Іменем України
20 серпня 2025 року м. Кропивницький
справа № 405/6554/24
провадження № 22-ц/4809/989/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
секретар судового засідання Діманова Н. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 березня 2025 року у складі головуючого судді Волоткевича А. В.
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов і рішення суду першої інстанції.
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», в якому просив стягнути з відповідача на свою користь в якості відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 245 000 грн, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В обґрунтування позову зазначав, що в період з 26 червня 2001 року по 01 жовтня 2003 року та з 09 вересня 2004 року по 19 серпня 2020 року працював на різних посадах у структурних підрозділах ДП «СхідГЗК». 19 серпня 2020 року його було звільнено з роботи.
За час роботи в Державному підприємстві «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», у зв'язку із шкідливими умовами праці, позивач отримав хронічне професійне захворювання, яке призвело до втрати працездатності та встановлення інвалідності.
Так, згідно пункту 7 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 23 жовтня 2020 року, встановлено наявність у позивача професійних захворювань:
- радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартроз у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня);
- хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), група В. Легенева недостатність першого- другого ступеня.
Згідно п. 17 зазначеного Акту, професійне захворювання виникло за таких обставин: тривалий стаж роботи (18 років) в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК», недосконалість роботи технологічного обладнання, механізмів, що призводить до перевищення ГДР фізичного навантаження, пилу при виконанні професійних обов'язків в умовах несприятливого мікроклімату.
Відповідно до п. 18 Акту, причинами виникнення професійного захворювання є: рівень фізичного перевантаження, а саме: час перебування в незручній робочій позі складає до 32,9% при нормі до 25%, робоча поза вимушена 12,8% при нормі до 10%, кількість вимушених (більше 300) нахилів корпусу за зміну становить до 198 при нормі 51-100 відносяться до III класу 1 ступеню важкості трудового процесу. За показниками напруженості трудового процесу (особистий ризик) та нерегулярна змінність роботи з роботою у нічну зміну III клас 2 ступінь напруженості трудового процесу. Запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), у тому числі вміст кремнію діоксиду кристалічний (Si02) від 10 до 70% III клас небезпеки до 2,7 мг/мЗ при нормі 2,0 мг/мЗ; мікроклімат: Температура повітря робочої зони +10,0 ОС при нормі +17 +26 ОС, відносна вологість 94% при нормі
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 10 листопада 2020 року серії 12 ААА № 085871 позивачу первинно встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 60%.
Відповідно до довідки Медико-соціальної експертної комісії від 10 листопада 2020 року серії 12 ААБ №568844 позивачу первинно визначено третю групу інвалідності.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 13 жовтня 2021 року серії 12 ААА №085199 позивачу повторно безтерміново встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 60%, з яких: 45% - радикулопатія, 15% - ХОЗЛ.
Відповідно до довідки Медико-соціальної експертної комісії від 13 жовтня 2021 року серії 12 ААБ № 575736 позивачу повторно безтерміново визначено третю групу інвалідності
Позивач вказує, що у зв'язку із вказаними хронічними професійними захворюваннями порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя.
З моменту отримання хронічного професійного захворювання він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування.
Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах.
На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.
Позивач вважає, що за таких обставин, зі сторони відповідача, йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.
Представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому заперечив щодо задоволення позовних вимог. Вказав, що моральна шкода, у зв'язку із наявним професійним захворюванням, відшкодована відповідачу на виконання укладеного між сторонами умов договору № 18/511 від 22 жовтня 2020 року про відшкодування моральної шкоди в сумі 8000,00 грн, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають (а.с.45-48).
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 березня 2025 року задоволено позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 245 000,00 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що під час роботи на підприємстві відповідача у шкідливих умовах, позивач втратив працездатність через професійне захворювання на 60%. Крім того, суд врахував тривалість душевних страждань та нервових переживань, встановлення позивачу третьої групи інвалідності безтерміново, характер професійних захворювань, їх наслідки для здоров'я позивача, а тому вважав, що відшкодування в розмірі 245 000 грн буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.
Суд не погодився із твердженням сторони відповідача, що позивач скористався правом на одноразове відшкодування моральної шкоди у розмірі 8 000,00 грн, оскільки договір про відшкодування моральної шкоди укладений до встановлення позивачу групи інвалідності та відсотків втрати працездатності, а тому на момент укладення договору позивачу не було відомо чи призведе наявне в нього професійне захворювання до тимчасової втрати працездатності чи до стійкої втрати працездатності і ймовірної втрати професії.
Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 травня 2025 року стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" в дохід держави судовий збір в розмірі 2 450,00 грн.
Короткий зміст та узагальнені заперечення особи, яка подала апеляційну скаргу.
Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» подало до Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 березня 2025 року та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування зазначено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про відшкодування моральної шкоди, за умовами якого ДП «СхідГЗК» зобов'язалось сплатити ОСОБА_1 кошти в сумі 8 000 грн, а позивач відмовився від будь-яких намірів стягнення на його користь інших сум у відшкодування моральної шкоди. Отже сторони відповідно до приписів норм чинного законодавства по відшкодуванню моральної шкоди в зв'язку втратою працездатності перейшли в договірні правовідносини, закріплені договором.
Вказано, що дана угода про відшкодування моральної шкоди є фактичним відшкодуванням позивачу суми моральної шкоди по втраті працездатності зумовленою приписами ст. 1168 ЦК України.
Відповідач звернув увагу суду, що позивач вимог про визнання недійсним або розірвання договору про відшкодування моральної шкоди не заявляв, аргументів щодо нікчемності договору не наводив. Доказів укладення договору під впливом помилки, обману або тяжкої обставини позивач суду не навів.
Крім того, зазначив, що поведінка позивача, який уклав з відповідачем у справі договір про відшкодування завданої йому моральної шкоди, де узгодив форму, розмір та строки виплати відшкодування, а згодом, після того, як отримав відповідну компенсацію, пред'явив позов про стягнення відшкодування у більшому розмірі, не оспорюючи сам договір, суперечить його попередній поведінці та є недобросовісним.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не подано, що згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Участь учасників справи в суді апеляційної інстанції.
20 серпня 2025 року до Кропивницького апеляційного суду від представника позивача адвоката Повалій О. В. надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_2 , вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 , останній в період з 09 вересня 2004 року по 19 серпня 2020 року працював на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК» на різних посадах (а.с. 12-15).
19 серпня 2020 року наказом №267 о/с позивача ОСОБА_1 звільнено у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи, на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці (а.с. 15).
Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» №1650 від 08 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 встановлено та виявлено хронічне професійне захворювання: радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня).Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), група В. Легенева недостатність першого другого ступеня. Встановлено професійне захворювання - 08 жовтня 2020 року (а.с.31-33).
По факту виникнення у позивача хронічного професійного захворювання проведено розслідування та складено Акт за формою П-4 від 23 жовтня 2020 року про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання. Встановлено наявність у позивача професійних захворювань: - радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартроз у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня) - хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), група В. Легенева недостатність першого другого ступеня (а.с.16-19).
Згідно з п. 17 зазначеного Акту встановлено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: тривалий стаж роботи (18 років) в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «Схід ГЗК», недосконалість роботи технологічного обладнання, механізмів, що призводить до перевищення ГДР фізичного навантаження, пилу при виконанні професійних обов'язків в умовах несприятливого мікроклімату.
Пунктом 18 акту визначено, що причинами виникнення професійного захворювання є: рівень фізичного перевантаження, а саме: час перебування в незручній робочій позі складає до 32,9% при нормі до 25%, робоча поза вимушена 12,8% при нормі до 10%, кількість вимушених (більше 300) нахилів корпусу за зміну становить до 198 при нормі 51-100 відносяться до ІІІ класу 1 ступеню важкості трудового процесу. За показниками напруженості трудового процесу (особистий ризик) та нерегулярна змінність роботи з роботою у нічну зміну ІІІ клас 2 ступінь напруженості трудового процесу. Запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), у тому числі вміст кремнію діоксиду кристалічний (SiO2) від 10 до 70% ІІІ клас небезпеки до 2,7 мг/м3 при нормі 2,0 мг/м3; мікроклімат: Температура повітря робочої зони +10,0 0С при нормі +17 +26 0С, відносна вологість 94% при нормі
Згідно виписки із медичної картки амбулаторного хворого Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 м. Кропивницького Кропивницької міської ради» від 22 лютого 2021 року, ОСОБА_1 установлено діагноз - радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (а.с.29-30).
Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12 ААА №085871 від 10 жовтня 2020 року позивачу вперше встановлено 60% втрати професійної працездатності терміном на 1 рік з 04 листопада 2020 року (а.с. 20, 22).
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 10 листопада 2020 року серія 12 ААБ № 568844 позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності терміном на 1 рік (а.с. 21, 23).
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 13 жовтня 2021 року серія 12 ААБ № 575736 позивачу підтверджено третю групу інвалідності безтерміново (а.с. 24-25).
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12 ААА №085179 від 13 жовтня 2021 позивачу підтверджено 60% втрати професійної працездатності безтерміново (а.с. 24-25).
Згідно договору №18/511 про відшкодування моральної шкоди від 22 жовтня 2020 року, укладеного між ДП «СхідГЗК» в особі в.о. генерального директора Бендик А. М. та ОСОБА_1 , сторони дійшли згоди про те, що ДП «СхідГЗК» сплачує одноразову грошову виплату ОСОБА_1 у розмірі 8 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок отриманого ним професійного захворювання. ОСОБА_1 відмовляється від будь-яких намірів стягнення на його користь інших сум у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювань. ДП «СхідГЗК», на виконання умов зазначеного договору сплатило позивачу моральну шкоду в сумі 6 440,00 грн (8000 грн за мінусом сплати податків), що підтверджується платіжним дорученням №2057 від 26 жовтня 2020 року (а.с. 49, 51).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до вимог статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Статтею 6 Закону України «Про охорону праці» визначено, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Згідно до вимог статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до частин першої - третьої статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).
Тобто відповідно до вказаної норми за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Оскільки закон покладає обов'язок створення безпечних і нешкідливих умов праці, власник або уповноважений ним орган несе відповідальність за моральну шкоду, заподіяну потерплому внаслідок фізичного чи психічного впливу небезпечних умов праці.
Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 362/5580/15-ц (провадження № 61-8552св18) та від 04 грудня 2019 року у справі № 344/9109/18 (провадження № 61-14480св19).
Конституційний Суд України у пункті 4.1 Рішення від 27 січня 2004 року у справі № 1-9/2004 за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначив, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні і фізичні страждання. Втрата працездатності, яка встановлена висновком медико-соціальною експертною комісією, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 , останній в період з 09 вересня 2004 року по 19 серпня 2020 року працював на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК» на різних посадах (а.с. 12-15). 19 серпня 2020 року наказом №267 о/с позивача ОСОБА_1 звільнено у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи, на підставі п.2 ст.40 КЗпП України (а.с. 15).
Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» №1650 від 08 жовтня 2020 року ОСОБА_1 встановлено та виявлено хронічне професійне захворювання: радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня). Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), група В. Легенева недостатність першого другого ступеня. Встановлено професійне захворювання - 08 жовтня 2020 року (а.с.31-33).
По факту виникнення у позивача хронічного професійного захворювання проведено розслідування та складено акт за формою П-4 від 23 жовтня 2020 року про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання. Встановлено наявність у позивача професійних захворювань: - радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартроз у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня) - хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), група В. Легенева недостатність першого другого ступеня (а.с.16-19).
Згідно з п. 17 зазначеного Акту встановлено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: тривалий стаж роботи (18 років) в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «Схід ГЗК», недосконалість роботи технологічного обладнання, механізмів, що призводить до перевищення ГДР фізичного навантаження, пилу при виконанні професійних обов'язків в умовах несприятливого мікроклімату.
Пунктом 18 Акту визначено, що причинами виникнення професійного захворювання є: рівень фізичного перевантаження, а саме: час перебування в незручній робочій позі складає до 32,9% при нормі до 25%, робоча поза вимушена 12,8% при нормі до 10%, кількість вимушених (більше 300) нахилів корпусу за зміну становить до 198 при нормі 51-100 відносяться до ІІІ класу 1 ступеню важкості трудового процесу. За показниками напруженості трудового процесу (особистий ризик) та нерегулярна змінність роботи з роботою у нічну зміну ІІІ клас 2 ступінь напруженості трудового процесу. Запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), у тому числі вміст кремнію діоксиду кристалічний (SiO2) від 10 до 70% ІІІ клас небезпеки до 2,7 мг/м3 при нормі 2,0 мг/м3; мікроклімат: Температура повітря робочої зони +10,0 0С при нормі +17 +26 0С, відносна вологість 94% при нормі
Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12 ААА №085871 від 10 жовтня 2020 року позивачу вперше встановлено 60% втрати професійної працездатності терміном на 1 рік з 04 листопада 2020 року (а.с. 20, 22).
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 10 листопада 2020 року серія 12 ААБ № 568844 позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності терміном на 1 рік (а.с. 21, 23).
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 13 жовтня 2021 року серія 12 ААБ № 575736 позивачу підтверджено третю групу інвалідності безтерміново (а.с. 24-25).
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12 ААА №085179 від 13 жовтня 2021 позивачу підтверджено 60% втрати професійної працездатності безтерміново (а.с. 24-25).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався тим, що під час роботи на підприємстві відповідача у шкідливих умовах, позивач втратив працездатність через професійне захворювання на 60%. Крім того, суд врахував тривалість душевних страждань та нервових переживань, встановлення позивачу третьої групи інвалідності безтерміново, характер професійних захворювань, їх наслідки для здоров'я позивача, а тому вважав, що відшкодування в розмірі 245 000 грн буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. ч. 1 - 3 ст. 6 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу (ЦК) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно з ч. 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц сформульовано висновок про те, що тлумачення положень ст. ст. 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.
Отже заподіювач моральної шкоди і потерпілий мають право на укладення договору про врегулювання своїх відносин з відшкодування завданої шкоди на власний розсуд, що передбачено ч. 5 ст. 23 ЦК України.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Зі змісту ст. 525 та ст. 615 ЦК України вбачається, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зокрема через порушення зобов'язання однією зі сторін.
З огляду на те, що договір є універсальним регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків, у договорі про відшкодування шкоди сторони можуть на власний розсуд визначити підстави відшкодування шкоди (факти заподіяння шкоди), спосіб, розмір та строк компенсації тощо.
Такий договір є обов'язковим для сторін і підлягає виконанню.
Якщо такий договір виконується, то підстав для звернення до суду немає.
Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 , ДП «СхідГЗК» посилалось на укладений договір з позивачем, яким визначено розмір компенсації за завдану йому моральну шкоду та строк її сплати.
Так, згідно копії договору №18/511 про відшкодування моральної шкоди від 22 жовтня 2020 року, укладеного між ДП «СхідГЗК» в особі в.о. генерального директора Бендик А. М. та ОСОБА_1 , сторони дійшли згоди про те, що ДП «СхідГЗК» сплачує одноразову грошову виплату ОСОБА_1 у розмірі 8 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок всіх отриманих профзахворювань (профкаліцтв) встановлених або можливо встановлених у майбутньому. ОСОБА_1 відмовляється від будь-яких намірів стягнення на його користь інших сум у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювань.
Пунктом 7 вказаного договору сторони підтвердили, що дану угоду уклали при повному розумінні всіх її наслідків, добровільно, без будь-якого примусу (а.с.49).
На виконання умов зазначеного договору ДП «СхідГЗК» сплатило позивачу моральну шкоду в сумі 6 440,00 грн (8000 грн за мінусом сплати податків), що підтверджується платіжним дорученням №2057 від 26 жовтня 2020 року (а.с.51).
Аналіз змісту даного договору та матеріалів справи свідчить про те, що укладаючи договір сторони у справі погодили грошове відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок всіх отриманих позивачем профзахворювань (профкаліцтв) встановлених або можливо встановлених у майбутньому.
Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює цивільні права вільно, на власний розсуд.
Якщо потерпілий досягнув домовленості з особою, відповідальною за завдану йому шкоду, про відшкодування - це право обох учасників таких правовідносин.
Суд не має повноважень довільно втручатися у договір, крім випадків передбачених законом (наприклад, визнання оспорюваного договору недійсним, ігнорування нікчемного договору, розірвання договору на вимогу однієї зі сторін).
Презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 759/24061/19).
У ЦК України закріплений конструкт, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).
Позивач вимог про визнання недійсним або розірвання договору про відшкодування моральної шкоди від №18/511 від 22 жовтня 2020 року, укладеного між ним та відповідачем не заявляв.
Поведінка позивача, який уклав з відповідачем договір про відшкодування завданої йому моральної шкоди де узгодив форму, розмір та строки виплати відшкодування, а згодом, не дочекавшись спливу визначеного строку виконання відповідачем (боржником) свого обов'язку, пред'явив позов про стягнення відшкодування у більшому розмірі, не оспорюючи сам договір, суперечить його попередній поведінці та є недобросовісною.
Отже, з огляду на обставини цієї справи є підстави для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі.
Суд першої інстанції дійшов помилкових висновків зазначаючи про те, що договір про відшкодування моральної шкоди було укладено до встановлення позивачу групи інвалідності та відсотків втрати працездатності, а тому право на відшкодування моральної шкоди у позивача настає після встановлення йому групи інвалідності та відсотків втрати працездатності, оскільки саме умовами договору від 22 жовтня 2020 року сторони погодили відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок всіх отриманих профзахворювань (профкаліцтв) встановлених або можливо встановлених у майбутньому.
Колегія суддів зазначає, що сторони не були обмежені у праві встановити факт завдання позивачу моральної шкоди на підставі відомих їм обставин з урахуванням характеру порушення з боку роботодавця та професійного захворювання працівника, яке він отримав у зв'язку із шкідливими факторами виконуваної роботи.
Враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не інакше, ніж одноразово, а також те, що позивач ОСОБА_1 отримав одноразове відшкодування моральної шкоди від відповідача у розмірі 8 000 грн (6 440,00 грн з вирахуванням податку), відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.
За таких обставин, апеляційна скарга Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
На підставі п. 2-4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позивач звільнений від судового збору на підставі п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги судовий збір в сумі 3 675 грн підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 березня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.
Компенсувати Державному підприємству «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» понесені ним витрати на сплату судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 675 грн за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 28.08.2025.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник