м. Вінниця
26 серпня 2025 р. Справа № 120/1773/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , головного управління Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправною бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 щодо не доопрацювання документів та висновку про можливість отримання одноразової грошової допомоги як матері загиблого військовослужбовця. Зокрема, зауважує на наявність у неї права для отримання одноразової грошової допомоги, що нівелюється у зв'язку із невиконанням військовою частиною, покладених на неї зобов'язань з надання відповідного переліку документів.
Військова частина НОМЕР_1 скористалося своїм правом на подання відзиву, у якому заперечила проти задоволення позову. Серед іншого вказує на виконання посадовими особами усього необхідного переліку процедур для реалізації права позивачка.
Головне управління Національної гвардії України своїм правом на подання відзиву не скористалося.
Ознайомившись з наявними матеріалами справи, судом встановлено такі обставини.
Наказом командувача Національної гвардії України від 24.01.2023 року № 15 о/с ОСОБА_2 зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.11.2023 року № 338 ОСОБА_2 приступив до виконання обов'язків командира 1-го кулеметного відділення кулеметного взводу вогневої підтримки НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини Національної гвардії України.
До ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло сповіщення від військової частини НОМЕР_1 № 36 від 22.01.2024 року про смерть ОСОБА_2 .
Так, сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.01.2024 року № 175 позивачку повідомили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 її син помер в ліжку на території військової частини без ознак насильницької смерті.
Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 12-17/6-31/24 від 22.01.2024 року син позивачки помер від кардіоміпатії.
Згідно постанови М(ВЛ)К ДУ "ТМО МВС України по Харківській області" № 178 захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
Позивачка 15.07.2024 року звернулася до військової частини НОМЕР_1 із заявою про здійснення їй виплати одноразової грошової допомоги.
Листом військової частини від 18.11.2024 року позивачку повідомлено, що документи були повернути головним управління Національної гвардії України на доопрацювання, у зв'язку з тим, що в акті (форма Н-5) зазначено, що при вивченні результатів експертизи Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 22.01.2024 року № 12-17/6-ЗЛ/24 настала від гострої серцевої недостатності. Також не підтверджено, що смерть ОСОБА_2 не є наслідком дії алкогольного сп'яніння, оскільки у судового-токсикологічному дослідженні (висновок експерта від 31.01.2024 року № 16/1931-Дм/24) виявлено наявність в трупа - етиловий спирт 2,24 проміле.
Не погоджуючись із подальшою бездіяльністю відповідача щодо не доопрацювання документів та висновку про можливість виплати одноразової грошової допомоги, позивачка звернулася за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина 1 статті 46 Конституції України).
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон 2232-ХІІ) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (частина перша).
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (пункт 1 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно із частиною 6 статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII ).
Постановою КМУ від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Пунктом 20 Порядку № 975 визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги.
До заяви додаються зокрема завірені копії таких документів:
- свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби;
- постанови відповідної військово-лікарської, медичної (військово-лікарської) комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
- документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
- висновку судово-медичної експертизи за результатами токсикологічного дослідження про неперебування/перебування загиблої (померлої) особи в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або документа, виданого закладами судово-медичної експертизи, органами Національної поліції та/або закладом охорони здоров'я, в якому настала смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, що таке дослідження не здійснювалося;
- документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою, сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), якій призначається та виплачується одноразова грошова допомога, з даними про прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, або довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);
- документа, виданого контролюючим органом, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку або запис у паспорті, - копію паспорта громадянина України у формі книжечки, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, чи паспорта у формі картки із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків в електронному безконтактному носії);
- свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
- витягу з інформаційно-аналітичної системи “Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» - для визначення, що заявник не позбавив життя чи не вчиняв замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також, що заявник не притягався до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи.
Уповноважений орган під час оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги до поданих заявником копій документів додатково подає:
- витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);
- витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;
- завірену копію особистого розпорядження (за наявності) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, на випадок своєї загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках.
Статтею 23 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.
При цьому, пунктом 29 Порядку № 975 передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
- вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
- вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
- навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
- подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Одноразова грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Порядку право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи за рішенням суду, яке набрало законної сили.
Аналогічна норма закріплена у статті 16-4 Закону №2011-ХІІ.
Як свідчать матеріали справи, зокрема, лист військової частини НОМЕР_1 від 18.11.2024 року заяву позивачки про призначення їй одноразової грошової допомоги із відповідними додатками було повернуто головним управлінням Національної гвардії України на доопрацювання, з огляду на те, що в акті (форма Н-5) зазначено, що при вивченні результатів експертизи Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 22.11.2024 року № 12-17/6-ЗЛ/24 (експертизу не надано до матеріалів). зазначено, що смерть настала від гострої серцевої недостатності. Також не підтверджено, що смерть ОСОБА_2 не є наслідком дії алкогольного сп'яніння, з огляду на вказівку у висновку експерта від 31.01.2024 року № 16/1931-Дм/24 виявлення у крові трупа спирту етилового 2,24 проміле (вказаний висновок також не додано до документів).
Суд зауважує, що подання зазначених у пункті 20 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону № 2011-XII та у пункті 29 Порядку (зокрема, коли загибель є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
Водночас, обов'язок перевірити, чи не настала смерть за обставин, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону № 2011-XII та у пункті 29 Порядку, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Отже, посилання головного управління Національної гвардії України щодо свідчать про необхідність переконання у тому чи не є смерть сина позивачки наслідком в алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
Відповідно до доводів позивачки, остання стверджує про бездіяльність відповідача щодо не здійснення доопрацювання документів з метою реалізації нею свого права на отримання одноразової грошової допомоги.
Разом з тим, судом встановлено, що 29.11.2024 року військовою частиною НОМЕР_1 було адресовано до ІНФОРМАЦІЯ_3 лист, у якому зазначено висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги матері ОСОБА_2 . Про вказане відповідач повідомив позивачку листом від 29.11.2024 року.
У подальшому ці документи були надіслані головному управлінню Національної гвардії України.
Так, листом головного управління Національної гвардії України від 07.02.2025 року повідомлено про необхідність детального опрацювання документів перед їх направленням до головного управління Національної гвардії України.
Відтак, листом ІНФОРМАЦІЯ_3 документи були повернуті на доопрацювання.
У свою чергу, відповідно до вимог Порядку № 975 листом військової частини від 06.03.2025 року було проінформовано позивачку про повернення вказаних документів на доопрацювання, зокрема у зв'язку із аналогічних попередньо наведених підстав щодо не надання документів, фактичної неможливості підтвердження факту, що смерть сталася не внаслідок алкогольного чи токсичного сп'яніння та наявності розбіжностей щодо фактичних обставин смерті.
Суд звертає увагу, що Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Водночас, подання відповідного рішення військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, що призвели до смерті, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у зоні бойових дій не виключає необхідності подання інших, зазначених Порядку № 975, документів, що свідчать про причини захворювання та смерті.
Згідно з правовим висновком, викладеним у вищевказаній постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для суб'єкта обов'язку щодо їх витребування.
Обов'язок довести зазначені обставини шляхом подання достовірних документів про причини і обставини - покладено на заявника.
Враховуючи вищевказане, варто прийняти до висновку, що позивачка не надала документів, які достовірно підтверджують обставини смерті її сина.
Посилання позивачки на те, що відповідач протиправно не направляє вищевказані документи, суд вважає необґрунтованими, оскільки, неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення не створює обов'язку щодо їх витребування.
Так, суд зазначає, що військовою частиною НОМЕР_1 , як уповноваженим органом, що здійснює оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги, сформовано висновок та подано перелік документів на відповідність вимогам Порядку № 975.
Водночас, військова частина НОМЕР_1 не зобов'язана доопрацьовувати та надавати інший перелік документів, що відповідно до Порядку № 975 повинні надаватися саме заявником.
Суд зауважує, що суд у рамках цієї справи позбавлений можливості надавати оцінку відомостям та розбіжностям, що містяться у документах для отримання одноразової допомоги.
Розвиваючи вказане, суд зауважує, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.
Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України та п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивача визначено, зокрема, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що не можуть бути задоволені будь-які вимоги позивача з оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які не породжують для нього виникнення, зміну чи припинення жодних прав чи обов'язків, навіть і в тому випадку, якщо суд доходить висновку щодо певних порушень при здійсненні посадовою особою функціональних обов'язків при вчиненні таких дій.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2021 у справі №9901/345/20 надала висновок про те, що під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Водночас, як вказала Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові, для кваліфікації судом бездіяльності суб'єкта владних повноважень також необхідно встановити чи були б такі дії суб'єкта владних повноважень об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, причини їх невчинення.
З позовної заяви, судом встановлено, що позивач фактично не погоджується з формулюваннями причин смерті її сина. При цьому, самі висновки акту розслідування, постанови ВЛК, тощо позивачкою не оскаржуються.
У межах розгляду цієї справи суд не досліджує питання повноти відомостей та достовірності у наявних документах при прийняті рішення про направлення їх на доопрацювання та питання про наявність чи відсутність у позивачки права на одноразову грошову допомогу.
Разом з тим, у випадку із незгодою з рішенням головного управління Національної гвардії України, прийнятих за результатами розгляду таких документів, позивачка не позбавлена права звернутися до суд за захистом своїх прав.
Суд наголошує, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У силу вимог положень ст. 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), головного управління Національної гвардії України (вул. Святослава Хороброго, 9а, м. Київ, код ЄДРПОУ 08803498) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович