27 серпня 2025 року Справа № 280/7358/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Гребнєва Ігоря Ігоровича (вул. Троїцька, 27, м. Запоріжжя, 69063), до Центру інновацій та розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України (вул. Німецька, 1/32, 3 поверх True office, office zone, м. Київ, 031050) про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення премії,
06.08.2024 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (сформована в системі «Електронний суд» 05.08.2024) ОСОБА_1 (далі - позивач), в особі представника - адвоката Гребнєва Ігоря Ігоровича, до Центру інновацій та розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника відповідача від 18.06.2024 №126/нагд «Про призначення службового розслідування»;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника відповідача від 27.06.2024 №7/нод «Про результати службового розслідування»;
стягнути з відповідача на користь позивача суму премії за червень 2024 року.
Крім того, просить: у разі, якщо суд дійде висновку про пропуск позивачем строку на подання позовної заяви - визнати причини пропуску строку поважними та поновити його; стягнути з відповідача на користь позивача усі судові витрати по справі.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він проходив військову службу. Позивач 10 та 14 червня 2024 року звертався до командування відповідача з рапортами про звільнення з військової служби у зв'язку з необхідністю догляду за батьком - особою з інвалідністю ІІ групи. Рапортом від 15.06.2024 до рапорту від 14.06.2025 були додані додаткові документи. 18.06.2024 начальником відповідача видано наказ про призначення службового розслідування щодо позивача №126/нагд. 26.06.2024 позивачу відкрито листок тимчасової непрацездатності, а наказом начальника відповідача від 27.06.2024 №7/нод службове розслідування завершене позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, матеріали службового розслідування передано до ТУ ДБР, позивача позбавлено премії за червень 2024 року. Позивач вважає, що: були відсутні підстави для проведення службового розслідування відносно позивача; наказом про призначення службового розслідування не визначено підставу, обґрунтування та мету призначення службового розслідування. особи, які проводили службове розслідування не забезпечили всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення. Службове розслідування проведено особою, до службових повноважень якої не входить проведення службових розслідувань; не доведено до відома позивача інформацію про початок службового розслідування, його підстави, мету, права та обов'язки позивача; не відібрано у позивача пояснення по суті службового розслідування та не вжито жодних заходів для їх відібрання; не враховано необхідність догляду позивачем за батьком-інвалідом ІІ групи. З Акту службового розслідування та долучених до нього документів не вбачається, що відповідачем встановлено та доведено вину позивача у нібито вчиненому порушенні, що унеможливлює винесення наказу про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Крім того, начальником ЦІРОТ обрано вид дисциплінарного стягнення, не передбачений чинним законодавством. Стаття 48 Дисциплінарного статуту містить вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватись до військовослужбовця, проте жоден пункт не передбачає такого виду стягнення як позбавлення премії. Наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не був доведений до відома позивача під підпис із зазначенням дати його доведення. Оскільки наказ № 7/нод від 27.06.2024 на думку позивача є протиправним, будь-які дії спрямовані на його виконання є незаконними. З огляду на зазначене, премія за червень 2024 року незаконно утримана з грошового забезпечення позивача та підлягає стягненню в повному обсязі.
Ухвалою від 12.08.2024 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
23.08.2024 від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову, до якої доданий уточнений позов.
Ухвалою від 23.08.2024 у справі було відкрите спрощене позовне провадження, розгляд справи призначено без виклику (повідомлення) учасників справи.
27.08.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позов. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що оскаржувані накази прийняті у відповідності до вимог законодавства України. Підставою для проведення службового розслідування стало неприбуття позивача 17.06.2024 до місця проходження військової служби. Звертаю увагу, що догляд за особою з інвалідністю ніяким чином не може бути підставою для вчинення суспільно-небезпечного діяння в умовах дії режиму воєнного стану, а саме самовільне залишення місця служби, адже позивач міг взяти відпустку за сімейними обставинами або частину щорічної основної відпустки у відповідності до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Позивачем у добровільному порядку подано рапорт за вх. № 220/66/1249-в від 27.06.2024 (зареєстровано о 16:08 (відразу після подання на реєстрацію)) про прибуття до місця проходження військової служби 27.06.2024. Звертає увагу суду, що позивач згідно наказу № 7/нод від 27.06.2024 до дисциплінарної відповідальності не притягувався, дисциплінарне стягнення передбачене статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України не накладалося. Просить відмовити у задоволенні позову.
04.09.2024 від позивача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/6127/24.
12.09.2024 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.
В період з 26.08.2024 по 22.09.2024 суддя перебував у щорічній відпустці.
Ухвалою від 17.10.2024 провадження у справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/6127/24, зобов'язано учасників справи повідомити суд про усунення обставин, які були підставою для зупинення провадження у справі №280/7358/24.
Судом встановлено, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі №280/6127/24 набрало законної сили 28.01.2025, оскільки постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 залишене без змін.
Ухвалою від 26.08.2025 провадження у справі поновлене.
Інших заяв чи клопотань до суду не надійшло.
З матеріалів справи судом встановлено такі обставини справи.
13.10.2022 позивач був призваний на військову службу за мобілізацією. Позивач проходив військову службу в Центрі інновацій та розвитку оборонних технологій з 13.10.2022 на посаді штаб-сержанта 2 категорії відділу розробки прикладного програмного забезпечення та інновацій у сфері інформаційних технологій Центру згідно з наказом начальника Центру (по стройовій частині) № 217 від 13.10.2022, а з 12.10.2023 - на посаді штаб-сержанта 2 категорії відділу економічної та договірної роботи Центру (згідно з наказом начальника Центру (по стройовій частині) № 238 від 12.10.2023 ).
10.06.2024 позивачем до адміністративному відділу Центру для подальшої реєстрації та прийняття рішення подано рапорт за вх. № 220/66/1101-в від 10.06.2024 щодо звільнення з військової служби за сімейними обставинами, який адресований начальнику відділу економічної та договірної роботи Центру, який був його безпосереднім начальником. До рапорту долучені документи, які підтверджують наявність в батька тяжких хвороб та потребу в здійсненні постійного догляду (додаток до акту МСЕК та висновок ЛКК), нотаріально посвідчену заяву батька ОСОБА_2 про відсутність в нього інших родичів, які можуть за ним здійснювати догляд.
Вказаний рапорт від 10.06.2024 повернутий позивачу на доопрацювання, про що доведено позивачу під особистий підпис 14.06.2024.
14.06.2024 позивач повторно звернувся до начальника відділу економічної та договірної роботи Центру інновацій та розвитку оборонних технологій із рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби у зв'язку з доглядом за батьком-особою з інвалідністю ІІ групи. До рапорту долучено нотаріально завірені копії: паспорта ОСОБА_1 ; паспорта ОСОБА_2 ; свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; довідки до акта огляду МСЕК № 461831 від 30.05.2024; висновку ЛКК № 3404 від 06.06.2024; виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 (форма №027/о); виписки з історії хвороби ОСОБА_2 №21/0679/107 від 25.03.201, видана КНП «ОМЦССЗ» ЗОР (форма №027/о); виписки з історії хвороби № 18-0926/319 від 29.03.2018, видана КУ «ОМЦССЗ» ЗОР (форма №027/о); виписки з історії хвороби ОСОБА_2 № 216, видана КУ «ОМЦССЗ» ЗОР; акта встановлення факту догляду за особою № 2894 від 12.06.2024; акта оцінки потреб сім'ї від 12.06.2024; висновок оцінки потреб сім'ї № 371 від 12.06.2024, виданий Запорізьким міським центром соціальних служб; довідки депутата від 12.06.2024 № б/н; довідки депутата від 12.06.2024 № 12-Д; свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_2 від 15.11.2016; пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; оригінал нотаріальної заяви ОСОБА_2 .
15.06.2024 ОСОБА_1 подано рапорт про долучення до рапорту від 14.06.2024 копії листа відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 35086/06.10.01-35 від 14.06.2024.
Рапорт щодо звільнення ОСОБА_1 зареєстрований за вх. №220/66/1152-в від 17.06.2024.
З 9:00 год. 17.06.2024 по 15:00 год. 27.06.2024 позивач був відсутній за місцем служби до Центру.
Наказом відповідача від 18.06.2024 №126/нагд було призначене службове розслідування відносно позивача за фактом самовільного залишення місця служби та доручено його проведення головному спеціалісту відділу логістики відповідача.
Відповіддю від 25.06.2024 №220/66/1423 на адвокатський запит представнику позивача було повідомлено про проведення службового розслідування відносно позивача за фактом самовільного залишення місця служби відповідно до наказу від 18.06.2024 №126/нагд.
26.06.2024 позивачу відкрито листок тимчасової непрацездатності (медичний висновок про тимчасову непрацездатність A28E-8442-BPXP-H529), строк дії - 26.06.2024 - 09.07.2024.
Актом службового розслідування від 27.06.2025 встановлено наступне:
«17.06.2024 о 09:00 молодший сержант ОСОБА_1 , штаб-сержант 2 категорії відділу економічної та договірної роботи Центру не прибув на службу до Центру, без попередження командування та без поважних причин.
Безпосереднім начальником було вжито заходів щодо визначення місцезнаходження підлеглого шляхом телефонного дзвінка до останнього. Дзвінок залишився без відповіді, після чого о 10:27 молодший сержант ОСОБА_1 перетелефонував і повідомив у телефонній розмові про те, що він не планує прибувати до місця проходження служби. Про що був поданий полковником ОСОБА_3 відповідний рапорт на ім'я начальника Центру від 17.06.2024 № 220/66/1153-в. У рапорті відмічено, що підлеглий перебуває в місті Києві проте на службу приходити не збирається. Повторний дзвінок для визначення причин такого вчинку та обставин відсутності за місцем проходження військової служби, який був здійснений близько 12:20 у присутності начальника Центру полковника ОСОБА_4 , підтвердив попередні слова, що на службу у Центр з'являтися не збирається. Наступного дня 18.06.2024 о 09:00 молодший сержант ОСОБА_1 знову не прибув до місця несення військової служби, про що був повторно поданий полковником ОСОБА_3 відповідний рапорт на ім'я начальника Центру від 18.06.2024 №220/66/1160-в.
Додаткові заходи щодо розшуку молодшого сержанта ОСОБА_1 та обставин вчинення правопорушення були проведені полковником ОСОБА_5 , начальником організаційно-планового відділу - заступником начальника Центру. З поданого ним рапорту від 18.06.2024 №220/66/1164-в випливає, що о 16:26 17.06.2024 було проведено телефонну розмову з молодшим сержантом ОСОБА_1 з метою уточнення причин неприбуття до місця проходження військової служби. Свою неявку він обґрунтував хворим батьком та необхідністю догляду за ним і не вважає за доцільне відвідувати розташування до прийняття рішення щодо його звільнення.
На телефонні дзвінки молодший сержант ОСОБА_1 відповідає, але відмовляється прибувати на місце проходження служби.
Першочергові розшукові заходи результату не дали.
Зброя та боєприпаси молодшому сержанту ОСОБА_1 не видавалися.
Матеріальних збитків молодшим сержантом ОСОБА_1 Центру не заподіяні, матеріальні цінності зі складу Центру у користування не видавалися.
Неправомірними діями молодшого сержанта ОСОБА_1 є те, що військовослужбовець своїми діями порушує права і обов'язки визначені законодавством які на нього покладаються.
Причинний зв'язок між діями молодшого сержанта ОСОБА_1 та подією є те, що він не прибув до місця проходження військової служби мотивуючи дані дії подачею рапорту до адміністративного відділу Центру в якому вказав причини та підстави для його звільнення. Подача рапорту не звільняє його від обов'язку з'являтися на службу. З моменту подачі рапорту до моменту самовільного залишення місця служби не було жодних офіційних документів про його звільнення з військової служби.
Причинами, що сприяли вчиненню правопорушення є намагання видати сімейні обставини за належну причину неприбуття до Центру молодшим сержантом ОСОБА_1 , особиста недисциплінованість та свідоме нехтування вимогами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є переконання молодшого сержанта ОСОБА_1 в тому, що поданий ним рапорт вважається достатньою умовою для трактування його вчинку як такого, що не є правопорушенням та безвідповідальне ставлення молодшого сержанта ОСОБА_1 до виконання вимог Статутів Збройних Сил України.
Вина молодшого сержанта ОСОБА_1 виражається у формі прямого умислу. Розуміючи суть свого правопорушення і його наслідки, ОСОБА_1 свідомо здійснив незаконне діяння та не мав наміру уникнення та припинення протиправних дій. Вину військовослужбовця встановлено, підлягає притягненню до відповідальності за скоєне правопорушення.
З огляду на викладене, в діях молодшого сержанта ОСОБА_1 , штаб-сержанта 2 категорії відділу економічної та договірної роботи Центру вбачаються ознаки злочину передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України».
Наказом відповідача від 27.06.2024 №7/нод «Про результати службового розслідування» було завершене службове розслідування, наказано конкретним посадовим особам відповідача: зробити завірені копії акту та матеріалів службового розслідування для відправки на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань; розглянути питання наявності підстав для подальшого спрямування акту та матеріалів службового розслідування в порядку ст. 214 КПК України на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань; підготувати та направити на адресу Територіального бюро розслідувань «Повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення» позивачем, в діях якого вбачаються ознаки кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України; позбавити позивача премії у повному обсязі за червень 2024 року; провести роз'яснювальну роботу серед особового складу Центру щодо обов'язків військовослужбовців та посилити контроль за виконанням ними службових обов'язків.
27.06.2024 о 15:00 позивач прибув до місця служби.
Наказом відповідача від 27.06.2024 №14-РС позивача звільнено з займаної посади і зараховано у розпорядження начальника відповідача з 27.06.2024.
27.06.2024 позивачу були надані на ознайомлення витяг з наказу начальника Генерального штабу ЗСУ (по особовому складу) №892-РС від 18.06.2024 відповідно до якого позивач призначений на посаду оператора відділення радіоелектронної боротьби взводу радіоелектронної боротьби НОМЕР_1 окремого батальйону безпілотних систем НОМЕР_2 окремої бригади охорони Генерального штабу ЗСУ, з витягом з наказу начальника відповідача (по особовому складу) №14-РС від 27.06.2024.
28.06.2024 на адресу відповідача надійшов лист представника позивача, в якому представник наводив аргументи щодо необхідності звільнення позивача з військової служби, зазначив, що позивач станом на 27.06.2024 перебував на лікуванні у зв'язку з запаленням легенів, що унеможливлює його явку на службу (зазначив, що документи підтверджуючі цей факт будуть надані після завершення лікування). Просив: врахувати дані пояснення у провадженні розпочатому службовими особами відповідача; врахувати, що позивач має намір сприяти у встановленні всіх обставин справи, брати участь у процесуальних діях та надавати пояснення у будь-якому провадженні. Також позивач наполягає на проведенні процесуальних дій за його безпосередньою участю.
28.06.2024 посадовими особами відповідача був складений акт фіксації відмови позивача від надання письмових пояснень та медичної допомоги, відповідно до якого позивач 28.06.2024 відмовився від надання письмових пояснень щодо його відсутності на військовій службі 28.06.2024 в період з 09:00 по 09:45 та з 10:45 по 16:12, та відмовився від запропонованої йому медичної допомоги шляхом супроводження його до лазарету.
02.08.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено повідомлення №62024100130001990 відносно позивача за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
З рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі №280/6127/24 судом встановлено, що відповідно до наказу начальника Центру інновацій та розвитку оборонних технологій (по стройовій частині) від 03.07.2024 позивача з 03.07.2024 виключено із особового складу Центру та всіх видів забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 08.08.2024 №225 молодший сержант ОСОБА_1 , оператор радіоелектронної боротьби взводу радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_3 , звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 25.07.2024 № 121-РС у запас за пунктом третім частини дванадцятої абзацу 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через сімейні обставини або з інших поважних причин), вважається таким, що справи та посаду здав; з 08.08.2024 виключений із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Отже, станом на дату вирішення даної справи позивач не є військовослужбовцем.
Рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду від 23.08.2024 у справі №280/5943/24, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2024, визнано протиправною бездіяльність Центру інновацій та розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 10.06.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі №280/6127/24, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025, визнано протиправною відмову Центру інновацій та розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України в погодженні рапорту ОСОБА_1 від 14.06.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII.
Вважаючи оскаржувані накази протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, зазначає наступне.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, врегульовано нормами Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232- XII), а також нормами Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачено види військової служби, серед яких військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
За приписами частини 14 статті 2 Закону № 2232-XII виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:
ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;
військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на момент розгляду цієї адміністративної справи, триває воєнний стан.
Статтею 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби.
Так, відповідно до підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до частини 12 статті 26 Закону військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Позивач, виявивши своє небажання продовжувати проходити військову службу (як умова за підпунктом "г" частини 4 статті 26 Закону №2232-XII), звернувся до Центру інновацій та розвитку оборонних технологій з рапортом про звільнення від 10.06.2024 на підставі зазначеної норми Закону №2232-XII, який відповідачем отримано, що саме не заперечено.
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Так, згідно із абзацом 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно із пунктом 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 1.5 розділу І Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 №333, командири (керівники) зобов'язані забезпечити належну організацію обліку особового складу в підпорядкованих органах військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, установ і організацій, кораблів і підрозділів і створювати для посадових осіб, які ведуть облік особового складу, усі умови для своєчасного, якісного і повного виконання ними вимог цієї Інструкції.
Судовими рішеннями у справах №280/5943/24 та №280/6127/24 встановлена протиправність бездіяльності відповідача щодо не розгляду рапорту позивача від 10.06.2024 та відмови відповідач в погодженні рапорту позивача від 14.06.2024 про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. ч. ст. 26 Закону №2232-XII.
Позивачем не заперечується факт його відсутності на військовій службі з 09:00 год. 17.06.2024 по 15:00 год. 27.06.2024.
Відповідно, в межах вирішення даного спору суд не оцінює факт відсутності позивача на військовій службі в зазначений період, проте, відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, є підставою для притягнення особи до адміністративної (ст. 172-11 КУпАП) або кримінальної відповідальності (ст. 407 КК України).
Відтак, суд зазначає, що обставини протиправності зазначених бездіяльності та відмови відповідача, мають враховуватися під час вирішення питання щодо притягнення позивача до юридичної відповідальності (адміністративної чи кримінальної), а не вирішення питання щодо правомірності чи протиправності оскаржуваних наказів. В свою чергу вирішення питань юридичної відповідальності має здійснюватися в межах відповідної юрисдикції та не належить до сфери адміністративного судочинства.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо протиправності наказу відповідача від 18.06.2024 №126/нагд суд зазначає, що цим наказом призначено службове розслідування з метою встановлення причин та умов, що сприяли самовільному залишенню місця служби позивачем та недопущення подібних випадків у майбутньому (вступна частина наказу).
Службове розслідування призначене з посиланням на ст. 84-86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 608 від 21.11.2017 (далі - Порядок № 608).
Суд зазначає, наказ відповідача від 18.06.2024 №126/нагд не є наказом по особовому складу, а є наказом з адміністративно-господарської діяльності.
Підставою для проведення службового розслідування стало неприбуття позивача 17.06.2024 до місця проходження військової служби, а саме згідно рапорту начальника відділу економічної та договірної роботи Центру полковника ОСОБА_6 (який був безпосереднім начальником Позивача на момент проходження військової служби останнім в Центрі) за вх. № 220/66/1153-в від 17.06.2024, повідомлено про невихід позивача на службу 17.06.2024 та його відсутність понад три години, а також про отриману відмову останнього, в телефонному режимі, прибути до місця служби.
Згідно абзацу 12 пункту 1 розділу II Порядку № 608, службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Суд зазначає, що визначення виду юридичної відповідальності особи за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем перебуває в прямій залежності від терміну відсутності такої особи на службі та причин такої відсутності.
Встановлено пунктом 3 розділу II Порядку № 608, що службове розслідування проводиться для встановлення:
неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;
причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби;
ступеня вини військовослужбовця;
порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;
причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;
причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Пунктами 1, 3, 5, 8, 12 розділу ІІІ Порядку № 608 визначено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування.
Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
З врахуванням зазначеного, суд висновує про наявність правових підстав для прийняття відповідачем наказу про призначення службового розслідування.
Щодо твердження позивача про покладання обов'язку з проведення службового розслідування на не уповноважену особу (до повноважень цієї особи, за твердженням позивача, не входить проведення службових розслідувань).
Суд зазначає, що матеріали справи (зокрема, заяви позивача по суті справи) не містять інформацію про будь-яку посадову особу відповідача, до повноважень якої входить проведення службових розслідувань, а нормативні акти з цього питання покладає обов'язок визначення відповідної особи на командира відповідача. Відповідно, дане твердження позивача є необґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що наказ відповідача від 18.06.2024 № 126/нагд, був доведений до позивача через його представника листом від 25.06.2024 №220/66/1423 і саме через це представником позивача були подані відповідачу пояснення від 27.06.2024.
Крім того, факт обізнаності позивача з наявністю цього наказу відповідача свідчить листування позивача в месенджері Signal, долученого відповідачем до матеріалів справи.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивачу стало відомо про існування наказу про призначення службового розслідування лише після отримання його представником листа відповідача від 25.06.2024 №220/66/1423, що аж ніяк не може вважатися вчасним, оскільки строк проведення службового розслідування завершувався 28.06.2025.
Зі змісту зазначеного листування в месенджері та з факту прибуття позивача до місця служби 27.06.2024 о 15:00 вбачається обізнаність позивача із тим, де саме розташоване його місце служби (місце розташування підрозділу). Також суд враховує той факт, що позивач проходив військову службу в складі відповідача починаючи з 13.10.2022, а тому не міг не знати місце своєї служби.
Щодо інших порушень порядку проведення службового розслідування суд зазначає наступне.
За приписами пункту 1 розділу IV Порядку №608, особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані:
дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Згідно пункту 3 розділу IV Порядку №608:
«3. Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
знати підстави проведення службового розслідування;
бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування;
відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;
давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;
з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень;
порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;
висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;
ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);
оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України».
З урахуванням обставин даної справи судом встановлено очевидне порушення порядку проведення службового розслідування, зокрема:
Особою, яка проводила службове розслідування повністю не додержано вимоги п. 1 розділу IV Порядку №608 та порушено права позивача визначені в абзацами 3 (не ознайомлений зі своїми правами та обов'язками), 5 (не надана можливість давати пояснення, подавати документи, клопотання), 7-8 пункту 3 розділу IV Порядку №608.
Будь-які обґрунтування недодержання вимог п. 1 та п. 3 розділу IV Порядку №608 може бути прийняте лише за умови вчасного повідомлення суб'єкту, відносно якого проводиться службове розслідування, про факт такого розслідування. Враховуючи проміжок часу, який минув з дати повідомлення представнику позивача змісту наказу про призначення службового розслідування (за інформацією відповідача - 26.06.2024) та датою завершення службового розслідування й прийняття наказу №7/нод - 27.06.2024, суд висновує про очевидні порушення прав позивача під час проведення службового розслідування.
Відтак, суд висновує про очевидну протиправність наказу відповідача №7/нод від 27.06.2024 в частині п. 1, яким завершене службове розслідування. При цьому суд враховує, що цим наказом до позивача не застосовано жодного дисциплінарного стягнення
Разом з тим, за приписами ч. 3 ст. 45 Дисциплінарного статуту командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
Частиною 5 статті 85 Дисциплінарного статуту визначено, якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Отже, незалежно від факту завершення службового розслідування сам факт відсутності позивач на службі в період з 09:00 год. 17.06.2024 по 15:00 год. 27.06.2024 є самостійною підставою для звернення відповідача до правоохоронних органів за даним фактом.
Крім того, за приписами абзацу 2 пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Відтак, судом не встановлена протиправність наказу відповідача від 27.06.2024 №7/нод в іншій частині, крім пункту 1.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права. Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи положення ч. 1, 2 статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд висновує про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 257, 259-262, 295 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Гребнєва Ігоря Ігоровича (вул. Троїцька, 27, м. Запоріжжя, 69063), до Центру інновацій та розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України (вул. Німецька, 1/32, 3 поверх True office, office zone, м. Київ, 031050) про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення премії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу начальника Центру інновацій та розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України від 27.06.2024 №7/нод «Про результати службового розслідування».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя Р.В. Кисіль