27 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/7689/23 пров. № А/857/28185/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження суддею Остап'юком С.В. у м. Івано-Франківську у справі №300/7689/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
08 листопада 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправними дії та зобов'язати здійснити з 05.07.2023 виплату основного розміру грошового забезпечення в розмірі 67 % з врахуванням щомісячної доплати в розмірі 2 000 гривень.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні пенсії за вислугу років в розмірі 67% відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській встановити та виплатити з 05.07.2023 ОСОБА_1 пенсію за вислугу років в розмірі 67% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що спеціальний порядок передбачає нарахування розміру пенсії вищезазначеним особам за умови їх звільнення у відставку за віком або за станом здоров'я у розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення. Спеціальний порядок на відміну від загального, передбачає умову якій має відповідати особа, а саме: бути звільненою у відставку за віком або за станом здоров'я. Скаржник наголошує, що зобов'язання здійснити перерахунок пенсії позивачу за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням 67% грошового забезпечення ( 55% + (3%*4) є безпідставним та не обґрунтованим.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України та згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківські області від 29.06.2016 за № 207 о/с з 29.06.2016 звільнений зі служби в поліції за підпунктом 2 пункту 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).
Відповідно до вказаного наказу за № 207 о/с від 29.06.2016 вислуга років позивача станом на день звільнення складала: у календарному обчисленні - 21 рік 10 місяців 05 днів, у пільговому обчисленні - 24 роки 10 місяців 10 днів.
З жовтня 2016 року позивач отримує пенсію по інвалідності від захворювання, яке пов'язане з проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 у справі за № 300/3102/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років відповідно пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 5 липня 2022 року.
На виконання вказаного судового рішення відповідач перевів позивача на пенсію за вислугу років та здійснив її перерахунок в розмірі 62 відсотки грошового забезпечення за 24 роки вислуги.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 04.07.2023 про проведення перерахунку пенсії з врахуванням повного відсоткового значення грошового забезпечення відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідач, листом від 01.08.2023, повідомив позивача про те, що його переведено на пенсію за вислугу років та здійснено перерахунок його пенсії в розмірі 62 відсотки грошового забезпечення за 24 роки вислуги. Зобов'язань щодо включення 5%, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в Національній поліції на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області покладено не було.
Позивач, вважаючи такі дії протиправними, звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Враховуючи вимоги частини 2статті 19 Конституції України та частини 2статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), частиною першою статті 1 якого визначено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається: особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», звільненим зі служби у Службі судової охорони, Державному бюро розслідувань та звільненим зі служби у Національному антикорупційному бюро України за віком чи через хворобу, звільненим зі служби в органах та підрозділах цивільного захисту за віком чи за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
З огляду на це суд зазначає, що зміни до статті 13 Закону № 2262-XII внесені згідно із Законом № 580-VIII від 02.07.2015 застосовуються до осіб, звільнених зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», а відтак, необхідною обставиною, з існуванням якої законодавець пов'язує наявність у особи права на призначення пенсії у розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення, є звільнення у відставку за віком або за станом здоров'я, на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Колегія суддів встановила, що наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківські області від 29.06.2016 за № 207 о/с з 29.06.2016 позивач звільнений зі служби в поліції за підпунктом 2 пункту 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). На даний час наказ про звільнення позивача зі служби в поліції є чинним, спори з приводу скасування вказаного наказу відсутні.
Отже, враховуючи встановлені обставини та вказані норми права, суд першої інстанції вірно вказує, що відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підставою для призначення відповідачем пенсії у підвищеному розмірі є факт звільнення особи на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).
Аналогічну правову позицію було висловлено в постанові Верховного Суду від 10.08.2020 у справі № 705/7195/16-а.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази та правильно виснував, що позивач має право на призначення пенсії згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 55 % грошового забезпечення, як особі, що має 20 років вислуги та звільнений через хворобу та додаткових 12 % за кожний рік вислуги понад 20 років (4 роки х 3 %), що становить розмір пенсії 67 % відповідних сум грошового забезпечення.
Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до роз'яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р «Про судове рішення в адміністративній справі», якщо у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Оскільки рішення суду в частині відмови у задоволенні позову сторонами не оскаржене, тому апеляційному перегляду у цій частині не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315,316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №300/7689/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний