19 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 28 липня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 28.07.2025 задоволено клопотання слідчого СВ Деснянського УПГУНП в м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 на 60 днів, а саме до 25.09.2025, включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого або застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, або застави із покладенням відповідних обов'язків.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що при розгляді клопотання слідчим суддею не враховано доводи сторони захисту щодо можливості зміни підозрюваному запобіжного заходу на більш м'який ____________________________________________________________________________________
Справа № 754/12042/25 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/6171/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
та не надано цим доводам жодної оцінки, а зміст ухвали є ідентичним змісту
клопотання слідчого.
Також апелянт вказував про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри та зміни підозри, оскільки матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей, що ОСОБА_6 зберігав чи збував заборонені речовини, які є об'єктом кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 307, 309 КК України.
За період досудового розслідування не було отримано достатніх і достовірних доказів причетності ОСОБА_6 до зберігання чи збуту наркотичних засобів та психотропних речовин.
Повідомлення про підозру є неконкретизованим та не містить відомостей щодо того, які конкретно дії, за які передбачено кримінальну відповідальність, вчинив саме ОСОБА_6 .
Фактично підозра ОСОБА_6 стосується дій, які вчиняли саме ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які визначали місця зберігання наркотичних засобів та психотропних речовин, перевозили їх та зберігали.
Крім того, апелянт зазначав про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на його переконання є надуманими і стороною обвинувачення не наведено доказів на підтвердження їх існування.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду фактично обґрунтовується лише тяжкістю інкримінованого злочину, без зазначення жодних обставин, які б підтверджували існування цього ризику.
ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні неповнолітню дочку та непрацездатних батьків, які є пенсіонерами та мають ряд хронічних захворювань.
Крім цього, ОСОБА_6 має значні проблеми зі здоров'ям та потребує постійного нагляду лікарем ортопедом-травматологом.
Ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, є абстрактним, оскільки органом досудового розслідування в ході проведення обшуку вже вилучено усі необхідні речові докази та інше майно.
Згідно наявних в матеріалах кримінального провадження протоколів допиту свідків, останні не надавали жодних показань проти ОСОБА_6 і він ніяким чином в них не фігурує, а тому у ОСОБА_6 відсутні жодні підстави впливати на свідків чи контактувати з ними.
Доказів того, що підозрюваний впливав на свідків раніше чи планує в майбутньому, стороною обвинувачення під час розгляду клопотання не надано.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є виключно припущенням органу досудового розслідування.
Матеріали клопотання не містять жодних даних, що підозрюваний раніше притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, що свідчить про відсутність будь-яких передумов для вчинення кримінальних правопорушень у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
На думку апелянта, під час розгляду клопотання стороною обвинувачення не доведено неможливість застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у виді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, який в повній мірі здатен забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Також слідчий суддя безпідставно не визначив підозрюваному розмір застави, оскільки невизначення розміру застави є право суду, а не обов'язком, а тому слідчий суддя повинен належним чином обґрунтувати таке рішення з наведенням конкретних причин неможливості визначення розміру застави.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку,та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддівприходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Деснянським УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100030001143 відносно ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_17 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Згідно даних протоколу затримання від 30.04.2025, ОСОБА_6 затримано на підставі ст. 208 КПК України.
01.05.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу та психотропної речовини у великих розмірах та психотропної речовини у великих розмірах з метою збуту, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 307 КК України.
01.05.2025 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах з метою збуту, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 307 КК України; у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу у великих розмірах та психотропної речовини у великих розмірах з метою збуту, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 02.05.2025 щодо підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 28.06.2025 включно.
Постановою керівника Деснянської окружної прокуратури ОСОБА_18 від 24.06.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 01.08.2025 включно.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 24.06.2025 продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 в межах строку досудового розслідування, до 01.08.2025 включно.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 25.07.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до п'яти місяців, тобто до 01.10.2025 включно.
28.07.2025 слідчий СВ Деснянського УПГУНП в м. Києві ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 01.10.2025.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 28.07.2025 задоволено клопотання слідчого СВ Деснянського УПГУНП в м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 на 60 днів, а саме до 25.09.2025, включно.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, погоджується і колегія суддів, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
На підставі досліджених доказів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність в матеріалах провадження доказів, які поза розумним сумнівом свідчать про причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також з огляду на дані про особу підозрюваного.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінально-протиправну діяльність.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На думку колегії суддів, у клопотанні слідчим доведено наявність обставин, які станом на день звернення із клопотанням перешкоджали закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження щодо ОСОБА_6 строку тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд процесуальних та слідчих (розшукових) дій, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи також конкретні обставини кримінального провадження та ступінь суспільної небезпеки інкримінованих злочинів, дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , беручи до уваги його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м'які запобіжні заходи, аніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого та можуть перешкодити об'єктивному розслідуванню кримінального провадженню, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у виді домашнього арешту, або визначення йому розміру застави, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, характеру та тяжкістю інкримінованих кримінальних правопорушень, є обґрунтованим і підстав для зміни підозрюваному запобіжного заходу на домашній арешт, колегія суддів не вбачає.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
При цьому, продовжуючи підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, враховуючи фактичні обставини та кваліфікацію інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, зміст підозри та вимоги п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, а саме те, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженніщодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Доводи апеляційної скарги захисника про необгрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у оскаржуваній ухвалі дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
За таких обставин, посилання захисника в апеляційній скарзі на відсутність в матеріалах клопотання достатніх доказів, які б вказували на причетність ОСОБА_6 до зберігання чи збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, доводи про неконкретизованість повідомлення про підозру, є передчасними.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи характер, тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , та дані про особу підозрюваного у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити нове кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні неповнолітню дочку та непрацездатних батьків, які є пенсіонерами та мають ряд хронічних захворювань, були враховані слідчим суддею при розгляді клопотання, проте не спростовують висновків суду про можливість вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту або визначення застави.
Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості медичного характеру, які вказують на неможливість підозрюваного утримуватись під вартою за станом здоров'я та неможливість отримання ним необхідного лікування в умовах слідчого ізолятора, а тому доводи апелянта в цій частині також не впливають на правильність висновків слідчого судді.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 28 липня 2025 року,- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3