Справа № 275/549/25
27 серпня 2025 року с-ще Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді Данилюк О. С. ,
за участю секретаря с/з - Марієвської Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Брусилів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капабланка» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
В провадженні Брусилівського районного суду Житомирської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Капабланка» про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 35 627 гривень 76 копійок.
До судового засідання представником позивача адвокатом Сідяком А.Д. було надіслано до суду клопотання про направлення вказаної справи на розгляд до Господарського суду Чернігівської області в межах справи № 927/642/25 про банкрутство ТОВ «Капабланка», що перебуває в провадженні цього суду.
В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сідяк А.Д. та представник відповідача ТОВ «Капабланка» не з'явились, про час та місце його проведення повідомлялися судом належним чином, через що їх неявка не перешкоджає розгляду вказаного клопотання.
Суд, вивчивши доводи клопотання та дослідивши матеріали даної цивільної справи, прийшов до наступних висновків.
Встановлено, що 11.06.2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Сідяк А.Д. звернувся до Брусилівського районного суду Житомирської області з позовом до ТОВ «Капабланка» про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 16.06.2025 року у вказаній цивільній справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначене судове засідання.
При цьому судом встановлено, що 10.07.2025 року Господарським судом Чернігівської області було відкрито провадження у справі № 927/642/25 про банкрутство ТОВ «Капабланка».
Вирішуючи питання щодо направлення справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Капабланка» про стягнення заборгованості по заробітній платі на розгляд до Господарського суду Чернігівської області в межах справи № 927/642/25 про банкрутство ТОВ «Капабланка», суд виходить з наступного.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Аналізуючи зміст вказаної правової норми, можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, які передбачено у частині 1 статті 2 ЦПК України і до яких віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.
Згідно ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
Частина 3 вказаної статті визначає, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
У правовому висновку, викладеному у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, щодо застосування ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зі змісту вказаної норми вбачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача. Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.
Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками судів, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції. Однак не погодилась з висновками про закриття провадження у справі, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства. За встановлених обставин Велика Палата Верховного Суду вважала, що суди повинні були передати справу до господарського суду, на розгляді якого перебуває справа про банкрутство.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на зазначене та враховуючи, що на розгляді Господарського суду Чернігівської області перебуває справа про банкрутство ТОВ «Капабланка», суд вважає необхідним в порядку ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства передати матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Капабланка» про стягнення заборгованості по заробітній платі до Господарського суду Чернігівської області за підсудністю, задовольнивши таким чином клопотання представника позивача адвоката Сідяка А.Д.
На підставі викладеного, ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства та керуючись ст.ст. 5, 19, 43, 49, 254, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капабланка» про стягнення заборгованості по заробітній платі направити до Господарського суду Чернігівської області за підсудністю для розгляду в межах справи № 927/642/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Капабланка».
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О. С. Данилюк