Житомирський апеляційний суд
Справа №935/3360/24 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.
Категорія 39 Доповідач Талько О. Б.
17 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Талько О.Б.,
суддів Коломієць О.С., Павицької Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №935/3360/24 за позовом Товариства з обмеженою "Фінансова компанія Кредит -Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою "Фінансова компанія Кредит -Капітал" на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 10 березня 2025 року, на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 1 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р. О.,-
У грудні 2024 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що 02.05.2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту №02024-05/2023, згідно з яким банк надав йому грошові кошти у розмірі 10500 грн.
03.07.2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕС ГРУП» укладено договір факторингу № 3072023.
29.01.2024 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором про надання фінансового кредиту №02024-05/2023.
У зв'язку з неналежним виконанням умов договору кредиту станом на час звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 33862,50 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 10500 грн.; заборгованості за відсотками - 23362,50 грн.
Таким чином, просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №02024-05/2023 від 02.05.2023 року в розмірі 33862,50 грн.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 10 березня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове,- про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Зокрема, зазначає, що на підтвердження укладення договору факторингу №3072023 від 03.07.2023 року між ТОВ «Фінансова Компанія «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до позовної заяви було додано копію вказаного договору факторингу.
Оскільки договір факторингу №3072023 від 03.07.2023 року був укладений між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», відповідно, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не є стороною договору, а отже, і не мало можливості надати інші докази, що стосуються укладення договору.
Зауважує, що відсутність виписки за картковим рахунком відповідача або іншого первинного облікового документа не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
Суд у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень, не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погодився з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
Крім того, судом повністю проігноровано факт часткового добровільного виконання позичальником умов договору позики.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02.05.2023 року між ТОВ «Фінансова Компанія «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №02024-05/2023, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 10500 грн., зі сплатою 2,50 % в день, на строк 360 днів.
Вказаний договір підписаний відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України « Про електронну комерцію».
Відповідно до п.п. 7.6.,7.7. підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства. Також підтвердив, що до укладення цього договору він отримав від Товариства інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та інформацію відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з умовами кредитного договору кредит надається у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта.
На підтвердження укладення кредитного договору надано договір про надання фінансового кредиту №02024-05/2023 від 02.05.2023 року; додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту №02024-05/2023 від 02.05.2023 року; паспорт споживчого кредиту; заявку-анкета клієнта на отримання кредиту в ТОВ «ФК «Інвеструм», довідку про ідентифікацію, яка не містить підпису та дати видачі уповноваженої особи.
На підтвердження виконання Товариством зобов'язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надано повідомлення про успішне перерахування коштів на платіжну картку відповідача НОМЕР_1 : 02.05.2023 12:10:05 в сумі 10500,00, номер транзакції в системі iPay.ua- 232003197 та копію квитанції за сплату № 232003197 від 02.05.2023.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вказаний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі.
Обгрунтовуючи вимоги, позивач посилався на ту обставину, що станом на грудень 2024 року заборгованість за цим кредитним договором становить 33862,50 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 10500,00 грн.; заборгованість за відсотками - 23362,50 грн.
Окрім того, позивач зазначає, що 03.07.2023 року між ТОВ "ФК "ІНВЕСТРУМ" та ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" укладено договір факторингу №3072023, згідно з яким клієнт передав фактору, а фактор прийняв і зобов'язується оплатити клієнту права вимоги за грошовими зобов'язаннями у загальному розмірі, який у тексті договору зафарбовано, що виникли у клієнта за основними договорами, укладеними між боржниками. На підставі цього договору фактор стає новим кредитором в зобов'язаннях, що виникли із основних договорів, та отримує права вимоги за основними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників за основними договорами, які виникнуть в майбутньому.
Також 29.01.2024 року між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ТОВ "ФК "Кредит-капітал" укладено договір факторингу № 29012024, згідно з яким фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна договору) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги ( права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості). Також вказано, що клієнт набуває право вимоги за портфелем заборгованості до боржників, зазначених у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №29012024 від 29.01.2024 року ТОВ "ФК "Кредит-капітал" набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 33862,50 грн., з яких: 10 500,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов'язанням, 23 362,50 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами.
Судом також встановлено, що факт здійснення між сторонами приймання-передачі документації підтверджується актом приймання-передачі, підписаним особами, що мають повноваження на здійснення цих дій від кожної зі сторін.
Здійснення розрахунків за вказаним договором факторингу в розмірі 1 489 027,83 грн. підтверджується платіжною інструкцією № 74824 від 29.01.2024 року.
За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України вбачається, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Таким чином, суд першої дійшов вірного висновку про те, що вказаний договір про надання фінансового кредиту відповідає вимогам законодавства
Однак, враховуючи ту обставину, що позивачем не доведено той факт набуття ним права вимоги до відповідача за вказаним договором, суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Реєстр боржників, який є невід'ємною частиною договору факторингу №93072023 від 3 липня 2023 року, відсутній в матеріалах справи.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.
Керуючись статтями 367,368,374,375, 381-384ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення, а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 10 березня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів .
Головуючий Судді