Справа № 754/6859/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9860/2025
Головуючий у суді першої інстанції: Бабко В.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
19 серпня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2025 року, ухвалене у м. Києві у складі судді Бабко В.В., повний текст якого складено 03 березня 2025 року, у цивільній справі № 754/6859/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, -
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав. Зазначав, що його син відповідач ОСОБА_2 вживає наркотичні речовини потягом 20 років, будь-які спроби лікування не надали позитивного результату. За вживання та збут наркотичних засобів відповідач ОСОБА_2 відбув покарання терміном у 3 роки з конфіскацією 1/2 частини квартири. У той час коли ОСОБА_2 відбував покарання, старший син останнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився на його утриманні та вихованні та вихованні його дружини. Після звільнення відповідач так і не почав здійснювати належне піклування та утримання свого сина, свідомо ухилявся від своїх батьківських обов'язків. Через деякий час відповідач привів свою другу дружину ОСОБА_4 , яка також постійно вживала наркотичні засоби, у них народилася дитина, піклування за якою здійснює бабуся, мати ОСОБА_4 . Родина ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебувають на обліку Деснянського районного в м. Києві центру соціальних служб на підставі рішення про надання/відмову у наданні соціальних служб від 15.12.2021 № 1122 Управління соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації. Спеціалістами Служби ОСОБА_2 неодноразово було направлено до Деснянського районного центру соціальних служб щодо проходження курсів підвищення батьківського потенціалу, відвідування психолога та рекомендовано пройти реабілітацію від наркотичної залежності. Крім того стосовно ОСОБА_2 неодноразово виносилися постанови суду про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. 30 грудня 2023 року відповідачу було винесено заборонний припис за погрози фізичною розправою відносно нього, все це відбувалося у присутності дитини ОСОБА_3 . ОСОБА_2 продовжує вживати метадон та зносити речі в ломбард, а про дитину ОСОБА_3 зовсім не піклується, матеріально не підтримує, лише демонструє погану поведінку, яка негативно впливає на дитину. Тому вважає, що є всі підстави для позбавлення відповідача відносно старшої дитини батьківських прав. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків покладено на Службу у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.
Судові витрати покладено на позивача.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що в матеріалах справи відсутні докази перебування відповідача на обліку як особи, що зловживає наркотичними засобами, або перебуває на обліку у лікаря нарколога. В той же час, в оскаржуваному рішенні суд констатує факт, що відповідач пройшов лікування від наркотичної залежності, а сам відповідач, надаючи пояснення суду, не заперечував факт того, що він є наркоманом. Суд першої інстанції не надав належної оцінки листку призначень препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів хворим, які отримують лікування у стаціонарних або амбулаторних умовах, і виконання цих призначень ТОВ МЦ «Клініка Допомога» та ТОВ МЦ «Гармонія», з яких вбачається що ОСОБА_2 вживає метадон. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач намагається забезпечувати матеріальні та моральні потреби сина ОСОБА_3 , проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження вказаної обставини. Відповідач не піклується про дитину, не створив умов для проживання сина та не цікавиться його духовним розвитком. Умови проживання дитини, відображені в акті обстеження умов проживання дитини, висновку оцінки потреб дитини, акті оцінки потреб сім'ї/особи, покладені в основу висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав, створені саме ним, як дідусем, та його дружиною. Також зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги характеристики ОСОБА_3 з навчального закладу Ліцею № 39 в м. Києві від 20 та 25 січня 2024 року, відповідно до яких ОСОБА_3 має здібності але не виявляє зацікавленості до навчання, систематично не готується до уроків, порушує дисципліну та потребує контролю дорослих. Батько ОСОБА_2 не приділяє належну увагу навчанню дитини і нехтує вихованням сина. Звертає увагу, що відносно ОСОБА_2 неодноразово розглядались справи щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків (ст. 184 КУпАП), однак з формальних підстав провадження у справах закривалося. Також до ОСОБА_2 застосовувався обмежувальний припис, який в подальшому продовжувався, що свідчить про агресивну поведінку останнього, яку він не збирається змінювати. Вважає висновок органу опіки та піклування № 102-4717 від 25 листопада 2024 року про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 необґрунтованим та суперечливим. Висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про несвідоме нехтування відповідачем своїми обов'язками. Судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що у 2020 році молодший син ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , якому було лише три роки потрапив у відділення реанімації лікарні «ОХМАДИТ» з інтоксикацією внаслідок отруєння речовиною наркотичної дії, дитина вжила метадон. Наголошує на тому, що ОСОБА_2 вживає наркотичні засоби більше 20 років, за весь цей час він навіть не намагався звільнитися від наркотичної залежності та змінювати своє життя не збирається. Звертає увагу на практику Верховного Суду відповідно до якої у випадках, навіть коли батьки не здійснюють будь-яких шкідливих дій щодо своїх дітей, але їх особисте життя - пияцтво, розпуста, паразитарний спосіб життя, не тільки не сприяє нормальному вихованню дітей, але й приховує в собі реальну загрозу їх моральності, вони можуть бути позбавленні своїх батьківських прав. Посилання суду першої інстанції на те, що визначальною обставиною, яка має значення для вирішення цього спору, є інтереси дитини, а інтересам сина відповідача відповідатиме збереження його зв'язків із сім'єю, в тому числі і з батьком, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. При цьому одне лише бажання відповідача брати участь у вихованні сина, яке він висловлював на комісії та в суді першої інстанції, не може вважатися проявом батьківського піклування, турботи, дійсного бажання брати участь у вихованні дитини, виконувати батьківські обов'язки.
В судовому засіданніОСОБА_1 та його представник адвокат Сухомлинова Н.І., апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити з наведених у ній підстав.
ОСОБА_2 , представники Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, в судове засідання не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 2639.
Мати ОСОБА_3 , ОСОБА_6 померла, що було підтверджено під час розгляду справи сторонами.
До позовної заяви позивачем долучені документи, з яких вбачається, що у відповідача ОСОБА_2 існували правовідносини щодо кредитних зобов'язань з різними банками.
Також, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_1 за період з 2016 року по 2024 рік неодноразово звертався зі зверненнями та скаргамидо Національної поліції України, Генеральної прокуратури м. Києва та Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей та сім'ї з приводу протиправних дій, вчинених ОСОБА_2 , які були розглянуті та по всім звернення і скаргам були надані відповіді та проведені перевірки.
Також в матеріалах справи містяться постанови суду стосовно ОСОБА_2 про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, та постанови суду щодо адміністративного правопорушення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 184 КУпАП про закриття провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 27.11.2024, заяву ОСОБА_1 про продовження обмежувального припису задоволено. Продовжено дію обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , який був виданий на підставі рішення суду від 15.05.2024, на строк 6 місяців; заборонено перебувати, наближатися до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено спілкуватися, вести листування, дзвонити або контактувати з ОСОБА_1 (т.1, а.с. 240-245).
Відповідно до відповіді Центру у справах сім'ї та жінок Деснянського району м. Києва Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації № 1241/01-07/590 від 26.11.2024 вбачається, що ОСОБА_2 був направлений до Центру за рішенням Деснянського районного суду на проходження програми для кривдників, яку він пройшов в повному обсязі з 20.02.2024 по 14.05.2024 (т.1, а.с. 204).
У матеріалах справи міститься копії листів призначень препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів хворим, які отримують лікування у стаціонарних або амбулаторних умовах, і виконання цих призначень № 249 ТОВ МЦ «Клініка Допомога» та № 119 ТОВ МЦ «Гармонія», з яких вбачається, що хворому ОСОБА_2 , діагноз: «Психічний та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Синдром відміни неускладнений», з 03 по 07 жовтня 2023 року та з 20 по 23 лютого 2024 року було призначено препарат наркотичного засобу, психотропної речовини - метадон (т.1, а.с. 137-138, 139).
Відповідно до довідки-характеристики № 44 від 26.11.2024 року Громадської організації «Молодіжне об'єднання здоровий шлях» ОСОБА_2 знаходиться з 09.11.2024 року по теперішній час в центрі реабілітації стаціонарного типу за власним бажанням, курс реабілітації програми складає 6-8 місяців (т.1, а.с. 206).
Відповідно до довідки-характеристики № 44 від 12.12.2024 Громадської організації «Молодіжне об'єднання здоровий шлях», ОСОБА_2 знаходиться з 09.11.2024 по теперішній час в центрі реабілітації стаціонарного типу за власним бажанням, курс реабілітації програми складає 6-8 місяців. За час перебування в центрі ОСОБА_2 має бажання одужати, показує себе з позитивної сторони, відповідальний, трудолюбивий, цілеспрямований та смиренний. Керівництво центру задоволене його крокам до одужання (т.2, а.с. 17).
Наказом Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації № 10-Т/в від 27 травня 2024 року «Про тимчасове влаштування дитини» неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовано в сім'ю діда ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення питання постійної форми влаштування (т.2, а.с. 29).
Згідно з висновком Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 05 листопада 2024 року № 102-4717 орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с. 184-188).
Судом першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_7 , яка з 2014 року є дружиною ОСОБА_1 та показала, що ОСОБА_2 не піклується про свого сина, ОСОБА_3 , який перебуває вже довгий час на утриманні дідуся, всі речі та продукти купує або дідусь, або вона. Умови проживання створені належні для ОСОБА_8 завдяки дідусю, прибиранням в кімнаті займається сам ОСОБА_8 або вона. При цьому підтвердила, що ОСОБА_2 дійсно любить своїх дітей.
Судом першої інстанції також було заслухано думку дитини ОСОБА_3 , який досяг 16 річного віку, тобто досяг достатнього фізичного та інтелектуального рівня, щоб розуміти предмет спору та наслідки, що стосуються або зачіпають його інтереси та права і інтереси його батька. З пояснень ОСОБА_3 вбачається, що він ніколи не хотів та й зараз не хоче, щоб батька позбавляли батьківських прав. Повідомив, що хоче проживати разом з батьком та молодшим братом. Також зазначив, що батько завжди піклується та надає матеріальну допомогу настільки наскільки у нього є можливість. Претензій до батька не має, дуже його любить, але хвилюється, що дідусь та батько не можуть знайти порозуміння. Також просив суд не позбавляти його батька відносно нього батьківських прав та додав, що не бажає мати статус дитини позбавленої батьківського піклування.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , та вважав за необхідне застосувати до відповідача заходи попередження та попередити останнього про необхідність продовжувати змінювати своє ставлення до виховання дитини.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №78-ХІІ, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до положень ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України, відповідно до якої мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення змісту пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).
При цьому, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року у справі №953/17837/19, від 29 січня 2024 року у справі №185/9339/21.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
Крім того, у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) ЄСПЛ зауважив про те, що в інтересах дитини також забезпечити її розвиток у здоровому навколишньому середовищі, і батько не може мати права відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вживати таких заходів, які б могли завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини. Найкращі інтереси дитини можуть, в залежності від їх характеру і серйозності, превалювати над інтересами батьків.
Також ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) зазначив про те, що якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією.
Отже, вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, суд передусім повинен дати оцінку дотриманню якнайкращих інтересів дитини, що передбачає пошук і знаходження балансу між усіма елементами, які потрібні для ухвалення справедливого судового рішення.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати ОСОБА_3 - ОСОБА_6 померла.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться сином, тобто взагалі не виконує батьківські обов'язки, при цьому потягом 20 років вживає наркотичні речовини, а будь-які спроби лікування не надали позитивного результату. Вказані обставини, на думку позивача є достатньою підставою для позбавлення ОСОБА_9 батьківських прав та відповідатиме інтересам дитини.
На підтвердження підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, ухилення його від виконання своїх батьківських обов'язків, позивач ОСОБА_1 надав копію характеристики ОСОБА_3 , виданої 25 січня 2024 року директором шкоди та класним керівником, останнього на запит Начальника Служби у справах дітей та сім'ї Оксани Васильєвої , в якій зазначено, що батько ОСОБА_2 не приділяє належну увагу навчанню дитини і нехтує вихованням сина. Жодним чином не бере участь в житті класу та школи. Дзвінки класного керівника та адміністрації ігнорує, зв'язок не підтримує. Про успішність дитини не цікавиться. В електронному журналі ОСОБА_12 (бабуся) приєднана як один із батьків (т.1, а.с. 16). Також на підтвердження підстав для задоволення позову ОСОБА_1 надав суду копії досудових вимог про сплату заборгованості, судових повісток, адресованих ОСОБА_2 , копію постанови ВДВС Деснянського районного УЮ у м. Києві від 09 грудня 2009 року про відкриття виконавчого провадження № 16321472, копію кредитного договору № 264591-1-096-7 від 22 травня 2007 року, укладеного між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 , копію рішення постійно діючого Незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» від 05 травня 2008 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №264591-1-096-7 від 22 травня 2007 року, копію судового наказу Деснянського районного суду м. Києва від 10 квітня 2009 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, копії договорів позики та кредитних договорів, укладених ОСОБА_2 , які вказують на наявність великої кількості боргових зобов'язань останнього.
Також суду було надано позивачем копію довідки ДП «Аметист» № 53 від 24 квітня 2008 року про проходження ОСОБА_2 лікування в амбулаторному режимі з 09 по 19 липня 2007 року та з 03 по 09 квітня 2008 року, копії скарг ОСОБА_1 до правоохоронних органів, та копії відповідей на них, копії термінових заборонних приписів стосовно ОСОБА_2 , копії постанов Деснянського районного суду м. Києва у справах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 , копії листків призначень препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів хворим, які отримують лікування в стаціонарних або амбулаторних умовах, і виконання цих призначень № 249 ТОВ МЦ «Клініка Допомога» та № 119 ТОВ МЦ «Гармонія», копіювиписки № 340 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_13 від 14 липня 2020 року НДСЛ «ОХМАДИТ», зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є молодшим сином ОСОБА_2 , було госпіталізовано до НДСЛ «ОХМАДИТ» з отруєнням речовиною наркотичної дії, важкого ступеню, дихальна недостатність ІІІ ступеню.
З наданих суду копій листів призначень препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів хворим, які отримують лікування у стаціонарних або амбулаторних умовах, і виконання цих призначень № 249 ТОВ МЦ «Клініка Допомога» та № 119 ТОВ МЦ «Гармонія» вбачається, що хворому ОСОБА_2 , діагноз: «Психічний та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Синдром відміни неускладнений», з 03 по 07 жовтня 2023 року та з 20 по 23 лютого 2024 року було призначено препарат наркотичного засобу, психотропної речовини - метадон (т.1, а.с. 137-138, 139).
Відповідно до довідки-характеристики № 44 від 26.11.2024 року Громадської організації «Молодіжне об'єднання здоровий шлях» ОСОБА_2 знаходиться з 09.11.2024 року по теперішній час в центрі реабілітації стаціонарного типу за власним бажанням, курс реабілітації програми складає 6-8 місяців (т.1, а.с. 206).
Відповідно до довідки-характеристики № 44 від 12.12.2024 Громадської організації «Молодіжне об'єднання здоровий шлях», ОСОБА_2 знаходиться з 09.11.2024 по теперішній час в центрі реабілітації стаціонарного типу за власним бажанням, курс реабілітації програми складає 6-8 місяців. За час перебування в центрі ОСОБА_2 має бажання одужати, показує себе з позитивної сторони, відповідальний, трудолюбивий, цілеспрямований та смиренний. Керівництво центру задоволене його крокам до одужання (т.2, а.с. 17).
Також суду апеляційної інстанції з метою підтвердження наявності у ОСОБА_2 наркотичної залежності станом на теперішній час, було надано копію листа КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» від 22 липня 2025 року № 061/10-795, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 перебуває під наркологічним диспансерним наглядом в КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» з жовтня 2022 року з діагнозом: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіодів. Стан залежності» (код F11.2 згідно з Міжнародною класифікацією хвороб десятого перегляду). Зазначений діагноз відповідає терміну «наркоманія», але такий термін в класифікації та медичній практиці не застосовується.
Оскільки вказаний документ було надано на виконання ухвали Деснянського районного суму м. Києва від 23 червня 2025 року у справі № 754/6860/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення останнього батьківських прав відносно молодшого сина ОСОБА_14 , лише 22 липня 2025 року, він з об'єктивних підстав не міг бути наданий суду першої інстанції, а тому приймається колегією суддів.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що з травня 2024 року неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовано в сім'ю позивача ОСОБА_1 , до вирішення питання постійної форми влаштування, що вбачається з наказу Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації № 10-Т/в від 27 травня 2024 року (т.2, а.с. 29).
Вище вказані документи в своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_2 має хронічну наркотичну залежність, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. Натомість, своєю аморальною поведінкою демонструє особливо непридатний та явно неблагополучний спосіб життя, що є неприйнятним для забезпечення гармонійного розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
У частинах п'ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Згідно з висновком Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 05 листопада 2024 року № 102-4717 орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с. 184-188).
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає вказаний висновок недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини.
В основу вказаного висновку орган опіки та піклування поклав намір батька ОСОБА_2 спілкуватися із сином та його заперечення щодо позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 . Проте, факт заперечення відповідачем проти позбавлення його батьківських прав не вказує на його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Натомість у висновку наведені обставини, які свідчать про те, що ОСОБА_2 не виконує свої батьківські обов'язки відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , не цікавиться навчанням сина, та до ініціювання судового провадження проходив курс корекційних програм осіб, які вчиняють насильство в сім'ї.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду справи суд першої інстанції з'ясовував думку неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо його ставлення до позбавлення батьківських прав його батька ОСОБА_2 . В суді першої інстанції ОСОБА_3 зазначив, що він не хоче, щоб батька позбавляли батьківських прав та просив суд цього не робити, та додав, що не бажає мати статус дитини позбавленої батьківського піклування.
Судом апеляційної інстанції за клопотанням ОСОБА_1 з метою повного та всебічного розгляду справи, було також з'ясовано думку неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо позбавлення його батька ОСОБА_2 батьківських прав.
В суді апеляційної інстанції в присутності психолога Шейко С.В. , неповнолітній ОСОБА_3 не заперечував проти позбавлення його батька ОСОБА_2 батьківських прав. Пояснив, що батько не піклується про нього, протягом останнього року час від часу перебував у стані наркотичного сп'яніння, свідком чого неодноразово був неповнолітній. Пояснив, що під час спілкування з органами опіки та піклування та в суді першої інстанції під час з'ясовування його ставлення до позбавлення батьківських прав його батька ОСОБА_2 , помилково вважав, що після позбавлення батьківських прав його батька він буде влаштований до інституційного закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, через що і повідомив, що не бажає, щоб батька позбавляли батьківських прав.
Колегія судді також звертає увагу на те, що ОСОБА_2 на неодноразові виклики до суду апеляційної інстанції не з'явився, жодних пояснень щодо наявності чи відсутності підстав для позбавлення його батьківських прав суду не надав та жодним чином не проявив зацікавленості до вирішення даного спору і бажання приймати участь у вихованні та матеріальному забезпеченні свого неповнолітнього сина.
Встановлені обставини свідчать про байдуже ставлення ОСОБА_2 до свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлено, що ОСОБА_2 нехтує потребами свого сина, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов'язків, не довів зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за нею, не спростував, що свідомо нехтував обов'язками батька щодо сина. З травня 2024 рокунеповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовано в сім'ю позивача ОСОБА_1 ,натомість відповідач ОСОБА_2 не надав суду доказів того, що вживав будь-яких заходів для відновлення піклування за сином. Відтак, факт заперечення відповідачем в суді першої інстанції проти задоволення позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
Таким чином, враховуючи ставлення відповідача до заявленого позову, а також те, що в матеріалах справи наявні беззаперечні та достатні докази, які свідчать, що ОСОБА_2 у порушення вимог ст. 150 СК України свідомо не виконує обов'язки щодо виховання та розвитку дитини, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають задоволенню.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21).
Враховуючи викладене, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення останнього батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2025 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 22 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді