Житомирський апеляційний суд
Справа №285/1281/25 Головуючий у 1-й інст. Коцюба О. М.
Номер провадження №33/4805/637/25
Категорія ч.1 ст.173-2 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
28 серпня 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 квітня 2025 року, якою визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 квітня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 680 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 28 лютого 2025 року близько 22-00 год ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання, вчинив сварку із дружиною - ОСОБА_2 , висловлював образи та погрози фізичною розправою, шарпав, кинув на підлогу, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода її психологічному здоров'ю.
Також 21 березня 2025 року о 23-30 год ОСОБА_1 за місцем свого проживання вчинив сварку із дружиною - ОСОБА_2 , не впускав до будинку, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода її психологічному здоров'ю.
Відповідальність за вказані адміністративні правопорушення передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, а провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що фабула протоколу про адміністративне правопорушення від 28 лютого 2025 року не відповідає обставинам справи, оскільки сам просив викликати поліцію у зв'язку з неправомірними діями дружини відносно нього.
За подіями 21 березня 2025 року вказав, що працівники поліції були очевидцями події та бачили, що скаржник не чинив правопорушень та всупереч викладеному склали протокол та винесли заборонний припис. Зауважив, що матеріали справи не містять доказів завдання чи можливого завдання шкоди психічному здоров'я потерпілої внаслідок дій ОСОБА_1 . Зазначив, що в матеріалах справи відсутні його пояснення (заперечення) щодо обставин справи, а клопотання про допит свідків проігноровано.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
За змістом статтей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя суду першої інстанції має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддею місцевого суду зазначені вимоги закону при розгляді справи стосовно ОСОБА_1 виконані в повному обсязі.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №039158 від 28 лютого 2025 року ОСОБА_1 28 лютого 2025 року близько 22-00 год, перебуваючи за місцем свого проживання вчинив сварку із дружиною - ОСОБА_2 , висловлював образи та погрози фізичною розправою, шарпав, кинув на підлогу, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода її психологічному здоров'ю, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 2), від підпису протоколу ОСОБА_1 відмовився.
Згідно рапорту (а.с. 3) 28 лютого 2025 року о 22-52 год на службу 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про вчинення чоловіком відносно неї психологічного насильства за адресою проживання.
За змістом протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 28 лютого 2025 року ОСОБА_2 повідомила, що 28 лютого 2025 року близько 22-00 год за спільним місцем проживання чоловік в п'яному вигляді вчинив домашнє насильство, психологічне, фізичне, а саме: ображав грубою нецензурною лайкою, штовхав, хапав за руки (а.с. 4).
Вказані обставини доповнені письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , яка зазначила, що проживає за адресою АДРЕСА_1 разом з чоловіком ОСОБА_1 , який близько 4 років вчиняє сварки. 28 лютого 2025 року близько 22-00 год вони приїхали додому, після чого чоловік у стані алкогольного сп'яніння почав чіплятися до неї, ображати грубою нецензурною лайкою, звинувачувати у зраді, погрожувати фізичною розправою, штовхав. Злякавшись, ОСОБА_2 зачинилась у ванній кімнаті, де чекала працівників поліції. Чоловік стукав у двері та вимагав відкрити. Такі дії ОСОБА_1 вчиняє не вперше (а.с. 5).
28 лютого 2025 року щодо ОСОБА_1 винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника строком на 3 доби (а.с. 6).
Матеріали справи містять повідомлення директора Звягельського міського центру соціальних службо №137 від 03 березня 2025 року про підтвердження факту вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_2 з боку ОСОБА_1 , за змістом якого потерпілу проінформували про її права, можливості захисту від агресивних дій, алгоритм дій у ситуаціях загрози або насильства, можливості їх уникнення, надано рекомендації щодо методів комунікації з чоловіком, сім'ї запропоновано роботу із психологом (а.с. 8).
Крім того, до матеріалів справи долучений диск із аудіозаписом, на якому міститься запис сварки двох людей (чоловіка та жінки), вочевидь за зачиненими дверима, за змістом розмови чоловік ображав жінку, намагався виманити з приміщення, вимагав повернути гроші, ображав лайкою, а жінка була перелякана, боялась застосування фізичного насилля, заспокоювала останнього, просила відійти від дверей та не грюкати у двері (а.с. 10).
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №039341 від 22 березня 2025 року ОСОБА_1 21 березня 2025 року близько 23-30 год за місцем свого проживання вчинив сварку із дружиною - ОСОБА_2 , не впускав до будинку, чим завдав шкоди її психологічному здоров'ю. Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. У протоколі ОСОБА_1 зазначив, що не згоден (а.с. 18).
Згідно рапорту (а.с. 22) 21 березня 2025 року о 23-37 год на службу 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про вчинення чоловіком відносно неї домашнього економічного насильства за адресою проживання, а саме: не пускав заявницю додому.
За змістом протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 21 березня 2025 року о 23-50 год ОСОБА_2 повідомила, що 21 березня 2025 року о 23-20 год за місцем проживання чоловік ОСОБА_1 зачинив двері будинку зсередини та не впускав її до будинку (а.с. 19).
Вказані обставини доповнені письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , яка зазначила, що 21 березня 2025 року о 23-20 год повернулась додому за адресою АДРЕСА_1 , чоловік ОСОБА_1 зачинився у будинку зсередини, залишив ключ у вхідній двері. ОСОБА_2 почала стукати у двері та вікно, після чого чоловік відкрив двері, відштовхнув її та знову закрив двері. ОСОБА_2 звернулась на службу 102 (а.с. 20).
Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 21 березня 2025 року дружина ОСОБА_2 викликала наряд поліції. Вказав, що дружина може приходити додому коли захоче і з ким захоче, неодноразово погрожувала розправою йому і заволодінням приватною власністю. 8 місяців не з'являлась вдома, не спілкувалась. З'явилась 19 січня 2025 року і заявила, що буде жити тут за місцем прописки. Вказав, що спільного господарства вони не ведуть, витрат по господарству дружина не здійснює (а.с. 21).
22 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника строком на 3 доби (а.с. 38).
Як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді ОСОБА_1 не заперечував, що між ним та дружиною виникають сварки, проте на його думку, такі конфлікти спровоковані останньою.
Вказані обставини досліджені судом, докази узгоджуються за змістом із протоколами про адміністративні правопорушення, є належними та послідовними.
Враховуючи вищевказане, посилання апелянта на необґрунтованість висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються дослідженими судом доказами, яким надана належна оцінка.
Також не є слушними твердження скаржника ОСОБА_1 , що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не було доведено завдання внаслідок дій ОСОБА_1 шкоди психологічному здоров'ю ОСОБА_2 з огляду на наступне.
Так, відповідно положень частини 1 статті 173-2 КУпАП вчинення насильства в сім'ї полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Пунктом 3 частини 1статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 визначено, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи наявні достатні докази об'єктивного характеру, які підтверджують в діях ОСОБА_1 наявність ознак, передбачених диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП.
Твердження захисника стосовно того, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не знайшли свого підтвердження.
Зібраними у справі доказами підтверджено, що сторони перебувають у стані триваючого конфлікту, проте доводи ОСОБА_1 щодо провокацій дружини матеріалами справи не підтверджені, а оцінюючи поведінку скаржника, на переконання суду, ініціатором конфлікту та психологічного насильства за обставин 28 лютого 2025 року та 21 березня 2025 року був саме ОСОБА_1 .
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування постанови судді місцевого суду.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 квітня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й.Григорусь