Житомирський апеляційний суд
Справа №279/262/25 Головуючий у 1-й інст. Івашкевич О. Г.
Категорія 44 Доповідач Талько О. Б.
07 серпня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,
за участю секретаря Антоневської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 279/262/25 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Державної казначейської служби України, треті особи : Коростенська окружна прокуратура, Коростенське РУП ГУНП в Житомирській області, про відшкодування шкоди, спричиненої надмірною тривалістю кримінального провадження, за апеляційними скаргами Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_1 , виконувача обов'язків керівника Коростенської окружної прокуратури, на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Івашкевич О.Г.,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що в провадженні сектору дізнання Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області з 15 грудня 2012 року перебуває кримінальне провадження №120112012060060000305 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 384 ч.1, ст. 358 ч.1 КК України. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває більше 12 років без прийняття остаточного рішення.
Будучи потерпілим у цьому кримінальному провадженні, вважає, що має право на відшкодування шкоди у зв'язку із систематичним прийняттям відповідних рішень без проведення належної перевірки його заяви про злочин, як це передбачено нормами КПК України. Вказане свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідачів, що призвело до надмірної тривалості досудового розслідування.
Зазначає, що постановою Житомирського апеляційного суду від 25 червня 2024 року у цивільній справі №279/343/24 стягнуто з Державного бюджету України на його користь 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок надмірної тривалості досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Однак, надмірна тривалість досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжується, що завдає йому матеріальної та моральної шкоди.
Так, постановою старшого дізнавача СД Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 5 січня 2024 року зазначене кримінальне провадження закрито. Проте, ухвалою слідчого судді Ємільчинського районного суду Житомирської області від 11 березня 2024 року вказану постанову скасовано.
Також постановою старшого дізнавача СД Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 26 квітня 2024 року закрито кримінальне провадження №120112012060060000305. Ухвалою слідчого судді Малинського районного суду Житомирської області від 15 серпня 2024 року вказану постанову скасовано.
Постановою старшого дізнавача СД Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 24 вересня 2024 року вказане кримінальне провадження закрито. Ухвалою слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 3 січня 2025 року зазначену постанову скасовано.
На час розгляду справи №279/343/24 судом не досліджувалися вказані постанови органів досудового розслідування та ухвали слідчих суддів.
ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок таких неправомірних дій відповідачів він був змушений докладати додаткових зусиль щодо відновлення своїх прав, що призвело до завдання йому моральної шкоди. Надмірна тривалість досудового розслідування призвела до моральних страждань, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування судових органів та органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, підривом репутації тощо. Він постійно перебуває в стані хронічної психоемоційної напруги, вразливості, розчарування, відчуття несправедливості і постійного стану тривоги та невизначеності. Це призводить до виснаження як фізичних, так і психічних сил, знижуючи тим самим емоційну вольову стійкість та адаптаційний ресурс. У зв'язку з цим він неодноразово звертався за медичною допомогою. Розмір спричиненої моральної шкоди оцінює в сумі 101300 грн.
Таким чином, просив суд стягнути з Державного бюджету України на свою користь моральну шкоду в розмірі 475070 грн.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1000 грн. заподіяної моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити та змінити мотивувальну й резолютивну частини рішення в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди.
Зокрема, зазначає, що судом встановлено факт надмірної тривалості досудового розслідування, однак суд залишив поза увагою те, що причиною надмірної тривалості досудового розслідування є відсутність контролю та належного нагляду за досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні керівництвом окружної прокуратури та відомчого контролю керівництвом органу досудового розслідування.
Зауважує, що суд залишив без належної оцінки неодноразове протиправне закриття кримінального провадження, що мало для нього негативні наслідки і є беззаперечним фактом заподіяння йому моральних страждань внаслідок неправомірних дій відповідачів та є підставою для відшкодування завданої моральної й матеріальної шкоди.
Вважає, що він як потерпілий у кримінальному провадженні має право на компенсацію від держави моральної та матеріальної шкоди за невиконання нею свого позитивного зобов'язання щодо проведення ефективного та незалежного розслідування злочину. Така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, посадовими та службовими особами.
Судом також залишено поза увагою, погіршення стану його здоров'я. На підтвердження вищевикладеного ним додано до позовної заяви витяг з амбулаторної картки № 062501186235 від 15 січня 2023 року, виданий КНП «Центр ПМСД» Коростенської міської ради.
Суд не дослідив характер та обсяг страждань, яких він зазнав з 2012 року й продовжує зазнавати, характер немайнових та майнових втрат з урахуванням інших обставин - віку та стану здоров'я, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, часу та зусиль для відновлення попереднього стану.
Апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції також були подані й Офісом Генерального прокурора та виконувачем обов'язків керівника Коростенської окружної прокуратури.
Зокрема, в апеляційній скарзі Офісу Генерального прокурора зазначено, що, частково задовольняючи позов, суд першої інстанції врахував, що постановою Житомирського апеляційного суду від 25.06.2024 року у справі № 279/343/24 було вирішено питання щодо відшкодування моральної шкоди, спричиненої надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012060060000305, за період з 15.12.2012 по 25.06.2024 року (дата винесення постанови). При цьому, суд першої інстанції безпідставно послався на висновки Верховного Суду, викладенні в постановах Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 362/15/16-ц, від 21.07.2021 в справі № 646/7015/19, від 01.12.2021 в справі № 308/14232/18, від 23.02.2022 в справі № 646/5368/19, оскільки правовідносини, що склались у цих справах, є відмінними від правовідносин у справі № 279/262/25, а саме, в справах, які розглядались Верховним Судом, не було повторного стягнення моральної шкоди, спричиненої надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Також в апеляційній скарзі вказано, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 28 КПК України поведінка учасників кримінального провадження є одним із критеріїв для визначення розумності строків кримінального провадження. Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема: складність справи, поведінка заявника, а також органів влади, пов'язаних зі справою (див. mutatis mutandis § 67 рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції», § 35 рішення ЄСПЛ від 27.06.1997 у справі «Філіс проти Греції»).
У постанові від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17 (провадження № 12- 208гс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.
Разом з тим, суд, мотивуючи своє рішення про часткове задоволення позову, лише зазначив, що за встановлених судом обставин неодноразового безпідставного закриття кримінального провадження та надмірної тривалості досудового розслідування очевидним є факт заподіяння позивачеві моральної шкоди.
Водночас, при постановленні судового рішення судом не надано належної правової оцінки тій обставині, що постановою Житомирського апеляційного суду від 26.05.2025 6 25.06.2024 у справі № 279/343/24 позов ОСОБА_1 до тих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав (надмірна тривалість досудового розслідування кримінального провадження) задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Так, судом першої інстанції безпідставно не надано оцінки тій обставині, що факти неодноразового закриття кримінального провадження вже враховано у вищезазначеній постанові Житомирського апеляційного суду як підстава для часткового задоволення позову ОСОБА_1 , а тому не можуть бути враховані судом повторно для задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди.
Частиною 5 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Чинним законодавством не передбачено багаторазове відшкодування моральної шкоди за незаконне притягненням особи до кримінальної відповідальності.
Висновки про те, що чинним законодавством не передбачене багаторазове відшкодування моральної шкоди за одним і тим самим фактом порушення прав, викладено також у постановах Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 686/23937/23, від 11.12.2024 у справі № 461/5877/22, від 25.03.2020 у справі №641/8857/17.
У рішенні від 12.07.2007 у справі STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Оцінюючи ефективність різних національних засобів правового захисту у зв'язку з надмірною тривалістю провадження, ЄСПЛ розробив кілька критеріїв та принципів, які сформулював у своїх рішеннях.
Так, ЄСПЛ зазначив, що вирішальним питанням при оцінюванні ефективності засобу правового захисту у випадку скарги щодо тривалості провадження є те, чи може заявник подати цю скаргу до національних судів з вимогою конкретного відшкодування; іншими словами, чи існує будь-який засіб, який міг би вирішити його скаргу шляхом надання безпосереднього та швидкого відшкодування, а не просто опосередкованого захисту його прав, ґарантованих статтею 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Меріт проти України» від 30 березня 2004 року, заява № 66561/01). Суд також постановив, що цей засіб вважатиметься «ефективним», якщо його можна використати, щоб прискорити постановлення рішення судом, який розглядає справу, або надати скаржникові належне відшкодування за зволікання і затримки, що вже відбулися (§ 78 того ж рішення).
