Справа № 359/1718/25
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12578/2025
Головуючий у суді першої інстанції: Муранова-Лесів І.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
19 серпня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу т.в.о. директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Перевезенцева Сергія Миколайовича на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 травня 2025 року, повний текст якого складено 09 травня 2025 року, ухвалене у м. Борисполі у складі судді Муранової-Лесів І.В., у справі № 359/1718/25 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення коштів, передбачених договором про виплату матеріальної допомоги,-
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі по тексту ДП «Украерорух») про стягнення коштів, передбачених договором про виплату матеріальної допомоги.Зазначав, що 12 червня 2020 року між ним та відповідачем було укладено Договір №10 про виплату матеріальної допомоги за Колективним договором, відповідно до умов якого підприємство зобов'язалося виплатити працівнику матеріальну (грошову) допомогу, передбачену п. 6.25.4 Колективного договору, укладеного між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками. Наказом ДП «Украерорух» №260/о від 09 червня 2020 року його було звільнено з посади інженера з радіонавігації та радіолокації 1 категорії групи ОО ВОРЛ служби системи навігації та спостереження Дніпропетровського РСП з 12 червня 2020 року за власним бажанням у зв'язку зі змінами, внесеними до п. 6.25.4 Колективного договору. Його посадовий оклад для розрахунку матеріальної допомоги був визначений в розмірі 23 480,00 грн., тому згідно з п. 2.3 Договору №10 про виплату матеріальної допомоги розмір матеріальної допомоги склав 469 600,00 грн., що становило 20 посадових окладів працівника, яка мала виплачуватися йому в такому порядку: 1 посадовий оклад протягом 10 банківських днів з дати початку дії договору, а залишок суми матеріальної допомоги по 1 посадовому окладу кожні 2 місяці, починаючи з 12-го місяця з дати підписання договору до повної виплати для матеріальної допомоги за п. 6.25.4 Колективного договору. Йому було виплачено 117 400,00 грн. матеріальної допомоги, щодо виплати іншої частини матеріальної допомоги відповідач ухиляється. В лютому 2023 року він звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ДП «Украерорух» на власну користь невиплачену йому частину матеріальної допомоги в розмірі 352 200,00 грн. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2023 року в задоволенні вказаного позову було відмовлено з тих підстав, що строк дії договірних зобов'язань ще не закінчився. Станом на сьогоднішній день, кошти за Договором №10 про виплату матеріальної допомоги відповідачем залишаються не виплаченими, не зважаючи на те, що строк їх сплати сплив. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ДП «Украерорух» на свою користь 352 200,00 грн. матеріальної допомоги.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_1 суму коштів, передбачених договором про виплату матеріальної допомоги за Колективним договором від 12 червня 2020 року №10, а саме заборгованість, що станом на дату ухвалення судового рішення становить 352 200,00 грн.
Стягнуто з ДП «Украерорух» на користь держави судовий збір в сумі 3 522,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду та додатковим рішенням суду, т.в.о. директора ДП «Украерорух» Перевезенцева С.М. подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що ДП «Украерорух» не заперечує факту укладення Договору №10 від 12 червня 2020 року про виплату матеріальної допомоги, згідно з п. 2.3 якого розмір матеріальної допомоги становить 469 600,00 грн. На виконання вимог п. 3.1. вказаного договору ДП «Украерорух» було видано наказ № 286/о від 15 червня 2020 року, на підставі якого відділом бухгалтерського обліку здійснювалось нарахування та виплата вищевказаної матеріальної допомоги у порядку, передбаченому даним наказом. З моменту підписання договору і до початку військового вторгнення РФ виплати відповідачем проводилися своєчасно та у обсязі передбаченому договором. Всього було здійснено п'ять виплат на загальну суму 117 400,00 грн. Однак 30 березня 2022 року ДП «Украерорух» було вимушене видати наказ №141 про призупинення дії окремих положень Колективного договору на підставі ст. 11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах військового стану», яким було призупинено дію положень Колективного договору з 01 квітня 2022 року на період воєнного стану в Україні. На теперішній час зазначений наказ ДП «Украерорух» не скасовано та не визнано незаконним у судовому порядку, а відтак він є діючим. Крім того, 21 березня 2022 року було видано наказ Украероруху №64 «Про призупинення дії наказів», яким було призупинено дію наказу №286/о від 15.06.2020, який передбачав порядок виплати матеріальної допомоги безпосередньо позивачу. Звертає увагу на те, що 24 лютого 2022 року ДП «Украерорух» на офіційному сайті підприємства було розміщено оголошення про закриття повітряного простору у зв'язку з військовим вторгненням РФ. У зв'язку з закриттям повітряного простору та відсутністю будь-якого прибутку ДП «Украерорух» не в змозі виконувати свої зобов'язання, передбачені умовами колективного договору. Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у зв'язку із звільненням позивача з роботи з 09 червня 2020 року припинились трудові правовідносини між ним і відповідачем, а між сторонами виникли суто цивільно-договірні правовідносини, врегульовані договором про виплату матеріальної допомоги № 10 від 12 червня 2020 року. Накази ДП «Украерорух» № 286/о від 15 червня 2020 року, № 141 від 30 березня 2022 року та № 64 від 21 березня 2022 року регулюють лише внутрішню організаційну діяльність ДП «Украерорух» та не поширюються на спірні правовідносини. Проте, не зважаючи на те, що з 09 червня 2020 року трудові відносини між позивачем і відповідачем були припинені, однак видача наказу № 286/о від 15 червня 2020 року, на підставі якого здійснювалось нарахування та виплата матеріальної допомоги, була необхідна саме для виконання умов укладеного договору №10 від 12 червня 2020 року про виплату матеріальної допомоги.
В судовому засіданні Ковальчук Н.О., яка діє в інтересах ДП «Украерорух», апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з наведених у ній підстав.
Адвокат Ничик А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення особи, яка з'явилася в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як установлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував з ДП «Украерорух» у трудових відносинах та на підставі наказу останнього від 09 червня 2020 року №260/о був звільнений з посади інженера з радіонавігації та радіолокації 1 категорії групи ОО ВОРЛ служби системи навігації та спостереження Дніпропетровського РСП з 12 червня 2020 року за власним бажанням у зв'язку зі змінами, внесеними до п. 6.25.4 Колективного договору, за ст. 38 КЗпП України.
Відповідно до п. 6.25.2 колективного договору, укладеного між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками (в редакції, яка вступила в дію 20.05.2020, чинній на час звільнення позивача з роботи), у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію при стажі безперервної роботи на Підприємстві, адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 15 років - 10 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; за кожний повний рік роботи понад 15 років - по 1 посадовому окладу з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік. В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 15 посадових окладів.
Для працівників, які досягли пенсійного віку і звільняються з підприємства у зв'язку з виходом на пенсію у 2020 році до 15 червня 2020 року, та таких, хто вже звільнився з підприємства у зв'язку з виходом на пенсію у 2020 році, та при звільнені не отримали матеріальну допомогу, адміністрація гарантує надання допомоги у розмірі: при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 5 років - 6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання в роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; за кожний повний рік роботи понад 5 років - по 2 посадових оклади з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік. В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 20 посадових окладів.
Виплата матеріальної допомоги працівнику при виході на пенсію буде здійснюватися на основі договору між працівником та адміністрацією, типова форма якого повинна бути погоджена з профспілковою стороною.
Відповідно до колективного договору виплата матеріальної допомоги буде надаватися за схемою: 1 посадовий оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, протягом 10 банківських днів з дати початку дії договору, залишок суми матеріальної допомоги по узгодженому графіку (орієнтовно 1 оклад з урахуванням доплати за знання та постійне користування у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, раз на 2 місяці, починаючи з 12 місяця з дати підписання договору) (а.с. 72-83)
12 червня 2020 року між ОСОБА_1 та ДП «Украерорух» в особі директора Дніпровського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух» був укладений договір про виплату матеріальної допомоги за колективним договором № 10, відповідно до умов якого підприємство у порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язалося виплатити працівнику матеріальну (грошову) допомогу, передбачену п. 6.25.4 Колективного договору між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками (а.с. 17-20).
Відповідно до п. 2.2. вказаного договору вихідні дані для розрахунку матеріальної допомоги: дата звільнення (відповідно до наказу) 12.06.2020; посадовий оклад працівника для розрахунку матеріальної допомоги з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, становить 23 480,00 грн.; стаж безперервної роботи працівника на підприємстві становить 20 років.
Згідно з п. 2.3 вказаного договору розмір матеріальної допомоги склав 469 600,00 грн., що становило 20 посадових окладів працівника.
Відповідно до п. 3.1 договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором № 10 підприємство виплачує працівнику матеріальну допомогу у наступному порядку: 1 посадовий оклад протягом 10 банківських днів з дати початку дії цього договору; залишок суми матеріальної допомоги - по 1 окладу кожні 2 місяці, які починають відліковуватися для матеріальної допомоги за пунктом 6.25.4 Колективного договору.
Відповідно до п.3.2 вказаного договору підприємство перераховує працівнику матеріальну допомогу за вирахуванням обов'язкових податків і зборів, чинних на момент виплати певної частини матеріальної допомоги, щодо яких підприємство є податковим агентом.
За змістом п.п. 5.1, 5.2 договору він набуває чинності з дня звільнення працівника або з дня підписання цього договору залежно від того, яка дата настає пізніше, та діє до повної виплати підприємством матеріальної допомоги. Усі зміни, які виникають упродовж дії договору, мають бути погоджені сторонами та оформлені додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно з вимогами п.5.5 договору усі правовідносини, що виникають у зв'язку з виконанням договору та не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного законодавства України.
Згідно з наказом ДП «Украерорух» від 15 червня 2020 року за № 286/о, з метою виконання умов договору № 10 від 12 червня 2020 року, укладеного між ДП «Украерорух» та ОСОБА_1 , зобов'язано головного бухгалтера по підприємству здійснити виплату матеріальної допомоги ОСОБА_1 у наступному порядку : 23 480,00 грн. (з 12 червня 2020 року по 25 червня 2020 року); 23 480,00 грн. у період з 12 червня 2021 року по 11 серпня 2021 року, 23 480,00 грн. у період з 12 серпня 2021 року по 11 жовтня 2021 року, 23 480,00 грн. у період з 12 жовтня 2021 року по 11 грудня 2021 року, 23 480,00 грн. у період з 12 грудня 2021 року по 11 лютого 2022 року, 23 480,00 грн. у період з 12 лютого 2022 року по 11 квітня 2022 року, 23 480,00 грн. у період з 12 квітня 2022 року по 11 червня 2022 року, 23 480,00 грн. у період з 12 червня 2022 року по 11 серпня 2022 року, 23 480,00 грн. у період з 12 серпня 2022 року по 11 жовтня 2022 року, 23 480,00 грн. у період з 12 жовтня 2022 року по 11 грудня 2022 року, 23 480,00 грн. у період з 12 грудня 2022 року по 11 лютого 2023 року, 23 480,00 грн. у період з 12 лютого 2023 року по 11 квітня 2023 року, 23 480,00 грн. у період з 12 квітня 2023 року по 11 червня 2023 року, 23 480,00 грн. у період з 12 червня 2023 року по 11 серпня 2023 року, 23 480,00 грн. у період з 12 серпня 2023 року по 11 жовтня 2023 року, 23 480,00 грн. у період з 12 жовтня 2023 року по 11 грудня 2023 року, 23 480,00 грн. у період з 12 грудня 2023 року по 11 лютого 2024 року, 23 480,00 грн. у період з 12 лютого 2024 року по 11 квітня 2024 року, 23 480,00 грн. у період з 12 квітня 2024 року по 11 червня 2024 року, 23 480,00 грн. у період з 12 червня 2024 року по 11 серпня 2024 року (а.с. 62).
Як визнано сторонами станом на лютий 2022 року ДП «Украерорух» здійснив позивачу п'ять виплат та сплатив матеріальну допомогу на загальну суму 117 400,00 грн.
Наказом ДП «Украерорух» № 64 від 21 березня 2022 року у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, закриттям повітряного простору України для виконання польотів цивільної авіації через військову агресію російської федерації та, як наслідок, відсутністю фінансових надходжень за аеронавігаційне обслуговування на невизначений термін, на підставі Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ з метою збереження фінансових ресурсів задля забезпечення функціонування підприємства та аеронавігаційної інфраструктури в умовах воєнного стану та виконання основних завдань, в тому числі, пов'язаних із обороноздатністю країни, призупинено з 01 березня 2022 року дію наказів зазначених у додатку № 1, в тому числі наказу № 286/о від 12 червня 2020 року, на підставі якого позивачу ОСОБА_1 виплачувалась матеріальна допомога (а.с. 64-67).
Наказом ДП «Украерорух» №141 від 30 березня 2022 року було призупинено дію окремих положень колективного договору з 01 квітня 2022 року на час дії воєнного стану в Україні, окрім пунктів та їх окремих підпунктів 5.1-5.4, 5.4.1, 5.6, 5.8, 5.10, 5.11, 5.11.1, 5.11.2, 5.15, 5.17, 5.25, 5.27 та 5.28 розділу 5 колективного договору, додатків 2-7, 9 до колективного договору (а.с. 68-69).
ОСОБА_1 порушив перед судом питання стягнення з відповідача невиплаченої частини матеріальної допомоги в розмірі 352 200,00 грн.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , стягнувши з відповідача на користь останнього заборгованість за договором про виплату матеріальної допомоги за договором про виплату матеріальної допомоги за колективним договором № 10 від 12 червня 2020 року в розмірі 352 200,00 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки строк виплати матеріальної допомоги за договором про виплату матеріальної допомоги за Колективним договором №10 від 12 червня 2020 року настав, проте існує непогашена відповідачем заборгованість в зазначеній позивачем сумі 352 200,00 грн. позовні вимоги підлягають задоволенню.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Статтею 617 ЦК України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
Торгово-промисловою палатою України (ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).
Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань. Тобто, необхідно довести зв'язок між невиконанням зобов'язань та воєнними діями в Україні.
Крім того форс-мажорні обставини звільняють тільки від відповідальності за порушення зобов'язань (тобто від нарахування штрафів/пені), проте не звільняють від необхідності виконання відповідних договірних зобов'язань.
Як було встановлено судом та не спростовувалось сторонами, 12 червня 2020 року між ОСОБА_1 та ДП «Украерорух» в особі директора Дніпровського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух» був укладений договір про виплату матеріальної допомоги за колективним договором № 10, відповідно до умов якого підприємство у порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язалося виплатити працівнику матеріальну (грошову) допомогу, передбачену п. 6.25.4 Колективного договору між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками (а.с. 17-20).
Згідно з п. 2.3 вказаного договору розмір матеріальної допомоги склав 469 600,00 грн., що становило 20 посадових окладів працівника.
ДП «Украерорух» належним чином не виконало умови договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором № 10 від 12 червня 2020 року, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед ОСОБА_1 в розмірі 352 200,00 грн.
Заперечуючи проти позову, ДП «Украерорух» не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження підстав для звільнення його від виконання взятих на себе зобов'язань за вказаним договором.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача невиплаченої суми матеріальної допомоги в сумі 352 200,00 грн. (469 600,00 грн. - 117 400,00 грн.), що не оспорювалася відповідачем.
Колегія судді відхиляє як безпідставні посилання представника відповідача на те, що в зв'язку з закриттям повітряного простору та відсутністю будь-якого прибутку у ДП «Украерорух» через військове вторгнення РФ та введення воєнного стану в Україні, ДП «Украерорух» було вимушене видати наказ №141 від 30 березня 2022 року про призупинення дії окремих положень Колективного договору з 01 квітня 2022 року на період воєнного стану в Україні, та наказ ДП «Украерорух» №64, яким було призупинено дію наказу №286/о від 15.06.2020, який передбачав порядок виплати матеріальної допомоги безпосередньо позивачу, а тому ДП «Украерорух» не в змозі виконувати свої зобов'язання, передбачені умовами колективного договору.
ДП «Украерорух» не було надано суду належних та допустимих доказів настання форс-мажорних обставин по виконанню укладеного між сторонами договору, а також наявності підстав для звільнення від виконання взятих на себе зобов'язань, які передбачені Законом.
При цьому, як було встановлено та не заперечувалося відповідачем, у зв'язку зі звільненням позивача з роботи між сторонами трудові правовідносини припинились. Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовуються нормами чинного цивільного законодавства та на них не поширюється дія Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах військового стану», а також положення Колективного договору із внесеними змінами, укладеного між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті спору та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу т.в.о. директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Перевезенцева Сергія Миколайовича залишити без задовольнити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 22 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді