Житомирський апеляційний суд
Справа №279/5984/24 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я.
Категорія 61 Доповідач Талько О. Б.
20 травня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,
за участю секретаря Антоневської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 279/5984/24 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васянович Марія Іванівна, до Коростенської територіальної громади в особі Коростенської міської ради Житомирської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Васянович Марії Іванівни, на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області на 10 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Волкової Н.Я.,
У вересні 2024 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 1822383800:08:000:0030, що розташована на території Михайлівської сільської ради Коростенського району Житомирської області, що належала померлій на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ № 9226372 від 19 квітня 2006 року.
Позивач вказує, що за життя ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого все належне їй майно заповідала йому.
У встановлений законом строк ОСОБА_1 не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки з 1 листопада 2024 року він проходив службу в центральному апараті Державного департаменту України з питань виконання покарань, а на момент звернення з позовом до суду проходив службу в Збройних Силах України.
Також позивач зазначає, що причиною пропуску строку звернення до нотаріуса була та обставина, що йому не було відомо про наявність заповіту, складеного на його ім'я та наявність спадкового майна. Про вказане ОСОБА_1 дізнався лише під час прибирання житлового будинку з метою його продажу, який був подарований йому за життя ОСОБА_2 .
Враховуючи вищезазначене, просив визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , тривалістю два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Васянович М.І., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права,. просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Зокрема, зазначає, що суд не врахував ту обставину, що позивачу не було відомо про існування заповіту, складеного спадкодавцем на його користь. Про наявність заповіту позивач дізнався випадково.
Позивач також наголошує на тому, що з 1 листопада 2024 року він проходив службу в центральному апараті Державного департаменту України з питань виконання покарань та станом на теперішній час проходить службу в Збройних Силах України, що підтверджується копіями довідки № 2/2-130 та посвідчення УБД.
Вказує, що, вирішуючи спір, суд не врахував позицію Верховного Суду викладену у постанові від 13 березня 2020 року в цивільній справі № 314/2550/17, відповідно до якої поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Вказане, на думку ОСОБА_1 , слід розуміти, як те, що суд при вирішенні справ щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини, не обмежений у визначенні причин пропуску такого строку, оскільки в законодавстві не міститься чіткого визначення поняття поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини. Поважність причин пропуску строку повинна визначатися судом у кожному окремому випадку та виходячи з конкретних обставин справи.
Позивач звертає увагу на те, що судом не врахована та обставина, що інших спадкоємців які б претендували на спадщину, немає. Заяву про відмову від прийняття спадщини ОСОБА_1 не подавав, спадщина не визнана відумерлою. ОСОБА_3 наголошує на тому, що він позбавлений можливості захистити свої права на прийняття спадщини, в іншому порядку, ніж судовий. Вважає, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Такий висновок закріплений Верховним Судом у постанові від 20 листопада2024 року по справі № 330/761/21.
Крім того, ОСОБА_1 зауважує, що судом при вирішення справи не була врахована позиція відповідача, який фактично визнав позов у поданій до суду письмовій заяві.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 (а.с.7).
Відповідно до довідки Михайлівського старостинського округу виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області №166/16-13 від 03 вересня 2024 року, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована та проживала на день смерті, одна, за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.8).
Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ № 9226372 від 19 квітня 2006 року, свідчить про те, що ОСОБА_2 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 1822383800:08:000:0030, розташована на території Михайлівської сільської ради Коростенського району Житомирської області (а.с.10).
22 грудня 2007 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Зіневичем С.О., зареєстрований в реєстрі за № 3354, відповідно до якого на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 1822383800:08:000:0030, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Коростенського району Житомирської області (а.с.6).
Приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу Івчук С.С. винесено постанову про відмову у видачі позивачеві свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.11).
Відповідно до довідки від 29 жовтня 2007 року № 2/2-130, ОСОБА_1 з 1 листопада 2024 року проходить службу в центральному апараті Державного департаменту України з питань виконання покарань та перебуває на спеціальному обліку Департаменту (а.с.9).
Наявна в матеріалах справи, копія довідки тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 від 3 січня 2025 року № 370/7, свідчить про те, що підполковник ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 (а.с.46).
Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За правилами частин першої та третьої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.
Поважними слід вважати причини, пов'язані з об'єктивними непереборними та істотними труднощами для спадкоємця саме на вчинення дій по прийняттю спадщини.
Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач посилався на ту обставину, що він не був обізнаний про наявність заповіту, складеного спадкодавцем на його ім'я, а також на те, що з листопада 2004 року проходив службу в центральному апараті Державного департаменту України з питань виконання покарань, а на теперішній час проходить службу в Збройних Силах України.
Однак, зазначені обставини не свідчать про існування об'єктивних та непереборних перешкод для прийняття ОСОБА_1 спадщини у встановлений законом строк, оскільки позивач був обізнаний про смерть спадкодавця.
Відтак, ОСОБА_1 мав можливість реалізувати свої спадкові права, оскільки для цього у нього не було об'єктивних перешкод.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Васянович Марії Іванівни, залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області на 10 грудня 2024 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: