справа №380/10048/24
про відмову у прийнятті звіту про виконання судового рішення та встановлення нового строку для подання звіту
27 серпня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Хоми О.П., розглянувши в порядку письмового провадження звіт про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа № 380/10048/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2024 у справі №380/10048/24 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з урахуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 26.11.2019, виходячи з фіксованої величини 4 463 грн. 15 к., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у зв'язку із відмовою Військовій частині НОМЕР_1 у задоволені заяви про поновлення строку апеляційного оскарження.
Львівським окружним адміністративним судом 11.04.2025 видано виконавчі листи №380/10048/24.
Невиконання відповідачем рішення суду в добровільному порядку зумовило звернення ОСОБА_1 до державної виконавчої служби для примусового виконання рішення суду.
Старшим державним виконавцем Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 15.05.2025 відкрито виконавче провадження №78060875 з примусового виконання виконавчого листа №380/10084/24.
Невиконання рішення суду зумовило також звернення позивача до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2024 у справі №380/10048/24.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі №380/10048/24 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 подати до Львівського окружного адміністративного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту набрання ухвалою законної сили звіт про виконання рішення від 23.08.2024 у справі №380/10048/24.
Відповідач 22.08.2025 (вх. № 68341) подав звіт про виконання рішення суду від 23.08.2024 у справі №380/10048/24.
З урахуванням вимог частини 4 статті 229, частини 1 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд звіту про виконання рішення суду проведено в порядку письмового провадження.
При вирішенні питання про прийняття звіту про виконання судового рішення, суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1402-VIII) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Частинами 4, 7 статті 13 Закону № 1402-VIII визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення..
Конституційний Суд України у рішенні № 16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина судового процесу для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на важливість реального виконання судових рішень, це питання неодноразово ставало предметом обговорення як на національному, так і на міжнародному рівнях. Регулюванню цього питання, зокрема присвячена Рекомендація № Rec (2003) 16 від 09.09.2003 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Про виконання адміністративних рішень і судових рішень у галузі адміністративного права», обов'язкова для виконання Україною як членом Ради Європи, в якій зазначається, що держави-члени повинні забезпечити виконання судових рішень адміністративними органами в межах розумного строку. Вони мають вживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили. У разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволятиме домагатися виконання такого рішення, зокрема, за допомогою винесення судових заборон або накладення штрафів. Держави-члени повинні забезпечити притягнення адміністративних органів до відповідальності за відмову у виконання та невиконання судових рішень. Посадові особи, відповідальні за невиконання судових рішень, також можуть притягуватись до дисциплінарної, цивільної або кримінальної відповідальності у разі невиконання таких рішень.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.03.1997 у справі «Hornsby v. Greece» («Горнсбі проти Греції», заява № 18357/91, п.40) підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Розгляд звіту про виконання судового рішення врегульовано статтею 382-2 КАС України, пунктом 6 частини 2 якої передбачено, що звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення.
Відповідно до частини 3 статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідно до частини 11 статті 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Подаючи звіт про виконання судового рішення відповідач зазначив, що з червня 2021 року по теперішній час особовий склад військової частини НОМЕР_1 залучений до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у областях України, що унеможливлює своєчасно відпрацьовувати належним чином будь яку кореспонденцію, в тому числі судову, а кошти першочергово виділяються на потреби забезпечення військовослужбовців та оборону Держави.
У зв'язку із тим, що військова частина НОМЕР_1 згідно до статті 22 Бюджетного Кодексу України є розпорядником коштів 3 рівня, це унеможливлює здійснення перерахунків, виконання у такій спосіб рішення суду. Військова частина НОМЕР_1 подає розрахунки для перевірки і отримання коштів розпорядником 2 рівня - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після отримання відповідного фінансування, військова частина НОМЕР_1 , згідно рішення суду, невідкладно перерахує кошти на розрахунковий рахунок громадянина
Даючи оцінку звіту відповідача про виконання судового рішення у справі № 380/10048/24 через призму вимог статті 382-3 КАС України, суд зазначає таке.
Наслідки розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду врегульовано статтею 382-3 КАС України.
Зокрема, частиною 1 статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Розглядаючи обставини, викладені у звіті, суд зауважує, що частинами 1, 2 статті 23, статті 116 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Відповідач стверджує, що невиконанню рішення суду від 23.08.2024 у справі №380/10048/24 слугували обставини відсутності відповідного фінансового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Долучені відповідачем до заяви документи не містять доказів вжиття заходів, спрямованих одержання коштів для забезпечення виконання судового рішення від 23.08.2024 у справі №380/10048/24.
Відсутність таких доказів унеможливює встановлення причин невиконання такого рішення.
Приймаючи до уваги, що виконання судового рішення є частиною процедури відновлення порушеного права особи в судовому порядку, при цьому обов'язок суду контролювати виконання свого рішення закріплено безпосередньо Конституцією України, суд вважає за необхідне встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк подання звіту із наданням відповідних доказів.
Ураховуючи викладене в сукупності, суд не приймає звіт та відповідно до частини 3 статті 382-1 КАС України виснує про необхідність встановлення нового строку для подання звіту.
Керуючись ст.ст. 243, 248, 256, 293-295, 382-382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити Військовій частині НОМЕР_1 у прийнятті звіту про виконання рішення суду.
Встановити новий строк для подання звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2024 у справі №380/10048/24.
Зобов'язати Військову частині НОМЕР_1 подати до Львівського окружного адміністративного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту отримання цієї ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя О. П. Хома