Зважаючи на викладене, стягнення коштів на підставі рішення суду у даній справі за наявності чинної постанови Житомирського апеляційного суду від 25.06.2024 у справі № 279/343/24, призведе до подвійного стягнення на користь позивача з Державного бюджету України моральної шкоди за одне й те ж порушення, що суперечить ч. 5 ст. 23 ЦК України.
Також в апеляційній скарзі наголошено на тому, що після прийняття Житомирським апеляційним судом вказаної постанови про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , кримінальне провадження розслідувалось до 24.09.2024 (день винесення постанови про закриття кримінального провадження № 12012012060060000305) та з 03.01.2025 (день скасування слідчим суддею постанови про закриття кримінального провадження) до 18.03.2025 (день прийняття слідчим рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України), тобто менше 6 місяців.
Таким чином, розслідування зазначеного кримінального провадження у строк до 6 місяців після прийняття Житомирським апеляційним судом постанови від 25 червня 2024 року про часткове задоволення першого позову потерпілого, не є надмірною тривалістю досудового розслідування та, відповідно, не заподіяло і не могло заподіяти ОСОБА_1 моральної шкоди.
Суд першої інстанції при вирішенні даного спору не врахував, що позивач не довів не тільки протиправність поведінки відповідачів, а й наявність самого факту спричинення моральної шкоди та причинного зв'язку між поведінкою відповідачів та заподіяною шкодою.
Окрім того, поза увагою суду залишилась й та обставина, що Офіс Генерального прокурора не є належним відповідачем у спірних правовідносинах.
Таким чином, Офіс Генерального прокурора просив скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове,- про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В апеляційній скарзі виконувач обов'язків керівника Коростенської окружної прокуратури зазначив, що при зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження своїх вимог, а позовна заява містить формальний перелік моральних страждань, без посилання на конкретні факти та докази.
Звертає увагу на те, що вказане кримінальне провадження закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають. Так, установлено, що СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області розслідувалось кримінальне провадження №12012060060000305 від 14.12.2012 за фактом підробки первинного змісту рукописного тексту наказу № 27 від 01.03.2004 в книзі наказів ВАТ «Коростенський м'ясокомбінат», а також дачі в судовому засіданні свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 завідомо неправдивих показань, за ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 384 КК України. Розслідуванням установлено, що ОСОБА_1 у період з грудня 2002 року по березень 2004 року працював апаратником копчення ковбасних виробів ковбасного цеху ВАТ «Коростенський м'ясокомбінат». За порушення трудової дисципліни та техніки безпеки, що призвело до пошкодження готової продукції, наказами голови правління ВАТ «Коростенський м'ясокомбінат» від 23.01.2004 за № 53 та від 12.02.2004 за № 94 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Також працівниками м'ясокомбінату 17.02.2004 складено акт про те, що ОСОБА_1 цього ж дня, о 17 год 30 хв, затримано на прохідній, оскільки він намагався винести з території підприємства ковбасні вироби у кількості З шт. Даний акт підписано ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 . Затриманий від підпису в акті відмовився. Наказом голови правління ВАТ «Коростенський м'ясокомбінат» від 01.03.2004 за № 27 ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків. У ході досудового розслідування проведено низку слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, спрямованих на встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень, за результатами яких спростовано факт внесення недостовірних відомостей до книги наказів ВАТ «Коростенський м'ясокомбінат» та надання свідками завідомо неправдивих показань. За результатами досудового розслідування указане кримінальне провадження неодноразово закривалося на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю складу кримінального правопорушення. При цьому, перше рішення про закриття прийнято слідчим ще 31.05.2013, однак позивачем відповідні постанови систематично з формальних підстав оскаржувались в судовому порядку та скасовувалися судом. Наразі, 18.03.2025 прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.
Водночас ОСОБА_1 постанову про закриття кримінального провадження оскаржено слідчому судді Коростенського міськрайонного суду. Розгляд скарги триває. У зв'язку із чим суд першої інстанції внаслідок неповноти з'ясування обставин справи дійшов до необгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.
Наголошує на тому, що під час розслідування кримінального правопорушення факти недотримання розумних строків досудового розслідування та протиправних дій органу досудового розслідування, прокуратури не встановлювались. Отже, вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, пов'язаної із надмірною тривалістю кримінального провадження, суд не врахував, що значна тривалість досудового розслідування зумовлена насамперед поведінкою (зловживанням правами) позивача.
Звертає увагу на ту обставину, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи. Самі по собі строки поза зв'язком з конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
Вкотре звертає увагу на те, що постанови про закриття кримінального провадження систематично оскаржувалися позивачем до суду й скасовувалися з формальних підстав.
Окрім того, при ухваленні рішення суд зазначив про те, що досудове розслідування триває, проте вказаний факт не відповідає дійсності, оскільки 18 березня 2025 року слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Стверджує, що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінального провадження саме по собі не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача.
Враховуючи вищезазначене, виконувач обов'язків керівника Коростенської окружної прокуратури просив скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора Лазаренко В.П. вказує, що матеріали справи містять беззаперечні докази того, що внаслідок протиправних дій відповідачів йому спричинено моральну шкоду.
Стверджує, що посадові особи Коростенської окружної прокуратури діють в інтересах ВАТ « Коростенський м'ясокомбінат» й саме внаслідок цієї обставини досудове розслідування триває понад 12 років.
Таким чином, просив залишити апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора без задоволення.
У відзиві на апеляційні скарги ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора та виконувача обов'язків керівника Коростенської окружної прокуратури Головне управління Національної поліції в Житомирській області зазначає, що питання про відшкодування позивачеві моральної шкоди вже було вирішене судом у цивільній справі №279/343/24, й постановою Житомирського апеляційного суду від 25 червня 2024 року відшкодовано моральну шкоду у розмірі 10000 грн., яка завдана внаслідок надмірного досудового розслідування у кримінальному провадженні №120112012060060000305. Вказана обставина виключає можливість повторного стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди.
Після винесення апеляційним судом вказаної постанови розслідування цього кримінального провадження тривало у строк до 6 місяців, що узгоджується з положеннями кримінального процесуального законодавства.
Станом на 18 березня 2025 року вказане кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, у відзиві міститься прохання про задоволення апеляційних скарг Офісу Генерального прокурора та виконувача обов'язків керівника Коростенської окружної прокуратури й залишення апеляційної скарги позивача без задоволення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, а апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та виконувача обов'язків керівника Коростенської окружної прокуратури слід задовольнити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що до Коростенського MB УМВС 13 грудня 2012 року надійшла заява ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 в Коростенському міськрайонному суді надали завідомо неправдиві показання відносно нього.
15 грудня 2012 року СВ Коростенського ВП до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120112012060060000305 здійснюється сектором дізнання Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області.
Крім того, ОСОБА_1 29 листопада 2017 року звернувся до правоохоронних органів із заявою, в якій зазначив, що невідома особа, у невстановлений період часу, внесла зміни до первинного змісту рукописного тексту першого параграфу наказу № 27 від 01.03.2004 року в книзі наказів ВАТ «Коростенський м'ясокомбінат» під порядковим номером «80» про його звільнення з роботи, таким чином підробила вказаний документ, що видається підприємством.
29 листопада 2017 року СВ Коростенського ВП до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України.
23 січня 2018 року вказані кримінальні провадження були об'єднані під єдиним номером №12012060060000305.
Позивач визнаний потерпілим у цьому кримінальному провадженні.
Судом також встановлено, що постановою слідчого СВ Коростенського МВ УМВС України в Житомирській області від 13 листопада 2013 року кримінальне провадження № 120112012060060000305 закрито у зв'язку з відсутністю складу злочину.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16 червня 2014 року скасовано зазначену постанову про закриття кримінального провадження.
Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 березня 2016 року задоволено скаргу ОСОБА_1 . Зобов'язано старшого слідчого СВ Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області, який здійснює досудове слідство, виконати клопотання ОСОБА_1 від 19 січня 2016 року щодо допиту в якості свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 .
Матеріали справи свідчать, що прокурор Коростенської окружної прокуратури звертався до суду із клопотанням про закриття кримінального провадження № 12012060060000305 на підставі пункту 3-1 частини першої статті 284 КПК України у зв'язку з тим, що не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 26 січня 2022 року відмовлено у закритті вказаного кримінального провадження.
Постановою старшого дізнавача СД Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 4 січня 2023 року зазначене кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Вказана постанова була оскаржена ОСОБА_1 до суду.
Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 28 березня 2023 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано постанову старшого дізнавача СД Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 4 січня 2023 року про закриття кримінального провадження № 120112012060060000305.
Окрім того, 4 жовтня 2023 року старшим дізнавачем сектору дізнання Коростенського РУП ГУНП Житомирській області прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Вказана постанова також була оскаржена ОСОБА_1 до суду.
Ухвалою Народицького районного суду від 18 грудня 2023 року скасовано постанову старшого дізнавача сектору дізнання Коростенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 4 жовтня 2023 року про закриття кримінального провадження № 12012060060000305.
Постановою старшого дізнавача сектору дізнання Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 5 січня 2024 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012060060000305 від 15 грудня 2012 року, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України.
Ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 11 березня 2024 року у справі № 279/2997/17 скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову старшого дізнавача сектору дізнання Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 5 січня 2024 року про закриття кримінального провадження № 12012060060000305 .
У січні 2024 року ОСОБА_1 , посилаючись на зазначені обставини, які призвели до тривалого досудового розслідування вказаного кримінального провадження, звернувся до суду з позовом, в якому просив відшкодувати моральну шкоду у розмірі 475070 грн.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 червня 2024 року у цивільній справі №279/343/24 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому, апеляційним судом було встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120112012060060000305 розпочато 15 грудня 2012 року й не закінчено на час розгляду справи, тобто тривало понад 11 років. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що очевидна надмірна тривалість досудового розслідування кримінального провадження є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди.
Матеріали справи також свідчать, що після вирішення судом спору у цивільній справі №279/343/24, ухвалою слідчого судді Малинського районного суду Житомирської області від 15 серпня 2024 року скасовано постанову старшого дізнавача сектору дізнання Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 26 квітня 2024 року про закриття вказаного кримінального провадження.
24 вересня 2024 року дізнавачем сектору дізнання Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області винесено постанову про закриття кримінального провадження №120112012060060000305.
Ухвалою слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 3 січня 2025 року скасовано зазначену постанову про закриття кримінального провадження.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Житомирського апеляційного суду від 25 червня 2024 року у справі №279/343/24 було вирішено питання про відшкодування позивачеві моральної шкоди, спричиненої надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні, за період з 15 грудня 2012 року по 25 червня 2024 року ( день винесення постанови). Оскільки вказане досудове розслідування все ще триває й на даний час, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної ( немайнової шкоди) ( пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової чи службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність держави за дії чи бездіяльність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності наявність вини посадових осіб та органів державної влади не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності та доказування інших елементів складу цивільного правопорушення.
Необхідною підставою для притягнення держави до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії (бездіяльність) органу державної влади, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
У постанові від 3 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.
Також у вказаній постанові зазначено, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.
Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною п'ятою вказаної норми передбачено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
В судовому засіданні встановлено, що позивач реалізував надане йому право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок надмірної тривалості досудового розслідування, звернувшись у січні 2024 року до суду з відповідним позовом. Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 червня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто на його користь 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої надмірною тривалістю вказаного кримінального провадження.
Чинним законодавством не передбачене багаторазове відшкодування моральної шкоди за надмірну тривалість кримінального провадження.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що протягом періоду з 26 червня 2024 року ( з часу набрання законної сили постановою суду апеляційної інстанції) й до січня 2025 року ( часу звернення до суду з даним позовом) ОСОБА_1 завдано моральної шкоди внаслідок того, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №120112012060060000305 тривало.
Таким чином, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, - про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та виконувача обов'язків керівника Коростенської окружної прокуратура задовольнити.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення,- про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлений 28 серпня 2025 року.
Головуюча Судді: