19 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваної ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 28 липня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 28.07.2025 задоволено клопотання слідчого СВ Деснянського УПГУНП в м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , та продовжено підозрюваній ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, а саме до 25.09.2025 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваної запобіжний захід у виді домашнього арешту або визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що органом досудового розслідування не доведено причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих їй злочинів, зокрема не доведено, що вона збувала наркотичні засоби та мала намір на вчинення цих дій.
Жодних доказів, які б прямо підтверджували причетність підозрюваної до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 307 _____________________________________________________________________________________
Справа № 754/12041/25 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/6150/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
КК України, матеріали клопотання не містять.
При розгляді клопотання слідчим суддею не взято до уваги, що ОСОБА_6 раніше не судима та не притягувалася до кримінальної відповідальності, перебуває в цивільному шлюбі та має намір створити сім'ю, на її утриманні перебуває матір похилого віку, яка потребує постійної допомоги.
Жодний ризик, передбачений ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчим та прокурором не доведений.
Підозрювана не має наміру переховуватись від органів слідства, оскільки розуміє, що переховування створить для неї негативні наслідки.
ОСОБА_6 попереджена слідчим та її захисником, що спілкування зі свідками нашкодить їй при вирішенні питання в суді, а спотворити докази на даному етапі досудового розслідування неможливо.
На думку апелянта, стороною обвинувачення не доведено недостатність застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наведених у клопотанні ризиків.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_6 у режимі відеоконференцзв'язку та її захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024100030001143 від 14.05.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
Згідно даних протоколу затримання від 30.04.2025, цього ж дня о 16 год. 34 хв. ОСОБА_6 затримано на підставі ст. 208 КПК України.
01.05.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу у великих розмірах та психотропної речовини у великих розмірах з метою збуту, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 307КК України.
01.05.2025 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у придбанні та зберіганні особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах з метою збуту, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 307 КК України; у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу у великих розмірах та психотропної речовини у великих розмірах з метою збуту, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 02.05.2025 щодо підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 28.06.2025 включно.
Постановою керівника Деснянської окружної прокуратури ОСОБА_11 від 24.06.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 01.08.2025 включно.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 25.06.2025 продовжено строк тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_6 в межах строку досудового розслідування, до 01.08.2025 включно.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 25.07.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до п'яти місяців, тобто до 01.10.2025 включно.
28.07.2025 слідчий СВ Деснянського УПГУНП в м. Києві ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , про продовження підозрюваній ОСОБА_6 строку тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 01.10.2025.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 28.07.2025 задоволено клопотання слідчого СВ Деснянського УПГУНП в м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , та продовжено підозрюваній ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, а саме до 25.09.2025 включно.
З такими висновками частково погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваної з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваної ОСОБА_6 із інкримінованим їй кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих їй злочинів є обґрунтованою.
Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_6 під вартою та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання її винуватою у інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер, наслідки та суспільну небезпечність кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вона підозрюється.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрювана може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваної, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваної, які вказують на можливість останньої вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим щодо ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, тяжкістю інкримінованих їй злочинів та їх наслідками, даними про особу підозрюваної, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваної іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі захисника в інтересах підозрюваної доводи про недоведеність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих їй злочинів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять достатні дані, які вказують на причетність підозрюваної до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, доведеність її винуватості, у тому числі правильність кваліфікації її дій та наявність або відсутність у її діях складу інкримінованих злочинів, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника про недоведеність вчинення ОСОБА_6 збуту наркотичних засобів та наявність у неї намір на вчинення цих дій, є передчасними.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваної запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегією суддів перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваної, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_6 злочинів, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування у кримінальному провадженні інших ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та виклав в ухвалі детальні мотиви про існування таких ризиків з огляду на конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , дані про особу підозрюваної та на тяжкість покарання, яке загрожує останній у разі визнання її винуватою у вчиненні зазначених злочинів.
При цьому, посилання захисника на дані про особу підозрюваної, яка раніше не судима, перебуває в цивільному шлюбі та має на утриманні матір похилого віку, були враховані слідчим суддею при розгляді клопотання, проте не спростовують висновків про існування ризиків у кримінальному провадженні та не є достатніми підставами для застосування щодо підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зокрема у виді домашнього арешту.
Разом з тим, колегія суддів частково погоджується із доводами апеляційної скарги про можливість визначення підозрюваній застави у даному кримінальному провадженні при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання.
Так, у відповідності до змісту ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
При цьому, колегія суддів враховує визначену законодавцем дискрецію згідно положень ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати або визначати розмір застави під час застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Відповідно до практики Єропейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
На переконання колегії суддів, у поданому клопотанні та слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не доведено, що з плином часу продовжують існувати ті ж підстави для невизначення підозрюваній застави, які існували на момент застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ураховуючи конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 та її роль у вчиненні цих злочинів, в сукупності із тяжкістю покарання, яке загрожує останній у разі визнання її винуватим, даними про особу підозрюваної, беручи до уваги вік та процесуальну поведінку підозрюваної, ту обставину, що вона утримується під вартою з 30.04.2025 без права внесення застави, колегія суддів дійшла висновку про можливість визначення ОСОБА_6 застави у даному кримінальному провадженні при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваної, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваної від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, та покликаний забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні.
Ураховуючи дані про особу підозрюваної, її репутацію, майновий та сімейний стан, вік та стан здоров'я, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, водночас беручи до уваги тяжкість інкримінованих злочинів, колегія суддів приходить до висновку, що застава у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків, а відтак вважає за необхідне визначити ОСОБА_6 заставу у розмірі, який перевищує межі, визначені п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме у виді 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 514 000 гривень у національній грошовій одиниці, з покладенням на підозрювану обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у межах строку досудового розслідування.
На переконання колегії суддів, такий розмір застави буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та виконання нею обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника слід задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково, та продовжити ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 днів у межах строку досудового розслідування до 25.09.2025, із визначенням застави у виді 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 514 000 гривень у національній грошовій одиниці, та покладенням на неї обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави, строком на два місяці у межах строку досудового розслідування, до 28.09.2025.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 28 липня 2025 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Деснянського УПГУНП в м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , - задовольнити частково.
Продовжити підозрюваній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,строк тримання під вартою у межах строку досудового розслідуваннякримінального провадження до 25 вересня 2025 року.
Визначити підозрюваній ОСОБА_6 заставу в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 514 000 гривень у національній грошовій одиниці.
Застава може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрювану ОСОБА_6 наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; уникати спілкування із свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні; не відлучатися з населеного пункту, в якому вона перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави до 28 вересня 2025 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3