Справа № 754/7496/25 Головуючий в суді І інстанції Грегуль О.В.
Провадження № 33/824/3617/2025 Головуючий в суді ІІ інстанції Сушко Л.П.
18 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Городок Яни Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 310113 від 24 квітня 2025 року вбачається, що 23 квітня 2025 року о 23 год. 40 хв. у м. Київ, на вул. Радунська, 8/13, особа ОСОБА_2 керував транспортним засобом, електросамокатом, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік та стягнуто судовий збір у сумі 605,60 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Городок Я.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , 19 червня 2025 року подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Одночасно з апеляційною скаргою було заявлено клопотання, у якому порушене питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку захисниця ОСОБА_1 - адвокат Городок Я.В. зазначає, що первинна апеляційна скарга була подана 06 червня 2025 року, тобто у межах передбаченого законом строку, однак постановою Київського апеляційного суду від 18 червня 2025 року апеляційну скаргу було повернуто у зв'язку з ненаданням витягу з договору про надання правової допомоги. Вдруге апеляційна скарга у терміновому порядку подана адвокатом 19 червня 2025 року, а відтак вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови пропущений з поважних підстав.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що жодного фіксаційного моменту, де чітко видно момент проїзду ОСОБА_1 на червоне світло, у матеріалах справи не виявлено, а патрульними поліції, попри нібито наявність правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, жодної постанови за цим фактом складено не було.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що працівники поліції не запропонували пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, а направлення до закладу охорони здоров'я було складено вже після завершення основних дій, а не під час оформлення порушення на місці події.
Адвокат Городок Я.В. та ОСОБА_1 у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, разом з тим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, доводи адвоката Городок Я.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року, на думку апеляційного суду, є обґрунтованими.
У матеріалах справи наявна розписка ОСОБА_1 про ознайомлення із матеріалами справи від 04 червня 2025 року (а.с. 30).
Первинна апеляційна скарга була подана адвокатом Городок Я.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 через підсистему ЄСІТС - «Електронний суд» 06 червня 2025 року (а.с. 31-42), однак постановою Київського апеляційного суду від 18 червня 2025 року первинну апеляційну скаргу було повернуто у зв'язку з ненаданням належних документів на підтвердження повноважень адвоката Городок Я.В., відтак 19 червня 2025 року захисниця ОСОБА_1 вдруге подала апеляційну скаргу.
Відтак, суд апеляційної інстанції приймає до уваги аргументи, які наведено у клопотанні про поновлення строку.
Враховуючи зазначене, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити адвокату Городок Я.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року, як такий, що пропущений з поважних причин.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
Вина ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 310113 від 24 квітня 2025 року з якого вбачається, що 23 квітня 2025 року о 23 год. 40 хв. у м. Київ, на вул. Радунська, 8/13, особа ОСОБА_2 керував транспортним засобом, електросамокатом, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 2-3);
- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.04.2025 року, складеного о 23 год. 50 хв., із якого вбачається, що поліцейськими виявлені такі ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, та направлено водія до КНП « КМНКЛ «Соціотерапія» (а.с. 5);
- у рапорті капітана поліції Олександра Шевченка, відповідно до якого, 23.04.2025 року о 23 год. 40 хв. за адресою: м. Київ, вул. Радунська, 8/13, було зупинено особу ОСОБА_1 , який керував електросамокатом JET 650458 та здійснив проїзд пішоходного переходу на заборонений червоний сигнал світлофору. Під час спілкування було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду у встановленому законом порядку особа відмовилась. Було складено протокол ЕПР1 310113 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, БК 473261 (а.с. 6);
- на відеозаписі із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції № 473261, що здійснювали оформлення вчиненого особою, що притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який кореспондується з фактичними обставинами справи та вказує на факт порушення водієм вказаних правил ПДР. Зокрема, на долученому до матеріалів справи відеозаписі зафіксовано факт керування та зупинки транспортного засобу. Патрульними поліції було повідомлено причину зупинки транспортного засобу, а саме проїзд транспортного засобу на заборонений червоний сигнал світлофору, на що водій вибачився (момент відеозапису «export-i4e03» з 0:00:37) та пояснював, що не знав про дію таких правил під час керування електросамокатом. У ході спілкування з водієм, патрульними поліції було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, про що було повідомлено останньому та висловлено вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, на що водій висловлював заперечення, адже вважав, що відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП не поширюється на керування таким транспортним засобом, як електросамокат, а на моменті відеозапису «export-i4e03» з 0:06:43 чітко повідомив: «я не хочу проходити огляд». Патрульними поліції було неодноразова ознайомлено водія з тим, що відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп'яніння поширюється і на такий транспортний засіб, як електросамокат та ознайомлено із наслідками відмови від огляду на стан алкогольного сп'яніння. Зафіксовано момент роз'яснення прав, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та момент ознайомлення водія з протоколом про адміністративне правопорушення (а.с. 8).
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення є протокол про здійснення адміністративного правопорушення.
Кодекс України про адміністративні правопорушення, а саме - ст. 256 детально регламентує питання, що пов'язані зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Протокол підписаний особою, яка його склала та правопорушником - ОСОБА_1 , крім того, йому було роз'яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП (момент відеозапису «export-i4e03» з 0:33:10).
Виявлені працівниками поліції 23.04.2025 року у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння в розумінні п.п. 3-4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, або в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обставини, зазначені в протоколі узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом із нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому відображені події, які відбувалися 23.04.2025 року за участю ОСОБА_1 ..
Так, з відеофайлу вбачається, що патрульний поліції неодноразово пропонує водієві пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що останній висловив відмову без будь-якого тиску та примусу.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео, що міститься в матеріалах справи, зафіксовані подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у частині встановлених обставин справи та вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що жодного фіксаційного моменту, де чітко видно момент проїзду ОСОБА_1 на червоне світло, у матеріалах справи не виявлено, а патрульними поліції, попри нібито наявність правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, жодної постанови за цим фактом складено не було, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такі доводи апеляційної скарги спростовуються наявними відеозаписами у матеріалах справи, а саме на моменті відеозапису «10_10_43_58_Радунська_Градинська_20250423233629_to_20250423235000» з 0:00:16 чітко вбачається, що ОСОБА_1 , рухаючись на електросамокаті, перетнув перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору. Крім того, під час зупинки ОСОБА_1 патрульними поліції було повідомлено, що останній порушив правила дорожнього руху України, на що ОСОБА_1 попросив вибачення (момент відеозапису «export-i4e03» з 0:00:37), а в діалозі з поліцейським: «ви не водій машини, але ж на червоний заборонено» - відповів: «згоден» (момент відеозапису «export-i4e03» з 0:00:53). Враховуючи вказані обставини, відсутність постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за проїзд на заборонений сигнал світлофора, не спростовує доведеність такого факту.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не запропонували пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, а направлення до закладу охорони здоров'я було складено вже після завершення основних дій, а не під час оформлення порушення на місці події, суд апеляційної інстанції також відхиляє, оскільки такі можуть вказувати на неналежне виконання працівниками поліції своїх службових обов'язків, однак не спростовує винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, адже, як вбачається з наявного у матеріалах справи відеозапису, поліцейський неодноразово висловлював вимогу водію пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою технічного засобу «Drager Alcotest», на що останній висловлював відмову без будь-якого примусу (момент відеофайлу «export-i4e03» з 0:06:43).
Крім того, направлення водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння складається не для вручення водію, а для лікаря закладу охорони здоров'я, уповноваженого на проведення огляду на стан сп'яніння, як підстава проведення огляду особи.
ОСОБА_1 не був позбавлений можливості зазначити у протоколі про адміністративне правопорушення ті пояснення, які вважав за потрібні, однак від дачі будь-яких пояснень відмовився, що зафіксовано на долученому до матеріалів справи відеозаписі.
Разом із тим, аналізуючи матеріали справи та зібрані докази, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість застосування до ОСОБА_1 стягнення у вигляді позбавлення права керування, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Законодавством розмежовано поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб». Зокрема, п. 1.10 ПДР визначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. В іншому випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.
Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі № 127/5920/22 визначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна.
Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства, електросамокат віднесено до транспортних засобів, а отже на осіб, які керують цим транспортним засобом поширюється дія ст. 130 КУпАП.
Разом з тим, суд звертає увагу, що санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, у ст. 130 КУпАП законодавець розрізняє дві категорії осіб, до яких застосовується адміністративна відповідальність: до водіїв - штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, та інших осіб - тільки штраф.
Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху України (ПДР) водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Тобто для того, щоб особу вважали водієм, вона повинна керувати транспортним засобом та мати відповідне право на керування таким транспортним засобом (зокрема посвідчення водія відповідної категорії).
Наявність посвідчення водія є свідченням проходження спеціального навчання, отримання необхідних знань і навичок, що є умовою для законного керування транспортними засобами та вимагає наявність посвідчення водія належної категорії. Відповідно, лише особа, яка володіє такими документами, може кваліфікуватися як водій у правовому сенсі.
Проте чинне законодавство України не передбачає окремої категорії водійських прав для засобів пересування, таких як електросамокати чи інші засоби легкого персонального електротранспорту, а отже, керування електросамокатом здійснюється без вимоги наявності посвідчення водія, і особа, що керує таким засобом, не набуває статусу водія в повному юридичному розумінні цього поняття, яке має визначальне значення для застосування стягнення у вигляді позбавлення права керування, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Враховуючи зазначене, зокрема те, що керування електросамокатом не вимагає наявності спеціального права (посвідчення водія), то на думку суду апеляційної інстанції, особа, що керує таким транспортним засобом, має нести відповідальність як «інша особа», тобто у вигляді накладення штрафу без стягнення у вигляді позбавлення права керування.
Такий правовий підхід узгоджується із положенням п. 1.10 ПДР України щодо визначення поняття «водій» та відповідає вимогам ст. 130 КУпАП, яка розмежовує суб'єктний склад правопорушників залежно від наявності у особи спеціального права керування транспортним засобом.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та обґрунтовано наклав на нього штраф у розмірі 17?000 грн, однак призначене покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на один рік, у даному випадку, є помилковим, та в цій частині підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Поновити адвокату Городок Яні Володимирівні, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Городок Яни Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік - змінити в частині накладення адміністративного стягнення, скасувавши його, та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено «26» серпня 2025 року.
Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко