазначену ТС підтверджується Договором купівлі - продажу б/н від 25.10.2019 року. Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244. Відповідно до п. 2.1-2.3 цього Порядку підставою для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності є паспорт прив?язки ТС.
Відповідач у відповідності до Порядку, отримав Паспорт прив?язки № 357, а також уклав договір № 1172 від 12.11.2019 року (додається), щодо пайової участі в утриманні об?єкта благоустрою, отже ТС розташована на визначеному місці на правових підставах.
З приводу твердження Позивача про не продовження дії паспорту прив?язки ТС, Позивачем стверджується, про невідповідність паспорту прив?язки будівельним нормам, а тому він є таким який виданий з порушенням порядку його видачі та, як наслідок, не є продовженим. Відповідність ТС будівельним та пожежним нормам підтверджується проектом розміщення ТС, який є додатком до паспорту прив?язки (проект надається). В п. 4 зазначено, що проект тимчасової споруди (кіоск із зупинкою) розроблений відповідно до діючих вимог державних будівельних норм і правил чинних станом на 01.01.2014 року. передбачені рішення, які забезпечують пожежобезпеку при додержанні правил виконання робіт і правил експлуатації, затверджених в установленому порядку.
Щодо тверджень про порушене право позивача, звертаючись з позовом, Позивач заявив вимогу до Відповідача про усунення перешкод в користуванні домоволодінням, що за своєю правовою природою є негаторним позовом. Втім, обґрунтовуючи позовну вимогу Позивач посилається на перешкоди у користуванні домоволодінням з боку Відповідача, проте не наводить які саме, а також докази їх існування.
Посилання Позивача на експертний висновок про те що ТС розміщена з порушенням будівельних норм не вказує на перешкоди які вона завдає Позивачу у праві вільно користуватись своїм майном, а також не доказує їх наявність, а лише констатуе факт порушення будівельних норм станом на 2024 рік які жодним чиним не перешкоджають Позивачу користуватись майном.
Крім того, не можна не звернути уваги на те, що 18.02.2014 року Позивач власною заявою не заперечувала щодо розміщення зупинки громадського транспорту по фасаду її домоволодіння, але не перед безпосередньо капітальною спорудою будинку та не перед в?їздом до подвір?я. З моменту встановлення ТС з 18.02.2014 року, більше 10 років, Позивачка не зверталась до органів місцевого самоврядування щодо наявності будь яких претензій стосовно розміщення ТС.
Отже виходячи з викладено, можливо зробити висновок, про те що оскільки ТС розташована на правовій підставі - паспорт прив?язки, спосіб захисту прав передбачений ст. 391 ЦК України є неналежним. Крім того оскільки, ТС знаходиться на земельній ділянці комунальної власності в особі Черкаської міської ради, право звернення для усунення таких перешкод належить їй.
В протилежність доводів Позивача, розписка ОСОБА_4 має пряме відношення до даної справи, оскільки земельна ділянка на якій розташована ТС, відповідно до витягу з ЄДР, який надавався до відзиву, досі перебуває у користуванні ОСОБА_3 ТС в 2014 році встановлювалась саме ОСОБА_3 та згодом вибула із її володіння до Відповідача.
Із матеріалів вбачається, що обраний Позивачем спосіб захисту своїх прав направлений не на відновлення порушених прав на користування майном як фізичної особи, а на усунення конкуренції з боку Відповідача, оскільки Позивачкою в порушення будівельних норм в гаражі домоволодіння облаштовано кафе, яке примикає к ТС власником якої є Відповідач.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив. Додатково пояснила, що перешкоди у користуванні позивачкою належним їй житловим будинком з надвірними спорудами полягають у ризику руйнації домоволодіння внаслідок порушення протипожежни норм при розташуванні відповідачем тимчасової споруди та перешкод у вільному доступі до домоволодіння внаслідок зменшення тротуару при розташуванні тимчасової споруди таким чином, що унеможливлюється виклик швидкої допомоги, пожежної служби чи інших оперативних служб в разі необхідності. Позивачка має похилий вік, також порушення її прав завдають їй моральної шкоди. Здійснення позивачкою підприємницької діяльності не має відношення до вказаних перешкод у користуванні домоволодінням, завданих позивачці як власнику - фізичній особі.
Представник відповідача в судовому засідання просив відмовити у задоволенні позову з підставі, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні. Заперечив порушення прав позивачки внаслідок розташування належної відповідачу тимчасової споруди.
Представник третьої особи просив врахувати пояснення на позовну заяву.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм праввідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства.
Хід розгляду справи, заяви, клопотання, процесуальні дії
17 вересня 2024 року залишено без руху позовну заяву.
24 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
27 лютого 2024 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, а також докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення
Судом встановлено, що ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 11.12.2012р. є власником 6/25 частини житлового будинку з прибудовами А-1, а1-а6 загальною площею 120,9 кв.м з надвірними спорудами Л - сарай з гаражем, Д - погріб, Е - погріб, Ж - погріб, № 1-4 огорожа, розташованими на належній позивачу земельної ділянки кадастровий норм 71101367:04:014:0087 площею 0,047 га, що вбачається з Державного реєстру речових прав ( а.с.15,16 т.1)
Проект розміщення торгового кіоску в комплексі із зупинкою по АДРЕСА_3 розроблений ФОП Ніколенко (ліцензія АВ № 595552). Згідно пояснювальної записки, проект ТС розроблений відповідно до діючих вимог державни будівельних норм і правил, чинних станом на 01.01.2014р.
Відповідно до заяви від 18.02.2014р. на ім'я ОСОБА_3 позивач не заперечувала щодо розміщення зупинки громадського транспорту по фасаду домоволодіння по АДРЕСА_2 із застереженнями щодо місця розташування по відношенню до домоволодіння.
Згідно відомостей Державного реєстру речових прав за ОСОБА_3 11.01.2014р. було зареєстроване строком до 17.10.2018р право оренди земельної ділянки площею 0,0018 га по АДРЕСА_2 на підставі договоору оренди від 15.01.2014р. ( а.с.93, 91 т.1)
25 жовтня 2019 року за договором купівлі-продажу ФОП ОСОБА_2 набув у власність торгівельний павільйон, загальною площею 15,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 в комплексі із ЗГТ « АДРЕСА_4 » парна сторона.
12 листопада 2019 року ФОП ОСОБА_2 був укладений договір № 1172 щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою. За даним договором власник ТС зобов'язується оплатити пайову участь в утриманні об'єкта благоустрою по АДРЕСА_3 в комплексі із зупинкою громадського транспорту «вул. Пушкіна» площею 49,25 кв.м. на території яйого розташовано торговий павільйон площею 15,7 кв.м., власником якого є ФОП ОСОБА_2 , а Черкаська міська рада зобов'язується забезпечити належне утримання прилеглої до зазначеної споруди території.
24.04.2023р. позивачка звернулась до КП «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Черкаської міської ради з приводу усунення порушень шляхом знесення конструкції зупинки громадського транспорту по вул.Пушкіна. Відповідно до листа від 01.05.2024р. позивачку повідомлено, що Черкаською міською радою не визначався балансоутримувая вказаної зупинки ( а.с.30-34 т.1).
05 вересня 2023 року ФОП ОСОБА_2 продовжено дію паспорту прив'язки ТС торговельний павльйон загальною площею 15,7 кв.м по бульв.Шевченка біля будинку № 170 в комплексі із зупинкою громадського траспорту «ТРК «Плазма» (парна сторона). Згідно відмітки паспорт прив'язки дійсний до 27 вересня 2024 року включно (на термін воєнного стану, у разі скасування воєнного стану свтрок дій паспорту прив'язки закінчується). (а.с.35 т.1)
05 вересня 2023 року було укладено додатковий договір № 1 до договору № 1172 від 12 листопада 2019 року щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою. За цим договором сторони домовились продовжити строк дії договору на термін дії воєнного стану, але не довше ніж на 1 рік (до 27.09.2024 включно).
28.09.2023р. позивачці Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради виданий Будевельний паспорт на об'єкт будівництва: реконструкція сараю з добудовою гаража по АДРЕСА_2 . Повідомлення про початок будівельних робіт ЧК0512310189 41 (витяг з Реєстру будівельної діяльності 33-99 від 11.03.2024р.). ( а.с.17-18, 19-24 т.1).
Право власності на домоволодіння після реконструкції зареєстровано 06.09.2024р. на підставі Технічного паспорта від 11 березня 2024 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав № 352062542 від 27.10.2023р (а.р. 25-29 т.1).
Відповідно до висновку експерта № 34/24/Буд. від 04.06.2024р. (а.с.37-74 т.1), складеного судовий експертом ОСОБА_5 , розташування тимчасової будівлі торгівельного павільйону загальною площею 15,7 кв. м, розташованого в м. Черкаси, по бул. Шевченка, біля будинку №170 в комплексі із зупинкою громадського транспорту ТРК «Плазма» (парна сторона), що належить фізичній особі-підприємцю « ОСОБА_2 » не відповідає чинним будівельним нормам та правилам України, а саме:
• вимогам п. 1.14. розділу ІІІ «Загальні вимоги пожежної безпеки до утримання терито-рій, будинків, приміщень, споруд, евакуаційних шляхів і виходів» «Правил пожежної безпеки в Україні», затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України 30.12.2014 №1417, де вказано: «Тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, повинні розміщуватися на відстані не менше 10 м від інших будівель та споруд, крім випадків, коли згідно з будівельними нормами потрібна більша протипожежна відстань або коли їх можна встановлювати біля зовнішніх стін без отворів, які відповідають вимогам будівельних норм до протипожежних стін»:
в той самий час визначена на підставі натурних обмірів відстань від стіни торгівельного павільйону до стіни господарської будівлі літ. «Л» (згідно «Схематичного плану земельної ділянки по АДРЕСА_1 ») - від 1,30 м до 1,60 м;
• вимогам п. 5.3.1 та таблиці 5.1 Державних будівельних норм України ДБН В.2.3-5-2018 «Вулиці та дороги населених пунктів» (зі Зміною №l): «Ширину тротуарів потрібно визначати з урахуванням категорії вулиці згідно з таблицею 5.1. Ширина однієї смуги пішохідного руху повинна бути кратною 0,75 м»,тобто у відповідності до таблиці 5.1 мінімальна ширина пішохідної зони тротуару для вулиць загальноміського значення регульованого руху міст середнього розміру повинна становити 2,25 м:
в той самий час визначена шляхом натурних обмірів ширина проходу (тротуа-ру) між тимчасовою спорудою торгівельного павільйону та стіною будівлі на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 - від 1,3 м до 1,6 м;
«У пішохідній зоні тротуару не допускається встановлення будь-яких споруд, огороджень або конструкцій, які перешкоджають пішохідному руху»:
на частині пішохідної зони тротуару поруч з земельною ділянкою АДРЕСА_2 встановлена тимчасова споруда торгівельного павільйону в комплексі з спорудою зупинки громадського транспорту;
• вимогам п. 5.3.3 Державних будівельних норм України ДБН В.2.3-5-2018 «Вулиці та дороги населених пунктів» (зі Зміною №1): «Споруди торговельно-побутового призначення повинні розміщуватися за межами пішохідної зони тротуарів або узбіч згідно з вимогами чинних законодавчих та нормативних актів, затвердженою містобудівною документацією та місцевими правилами забудови населених пунктів. При їх розміщенні не допускається пошкодження або знищення зелених насаджень»:
на частині пішохідної зони тротуару та узбіччя бульвару Шевченка поруч з земельною ділянкою АДРЕСА_2 встановлена тимчасова споруда торгівельного павільйону в комплексі з спорудою зупинки громадського транспорту;
• вимогам п. 5.1.4 Державних будівельних норм України ДБН В.2.2-40-2018 «Інклюзив-ність будівель і споруд. Основні положення» (із Зміною №1): «Ширина пішохідних шляхів із зустрічними рухом повинна бути не менше 1,8 м»:\
визначена шляхом натурних обмірів ширина проходу (тротуару) між тимчасовою спорудою торгівельного павільйону та стіною будівлі на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 - від 1,3 м до 1,6 м.
Допитаний в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_5 пояснив, що ним особисто був оглянутий та зафіксований об'єкт дослідження, відповідні фототаблиці наведені у висновку експертизи. Зазначені у вказаному висновку порушення будівельних норм щодо протипожежних розривів між будівлями створюють потенційну пожежну небезпеку швидкого поширення пожежі в разі її виникнення з огляду на інклюзивність будівель. Також порушення будівельних норм щодо недотримання ширини тротуару на містоутворюючій вулиці, якою є бульвар Шевченка в місті Черкаси, не забезпечує можливість вільного пішоходного руху, в тому числі у разі використання візків, чим обмежений вільний доступ до домоволодіння позивачки, автотранспорту оперативних служб (протипожежна служба, швидка медична допомога), у випадку виникнення потреби. Вказував, що усунення порушення щодо не дотримання протипожежних розривів між будівлями можливо лише внаслідок повного знесення спірної ТС. Також вказував, що з 01.01.2014р. (дата виготовлення проекту ТС) мали місце зміни у державних будівельних нормах, в тому числі щодо протипожежних норм. При експертному дослідженні експерт враховував державні будівельні норми, чинні на час проведення експертизи.
07 січня 2025 року на виконання ухвали про витребування доказів надано відомості щодо балансоутримувача зупинки громадського транспорту «ТРК «Плазма» (парна сторона) в АДРЕСА_3 . Управлінням планування та архітектури департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради був оформлений паспорт прив?язки тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_2 , біля будинку № 170 в комплексі із зупинкою громадського транспорту від 20.03.2017 № 357 ФОП ОСОБА_3 . Відповідно до договору купівлі продажу від 16.09.2019 № 3 та акту приймання - передачі майна до договору купівлі продажу від 16.09.2019, враховуючи лист від 18.09.2019 № 74982-TC2 20.09.2019 вищезазначений паспорт прив'язки був переоформлений на ФОП ОСОБА_6 . Згідно з договором купівлі продажу від 28.10.2019 та акту приймання - передачі майна до договору купівлі продажу від 28.10.2019, враховуючи лист від 05.11.2019 № 89942-TC2 12.11.2019 вищезазначений паспорт прив'язки був переоформлений на ФОП ОСОБА_2 . Враховуючи вищевикладене, тимчасова споруда по бульв. Шевченка, біля будинку №170 в комплексі із зупинкою громадського транспорту обліковується за ФОП ОСОБА_7 .
Згідно паспорта прив'язки реєстраційний номер 357 ТС торгівельний павільйон загальною площею 15,7 кв.м. за адресою м. Черкаси, по бульв. Шевченка, біля будинку №170 в комплексі з зупинкою громадського транспорту «ТРК «Плазма» (парна сторона) замовником є фізична особа-підприємець ОСОБА_2 .
Відповідно до відповіді № 1152604 від 27.02.2025 з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ). зареєстрована як фізична особа-підприємець.
Відповідно до відповіді № 1152692 від 27.02.2025 з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Відповідно до листа від 26.12.2024р. заступника директора Департамента архітектури та містобудування Черкаської міської ради позивачку повідомлено про повернення ФОП ОСОБА_2 документів на продовження паспорту прив'язку ТС до вирішення питання в суді у справі № 712/10727/24.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
У статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип непорушності права приватної власності, зокрема, право особи на безперешкодне користування своїм майном, право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
За приписами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності регулюється Законом № 3038-VI, Порядком № 244, з урахуванням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими нормативно-правовими актами.
На виконання частини четвертої статті 28 Закону № 3038-VI наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності" затверджено Порядок № 244, який визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку № 244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі також - ТС) - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
За визначеннями, наведеними у пунктах 1.4-1.5 Порядку № 244 (у відповідній редакції) паспорт прив'язки ТС - це комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1:500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та напрям підприємницької діяльності.
Отже, підставою для продовження розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди, який оформлюється відповідним органом за зверненням особи, яка бажає розмістити тимчасову споруду, у разі відповідності розміщення ТС містобудівній документації, будівельним нормам, існуючим містобудівним обмеженням тощо та за наявності документа про право користування земельною ділянкою.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.08.2023 у справі №440/7204/21, від 12.09.2023 у справі №440/7212/21, від 17.10.2023 у справі № 440/6769/21, від 17.10.2023 у справі №440/7213/21, від 15.11.2023 у справі №440/7203/21, від 10.01.2024 у справі № 440/7211/21.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 цього кодексу).
Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Інакше кажучи, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. аналогічні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 рудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17(пункт 56), від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункт 33.2), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 58), від 3 серпня 2022 року у справі № 910/9627/20 (пункт 8.45)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі 545/1994/16-ц (провадження № 61-7605св21) зазначено, що: «тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов'язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном. Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка неправомірно перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном. Тому для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об'єктивно існуючих неправомірних перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. […] В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2021 року у справі № 947/30277/19 (провадження № 61-12547св21) вказано, що «у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю».
Юридичними фактами, які становлять правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проєкту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.
Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров'ю людини, тощо.
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц, провадження № 14-341цс18, Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 361/765/16-ц, провадження № 61-33103св18, від 02 лютого 2022 року у справі № 521/16974/17, провадження № 61-9290св21, від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17, провадження № 61-1460св21, від 07 березня 2023 року у справі № 308/5533/17.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року у справі 452/2808/19 (провадження № 61-7110св22) зазначено, що: « […] власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, в тому числі і шляхом приведення приміщення до попереднього стану. […] власник, за правилами цієї статті, може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. […] При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. […] важливим є встановлення факту порушення, невизнання або оспорювання прав позивача, зокрема наявність перешкод у реалізації своїх повноважень щодо належного йому майна. Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 461/484/18 (провадження № 61-19122св20)».
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Мотивована оцінка суду аргументів учасників справи та позиція суду з питання порушення, не визнання або оспорення права, свободи чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду
Суд доходить висновку про доведеність позивачем факту порушення її права власності шляхом створення перешкод у користуванні складовими домоволодіння по АДРЕСА_1 внаслідок розміщення відповідачем тимчасової споруди по АДРЕСА_2 в комплексі із зупинкою громадського транспорту «ТРК «Плазма» (парна сторона) на розі вулишь: АДРЕСА_1 з порушенням вимог п. 1.14. розділу ІІІ «Загальні вимоги пожежної безпеки до утримання терито-рій, будинків, приміщень, споруд, евакуаційних шляхів і виходів» «Правил пожежної безпеки в Україні», затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України 30.12.2014 №1417 щодо недотримання мінімально необхідної протипожежної відстані між будівлями 10 м, яка фактично становить від 1,30 м до 1,60 м; порушенням вимог п. 5.3.1 та таблиці 5.1 Державних будівельних норм України ДБН В.2.3-5-2018, п. 5.3.3 Державних будівельних норм України ДБН В.2.3-5-2018, п. 5.1.4 Державних будівельних норм України ДБН В.2.2-40-2018 щодо недотримання мінімальної ширини пішохідної зони тротуару 2,25 м, фактично становить від 1,3 м до 1,6 м, внаслідок розташування на частині пішохідної зони тротуару поруч з ділянкою АДРЕСА_2 тимчасової споруди торгівельного павільйону в комплексі з спорудою зупинки громадського транспорту.
Вказані порушення будівельних норм і правил є істотними, оскільки не дотримання вимог щодо протипожежних розривів створює потенційну пожежну небезпеку для домоволодіння позивачки шляхом швидкого поширення пожежі в разі її виникнення та ускладнення її гасіння. Не дотримання вимог щодо ширини пішохідної зони тротуару обмежує можливість вільного доступу позивача до належного їй домоволодіння, також створює загрозу обмеження доступу до домоволодіння позивачки спеціального автотранспорту (протипожежна служба, швидка медична допомога) у випадку виникнення потреби.
Доводи відповідача про недоведеність позивачем обставин, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог, суд вважає такими, що не обгрунтовуються заперечення проти позову.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.(частина перша, друга статті 77 ЦПК України).
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Подавши свої докази, позивач реалізувала своє право на доказування і одночасно виконала обов'язок із доказування. Досліджені в судовому засіданні надані позивачкою докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та об'єктивно підтверджують обставини, на які позивачка посилалась як на підставу своїх вимог.
Порушення будівельних норм і правил при розташування спірної тимчасової споруди об'єктивно підтверджується висновком ексепрта, який відповідає вимогам ст.106 ЦПК України.
Відповідач для спростування наданих позивачем доказів міг скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з клопотанням про проведення повторної експертизи. Але в даному разі цього зроблено не було.
Доводи відповідача щодо відповідності розташування спірної тимчасової споруди будівельним нормам і правилам станом на 01.01.2014р. та оформлення відповідачем в установленому порядку паспорту прив'язки не можуть впливати на рішення про необхідність захисту цивільних прав позивачки, оскільки не спростовують встановлених фактів та обов'язок дотримання будівельних норм і правил, врахування законних інтересів суміжних землекористувачів і власників нерухомості на момент звернення до суду у 2024 році.
Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 10 березня 2025 р. у справі № 460/9136/23 паспорт прив'язки ТС - це комплект документів, які в сукупності дають підстави для розміщення ТС, водночас такі документи не можна ототожнювати із документами дозвільного характеру в розумінні положень Законів № 2806-IV, № 3392-VI та відповідно постанови Кабінету Міністрів України № 314, яка у період воєнного стану передбачає особливості щодо продовження строку дії діючих документів дозвільного характеру.
Як встановлено в судовому засіданні, на час вирішення спору термін оформленого відповідачем паспорту прив'язки сплинув та не був продовжений у зв'язку з необхідністю компетентного органа врахувати судове рішення у даній справі.
Стосовно посилання відповідача на те, що фактично спір виник у зв'язку з підприємницькою діяльністю сторін, суд враховує, що зміст спору є господарським, якщо він виникає між суб'єктами господарювання у сфері їх господарської діяльності, зокрема, при укладенні, зміні, розірванні чи виконанні господарських договорів.
Позивачка звернулась до суду для захисту свого права власності на домоволодіння як фізичної особи шляхом усунення перешкод у користуванні ним, не пов'язаних із її підприємницькою діяльністю. Відтак, між сторонами виник цивільно-правовий спір, який підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідженими в судовому засіданні доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення його прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав внаслідок розташування спірної тимчасової споруди з істотним порушенням державних будівельних норм і правил та неможливістю поновлення порушеного права без повного знесення (демонтажу) спірної тимчасової споруди.
За встановлених обставин справи вимога про усунення перешкод шляхом знесення спірної тимчасової споруди відповідає характеру порушення та є ефективним способом захисту.
Оцінюючи дотримання права кожної фізичної особи на мирне володіння своїм майном, декларованого ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зважає на те, що зобов'язання знести тимчасову споруду становить втручання у право власності, однак таке втручання є пропорційним, переслідує законну мету, яка полягає в захисті права власності особи від доведеного істотного порушення цього права іншою особою, оскільки обов'язок дотримання будівельних норм і правил, врахування законних інтересів суміжних землекористувачів і власників нерухомості покладається на відповідача положеннями чинного законодавства.
В іншій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з такого.
Згідно з частинами першою та другою статті 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні нормальних життєвих зв'язків та при настанні інших негативних явищ.
При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння їй моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст.141ЦПК України судові витрати позивача по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись ст.4, 7, 10, 13, 80, 81,141, 268,367,368,374-376,381-383 ЦПК України, ст.317, 319, 320, 391 ЦК України суд, -
Позов задовольнити частково.
Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 домоволодінням по АДРЕСА_1 шляхом зобов?язання Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 знести тимчасову споруду по бульвару Шевченка у м.Черкаси в комплексі із зупинкою громадського транспорту «ТРК «Плазма» (парна сторона) на розі вулишь: АДРЕСА_1 .
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст складений 29 серпня 2025 року
Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Третя особа: Черкаська міська рада (м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ: 25212542).