28 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 908/2379/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України
на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2025
у справі №908/2379/23
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Терраскейп-тех-компані»,-
В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/2379/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Терраскейп-тех-компані».
Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України звернулося до Господарського суду Запорізької області з заявою про визнання грошових вимог у справі № 908/2379/23 у сумі 2450200,00 грн, які ґрунтуються на податковому-повідомленні рішенні № 1765/Ж10/31-00-23- 02-20 від 20.08.2024, прийнятому через невиконання боржником вимог контролювального органу про надання документації фінансово-господарської діяльності, необхідної для проведення податкової перевірки.
Господарський суд Запорізької області ухвалою від 21.01.2025 відхилив грошові вимоги контролювального органу у справі № 908/2379/23.
Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі № 908/2379/23 скасувати і ухвалити рішення, яким заяву з грошовими вимогами задовольнити.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2025 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі № 908/2379/23 залишено без змін.
До Верховного Суду від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2025 у справі №908/2379/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити кредиторські вимоги Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП у сумі 2 450 200,00 та витрати понесені за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 9 689,60 грн; зобов'язати арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича здійснити відповідні зміни, щодо включення кредиторських вимог Центрального міжрегіонального ДПС по роботі з великими платниками податків в реєстр вимог кредиторів.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/2379/23 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.08.2025.
За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу приз-вело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
У касаційній скарзі, як на підстави касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, скаржником не обґрунтовано пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України належним чином.
Скаржнику необхідно надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, а саме зазначити норму права (пункт, абзац, частина тощо) щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення цієї справи якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Крім того, скаржник посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду та вказує, що вони не були застосовані судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, водночас не вказує, що підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам заявник. В іншому випадку вказане б призвело до порушення таких принципів цивільного процесу, як змагальності та диспозитивності.
Отже скаржник не дотримався вимог пункта 5 частини 2 статті 290 ГПК України.
Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
- надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження.
З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -
1. Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2025 у справі №908/2379/23 залишити без руху.
2. Надати Центральному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Роз'яснити Центральному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, до касаційної скарги будуть застосовані наслідки, які передбачені положеннями ч. 2 ст. 292 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.В. Жуков