28 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/3116/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
розглянувши у письмовому провадженні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Баско"
про стягнення судових витрат
у справі за касаційними скаргами Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
на постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 (у складі колегії суддів: Ярош А.І. (головуючий), Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)
на рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2025 (суддя Смелянець Г.Є.)
на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 (суддя Смелянець Г.Є.)
за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баско"
про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 55 565,14 грн
Постановою Верховного Суду від 20.08.2025 касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2025 у справі № 916/3116/24 залишити без змін
Водночас касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент) на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2025 у справі № 916/3116/24 закрито.
20.08.2025, у день судового засідання, Судом отримано клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Баско" (далі - ТОВ "Баско", Заявник) про стягнення з Департаменту судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у сумі 28000 грн з додаванням доказів на підтвердження вказаної вартості понесених витрат.
Присутній у судовому засіданні представник ТОВ "Баско" вказане клопотання підтримав.
Водночас представник Департаменту просив Суд надати час для ознайомлення з клопотанням про розподіл судових витрат та надати на нього свої заперечення. Колегія суддів протокольно ухвалила відкласти вирішення вказаного питання до отримання заперечень Департаменту, надавши останньому відповідний строк до 25.08.2025.
У подальшому 21.08.2025 Судом отримано заперечення Департаменту на клопотання ТОВ "Баско" на професійну правничу допомогу адвоката.
Ухвалою Верховного Суду від 26.08.2025 прийнято заяву ТОВ "Баско" про ухвалення додаткового рішення до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2025 у справі № 916/3116/24 до розгляду у письмовому провадженні відповідно до частини тринадцятої статті 8 та частини третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи Заявника та заперечення Департаменту, Суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання ТОВ "Баско" про розподіл судових витрат та зазначає наступне.
Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.
Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати (рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 у справі № 23-рп/2009).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (частина третя статті 244 в редакції Закону України № 4508-IX від 18.06.2025).
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За змістом частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) пов'язаність цих витрат з розглядом справи; 2) обґрунтованість та пропорційність розміру таких витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
За змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зважаючи на наведені положення чинного законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись наведеними положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21.
У відзиві ТОВ "Баско" на касаційну скаргу Департаменту, що отриманий Верховним Судом 30.07.2025 та є першим процесуальним документом, поданим Заявником до суду касаційної інстанції, заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікується понести у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції у розмірі 28 000 грн, та зазначено, що фактична сума таких витрат буде уточнена за результатами розгляду справи.
Крім того, у межах строку на подання відзиву на касаційну скаргу ТОВ "Баско" подало до Суду заяву про закриття провадження у справі як такого, у відкритті якого мало бути відмовлено з огляду на ціну позову 55 565,14 грн (менше 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). За доводами товариства, судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню з огляду на її малозначність.
У подальшому, як зазначалося вище, 20.08.2025 Судом отримано клопотання Заявника про стягнення з Департаменту судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у сумі 28 000 грн з додаванням доказів на підтвердження вказаної вартості понесених витрат. Присутній у судовому засіданні представник ТОВ "Баско" вказане клопотання підтримав і попросив стягнути всю означену суму з Департаменту.
Так Заявником разом із клопотанням надано:
1. Довіреність у порядку передоручення на ім'я Срібної Яни Іванівни.
2. Рахунок-фактура на суму 28 000 грн, до якого включено наступні послуги:
- ознайомлення з касаційною скаргою на основне рішення, дослідження судової практики, формування правової позиції та складання відзиву на касаційну скаргу на основне рішення - 10 000 грн;
- ознайомлення з касаційною скаргою на додаткове рішення, дослідження судової практики, формування правової позиції та складання відзиву на касаційну скаргу на додаткове рішення та подача його до суду- 7000 грн;
- підготовка та подача клопотання про закриття касаційних проваджень - 3000 грн;
- авансування участі у судовому засіданні у суді касаційної інстанції - 8000 грн.
3. Акт виконаних робіт від 18.08.2025 № 4/25 до Угоди № 2 від 01.12.2017 на суму 20 000 грн.
Водночас Заявником зазначено, що договір про надання правничої допомоги та додаткові угоди до нього містяться в матеріалах справи.
У наданих Департаментом запереченнях на клопотання Заявника йдеться про невідповідність заявленої суми критеріям реальності та розумності, проте не зазначено, яку суму Департамент вважає реальною та розумною задля стягнення її на користь відповідача у справі, та міститься прохання до Суду залишити подане клопотання без задоволення.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення клопотання ТОВ "Баско", а саме відмовляє у стягненні 3000 грн за підготовку клопотання про закриття провадження у справі з огляду на його відхилення Судом внаслідок його необґрунтованості та безпідставності.
Крім того, за ознайомлення з касаційною скаргою на основне рішення, дослідження судової практики, формування правової позиції та складання відзиву на касаційну скаргу на основне рішення Суд вважає достатнім стягнення 6000 грн замість 10 000 грн заявлених з огляду на усталеність позиції сторін, відсутність законодавчих змін упродовж розгляду справи судами та враховуючи заперечення Департаменту.
В такий спосіб стягненню з Департаменту користь ТОВ "Баско" підлягає 21 000 грн (ознайомлення з касаційною скаргою на основне рішення, дослідження судової практики, формування правової позиції та складання відзиву на касаційну скаргу на основне рішення - 6000 грн; ознайомлення з касаційною скаргою на додаткове рішення, дослідження судової практики, формування правової позиції та складання відзиву на касаційну скаргу на додаткове рішення та подача його до суду- 7000 грн; участь у судовому засіданні - 8000 грн).
Керуючись статтями 8, 123, 124, 126, 129, 244, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Баско" про стягнення судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код у ЄДРПОУ 26302595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баско" (65011, м. Одеса, вул. Новосельського, 40, код у ЄДРПОУ 20971740) 21 000 грн (двадцять одну тисячу грн) витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.
3. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко