Справа №761/30222/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1 ,
Провадження № 11-сс/824/6010/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
20 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина російської федерації, уродженця м. Махачкала (Республіка Дагестан, рф), одруженого, маючого на утриманні малолітніх дитей, який фактичного проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 258 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
встановила:
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 , про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 , задоволено клопотання старшого слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_9 , погоджене з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Строк дії ухвали про продовження строку тримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою, визначено тривалістю 36 (тридцять шість) днів, тобто до 26.08.2025 року, включно.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та змінити ухвалу, заходи забезпечення кримінального провадження щодо підозрюваного ОСОБА_7 з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що вказана ухвала слідчого судді є необґрунтованою.
Апелянт вважає, що клопотання слідчого, підтримане прокурором, про продовження запобіжного заходу не відповідало вимогам кримінального процесуального закону та не могло бути задоволено слідчим суддею.
У клопотанні слідчий не навів належних і допустимих доказів, які б підтверджували зазначені ним обставини. Натомість він лише перелічив виконані процесуальні дії без розкриття їхнього змісту й доказового значення. Такі матеріали, як витяг з ЄРДР, листи та повідомлення, надані до суду, фактично містять лише інформацію із засобів масової інформації без зазначення джерел та не доводять причетності ОСОБА_7 до інкримінованих діянь.
Зазначені твердження про нібито проросійську позицію підозрюваного, його намір завдати шкоди Україні чи добровільну згоду на співпрацю з представниками рф, є лише припущеннями органу досудового розслідування. Натомість у матеріалах провадження наявні докази волонтерської діяльності ОСОБА_7 на підтримку ЗСУ, підтверджені грамотами та подяками.
Жодних переконливих доказів вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення не подано.
Слідчий суддя, обґрунтовуючи продовження тримання під вартою, послався на ризики, передбачені ст. 177 КПК України, однак їх наявність не підтверджено. ОСОБА_7 понад 20 років проживає в Україні, має сім'ю, трьох малолітніх дітей, постійне місце проживання, освіту, соціальні зв'язки та не володіє документами для виїзду за кордон. Твердження про можливе переховування чи вплив на свідків є безпідставними, особливо з огляду на тривалий строк розслідування, протягом якого слідчі органи мали можливість провести всі необхідні дії. Також відсутні підстави вважати, що ризики не зменшились.
Апелянт наголошує на тому, що тримання під вартою не може бути формою попереднього покарання або очікування обвинувального вироку. Враховуючи відсутність належних доказів вини, відсутність реальних ризиків, міцні соціальні зв'язки та позитивну характеристику особи, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставним та незаконним.
Більш м'який запобіжний захід, зокрема домашній арешт, здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Заслухавши суддю доповідача щодо змісту оскаржуваної ухвали та доводів апеляційної скарги, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, з наведених в ній підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, також зазначив, що досудове розслідування в даному кримінальному провадженні закінчено та 11.08.2025 обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 направлено до Подільського районного суду м. Києва, для його розгляду по суті пред'явленого обвинувачення, 18.08.2025 у Подільському районному суді м. Києва проведено підготовче судове засідання, за результатом якого призначено судовий розгляд у даному кримінальному провадженні, також задоволено клопотання сторони обвинувачення та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 16.10.2025, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Ухвала слідчого судді про продовження строку тримання особи під вартою повинна відповідати вимогам ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Доводи захисника про те, що слідчий суддя виніс незаконну та необґрунтовану ухвалу, не ґрунтуються на змісті оскаржуваної ухвали.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, встановлено, що Головним слідчим управлінням СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22024000000000658 від 20.07.2024 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 258 КК України, а також за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
26.08.2024 ОСОБА_7 у встановленому КПК України порядку затримано за підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 258 КК України.
26.08.2024 ОСОБА_7 у встановленому КПК України порядку вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 258 КК України.
27.08.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24.10.2024, без визначення розміру застави, який на даний час продовжено до 26.07.2025 включно, без визначення розміру застави.
14.10.2024 постановою першого заступника Генерального прокурора строки досудового розслідування продовжено до трьох місяців, тобто до 26.11.2024 включно.
15.11.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000658 від 20.07.2024 продовжено до п'яти місяців, тобто до 26.01.2025.
08.01.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000658 від 20.07.2024 продовжено до дев'яти місяців, тобто до 26.05.2025.
30.04.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000658 від 20.07.2024 продовжено до одинадцяти місяців, тобто до 26.07.2025.
18.07.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000658 від 20.07.2024 продовжено до дванадцяти місяців, тобто до 26.08.2025.
21.07.2025 старший слідчий 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України старший лейтенант юстиції ОСОБА_9 , за погодження з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.08.2025 включно, без визначення розміру застави.
На обґрунтування вимог даного клопотання, слідчий зазначив, що повідомлена підозра ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 258 КК України, підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, а саме:
- повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 19.07.2024 № 2/5/3-8511;
- відповіддю на доручення оперативного підрозділу № 2/5/3-8542 від 22.07.2024;
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_7 від 25.08.2024;
- протоколом огляду відкритих джерел інформації від 25.08.2024;
- протоколом огляду відкритих джерел інформації від 25.08.2024;
- протоколом огляду відкритих джерел інформації від 25.10.2024;
- протоколом огляду відкритих джерел інформації від 12.12.2024;
- протоколом огляду від 20.02.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ;
- відповіддю на запит про надання інформації від ФОП « ОСОБА_13 » із додатком;
- відповіддю на запит про надання інформації від ТОВ «ТИГР 8899» із додатком;
- відповіддю на запит про надання інформації від ОСББ «Щекавиця» із додатком;
- відповіддю на запит про надання інформації від Київського національного університету імені Тараса Шевченка з додатками;
- відповіддю на запит про надання інформації від Київського національного університету будівництва та архітектури з додатками;
- протоколом огляду камер відеоспостереження від 12-13.08.2024;
- протоколом огляду мобільного телефону від 04.06.2025;
- протоколом обшуку від 29.08.2024;
- висновком експерта № СЕ-19-25/23544-БД за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи;
- висновком експерта від 01.05.2025 № КСЕ-19-25/23987-БЛ за результатами проведення комплексної судової експертизи в частині балістичного дослідження;
- висновком судово-психіатричного експерта № 777 від 22.05.2025;
- висновком експерта № КСЕ-19-25/23987-БЛ за результатами проведення комплексної судової експертизи в частині вибухово-технічного дослідження;
- листом ДІАП НПУ від 04.06.2025;
- іншими матеріалами вказаного кримінального провадження, які у своїй сукупності та взаємозв'язку підтверджують вчинення ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення.
Також слідчий зазначив, що наявні ризики визначенні ст. 177 КПК України, а саме, можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; можливість незаконного впливу на свідків; можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку інформацію, речі та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; можливість вчинення іншого кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2025 року задоволено вказане клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 36 (тридцять шість) днів, тобто до 26.08.2025 року, включно.
Також, даною ухвалою, відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 , про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 .
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 258 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі кримінального провадження достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 258 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність підозрюваного ОСОБА_7 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри.
З огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді були всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, чогось очевидно недопустимого чи такого, що не підтверджується доказами, не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, всупереч ствердженням апелянта, дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
При продовженні строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати.
Зокрема, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Слідчим суддею враховано, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду підтверджується тією обставиною, що ОСОБА_7 у випадку доведеності його вини у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років. Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Також, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Таким чином, відповідно до вказаної рекомендації, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин, тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного.
Ризик незаконного впливу на свідків, обґрунтовується тим, що з метою зміни останніми своїх показань ОСОБА_7 , шляхом залякування, підкупу чи будь-яким іншим способом може вчиняти вплив на таких осіб.
Ризик знищення, спотворення будь-якої з речей та документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що на даний час не встановлено всі фактичні обставини, досудове розслідування триває, проводяться слідчі дії, направлені, в тому числі, на відшукання слідів та можливих знарядь вчинення злочину.
Ураховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Всупереч твердженням захисника, слідчим суддею встановлено, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для продовження підозрюваному строку тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати, що підтверджується вищевикладеним.
Таким чином доводи апелянта, за змістом апеляційної скарги, про відсутність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
При цьому колегія суддів враховує, що однією з обставин, з якою закон пов'язує можливість продовження строку тримання особи під вартою, є необхідність проведення ряду слідчих дій направлених на повне, об'єктивне, всебічне та неупереджене розслідування зазначеного кримінального провадження, а зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, може перешкодити об'єктивному розслідуванню кримінального провадження.
З урахуванням обставин кримінального провадження, наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо необхідності продовження застосування ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому підстав для застосування щодо останнього більш м'яких запобіжних заходів не вбачається.
З огляду на зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст. ст. 176-178, 183, 194, 196, 197, 199 КПК України, з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного, продовжив підозрюваному ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 26.08.2025 року, в межах строку досудового розслідування.
Доказів того, що ОСОБА_7 за станом здоров'я не може утримуватись під вартою слідчому судді не надано, а також не надано під час апеляційного розгляду.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначив розмір застави в даному кримінальному провадженні, ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиннені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258 КК України, оскільки під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
При цьому під час апеляційного розгляду встановлено, що у кримінальному провадженні № 22024000000000658 від 20.07.2024 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 258 КК України, досудове розслідування закінчено та складено обвинувальний акт щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 258 КК України, який направлено 11.08.2025 до Подільського районного суду м. Києва, для розгляду по суті пред'явленого обвинувачення, також проведено 18.08.2025 підготовче судове засідання, за результатом якого обвинувальний акт призначено до судового розгляду та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , за клопотанням прокурора до 16.10.2025.
Згідно ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
При цьому у разі направлення обвинувального акту до суду вже не слідчий суддя, а саме суд першої інстанції під час судового провадження вирішує всі питання за даним провадженням, в тому числі щодо судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у ньому. За таких обставин судовий контроль, що здійснюється на стадії досудового розслідування слідчим суддею, переходить до повноважень суду першої інстанції під час судового провадження, саме з моменту закінчення досудового розслідування - направлення обвинувального акту до суду.
Отже, всі питання, що виникають під час кримінального провадження, вирішуються стадійно і лише тим судом, який має на це компетенцію на відповідній стадії.
Протилежне може призвести до одночасного вирішення одних й тих самих питань в різних судових провадженнях в одному кримінальному провадженні, в тому числі різними судами, що неминуче створить як неприпустиму конкуренцію повноважень всередині судової влади, так і поставить під загрозу прогнозованість та стабільність кримінального провадження як чітко визначеної стадійної процедури.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, з урахуванням вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваній іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини були виправданими та необхідними елементами, що визначали потреби в продовженні застосування до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просив скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2025 року, - залишити без змін,а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4