14 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 394/902/24
провадження № 61-9102ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 травня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вись» про розірвання договору оренди земельної ділянки та
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив розірвати договір оренди земельної ділянки площею 6,00 га з кадастровим номером земельної ділянки 3523686000:02:000:0660, що знаходиться на території Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, укладений 24 липня 2012 року між
ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вись» (далі -
ТОВ «Вись»), зареєстрований в Новоархангельському відділі Держкомзему, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 листопада 2012 року за № 352360004000136.
Вказував, що 24 листопада 2012 року його батько ОСОБА_2 та Сільськогосподарський виробничий кооператив «Вись» (далі - СВК «Вись»), правонаступником якого є ТОВ «Вись», уклали договір оренди земельної ділянки площею 6,00 га з кадастровим номером 3523686000:02:000:0660, що знаходиться на території Скалівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області й призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі - Договір).
Договір зареєстрований в Новоархангельському відділі Держкомзему, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 листопада 2012 року за
№ 352360004000136.
Згідно з пунктом 8 Договору строк його дії становить 10 років. Пунктом 40 Договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.
09 травня 2020 року ОСОБА_2 та ТОВ «Вись» уклали додаткову угоду № 278 до Договору, згідно з пунктом 1 якої змінено орендаря з СВК «Вись» на ТОВ «Вись» у зв'язку з реорганізацією.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Позивач є спадкоємцем за законом першої черги померлого ОСОБА_2 .
Вказує, що оформив свої спадкові права на земельну ділянку, яке перебуває в оренді відповідача, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13 липня 2022 року.
Після прийняття спадщини він виконав свій обов'язок, передбачений статтею 31 Закону України «Про оренду землі», повідомив орендаря про те, що став власником земельної ділянки, яку успадкував після смерті батька. Підтвердженням цього є те, що ТОВ «Вись» щороку виплачувало йому орендну плату.
Вважає, що настали дві підстави для розірвання Договору, передбачені пунктом 40 Договору, зокрема реорганізація орендаря у зв'язку із зміною організаційно-правової форми та зміна власника земельної ділянки.
Позивач звернувся до відповідача про розірвання Договору у зв'язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, однак відповіді від відповідача не отримав.
Вважає, що дії відповідача, які полягають у відмові підписати угоду про розірвання договору оренди землі, порушують його права як власника земельної ділянки.
31 січня 2025 року рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523686000:02:000:0660, укладений 24 липня 2012 року між ОСОБА_2 та
ТОВ «Вись», зареєстрований 15 листопада 2012 року в Новоархангельському відділі Держкомзему, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис
від 15 листопада 2012 року за № 352360004000136.
Стягнуто з ТОВ «Вись» на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн.
20 травня 2025 року постановою Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу ТОВ «Вись» задоволено.
Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області
від 31 січня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Вись» про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вись» компенсацію за сплачений судовий збір у сумі 1 816,80 грн.
У липні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 травня 2025 року, в якій просить її скасувати, рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 31 січня 2025 року залишити в силі.
Необхідно відмовити в відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення в справі незначної складності з ціною позову, що не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
За вимогами частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023).
Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);
справи про розірвання шлюбу;
справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що незалежно від того, чи визнавав справу малозначною суд першої чи апеляційної інстанції, такою її може визнати касаційна інстанція, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюється й на стадію касаційного провадження.
Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково (підпункт «г»).
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.
У справі предметом позову є вимога про розірвання договору оренди земельної ділянки.
З оскаржуваного рішення убачається, що позивач отримував орендну плату від відповідача за Договором від 24 липня 2012 року, зокрема в 2023 та 2024 роках, в розмірі 40 000,00 грн щороку без врахування податків.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про розірвання договору оренди - сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.
Сукупна вартість платежів за користування орендою землі за три роки складає 120 000,00 грн, що не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (242 240,00 грн).
У касаційній скарзі заявник не зазначив, що розгляд справи в касаційному суді має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для ОСОБА_1 .
Посилання заявника на неврахування судом висновків, викладених в постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який в розумінні підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення у малозначній справі такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову в відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику в такій категорії справ та вважає, що справа не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд зауважує, що зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у справі на рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарги касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
Водночас застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Заявник подав касаційну скаргу на судові рішення в справі незначної складності з ціною позову, яка не перевищує вісімдесятрозмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 травня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вись» про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська