Житомирський апеляційний суд
Справа №277/1342/24 Головуючий у 1-й інст. Корсун Т. Г.
Категорія 68 Доповідач Коломієць О. С.
25 серпня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й.
з участю секретаря
судового засідання Нестерчук М.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №277/1342/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Кравчук Василь Іванович
на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 24 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Корсун Т.Г.
встановив:
У вересні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду з позовом, в якому просила встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період з 12.05.2022 по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10.10.2015 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений шлюб, в якому у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_5 . ЇЇ чоловік ОСОБА_6 мав ігрову залежність, на фоні якої у подружжя виникали конфлікти. Позивач вирішила розірвати шлюб заради впливу на чоловіка, сприяння його виправленню. Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 12.05.2022 шлюб між подружжям був розірваний. Так як розірвання шлюбу було по своїй суті виключно формальним, а тому з травня 2022 року подружжя продовжило проживали однією сім'єю: вели спільне господарство, мали спільний бюджет та побут, проводили разом дозвілля, виховували малолітнього сина.
23 вересня 2022 року ОСОБА_6 був мобілізований до лав Збройних Сил України, а ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув внаслідок отримання вибухової травми під час безпосередньої участі в бойових діях. Протягом періоду його військової служби ОСОБА_1 підтримувала його, вони вели особисте листування один з одним, мали спільний бюджет та плани на майбутнє.
Позивач зазначає, що факт проживання з чоловіком ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 12.05.2022 по 01.02.2023 беззаперечно підтверджений поданими доказами та показами свідків. Позивачка зверталася до суду з заявою про встановлення факту в порядку окремого провадження, однак ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 11.04.2024 заява залишена без розгляду у зв'язку з наявністю спору про право, оскільки батьки загиблого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечували проти факту проживання ОСОБА_1 з їх сином.
Встановлення такого факту необхідне позивачу для отримання одноразової грошової допомоги, яка призначається членам сім'ї загиблого військовослужбовця, в зв'язку з чим ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою.
Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 24 лютого 2025 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з червня 2022 року по день смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_5 . В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи рішення судом грубо проігноровано наявні судові рішення між сторонами з аналогічних підстав. Так у квітні 2023 року позивач вже зверталась до суду з позовом з тим саме предметом та з тих саме підстав, в якому просила встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 05 червня 2022 року по день смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_5 . Так рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 29 червня 2023 року у справі №277/442/23 позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені повністю. Однак постановою Житомирського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року, яке залишено без змін постановою КЦС Верховного Суду від 06.03.2024, рішення районного суду було скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Так приймаючи вказані судові рішення у справі №277/442/23, суди надали належну правову оцінку спірним правовідносинам та відсутність достатніх і достовірних доказів на підтвердження заявлених вимог.
Також звертає увагу, що під час розгляду цього позову ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту спільного проживання у період з 12.05.2022 по 01.02.2023 з ОСОБА_4 , ведення ними спільного господарства, бюджету та побуду, спільної праці, купівлі майна для спільного користування, участь у спірних витратах на утримання житла, його ремонту, надання взаємної допомоги, інших обставин, які засвідчували реальність сімейних відносин. Разом з тим показання свідків, більшість з яких є родичами або друзями позивача, про проживання сторін однією сім'єю, а також спільні фотографії на день народження спільного сина, коли ОСОБА_4 перебував вдома, на яких суд першої інстанції фактично ґрунтував свої висновки, не є достатніми доказами наявності у них сталих сімейних відносин притаманних сім'ї, в розумінні ст. 3 СК України, за відсутності інших обов'язкових умов для визначення факту спільного проживання. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 12 травня 2022 року, яким розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з підстав неприязних відносин та небажання сторін проживати в майбутньому разом. Таким чином вважає, що факт спільного проживання позивача разом з ОСОБА_4 однією сім'єю не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи в суді першої інстанції, а тому висновок суду про наявність підстав для задоволення позову є помилковим.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися.
У поданих додаткових поясненнях Міністерство Оборони України просило рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. При цьому звертає увагу, що встановлення вказаного факту не породить для ОСОБА_1 юридичних наслідків у вигляді набуття прав на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей» та постанови КМУ № 168 від 28.02.2922 (в редакціях на час смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом під час розгляду справи встановлено, що 10 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , Степанівською сільською радою Ємільчинського району Житомирської області був зареєстрований шлюб, актовий запис №5.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , яке видане 22.08.2017 Ємільчинським районним відділом РАЦС ГТУЮ у Житомирській області, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_7 , батьками якого вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с.14).
Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 12.05.2022 у справі №277/239/22 розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , який був зареєстрований Степанівською сільською радою Ємільчинського району Житомирської області 10.10.2015, актовий запис №5 (а.с.15).
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 №1947 від 15.12.2022 ОСОБА_4 з 23.09.2022 мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_6 , а з 24.09.2022 зарахований до списків військової частини НОМЕР_2 (а.с.16).
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 загинув внаслідок отримання вибухової травми під час безпосередньої участі у бойових діях.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , яке видане Ємільчинським відділом ДРАЦС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), місце смерті ОСОБА_8 - Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, місто Семенівка (а.с.17).
З довідки Степанівського старостинського округу Ємільчинської селищної ради Житомирської області №137 від 07.02.2023 слідує, що ОСОБА_1 на день смерті свого співмешканця ОСОБА_4 постійно проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , та разом вели спільне господарство, а також проводила поховання чоловіка за свій рахунок (а.с.24).
Відповідно до довідки Степанівського старостинського округу Ємільчинської селищної ради Житомирської області №139 від 07.02.2023 до складу сім'ї ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , та був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_1 , належали співмешканка ОСОБА_1 та син ОСОБА_7 (а.с.23).
Згідно даних паспорта ОСОБА_1 остання прописана за адресою: АДРЕСА_1 , з 06 листопада 2015 року (а.с.12 зворотній бік).
14.03.2023 ОСОБА_1 яка діє як законний представник малолітнього сина ОСОБА_7 звернулась до приватного нотаріуса Звягельського районного нотаріального округу Піскуна О.С. із заявою про прийняття спадщини малолітнім сином ОСОБА_7 після смерті батька ОСОБА_4 . На підставі вказаної заяви приватним нотаріусом було заведено спадкову справу №35/2023, що підтверджується копією витягу зі спадкового реєстру №71607915 від 25.02.2023.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, проаналізувавши доводи сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, у тому числі й показання свідків, дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 належними та допустимим доказами довела та підтвердила, що між нею та ОСОБА_4 після розлучення продовжилися усталені відносини, притаманні чоловікові та жінці, що ними велося спільне господарство, планувався сімейний бюджет, здійснювалося піклування про спільну дитину, тощо, що з урахуванням положень ст. 315 ЦПК України є підставою для часткового задоволення позову та встановлення факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з червня 2022 року по день смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Однак такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного.
Частиною 7 ст. 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним.
У порядку окремого провадження справа про встановлення фактів розглядається, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Cправи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду за умов, якщо факти, які підлягають встановленню, мають юридичний характер, тобто відповідно до закону викликають юридичні наслідки - виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2019 року у справі № 305/279/16-ц (провадження № 61-30299св18)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки також містяться у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05.12.2019 року у справі № 750/9847/18, від 03.02.2021 року у справі № 644/9753/19, від 16.06.2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08.09.2021 року у справі № 641/5187/20.
Таким чином, в судовому порядку можливо встановити факти, коли ці факти безпосередньо породжуватимуть юридичні наслідки, тобто вони повинні мати юридичне значення, а саме: від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 посилалася на те, що встановлення факту проживала однією сім'єю, як жінка та чоловік без реєстрацію шлюбу із ОСОБА_4 , який приймаючи безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України та проходячи військову службу за призовом загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 , необхідно їй з метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, яка передбачена статті 16-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та розмір якої визначений постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Про деякі питання виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Отже, для визначення можливості встановлення факту, про який просив заявник, суду в першу чергу при ухваленні рішення необхідно встановити, чи породить встановлення таких фактів юридичні наслідки для заявника у виді набуття права на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей» та постановою КМУ від 28.02.2022 № 168.
Статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовців, здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовців - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби (пп. 1 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16- 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункт 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно зі ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на 01.02.2023, тобто на дату загибелі військовослужбовця ОСОБА_4 ) у випадках, зазначених у підп. 1-3 п. 2 сатті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема, за загиблого (померлого) військовослужбовця.
Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих, які перебували на їх утриманні (ст. 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли в період проходження служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» непрацездатними членами сім'ї вважаються:
а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;
в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю;
г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати;
д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Як визначено ч. 1 ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Таким чином, системне тлумачення положень ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на дату загибелі військовослужбовця ОСОБА_4 ) та положень статей 30, 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» дає підстави для висновку, що право на виплату одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). При цьому, утриманцями можуть бути непрацездатні члени сім'ї, зокрема, діти, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Під час розгляду справи було встановлено, що заявником не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували належність заявника до переліку категорії осіб, які б у разі встановлення судом факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, надавали їй право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції на час виникнення спірних правовідносин, а саме на час загибелі ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відтак, встановлення юридичного факту, а саме факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період з 12.05.2022 по 01.02.2023, про який просить заявник, не породить для неї юридичних наслідків, тобто не призведе до набуття права на отримання одноразової грошової допомоги, а тому висновок суду про наявність підстав для задоволення позову є помилковим.
Таким чином, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, а тому останнє підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову з вищевказаних підстав (п.3, п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1831,80 грн.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Кравчук Василь Іванович, задовольнити.
Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 24 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1831,80 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді