Житомирський апеляційний суд
Справа №279/1979/25 Головуючий у 1-й інст. Недашківська Л. А.
Номер провадження №33/4805/652/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
28 серпня 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Васянович М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Васянович Марії Іванівни, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 квітня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, шо становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 15 березня 2025 року о 00-20 год на а/д м-07 145 км поблизу села Сингаї Коростенського району керував транспортним засобом Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, сповільнення мови. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування транспортним засобом відстроненний на підставі ст. 266 КУпАП шляхом безпечної зупинки транспортного засобу в дозволеному ПРД України місці. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду адвокат Васянович М.І. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Зокрема зазначила, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Як підставу для перевірки працівники поліції вказали на перебування останнього у розшуку за ухилення від військової служби, у зв'язку з чим його доправлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про складення щодо нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП мова не велась. Вказала на відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, а долучений до матеріалів справи відеозапис наданий частинами, тому не може вважатись належним доказом. Крім того, працівники поліції не вжили жодних заходів по відсторонення від керування транспортним засобом.
На думку адвоката, у діях скаржника відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина - недоведена.
В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 та його захисник Васянович М.І. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 271791 від 15 березня 2025 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння до закладу охорони здоров'я КНП Коростенська центральна лікарня виявленими у водія ОСОБА_1 ознаками наркотичного сп'яніння (розширені зіниці очей, що не реагують на світло, сповільненість мови), огляд не проводився; рапортом поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону УПП в Житомирській області ДПП сержанта поліції Дмитра Книшевича від 15 березня 2025 року; відеозаписом фіксації правопорушення та оформлення адміністративних матеріалів.
Так, із вказаного відеозапису вбачається, що працівник поліції у темну пору доби зупинили автомобіль Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_1 , з водійського місця якого вийшов ОСОБА_1 , повідомили причину зупинки транспортного засобу (керування транспортним засобом у комендантську годину). Також перевірили багажне відділення автомобіля. З'ясували обставини щодо перебування водія на військовому обліку. В подальшому у працівників поліції виникла підозра про перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння у зв'язку з наявністю наступних ознак: зіниці очей, які не реагують на світло, сповільнення мови, тремтінням пальців. Вживання заборонених речовин ОСОБА_1 заперечив. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі ОСОБА_1 категорично відмовився, посилаючись на брак часу та негативний вплив на його репутацію у разі позитивного результату. Працівники поліції роз'яснили водію наслідки відмови від проходження огляду у вигляді складення адміністративних матеріалів за порушення водієм п. 2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність у ст. 130 КУпАП, які в подальшому направляються до суду. Крім того, водію роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Після складення адміністративних матеріалів працівники поліції ознайомили ОСОБА_1 зі складеними щодо нього адміністративними матеріалами, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП останній підписав без зауважень та заперечень, у письмових поясненнях зазначив «надам в суді». Водія попередили про відсторонення від керування транспортним засобом.
Отже, твердження ОСОБА_1 про відсутність доказів керування ним транспортним засобом у повному обсязі спростовуються відеозаписами, на яких чітко зафіксована зупинка працівниками поліції транспортного засобу, який перебував у русі, з водійського місця автомобіля вийшов ОСОБА_1 , підтвердив про відсутність інших осіб у машині, повідомив, що затримався у комендантську годину за розмовою з дівчиною. Відтак факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 суд вважає доведеним.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до нього. Зміст протоколу водій погодив своїм підписом.
Дані зафіксовані на відеозаписі повністю спростовують доводи апелянта та свідчать, що поліцейський діяв з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Посилання апелянта на відсутність складу адміністративного правопорушення у його діях у зв'язку з тим, що ознак наркотичного сп'яніння у нього не було є необґрунтованими у зв'язку з наступним.
Пунктом 2 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто за змістом цієї норми поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п.п. 3, 4 Розділу І Інструкції.
Зазначені вище докази суд першої інстанції вірно визнав належними та допустимими та такими, що в сукупності та взаємозв'язку доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, а відеозапис, хоча записаний частинами, проте є послідовним та відповідає п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18 грудня 2018 року №1026 та вимогам ст. 251 КУпАП, оскільки за допомогою останнього можна відтворити обставини, за яких патрульні, після виявлених у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння за наслідком огляду та декількох спроб перевірки реакції зіниць водія на світло, у відповідності до встановленого законом порядку, пропонували йому пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння у медичному закладі, від проходження якого він відмовився, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У даному випадку водію надавалась можливість довести свої заперечення під час проходження огляду у закладі охорони здоров'я у встановленому законом порядку, проте ОСОБА_1 визнав, що близько двох тижнів тому «курив косяка з хлопцями» та висловив сумнів щодо безрезультативності тесту на марихуану, пропонував поліцейським обійтись без складення протоколу, отримав роз'яснення щодо відповідальності за пропозицію неправомірної вигоди працівникам поліції.
Безпідставними апеляційний суд вважає доводи захисника щодо не належного відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, оскільки з відеозапису вбачається, що поліцейські повідомили останнього про заборону подальшого руху за кермом автомобіля. Також, варто зазначити, що не відсторонення водія від керування транспортним засобом не є підставою, що звільняє його від відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП. Закон не передбачає обов'язкового вилучення транспортного засобу за умови находження водія у стані алкогольного сп'яніння.
Підсумовуючи зазначене, наведені у апеляційній скарзі доводи про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суд вважає необґрунтованими, оскільки протокол про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 складено у зв'язку з відмовою особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, тобто за порушення ним п. 2.5 Правил, а не за вчинення адміністративного правопорушення, яке полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За явлене в суді апеляційної інстанції клопотання про визначення стягнення без позбавлення права керування транспортирними засобами не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Санкція ст.130 КУпАП за своєю правовою природою є безальтернативною і передбачає накладення адміністративного стягнення у виді штрафу з обов'язковим позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Закон в даному випадку не допускає процесуальної можливості призначити будь-яке інше адміністративне стягнення незалежно від особи правопорушника.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Під час апеляційного розгляду суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, накладене на ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам закону і підстави для його пом'якшення відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм матеріального права чи неправильного застосування норм процесуального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування чи зміни постанови судді районного суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Васянович Марії Іванівни, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 квітня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й.Григорусь