Справа №295/11589/25
1-кс/295/4537/25
26.08.2025 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , що було погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025060600001140 від 15.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Слідчий за погодженням із прокурором звернувся із указаним клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що 15.07.2025 року близько 07 години 05 хвилин водій ОСОБА_6 керував автомобілем Chevrolet Bolt, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався ним по вулиці Покровській, що в місті Житомирі, зі сторони вулиці Домбровського в напрямку проспекту Незалежності.
Рухаючись у вказаний день, час та місці зазначеним транспортним засобом водій ОСОБА_6 у порушення вимог пунктів 2.3.б), 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України), в світлу пору доби, в умовах достатньої видимості, по вулиці Покровській в місті Житомирі зі сторони вулиці Домбровського в напрямку проспекту Незалежності, проявив безпечність та неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не врахував дорожню обстановку, не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого допустив некерований рух транспортного засобу та, як наслідок, його виїзд за межі проїзної частини вулиці та зіткнення з деревом.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля Chevrolet Bolt, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді системних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, від яких загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Зі слів слідчого, порушення водієм ОСОБА_6 вимог пунктів 2.3.б), 12.1 ПДР України знаходиться у причинному зв'язку зі створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками. Своїми необережними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 , ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
15.07.2025 року по даному факту внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025060600001140 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а 22.07.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Як далі слідує зі змісту клопотання, обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні відповідно до вимог КПК України доказами, а саме: рапортами ЖЕО Житомирського РУП №1 ГУ НП в Житомирській області від 15.07.2025; протоколом огляду місця ДТП від 15.07.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 15.07.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_8 від 15.07.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 15.07.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 23.07.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
З метою запобігання спробам ОСОБА_6 переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків та/або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також з огляду на недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання указаним ризикам, враховуючи вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, котре відносяться до категорії тяжкого злочину, слідчий за погодженням із прокурором вважає за доцільне застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю в нічний час доби.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали.
Прокурор додав, що в момент повідомлення під відеозапис про підозру ОСОБА_6 перебував у свідомості, жодних його прав під час тієї процесуальної дії не було порушено. В обґрунтування наявності ризиків звертав увагу, що підозрюваний не має міцних соціальних зв'язків, офіційно не працює, неповнолітніх утриманців не має, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності. Також ОСОБА_6 відмовлявся від отримання підозри, вину не визнає, слідству не сприяє. Просив застосувати запобіжний захід у межах строку досудового розслідування - до 22.09.2025.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечив проти обрання запобіжного заходу. Пояснив, що працював за цивільно-правовими договорами в службі таксі. Додав, що не пам'ятає коли йому повідомлялось про підозру, однак розумів, що тоді читала слідча.
Захисник ОСОБА_5 також проти задоволення клопотання заперечив, наголосивши на наявності питань щодо законності повідомлення про підозру. Зокрема, повідомлення про підозру відбувалось без участі захисника, а також сторона обвинувачення не надала доказів того, що ОСОБА_6 розумів те, що йому повідомляють про підозру, роз'яснюються права. На переконання захисника, жодного реального ризику, озвученого прокурором, не існує. Зокрема, ОСОБА_6 не може переховуватися, так як ледве пересувається. Всі свідки допитані, на них його підзахисний не може впливати.
За змістом ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, серед іншого. переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
За змістом статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності із ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, зокрема, прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю.
Обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, що передбачено ч. 7 ст. 194 КПК України.
Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
У свою чергу обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
На переконання слідчого судді, надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують наведені у клопотанні ризики, які є підставою для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу.
Надаючи оцінку можливості вчинення підозрюваним дій, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 177 КПК України, слідчий суддя враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Щодо наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду слідчий суддя зважає, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 не в останню чергу підтверджується показаннями свідків. Із урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від свідків у кримінальному провадженні, ОСОБА_6 , не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з указаними особами, може здійснювати на них вплив із метою спонукання до ненадання показань на стадії судового розгляду, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності. Ризик здійснення тиску на свідків може бути визнано належною підставою на початкових стадіях провадження («Яжинський проти Польщі» (Jarzynski v. Poland) § 43). Та обставина, що на даний час ОСОБА_6 пересувається із істотними обмеженнями не може у повній мірі нівелювати ризик впливу на свідків, що може здійснюватись не тільки з боку особисто підозрюваного, але й, наприклад, опосередковано, через третіх осіб.
