27 серпня 2025 року
м. Київ
справа №990/404/25
адміністративне провадження №П/990/404/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Стеценка С.Г., Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України про зобов'язання вчинити певні дії,-
25.08.2025 до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Верховної Ради України, в якій позивач просить суд (дослівно):
зобов'язати державу Україна відповідальну перед людиною за свою діяльність відшкодувати ядерну шкоду заподіяну життю і здоров'ю з вини держави у повному абсолютному обсязі, без будь-яких обмежень з дня порушення права по сьогодні і довічно, а саме: здійснити повний контрольний перерахунок основної, страхової, компенсаційної державної пенсії виключно із фактичного заробітку, визначеного СРСР, згідно діючого законодавства, яке не має зворотної дії в часі з дня настання ядерної шкоди і довічно, вартістю 3652 рублі СРСР станом на 1986 рік, виключно у відсотках від втрати працездатності, встановлених радіологічною МСЕК з 04.03.1991 по день винесення судового рішення і довічно. Перерахунок пенсії здійснювати пощорічно та пощомісячно, вказуючи нормативно-правові акти згідно яких вчинено дію, у відповідності до українського законодавства;
у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України зобов'язати державу Україна сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми по щорічно;
присудити рішення суду до негайного виконання у строк до 30 днів, а з дня наступного в разі порушення права пощоденно нарахувати сто двадцять відсотків річних від найвищої облікової ставки, встановленої Нацбанком України та три відсотки річних.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження в адміністративній справі за цим позовом, Верховний Суд зазначає наступне.
Частина друга статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено способи судового захисту, зокрема, зазначається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
При цьому, частиною четвертою статті 22 КАС України встановлено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Статтею 266 КАС України визначені особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Верховної Ради України.
Отже, в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть бути оскаржені постанови Верховної Ради України, її дії чи бездіяльність, які виникли у правовідносинах, у яких вона реалізовує свої владні (управлінські) повноваження.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з пунктами 4, 9 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються:
зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Отже, законодавець закріпив за позивачем право на звернення до суду, право обирати спосіб захисту, визначати підстави позову та одночасно передбачив обов'язок останнього зазначити це в позовній заяві, а також доводити правомірність вимог.
Під змістом позовних вимог розуміється, зокрема, визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення (дії чи бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, що порушили її право та вказати спосіб захисту свого порушеного права.
У цій позовній заяві заявлені вимоги про зобов'язання держави Україна вчинити певні дії, пов'язані з обчисленням, нарахуванням, перерахунком ОСОБА_1 соціальних виплат (пільг, пенсії, компенсацій тощо) як особі, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та особи з інвалідністю І групи.
Позивачем не дотримано вимог пунктів 4 та 5 частини п'ятої статті 160 КАС України, оскільки з поданої позовної заяви неможливо чітко встановити зміст позовних вимог позивача до Верховної Ради України (яку він визначив відповідачем), а також в ній не наведено виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги й не визначено, якими саме рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено його права та які саме.
При цьому, Суд звертає увагу позивача на те, що його абстрактні міркування й припущення з посиланням на норми чинного законодавства не можна вважати належним обґрунтуванням позовних вимог.
Крім того, вичерпний перелік повноважень Верховної Ради України визначено Конституцією України, зокрема, статтею 85. Позивач не зазначив конкретних дій відповідача, з якими він не згоден, не вказав у чому полягає порушення його прав Верховною Радою України, виходячи з передбачених Конституцією та законами України її повноважень та компетенції та, відповідно, в позові відсутнє правове обґрунтування вимог у цій частині.
Отже, вимоги позивача не відповідають наведеним приписам норм процесуального права та позбавляють Верховний Суд можливості встановити дійсний зміст і суть правовідносин, що виникли між позивачем та Верховною Радою України. Відповідно предмет доказування у цій справі позивачем так і не визначено, а обраний ним спосіб захисту порушеного права стосується лише його соціальних прав як особи, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та особи з інвалідністю І групи.
Суд також звертає увагу позивача на те, що позовні вимоги заявлено до держави Україна без зазначення державного органу як суб'єкта владних повноважень, який, на його думку, порушив права, які Верховним Судом як судом першої інстанції не розглядаються, тому, якщо позивач вважає, що Верховна Рада України порушила його права, у позові необхідно чітко та конкретно сформулювати зміст позовних вимог окремо до Верховної Ради України, вказати, які акти, дії чи бездіяльність законодавчого органу є протиправними і навести обґрунтування їх протиправності, а також зазначити, які конкретно дії в межах наданих суду повноважень необхідно вчинити для відновлення порушених прав.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною другою статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, позивачу необхідно надати строк для усунення недоліку позовної заяви шляхом надання до Верховного Суду уточненої позовної заяви з конкретизацією вимог і викладом обставин, передбачених статтею 160 КАС України, з підтвердженням обставин, якими обґрунтовуються його позовні вимоги, надати докази порушення його прав та свобод з боку суб'єкта владних повноважень, який, може бути відповідачем у категорії справ, визначеній частиною четвертою статті 22 КАС України.
Враховуючи викладеного та керуючись статтями 169, 248, 266 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України про зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку позовної заяви.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк позовна заява разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.І. Рибачук
судді Я.О. Берназюк
С.Г. Стеценко
В.М. Кравчук
О.П. Стародуб