Встановлені в ході судового розгляду обставини повідомлення про підозру ОСОБА_6 , наявність окремих перешкод слідчому у проведенні даної процесуальної дії, затримки у проведенні інших слідчих дій та їх подальше перенесення, зокрема допитів, свідчать про існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Стосовно твердження захисника про наявність питань щодо законності повідомлення про підозру слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.
У даному провадженні гр.. ОСОБА_6 письмове повідомлення про підозру не було вручене під розпис, слідча зачитала його вголос, що підтверджується відеозаписом, який міститься у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Тобто вказана норма передбачає можливість не лише письмового вручення повідомлення про підозру, але й відсилає до норми, за якою повідомлення про підозру буде вважатися врученим із застосуванням інших способів, визначених для вручення повідомлень у кримінальному провадженні.
За правилами ч. 1, ч. 3 ст. 111 КПК повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження, зокрема про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію; повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
У свою чергу, положення ч. 1 ст. 136 глави 11 КПК регламентують можливість здійснення відеозапису вчинення певної процесуальної дії, як факту ознайомлення особи зі змістом прийнятого процесуального рішення, про яке йдеться у ч. 1 ст. 111 КПК.
Слідчий суддя звертає увагу, що положення кримінального процесуального закону, які регламентують процедуру повідомлення учасника провадження про здійснену процесуальну дію або про прийняте процесуальне рішення, в тому числі й вручення письмового повідомлення про підозру, спрямоване на те, щоб адресат такого повідомлення був поінформований про факт прийнятого рішення або вчинення процесуальної дії. Тобто основною метою передбаченого законом алгоритму здійснення такого повідомлення є доведення до відома адресата певної інформації, яка має процесуальне значення у провадженні. Законодавець також передбачив певні запобіжники, які дозволяють з одного боку зафіксувати небажання особи, яка є адресатом повідомлення, його отримати, а з іншого - є способом фіксації факту повідомлення. Таким способом повідомлення є відеозапис вчинення певної процесуальної дії.
У тому випадку, коли особа відмовляється від вручення їй письмового повідомлення про підозру, сторона обвинувачення може здійснити відеозапис такого вручення, і такий відеозапис проведеної процесуальної дії є достатнім засобом фіксації належного повідомлення адресата.
Як встановлено слідчим суддею, у день складення повідомлення про підозру слідчою в лікарні, за місцем перебування гр.. ОСОБА_6 , останньому вголос оголошено зміст письмового повідомлення про підозру із застосуванням відеофіксації цієї дії.
Відсутність захисника під час повідомлення ОСОБА_6 про підозру не впливає на законність цієї процесуальної дії. Верховним Судом вже сформована правова позиція, відповідно до якої КПК України не містить жодних застережень про необхідність залучення захисника при повідомленні особу про підозру (напр., постанова ККС ВС від 05 серпня 2025 року у справі № 711/171/24).
Також у матеріалах клопотання відсутні та учасниками провадження не надані слідчому судді докази, які підтверджують ту обставину, що гр. ОСОБА_6 не міг розуміти та усвідомлювати факт повідомлення йому про підозру і здобуття ним у зв'язку із цим відповідного процесуального статусу.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 було вручено належним чином без порушень положень КПК України, а тому йому було відомо про початок кримінального переслідування за інкримінованим кримінальним правопорушенням.
З огляду на викладене, враховуючи вік та стан здоров'я ОСОБА_6 , міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, майновий стан, вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя вважає за доцільне задовольнити клопотання та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в междах строку досудового розслідування.
Керуючись ст. 131, 132, 176-178, 181, 194 КПК України
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною підозрюваному залишати житло у певний період доби на строк дії ухвали, а саме до 22 вересня 2025 року.
Заборонити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати місце проживання, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 із 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин у понеділок, вівторок, середу, четвер, п'ятницю, а також у вихідні - суботу, неділю, святкові дні, протягом строку тримання під домашнім арештом без застосування електронних засобів контролю.
Зобов'язати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за кожною вимогою прибувати до слідчих слідчої групи, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025060600001140, та прокурорів, котрі здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва в зазначеному кримінальному провадженні, а також покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки:
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-не відлучатися за межі м. Житомира без дозволу слідчого, прокурора або суду залежно від стадії кримінального провадження;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання до Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Роз'яснити, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою особи, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю
Обов'язки на ОСОБА_6 покладено на строк до 22 вересня 2025 року.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1